Постанова

від 24.03.2015 по справі 904/3883/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2015 року Справа № 904/3883/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. - головуючого, Катеринчук Л.Й., Куровського С.В. - доповідача, за участю представників: не з'явилися;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуДніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову та ухвалуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.02.2015 господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.2014 у справі№904/3883/13 господарського суду Дніпропетровської області за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Дак-Імпекс" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Гросс Імекс" провизнання банкрутом,

встановив:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.104 (суддя Калиниченко Л.М.) затверджено ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Гросс Імекс". Ліквідовано юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю "Гросс Імекс". Згідно п. 5 ст. 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вважаються погашеними вимоги ТОВ "Дак-Імпекс" на суму 434200,23 грн.; Дніпропетровської ОДПІ на суму 27381,13 грн. Припинено повноваження ліквідатора. Провадження у справі припинено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.02.3015 (колегія суддів у складі: Науменко І.М. - головуючий, Вечірко І.О., Кузнецов В.О.) ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.2014 залишено без змін.

В касаційній скарзі Дніпропетровська об'єднана державна податкова інспекція ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області (далі Дніпропетровська ОДПІ) просить скасувати вищевказані ухвалу суду першої інстанції від 11.12.2014 та постанову суду апеляційної інстанції від 02.02.2015 та направити справу на розгляд до господарського суду першої інстанції. В обґрунтування посилається на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, оскільки затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу боржника відбулося без врахування не проведення податкової перевірки боржника у зв'язку із-за ненаданням ліквідатором належних первинних документів.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ".

Ч. 1 ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 року № 4212-VI, що набрав чинності з 19.01.2013 року) (далі - Закон про банкрутство) передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до ч. 2 статті 41 Закону про банкрутство, ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема, такі повноваження: виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута; аналізує фінансове становище банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 42 Закону про банкрутство, усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, що належать юридичній особі - банкруту, які передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 46 Закону про банкрутство, після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються, зокрема, відомості за результатами інвентаризації майна боржника та перелік ліквідаційної маси; відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу; копії договорів купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів. Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу. Якщо за результатами ліквідаційної процедури після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута. Якщо ліквідатор не виявив майнових активів, що підлягають включенню до складу ліквідаційної маси, він зобов'язаний подати господарському суду ліквідаційний баланс, який засвідчує відсутність у банкрута майна.

Отже, законодавцем передбачено певну сукупність дій, яку необхідно вчинити в ході ліквідаційної процедури та перелік додатків до звіту ліквідатора, які подаються суду разом із зазначеним звітом та є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, яке проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів), подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за наслідком всіх проведених ним дій в ході ліквідаційної процедури.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 та ч. 2 ст. 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, провадження у справі про банкрутство ТОВ "Гросс Імекс" порушено 19.06.2013 за заявою ТОВ "Дак-Імпекс", відповідно до ст.16 Закону про банкрутство; введено процедуру розпорядження майном боржника строком на сто п'ятнадцять календарних днів, тобто, до 14.10.2013; розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Чопенка Дениса Вікторовича, свідоцтво №689 від 25.04.2013.

05.07.2013 в газеті "Голос України" №122 (5622) опубліковано оголошення про порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство ТОВ "Гросс Імекс".

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 20.08.2013 затверджено реєстр вимог кредиторів, до якого увійшли вимоги єдиного кредитора: ТОВ "Дак-Імпекс" на суму 434 220,23 грн.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2013 ТОВ "Гросс Імекс" було визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 1 рік, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Чопенка Д.В.

30.11.2013 в газеті "Голос України" за №227 (5727) опубліковано оголошення про визнання ТОВ "Гросс Імекс" банкрутом.

18.07.2014, відповідно до вимог ст.46 Закону на затвердження до господарського суду Дніпропетровської області від ліквідатора надійшов звіт та ліквідаційний баланс.

Ухвалюючи рішення про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу боржника та припинення провадження у справі про банкрутство, місцевий господарський суд встановив, що за результатами ліквідаційної процедури у справі були виявлені кредитори, вимоги яких були визнані у розмірах та черговістю їх задоволення. Стосовно ж виявленого майнових активів боржника у розмірі 800,00 грн., яке підлягає продажу, встановлено, що реалізацію проведено відповідно до законодавства, отримані ж кошти було витрачено на публікацію оголошення щодо продажу майна банкрута. Вимоги кредиторів не були задоволені за недостатністю коштів та майна Боржника. Також місцевий суд вказав, що вся процедура ліквідації була проведена у відповідності до вимог законодавства. Вказані висновки були підтримані апеляційним судом у повному обсязі.

Заперечуючи ці висновки судів, Дніпропетровська ОДПІ посилається на неправомірність та передчасність затвердження ліквідаційного балансу, оскільки ліквідатором боржника проігноровано клопотання податкового органу про надання документів фінансового-господарської діяльності боржника, що завадило здійснити позапланову перевірку ТОВ "Гросс Імекс".

Однак суд касаційної інстанції не погоджується із викладеними запереченнями ОДПІ, оскільки вони наведені всупереч норм законодавства про банкрутство та спростовуються наявними у справі доказами.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ліквідатором проведено належні дії з витребування даних про активи боржника та встановлено відсутність зареєстрованих за боржником на праві власності об'єктів нерухомого майна.

До Звіту ліквідатором було додано рішення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 9855296 від 13.01.2014, довідки Державтоінспекції Головного управління МВС України в Дніпропетровській області за №14/2ЦПН-7 від 14.01.2014, Територіального управління Держгірпромнагляду за №634-14/05 від 10.02.2014, Державної інспекції сільського господарства в Дніпропетровській області за №07.1/13-26/106 від 13.01.2014, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку за №09/03/1450/НК від 27.01.2014, ПАТ АКБ "Новий" за №18/326 від 11.07.2014, ПАТ "Банк Восток" за №в-03-01/60 від 23.04.2014, ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" за №04.138 від 14.05.2014, ПАТ "Омега Банк" за №1230 від 19.09.2014, Дніпропетровського районного управління юстиції ВДВС Головного управління юстиції у Дніпропетровській області від 25.02.2013, за №2885/9. За даними довідками, за банкрутом нерухомого майна, автотранспортних засобів, сільськогосподарської техніки - не зареєстровано, цінні папери - відсутні, розрахункові рахунки - закриті, виконавчі провадження - закриті.

Окрім того, на запити ліквідатора отримані відповіді від Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Дніпропетровську, Дніпропетровського районного центру зайнятості, Дніпропетровської районної виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про відсутність заборгованості перед банкрутом.

Відповідно до довідки Головного управління Статистики у Дніпропетровській області за №05.3-74/49 від 10.01.2014 встановлено, що станом на 09.01.2014 в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України по Дніпропетровській області суб'єкти, для яких ТОВ "Гросс Імекс" є головним підприємством, - не значаться.

Крім того, ліквідатором надано для долучення до матеріалів справи копії довідок за вих.№20.01.19-10825 від 30.09.2014 від Державної авіаційної служби України, відповідно до якої за банкрутом повітряних суден не зареєстровано; Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті за №1979-05/1/1-14 від 29.10.2014, відповідно до якої за банкрутом судна, власники або судновласники відсутні.

Відтак, затверджуючи звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс банкрута та припиняючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що ліквідатором виконано всі дії з ліквідації банкрута та надано суду документи, що підтверджують завершення ліквідаційної процедури, в тому числі ліквідаційний баланс банкрута з непогашеною кредиторською заборгованістю у зв'язку з відсутністю активів, які можна було б направити на погашення кредиторської заборгованості.

Переглядаючи справу в повному обсязі, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про належне виконання ліквідатором усіх дій в ході ліквідаційної процедури відповідно до вимог Закону про банкрутство, погодився з оцінкою доказів у справі, здійсненою судом першої інстанції, та повнотою дій ліквідатора в ході ліквідаційної процедури, введеної судом.

При цьому, апеляційним судом встановлено, що в матеріалах справи станом на 11.12.2014 відсутні докази проведення Дніпропетровською ОДПІ позапланової перевірки боржника, а також докази видачі керівником податкового органу наказу про її проведення (п.п.78.1.7, 78.4 Податкового кодексу України). Судом зазначено, що наявними у справі доказам спростовується твердження податкового органу про ігнорування ліквідатором клопотання податкового органу про надання документів фінансового-господарської діяльності боржника, що, за твердженнями апелянта, завадило йому здійснити позапланову перевірку ТОВ "Гросс Імекс".

Так, в матеріалах справи міститься повідомлення ліквідатора за вих.№ 02-04/27 від 27.10.2014, яким на виконання ухвали господарського суду першої інстанції від 13.10.2014 у даній справі Дніпропетровській ОДПІ згідно доданого переліку надано документи фінансово-господарської діяльності боржника для можливості здійснити його позапланову перевірку. При цьому, в правому нижньому куті даного документу міститься відмітка податкового органу про отримання 29.10.2014.

Згідно з п.78.1.7 Податкового кодексу України, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється у разі порушення провадження у справі про визнання банкрутом платника податків. Тривалість проведення такої перевірки відповідно до пункту 28.2 Податкового кодексу України не повинна перевищувати 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - 5 робочих днів, інших платників податків - 10 робочих днів.

За таких обставин, враховуючи наявні в матеріалах справи докази отримання 29.10.2014 податковим органом від ліквідатора документів фінансово-господарської звітності боржника, відсутність будь-яких заперечень Дніпропетровської ОДПІ щодо переліку наданих їм документів, скарг на дії ліквідатора щодо ненадання чи/або неповного надання необхідної документації, тривалість провадження у цій справі, що значно перевищує визначену ст.82 Податкового кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з правомірним висновком суду апеляційної інстанції, що нездійснення позапланової перевірки боржника залежало виключно від суб'єктивних причин та волевиявлення Дніпропетровської ОДПІ.

Згідно ст.ст. 111-5, 111-7 ГПК України касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє рішення місцевого господарського суду чи постанови апеляційного суду виключно на предмет правильності застосування згаданими судами норм матеріального чи процесуального права, тобто в межах юридичної оцінки фактичних обставин справи; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновок судів попередніх інстанцій про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу у даній справі є правомірним, обґрунтованим та таким, що відповідає обставинам справи та нормам законодавства. Викладені в касаційній скарзі доводи не спростовують вказаного висновку судів попередніх інстанцій.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 111 7 , 111 9 , 111 11 ПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.02.2015 та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.2014 по справі №904/3883/13 залишити без змін.

Головуючий Ткаченко Н.Г.

Судді Катеринчук Л.Й.

Куровський С.В.