Рішення

від 24.03.2015 по справі 908/633/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 27/23/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.03.2015 Справа № 908/633/15-г

За позовом: Приватного підприємства "КАСТОР ГРУП" (69057 м. Запоріжжя, вул. Брянська, 10)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Максформер" (83060 м. Донецьк, вул. Шахтарів Донбасу, 1; фактична адреса: 03680 м. Київ, вул. Качалова, 5)

про стягнення 36 976 грн. 45 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

від позивача: Сошніков О.М., дов № 9 від 26.02.2015 р.

від відповідача: Коваленко Д.О., дов. 03-03/15 від 02.03.2015 р.

Господарським судом Запорізької області розглядається позов Приватного підприємства "КАСТОР ГРУП" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Максформер" про стягнення 29 000 грн. 51 коп. основного боргу, 3 529 грн. 98 коп. збитків від інфляції, 455 грн. 28 коп. 3 % річних та 3 991 грн. 19 коп. пені.

Відповідно до довідки про автоматичний розподіл справ між суддями від 02.02.2015р., справу № 908/633/15-г передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 03.02.2015р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/633/15-г, присвоєно справі номер провадження 27/23/15 та призначено судове засідання на 03.03.2015р.

У судовому засіданні 03.03.2015р. оголошувалася перерва до 24.03.2015р., на підставі ст. 77 ГПК України, для необхідності надання сторонами додаткових доказів та документів, які необхідні для повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи по суті.

24.03.2015р. продовжено судовий розгляд справи № 908/633/15-г.

24.03.2015р. до початку розгляду справи представники позивача та відповідача заявили письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представникам позивача та відповідача, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

У судовому засіданні 24.03.2015р. позивач підтримав позовні вимоги, на підставах, викладених у позовній заяві, надав витребувані ухвалою суду документи. Просить суд стягнути з відповідача 29 000 грн. 51 коп. основного боргу, 3 529 грн. 98 коп. збитків від інфляції, 455 грн. 28 коп. 3 % річних та 3 991 грн. 19 коп. пені.

Представник відповідача не виконав вимог ухвали суду від 03.02.15р. без поважних причин двічі не надав копії завірені належним чином щодо правового статусу підприємства ТОВ «Максформер».

Відповідач надав письмовий відзив, відповідно до якого позовні вимоги визнав частково у сумі 29 000 грн. 00 коп. У стягненні 3 529 грн. 98 коп. збитків від інфляції, 455 грн. 28 коп. 3 % річних та 3 991 грн. 19 коп. пені просить суд позивачу відмовити, у зв'язку з тим, що юридичною адресою підприємства є м. Донецьк, вул. Шахтарів Донбасу, 1. Тобто територія проведення АТО.

Відповідно до Сертифікату Торгово-промислової палати м. Києва № 3468 від 02.03.2015 року про форс-мажорні обставини, встановлено, що станом на поточну дату заходи з проведення АТО тривають і унеможливлюють виконання зобов'язання в зазначений термін.

Період дії форс-мажорних обставин, дата настання 06.08.2014р.

Крім того, відповідач просить суд розстрочити виконання судового рішення строком на 1 (один) рік.

Позивач заперечив проти розстрочення виконання судового рішення строком на 1 (один) рік.

Відповідно до ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши представників позивача та відповідача, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне. Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження.

Позов - це вимога позивача про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Згідно з господарським процесуальним законодавством предмет позову це матеріально - правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Матеріально-правова вимога позивача повинна опиратися на певні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме на підставу позову.

Згідно з ст. 20 ГК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).

Підприємницька діяльність здійснюється суб'єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Господарським судом встановлено , що 05.05.2014р. між Приватним підприємством "КАСТОР ГРУП" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Максформер" (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 38.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, зазначений у п. 1.2 цього договору, а покупець зобов'язується прийняти товар у власність і сплатити за нього ціну в розмірі, порядку і на умовах, передбачених цим договором.

Згідно п. 1.2 договору товаром за цим договором є колеса і ролики ТМ «КАSТОR» для ручних візків, промислового, лабораторного та іншого обладнання, які не призначені для використання на дорожньо-транспортних засобах.

Постачальник зобов'язується передавати у власність покупця товар, зазначений в п. 1.2 цього договору перелік, кількість і вартість якого визначено у видаткових накладних або специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.3 договору).

11.08.2014р. позивач передав відповідачу товар (колеса 5502-N-035-В) у кількості 400 шт., всього на суму 36 092 грн. 00 коп. (з ПДВ), що підтверджується: видатковою накладною № 3033 від 11.08.2014р. та довіреністю на отримання ТМЦ № 88 від 11.08.2014р.

Відповідно до п. 3.4 договору оплата за товар у розмірі 100% вартості рахунку-фактури здійснюється шляхом перерахування покупцем (відповідачем) грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (позивача) протягом семи календарних днів з моменту відвантаження товару постачальником.

Товар був отриманий 11.08.2014р. та повинен бути сплачений відповідачем до 19.08.2014р.

Отже, позивач прийняті на себе зобов'язання виконав належним чином та поставив відповідачу товар на загальну суму 36 092 грн. 00 коп.

Відповідач на виконання умов договору лише частково здійснив оплату за поставлений товар у сумі 7 092 грн. 00 коп. (12.12.2014р. та 29.12.2014р.), внаслідок чого сума заборгованості відповідача перед позивачем склала 29 000 грн. 00 коп.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Правовідносини сторін врегульовано договором купівлі-продажу.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов'язаний сплатити повну ціну переданого товару.

За приписами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивач прийняті на себе зобов'язання виконав належним чином та поставив відповідачу товар, відповідно до умов договору № 38 від 05.05.2014р.

За відповідачем рахується не сплачена заборгованість у сумі 29 000 грн. 00 коп.

З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Максформер" 29 000 грн. 51 коп. основного боргу.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 529 грн. 98 коп. збитків від інфляції та 455 грн. 28 коп. 3 % річних.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 Цивільного кодексу України.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться індекс інфляції та 3 % річних.

Зокрема, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок втрат від інфляції та 3 % річних за допомогою програмного комплексу "Законодавство", господарський суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 529 грн. 98 коп. збитків від інфляції та 455 грн. 28 коп. 3 % річних обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 991 грн. 19 коп. пені.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як визначено ст. 230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 231 ГК України, законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з ст. 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 5.2 договору у разі невиконання зобов'язань, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,005% від суми заборгованості за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

В той же час відповідач не визнає позовні вимоги про стягнення штрафних санкцій, у зв'язку з тим, що юридичною адресою підприємства є м. Донецьк, вул. Шахтарів Донбасу, 1. Тобто територія проведення АТО.

Позивачу слід відмовити в задоволені позову в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 3 991 грн. 19 коп., на підставі наступного:

Указом Президента України № 405/2014 від 14.04.2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13.04.2014 року "Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збе реження територіальної цілісності України" та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України; територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30.10.2014 року було затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, де в п. 1 зазначено м. Донецьк, в якому знаходиться відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Максформер" (83060 м. Донецьк, вул. Шахтарів Донбасу, 1).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1079-р від 05.11.2014р. було зупинено Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30.10.2014р., але постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.02.2015р. по справі № 826/18330/14 Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1079-р від 05.11.2014р. було визнано не чинним.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року … юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Згідно статті 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

З вищевикладеного вбачається, що єдиним належним та достатнім документом, якій підтверджує проведення АТО, та який звільняє від відповідальності являється сертифікат Торгово-промислової палати України.

Згідно правила, викладеного в п. 6.1. Регламенту ТПП "Засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили)" (Затверджене Рішенням Президії ТПП України від 15 липня 2014 р. № 40(3)) підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), визначених як непереборний вплив на виконання відповідного зобов'язання таким чином, що унеможливлює його виконання у термін, що настав (наявність причинно-наслідкового зв'язку між обставиною та неможливістю виконання зобов'язання в термін, передбачений відповідно законодавством, відомчими нормативними актами, договором, контрактом, угодою, типовим договором тощо).

Пунктом 6.12 зазначеного Регламенту передбачено вимоги до сертифікату. Так, Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) видається заявнику на бланку Торгово-промислової палати України/регіональної торгово-промислової палати. В сертифікаті вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою тощо), дата його укладення, зобов'язання, що за ним настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин.

Відповідач надав суду Сертифікат № 3468 від 02.03.2015 року про форс-мажорні обставини, відповідно до якого Київська торгово-промислова палата, на підставі ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014р. № 44 (5), цим засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме: акти тероризму на території м. Донецьк.

Сертифікат № 3468 наданий Товариству з обмеженою відповідальністю "Максформер", щодо зобов'язань зі здійснення фінансових операцій, строк виконання яких настав 18.08.2014р. за договором купівлі-продажу від 05.05.2014р. № 38, укладеного з Приватним підприємством «Кастор Групи», відповідно до:

- Указу Президента України від 14.04.2014р. № 405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України»»;

- Постанови Правління Національного банку України від 06.08.2014 р. №466 «Про призупинення здійснення фінансових операцій»;

- Інформації Антитерористичного центру при Службі безпеки України, за якою станом на поточну дату заходи з проведення АТО тривають і унеможливлюють їх виконання в зазначений термін.

Період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили):

дата настання: 06.08.2014 року;

дата закінчення: тривають і дату встановити неможливо.

Крім цього, слід вказати, що в статті 10 Закону України „Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" вказано, що сертифікат є документом, який звільняє тільки від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань. В ст. 10 вказаного Закону не вказано, що сертифікат є документом, який звільняє від виконання всіх обов'язків. В ст. 617 ЦК України також вказано про звільнення сторони тільки від відповідальності.

За таких підстав, Сертифікат Київської торгово-промислової палати є документом, який підтверджує факт проведення АТО, та є документом, який звільняє від відповідальності.

Враховуючи вищевикладене, у господарського суду відсутні підстави для стягнення з відповідача 3 991 грн. 19 коп. пені.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, ст. 34 ГПК України.

З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Максформер" 29 000 грн. 51 коп. основного боргу, 3 529 грн. 98 коп. збитків від інфляції, 455 грн. 28 коп. 3 % річних.

В частині стягнення пені у розмірі 3 991 грн. 19 коп. слід відмовити.

Клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення строком на 1 (один) рік не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Пунктом 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Господарський суд на підставі статті 121 ГПК має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (із змінами, внесеними згідно з постановою пленуму Вищого господарського суду України від 24.11.2014р. N 2) суд зазначив, що будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Надання розстрочення виконання рішення можливе за наявності обставин, що ускладнюють або роблять його неможливим. Відсутність грошових коштів для сплати кредиторських зобов'язань не є достатньо обґрунтованою підставою для надання відстрочення виконання рішення.

За таких обставин, клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення судом не задовольняється.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до статті 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідач не позбавлений права на звернення з заявою про розстрочку або відстрочку виконання рішення в порядку ст. 121 Господарського процесуального кодексу України з наданням належних та допустимих доказів в обґрунтування.

На підставі статті 85 ГПК України - 24.03.2015року прийнято рішення.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір до суду доведений з його вини.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 82, 84, 85, 121 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Приватного підприємства "КАСТОР ГРУП", м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю "Максформер", м. Донецьк задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Максформер" (83060 м. Донецьк, вул. Шахтарів Донбасу, 1; фактична адреса: 03680 м. Київ, вул. Качалова, 5, ідентифікаційний код юридичної особи 33006072) на користь Приватного підприємства "КАСТОР ГРУП" (69057 м. Запоріжжя, вул. Брянська, 10, ідентифікаційний код юридичної особи 38461711) 29 000 (двадцять дев'ять тисяч) грн. 51 коп. основного боргу, 3 529 (три тисячі п'ятсот двадцять дев'ять) грн. 98 коп. збитків від інфляції, 455 (чотириста п'ятдесят п'ять) грн. 28 коп. 3 % річних, 1 629 (одна тисяча шістсот двадцять дев'ять) грн. 80 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення оформлено та підписано 27.03.2015р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.