Постанова

від 23.03.2015 по справі 820/904/15

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

23 березня 2015 р. №820/904/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Полях Н.А.,

при секретарі судового засідання - Корнієнка А.Д.,

за участі:

представника позивача - Дейнеки Н.А.,

представника відповідача - Піскун О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кайрос-Харків" до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Харківської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів в Харківській області №0000032023 від 12.01.2015р. про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "Кайрос-Харків", ідентифікаційний код 38967927, податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 4361,60 коп.

В обґрунтування позову зазначив, що висновки акта перевірки про нереальність господарських операцій, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є необґрунтованими та не відповідають фактичним обставинам справи. Позивач зазначив, що він як замовник не може і не зобов'язаний складати товарно-транспортні накладні. Вважає, що у зв'язку із наведеним, винесене податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, вказав на правомірність дій контролюючого органу. Вважаючи позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними, просив суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що в період з 10.12.2014р. по 11.12.2014р., на підставі наказу №1903 від 19.09.2014р., фахівцями відповідача проведено документальну виїзну позапланову перевірку ТОВ "Кайрос-Харків" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з підприємством ТОВ "НАДРА ГАЗ" за липень 2014 року. За результатами проведеної перевірки складено акт №1948/20-23-22-01-05/38967927 від 18.12.2014р. (а.с.16-33).

Згідно висновків акта перевірки №1948/20-23-22-01-05/38967927 від 18.12.2014р. контролюючим органом виявлено порушення позивачем положень п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 ПК України, в результаті чого донараховано податку на додану вартість на загальну суму 3489,28 грн., по взаємовідносинам з ТОВ "Надра ГАЗ" у липні 2014 року у сумі 3489,28 грн.

На підставі висновків акта перевірки №1948/20-23-22-01-05/38967927 від 18.12.2014р. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000032023 від 12.01.2015р. (а.с.12), яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість на загальну суму 4361,60 грн., з яких 3489,28 грн. - за основним платежем та 872,32 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Не погоджуючись із висновками акта перевірки №1948/20-23-22-01-05/38967927 від 18.12.2014р. та з винесеним на його підставі податковим повідомленням-рішенням №0000032023 від 12.01.2015р. позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом.

По суті заявлених вимог суд зазначає наступне.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до положень п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 ПК України, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 ПК України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 ПК України.

Водночас, ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-ХІV від 16.07.1999р. визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до ст.3 Господарського кодексу України, господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Проведення господарських операцій підприємства підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарських операцій є основою для податкового обліку.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги первинні документи, які складені на підтвердження фактичного здійснення господарської операції, а також враховуватись повнота складання всіх підтверджуючих господарські операції документів.

Згідно п.200.1, п.200.2, п.200.3 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені ПК України. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

З аналізу первинних документів, наданих позивачем до суду (а.с.34-142,169-227), вбачається наступне.

Між позивачем та ТОВ "Надра ГАЗ" був укладений договір про транспортно-експедеційне обслуговування №701 від 01.07.2014р. (а.с.77-80), яким врегульовано відносини з перевезення вантажів замовника (ТОВ "Кайрос-Харків") автомобільним транспортом перевізника (ТОВ "Надра ГАЗ").

На підтвердження виконань умов договору №701 від 01.07.2014 р. позивачем надано акти здачі-прийняття робіт (а.с.81-125), а саме: №1 від 01.07.2014р., №2 від 03.07.2014р., №3 від 04.07.2014р., №4 від 07.07.2014р., №5 від 10.07.2014р., №6 від 16.07.2014р., №7 від 17.07.2014р., №8 від 18.07.2014р, №9 від 21.07.2014р., №10 від 23.07.2014р., №11 від 24.07.2014р., №12 від 25.07.2014р., №13 від 28.07.2014р., №14 від 30.07.2014р., №15 від 31.07.2014р.

На виконання вимог податкового законодавства ТОВ "Надра ГАЗ" виписано на адресу позивача наступні податкові накладні (а.с. 81-125): №16 від 01.07.2014р., №307 від 03.07.2014р., №410 від 04.07.2014р., №712 від 07.07.2014р., №1010 від 10.07.2014р., №1605 від 16.07.2014р., №1707 від 17.07.2014р., №1807 від 18.07.2014р, №2109 від 21.07.2014р., №2312 від 23.07.2014р., №2409 від 24.07.2014р., №2506 від 25.07.2014р., №2806 від 28.07.2014р., №3004 від 30.07.2014р., №3115 від 31.07.2014р.

Загальна вартість наданих транспортних послуг складає 15720,00 грн., а сума нарахованого ПДВ - 3120,00 грн.

Оплата за договором відбувалася у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями №640 від 07.10.2014р., №687 від 23.10.2014р., №713 від 29.10.2014р., №734 від 03.11.2014р. (а.с.127-130).

В той же час суд зазначає, що контролюючим органом під час проведення перевірки були виявлені недоліки первинних документів, а саме:

- під час проведення перевірки були відсутні товарно-транспортні накладні;

- відсутні заявки про надання послуг по перевезенню;

- в актах приймання-передачі робіт не вказано де навантажувався товар, куди його перевозили, яким транспортом.

Для спростування вказаних висновків контролюючого органу, позивачем до суду надано товарно-транспортні накладні за формою №1-ТН (далі за текстом -ТТН) ( а.с.174-188).

Судом були досліджені вказані ТТН та виявлено, що останні мають суттєві недоліки змісту, адже усі надані ТТН не заповнені відповідно до вимог Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом, затверджених наказ Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р. (далі за текстом - Правила №363)

Усі ТТН, окрім №8 від 18.07.2014р. (а.с.174), не містять жодної інформації про адресу вантажовідправника та вантажоодержувача, пункти завантаження та розвантаження, не зазначено кількість місць вантажу, маса вантажу, вартість вантажу та не заповненні відомості про вантаж.

Відповідно до п.1 Правил №363 товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Таким чином для взаємовідносин з надання транспортно-експедеційного обслуговування, ТТН є саме тим первинним документом, який підтверджує реальність здійснення господарської операції.

Крім того суд звертає увагу на той факт, що платником податків не було надано вказані ТТН до контролюючого органу, під час проведення перевірки, а тому відповідно до положень п.44.6 ст.44 ПК України останні вважаються такими, що були відсутні у платника податків на час складення такої звітності.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що надані ТТН підтверджують висновки контролюючого органу про нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Надра ГАЗ" щодо виконання договору про транспортно-експедеційне обслуговування №701 від 01.07.2014р., у зв'язку із чим платником податків занижено суму податку на додану вартість на 3120,00 грн.

Також контролюючим органом встановлено нереальність здійснення господарських операцій за договором купівлі-продажу №603 від 03.06.2014р. (а.с.72-73), укладеного між позивачем та ТОВ "Надра ГАЗ".

Відповідно до положень договору продавець (ТОВ "Надра ГАЗ") зобов'язується передати покупцю (ТОВ "Кайрос-Харків"), а покупець зобов'язується прийняти ТМЦ у кількості, асортименті і цінам, зазначеним у видаткових накладних, що є невідємною частиною договору.

Положеннями п.2.6 договору передбачено, що відвантаження товару здійснюється за рахунок покупця або самовивозом.

З метою обґрунтування реальності здійснення господарської операції за договором №603 від 03.06.2014р., позивачем до суду надано видаткову накладну №000000124 від 21.07.2014р., рахунок на оплату №000000320 від 21.07.2014р., податкову накладну №2108 від 21.07.2014р. (а.с.74-76).

Разом з тим, позивачем не надано жодних документів, які б підтверджувати транспортування товару.

Так, відповідно до п.4.1 договору №603 від 03.06.2014р. приймання продукції по кількості і якості здійснюється на складі продавця уповноваженими представниками покупця і продавця відповідно до інструкції П-6 "Про порядок приймання продукції по кількості" і П-7 "Про порядок приймання продукції по якості".

Положеннями п.12 Інструкції про порядок прийняття продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання (П-6), затвердженої постановою Держарбітражу СРСР від 15.06.1965р., передбачено, що приймання продукції за кількістю здійснюється за транспортними та супровідними документами. Відсутність цих документів не зупиняє приймання товару. В такому разі складається акт про фактичну наявність продукції. Зазначений акт приймання продукції затверджується керівником або заступником керівника підприємства - отримувача.

Пунктом 29 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання (П-7), затвердженої постановою Держарбітражу СРСР від 25.04.1966р., передбачено, що за результатами приймання продукції за якістю та комплектністю складається акт про фактичну якість та комплектність отриманої продукції.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем ні до суду, ні до контролюючого органу не надано актів, передбачених вказаними вище Інструкціями, та товарно-транспортних накладних.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги первинні документи, які складені на підтвердження фактичного здійснення господарської операції, а також враховуватись повнота складання всіх підтверджуючих господарські операції документів.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень на якого покладено обов'язок доказування правомірності прийнятого ним рішення, доведено правомірність висновків акту перевірки №1948/20-23-22-01-05/38967927 від 18.12.2014р.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи, що твердження відповідача про відсутність реальних господарських стосунків між позивачем та його контрагентами підтверджені належними доказами, що містять предмет доказування, висновки акту перевірки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства є обґрунтованими, а прийняте на підставі таких висновків податкове повідомлення - рішення є правомірним, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно ч.1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Кайрос-Харків" до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення - відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено 27.03.2015 року.

Суддя Полях Н.А.