Постанова

від 10.03.2015 по справі 804/2437/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2015 р. Справа № 804/2437/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СФ МОТОРЗ" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ :

09 лютого 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «СФ МОТОРЗ» (далі - позивач, ТОВ «СФ МОТОРЗ») звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач, ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області), в якому просить суд визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми «Р» від 19.08.2014 року №0007011501.

В обґрунтування позовних вимог позивач пояснив наступне.

ТОВ «СФ МОТОРЗ» отримало Акт від 31.07.2014 року №5361/04-63-22-09/36942497 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «СФ МОТОРЗ» (код ЄДРПОУ-36942497) з питань дотримання податкового законодавства України з податку на додану вартість при документальному підтвердженні господарських відносин придбання товарів (робіт, послуг) у ВКП «ДРОНГО» у формі ТОВ (контрагент - постачальник, код ЄДРПОУ 14023358) за грудень 2013 року та подальшої їх реалізації, їх реальності та повноти відображення в обліку». Відповідно до висновків, зазначених в Акті №5361/04-63-22-09/36942497 перевіркою ТОВ «СФ МОТОРЗ» за грудень 2013 року документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки по ланцюгу постачання: ВКП «ДРОНГО» у формі ТОВ (контрагент - постачальник) - ТОВ «СФ МОТОРЗ»; в порушення п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, ст.185, п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.200.1, 200.2 ст.200, п.201.1, 201.10 ст.201 ПК України, ТОВ «СФ МОТОРЗ» сформував податковий кредит звітного періоду на підставі податкових накладних, які складені з порушенням встановленого законодавством України порядку та формою і не підтверджені первинними документами, а також не підтверджені перевіркою ДПІ у м. Сумах ВКП «ДРОНГО» у формі ТОВ (контрагент - постачальник), в результаті чого за грудень 2013 року завищено суму податкового кредиту у податковій звітності з ПДВ на загальну суму 146780 грн., що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту та суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 146 780 грн.

На підставі Акту перевірки від 31.07.2014 року №5361/04-63-22-09/36942497 ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська винесено податкове повідомлення-рішення форма «Р» №0007011501 від 19.08.2014 року, яким підприємству ТОВ «СФ МОТОРЗ» було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 220 170,00 грн., в тому числі за основним платежем - 146 780,00 грн. і штрафних санкцій - 73 390,00 грн.

ТОВ «СФ МОТОРЗ» не погоджується із висновками викладеними в акті перевірки від 31.07.2014 року №5361/04-63-22-09/36942497 та вважає податкове повідомлення - рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська №0007011501 від 19.08.2014 року протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Представник позивача надав до суду заяву, в якій просив суд розглядати справу в порядку письмового провадження.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце його проведення повідомлений належним чином, заперечення проти позову не надав, з клопотанням про відкладення розгляду справи не звертався.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У відповідності до ст. 128 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «СФ МОТОРЗ» зареєстровано як платник податку на додану вартість у Державній податковій інспекції у Жовтневому районі Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській області, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №100335839 НБ №312714.

Відповідно до Статуту ТОВ «СФ МОТОРЗ» основними видами діяльності підприємства є торгово - закупівельна діяльність (в т.ч. оптова і роздрібна торгівля, створення мережі власних магазинів); посередництво в торгівлі машинами, промисловим устаткуванням, суднами, літаками; інші види оптової торгівлі; роздрібна торгівля у спеціалізованих магазинах іншими непродовольчими товарами; спортивні та рекреаційні послуги (послуги гольф - клубів, лижних баз, пляжів, шкіл верхової їзди, оренди туристичного та спортивного знаряддя, тощо); посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту; зовнішньоекономічна діяльність (експортно - імпортні операції).

Відповідно до матеріалів справи, працівниками ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська на підставі направлення від 24.07.2014 року №988/22-03, наказу ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 24.07.2014 року №1082 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «СФ МОТОРЗ»» та згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пунктом 75.1 статті 75, пунктом 78.4, підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «СФ МОТОРЗ» за результатами якої складено Акт від 31.07.2014 року №5361/04-63-22-09/36942497 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «СФ МОТОРЗ» (код ЄДРПОУ-36942497) з питань дотримання податкового законодавства України з податку на додану вартість при документальному підтвердженні господарських відносин придбання товарів (робіт, послуг) у ВКП «ДРОНГО» у формі ТОВ (контрагент - постачальник, код ЄДРПОУ 14023358) за грудень 2013 року та подальшої їх реалізації, їх реальності та повноти відображення в обліку».

Відповідно до висновків, зазначених в Акті №5361/04-63-22-09/36942497 перевіркою ТОВ «СФ МОТОРЗ» за грудень 2013 року документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки по ланцюгу постачання: ВКП «ДРОНГО» у формі ТОВ (контрагент - постачальник) - ТОВ «СФ МОТОРЗ»; встановлено відображення в податковому обліку господарських операцій та розрахунків по ланцюгу постачання: ВКП «ДРОНГО» у формі ТОВ (контрагент - постачальник) - ТОВ «СФ МОТОРЗ»; в порушення п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, ст.185, п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.200.1, 200.2 ст.200, п.201.1, 201.10 ст.201 ПК України, ТОВ «СФ МОТОРЗ» сформував податковий кредит звітного періоду на підставі податкових накладних, які складені з порушенням встановленого законодавством України порядку та формою і не підтверджені первинними документами, а також не підтверджені перевіркою ДПІ у м. Сумах ВКП «ДРОНГО» у формі ТОВ (контрагент - постачальник), в результаті чого за грудень 2013 року завищено суму податкового кредиту у податковій звітності з ПДВ на загальну суму 146780 грн., що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту та суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 146 780 грн.

На підставі Акту перевірки від 31.07.2014 року №5361/04-63-22-09/36942497 ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська винесено податкове повідомлення-рішення форма «Р» №0007011501 від 19.08.2014 року, яким підприємству ТОВ «СФ МОТОРЗ» було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 220 170,00 грн., в тому числі за основним платежем - 146 780,00 грн. і штрафних санкцій - 73 390,00 грн.

Рішенням про результати розгляду скарги від 28.10.2014 року за вих. №7710/10/04-36-10-08-09 Головне управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишило оскаржуване податкове повідомлення - рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вищезазначеного акту перевірки, щодо нереальності здійснення господарських операцій між ТОВ «СФ МОТОРЗ» та ВКП «ДРОНГО» у формі ТОВ у якості доказу ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська посилається на Акт ДПІ у м. Сумах від 22.05.2014 року за №81/22-04/14023358/177 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ВКП «ДРОНГО» у формі ТОВ щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з01.12.2013 року по 31.03.2014 року».

При цьому, як вбачається з Акту ДПІ у м. Сумах від 22.05.2014 року за №81/22-04/14023358/177 звірка ВКП «ДРОНГО» у формі ТОВ проводилась у травні 2014 року.

Суд зазначає, що висновок про нереальність здійснення господарських операцій ТОВ «СФ МОТОРЗ» та ВКП «ДРОНГО» у формі ТОВ ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська було зроблено за період грудень 2013 року.

Таким чином, суд звертає увагу на той факт, що співсталвені зовсім різні періоди, тому не погоджується з думкою відповідача, викладеною у висновках акту перевірки позивача, оскільки відсутність за юридичною адресою ВКП «ДРОНГО» у формі ТОВ у травні 2014 року не має жодного відношення до фінансово - господарських відносин позивача у перевіряємому періоді.

В Акті звірки №81/22-04/14023358/177 ДПІ у м. Сумах не міститься відомостей про те, що ВКП «ДРОНГО» у формі ТОВ у перевіряємому періоді припиняло свою діяльність та не вправі було вступати в господарські відносини, виписувати податкові накладні тощо.

Також, суд зазначає, що жодних документальних доказів про неможливість роботи підприємств у період грудень 2013 року податковою інспекцією не наведено.

У період грудень 2014 року установчі документи ВКП «ДРОНГО» у формі ТОВ не були визнані недійсними, податкова звітність подавалась до органів державної податкової інспекції відповідно до діючого законодавства, державна реєстрація підприємств не була скасована, від оподаткування прибутки та доходи не приховувались.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до частини 1 статті 3 ГК України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку № 88, який наведено вище, встановлено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Таким чином, у розумінні ч. 1 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначені первинні документи фіксують факт здійснення господарських операцій між ТОВ «СФ МОТОРЗ» та ВКП «ДРОНГО» та є доказом того, що діяльність ТОВ «СФ МОТОРЗ» з ВКП «ДРОНГО» спрямована на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно до п. 198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Вищезазначені норми законодавства, які регулюють порядок формування податкового кредиту, не передбачають позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту в разі порушення його контрагентами вимог податкового законодавства по ланцюгу постачання.

Крім того, суд зазначає, що господарська мета повинна бути встановлена відносно самого позивача, тобто його добросовісне виконання умов договорів з його контрагентами, оскільки Європейський Суд з прав людини у своєму рішення від 22.01.2009р. («Булвес «АД проти Болгарії») зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є «власністю»у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону «Про ПДВ» стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Таким чином, суд вважає, що посилання ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська на акт ДПІ у м. Сумах від 22.05.2014 року за №81/22-04/14023358/177, як на беззаперечні докази нікчемності правочинів, не відповідають вимогам чинного законодавства.

Суд також зазначає, що невиконання контрагентом позивача свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього платника. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення позивача права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Факт порушення вищезазначеними контрагентами позивача своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Вказаних обставин не було доведено відповідачем в Акті перевірки, позивач не знав та не міг взнати, що також не доведено відповідними доказами, про те що його контрагент здійснює будь-які порушення податкового законодавства.

У даному випадку відповідачем не доказано ні факту здійснення вищезазначеними контрагентами позивача та/чи їхніми постачальниками діяльності, пов'язаної з незаконним втриманням бюджетного відшкодування ПДВ, ні факту залучення позивача до такої діяльності.

Таким чином, будь-які дії третіх юридичних осіб, які не є безпосередніми постачальниками товарів (робіт, послуг) позивача (тобто не є контрагентами позивача), не впливають на правомірність формування позивача податкового кредиту. Можлива несплата контрагентами контрагентів до бюджету ПДВ по проведеним оподатковуваним господарським операціям не може впливати на результати фінансово-господарської діяльності Позивача і не може бути підставою для притягнення останнього до відповідальності, оскільки статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

ЦК України встановлює, що нікчемними є правочини: у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину (ч. 1 ст. 219, ч. 1 ст. 220 ЦК України); у разі відсутності схвалення правочину який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 221 ЦК України); правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування (ч. 1 ст. 224 ЦК України); у разі відсутності схвалення опікуном, правочину, який вчинено недієздатною фізичною особою (ч. 1 ст. 226 ЦК України); а також в інших випадках передбачених ч. 1 ст. 27, ч. З ст. 121, ч. 6 ст. 126, ч. 3 ст. 247, ч. 1 ст. 249, ч. 2 ст. 547, ч. 3 ст. 586, ч. 3 ст. 614, ч. 6 ст. 633, ч. 2 ст. 661, ч. 4 ст. 698, ч. 3 ст. 719, ч. 4 ст. 720, ч. 1 ст. 739 та іншими статтями ЦК України.

З аналізу вище викладених норм ЦК України вбачається, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Це означає, що правочин є нікчемним, якщо це прямо обумовлено в Законі. Проте, статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності цивільних правочинів, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлено законом або якщо правочин не визнано судом недійсним. Тобто, зі змісту цієї норми випливає, що підстави недійсності правочинів можуть бути передбачені виключно законами. Правочин може бути визнано недійсним тільки на підставі і за наслідками, передбаченими законом. Також нормами ЦК України передбачено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Посилання на статті 203 та 215 ЦКУ можуть бути використані лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Інших підстав визнання правочину нікчемним діюче законодавство не передбачає.

Укладені між сторонами договори не визнавалися недійсними в судовому порядку, а твердження відповідача про нікчемність цих правочинів не приймається до уваги судом, оскільки не є безспірним. Позивач вважає такі договори укладеними у відповідності до вимог чинного законодавства та такими, що спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Таким чином, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладання штрафних санкції, воно лише передбачає обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на включення суми податку на додану вартість у податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Аналізуючи наведені норми, можна зробити висновок, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх не недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

Суд зазначає, що в Акті перевірки відсутні посилання на конкретні факти ухиляння ТОВ «СФ МОТОРЗ» від сплати податків та зборів, визначення ним податкових зобов'язань, винесення вироків щодо посадових осіб саме контрагента позивача чи наявність порушеної проти нього кримінальної справи, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені, як підстави та докази укладення угоди з метою, що порушує публічний порядок та свідчила б про те, що фінансово - господарські відносини між ТОВ «СФ МОТОРЗ» та ВКП «ДРОНГО»є такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися здійсненим ними право чином.

Акт перевірки не містить даних про ліквідацію підприємств у перевіряємих періодах, їх виключення з ЄДРПОУ, чи про те, що установчі документи, свідоцтво про реєстрацію їх як платників ПДВ та свідоцтво про державну реєстрацію були визнані недійсними у перевіряємих періодах.

Суд вважає, що Акт перевірки Акт від 31.07.2014 року №5361/04-63-22-09/36942497 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «СФ МОТОРЗ» (код ЄДРПОУ-36942497) з питань дотримання податкового законодавства України з податку на додану вартість при документальному підтвердженні господарських відносин придбання товарів (робіт, послуг) у ВКП «ДРОНГО» у формі ТОВ (контрагент - постачальник, код ЄДРПОУ 14023358) за грудень 2013 року та подальшої їх реалізації, їх реальності та повноти відображення в обліку» не тільки не містить посилань на вину саме позивача, яка виразилася в намірі порушити публічний порядок, а й не доводить умислу на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає.

Таким чином, суд, враховуючи те, що викладені в акті перевірки від 31.07.2014 року №5361/04-63-22-09/36942497 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «СФ МОТОРЗ» (код ЄДРПОУ-36942497) з питань дотримання податкового законодавства України з податку на додану вартість при документальному підтвердженні господарських відносин придбання товарів (робіт, послуг) у ВКП «ДРОНГО» у формі ТОВ (контрагент - постачальник, код ЄДРПОУ 14023358) за грудень 2013 року та подальшої їх реалізації, їх реальності та повноти відображення в обліку» факти та висновки відповідача є безпідставними, оскільки ґрунтуються на припущеннях і не містять достатніх фактичних даних на підтвердження умовиводів про нікчемність правочинів суд приходить до висновку, що податкове повідомлення - рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська форми «Р» від 19.08.2014 року №0007011501 протиправне та підлягає скасуванню.

Отже, з огляду на вищевикладене, суд вважає, що висновки ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області зроблені без належного дослідження документів первинного бухгалтерського та податкового обліку позивача, а факти, викладені в зазначеному Акті не можуть бути належними доказами наявності порушень позивачем вимог статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України відносно того, що угоди з контрагентами не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними та є підставою для невизнання таких угод недійсними.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує судові витрати позивачу згідно задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СФ МОТОРЗ» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форма «Р»

№0007011501 від 19.08.2014 року.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СФ МОТОРЗ» судові витрати в розмірі 440, 34 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко