Постанова

від 28.05.2015 по справі 908/633/15-г

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2015 р. Справа № 908/633/15-г

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М. , суддя Камишева Л.М. , суддя Россолов В.В.,

при секретарі Пляс Л.Ф.,

за участю представників:

позивача - Сотніков О.М. (дов. №9 від 26.02.2015 р.)

відповідача - Зурнаджи Є.Є. (дов. №04-03/15 від 03.03.2015 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 2421 З/1-28) на рішення господарського суду Запорізької області від 24 березня 2015 року у справі

за позовом Приватного підприємства "КАСТОР ГРУП", м. Запоріжжя

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Максформер", м. Донецьк

про стягнення 36 976,45 грн. -

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2015 року ПП "КАСТОР ГРУП" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до ТОВ "Максформер" про стягнення 29000,00 грн. основного боргу за договором купівлі-продажу №38 від 05.05.2014 р., 3529,28 грн. інфляційних втрат, 455,28 грн. 3 % річних та 3991,19 грн. пені; судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 24.03.2015 р. у справі №908/633/15-г (суддя Дроздова С.С.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 29000,51 грн. основного боргу, 3529,98 грн. інфляційних втрат, 455,28 грн. 3% річних та 1629,80 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Відповідач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права та неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції, та прийняти нове рішення, яким задовольнити вимогу про стягнення 29000,51 грн. суми основного боргу за договором поставки; відмовити в стягненні 3529,98 грн. інфляційних втрат, 455,28 грн. 3% річних та 3991,19 грн. пені; розстрочити виконання рішення суду строком на 1 рік рівними частинами помісячно.

Свої вимоги обґрунтовує, зокрема, тим, що настання форс-мажору виключає підстави для стягнення інфляційних втрат та 3% річних. Крім того, відповідач зазначає, що не може у найкоротший термін відновити контроль щодо банківського рахунку та погасити наявну заборгованість, в зв'язку з чим виконання судового рішення необхідно розстрочити.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Зокрема, зазначає, що посилання відповідача в апеляційній скарзі на форс-мажорні обставини є способом уникнення від відповідальності та спробою відстрочити виплату заборгованості. Просить рішення господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

У зв'язку з відпусткою судді Івакіної В.О. розпорядженням секретаря судової палати від 27.05.2015 р. для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: Пелипенко Н.М., Камишева Л.М., Россолов В.В.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вислухавши в судовому засіданні уповноважених представників сторін, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.05.2014 р. між ПП "КАСТОР ГРУП" (постачальник) та ТОВ "Максформер" (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 38, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, зазначений у п. 1.2 цього договору, а покупець зобов'язується прийняти товар у власність і сплатити за нього ціну в розмірі, порядку і на умовах, передбачених цим договором (а.с. 9-12).

Згідно п. 1.2 договору товаром є колеса і ролики ТМ "КАSТОR" для ручних візків, промислового, лабораторного та іншого обладнання, які не призначені для використання на дорожньо-транспортних засобах.

Постачальник зобов'язується передавати у власність покупця товар, зазначений в п. 1.2 цього договору перелік, кількість і вартість якого визначено у видаткових накладних або специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.3 договору).

Відповідно до п. 3.4 договору оплата за товар у розмірі 100% вартості рахунку-фактури здійснюється шляхом перерахування покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом семи календарних днів з моменту відвантаження товару постачальником.

На виконання умов договору постачальником було передано покупцю товар (колеса 5502-N-035-В у кількості 400 шт.) на загальну суму 36 092,00 грн. (з ПДВ), що підтверджується видатковою накладною №3033 від 11.08.2014 р. та довіреністю на отримання ТМЦ № 88 від 11.08.2014 р. (а.с. 13-14).

Покупець в порушення умов договору оплату поставленого та отриманого товару своєчасно та повному обсязі не здійснив, сплативши лише 7 092,00 грн., в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед постачальником в сумі 29 000,00 грн.

Вказані обставини стали підставою для звернення ПП "КАСТОР ГРУП" до господарського суду Запорізькій області з позовом про стягнення з ТОВ "Максформер" 29000,00 грн. основного боргу, 3529,28 грн. інфляційних втрат, 455,28 грн. 3 % річних та 3991,19 грн. пені.

Господарський суд, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості, втрат від інфляції та 3 % річних, визнав їх обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи. Відмовивши в стягненні пені суд першої інстанції зазначив про відсутність правових підстав для її задоволення. Крім того, суд відмовив в задоволенні клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення строком на 1 рік, визнавши його безпідставним та необґрунтованим.

Колегія суддів погоджується з висновками господарського суду з огляду на таке.

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вже зазначалось вище, відповідач товар отримав, повну оплату за нього до моменту звернення ПП "КАСТОР ГРУП" з позовом до суду не здійснив.

Поставка товару за договором відбулась у відповідності до умов договору, не заперечується сторонами та підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а саме: видатковою накладною, довіреністю та рахунком на оплату.

В матеріалах справи містяться докази (виписки банку) на підтвердження факту часткової оплати покупцем отриманого товару на суму 3000,00 грн. та 4092,00 грн. (а.с. 16-17).

Як вірно встановив господарський суд, сума заборгованості за договором №38 від 05.05.2014 р. становила 29000,00 грн.

Відповідач проти існування заборгованості за поставлений товар не заперечує, вказану суму заборгованості визнає в повному обсязі.

Враховуючи наведене, а також відсутність в матеріалах справи доказів повної оплати поставленого товару, колегія суддів вважає, що господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність порушення покупцем зобов'язання за договором №38 від 05.05.2014 р. та правомірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу.

Стосовно позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3529,28 грн. інфляційних втрат, 455,28 грн. 3 % річних та 3991,19 грн. пені, колегія суддів зазначає наступне.

В силу приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до вимог статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 5.2 договору у разі невиконання зобов'язань, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,05% від суми заборгованості за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В той же час, укладаючи договір, сторони мають право самостійно визначити, при настанні яких обставин вони будуть звільнені від відповідальності за невиконання зобов'язань за цим договором (ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України).

Частиною 4 ст. 219 Господарського кодексу України закріплено, що сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини.

Пунктом 5.5. договору сторони обумовили, що сторона звільняється від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань за даним договором у випадках, якщо це сталось через обставини непереборної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Наведений припис встановлює дві основні підстави звільнення особи, яка порушила зобов'язання, від відповідальності, а саме: випадок та непереборна сила. При цьому, доведення наявності випадку або непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання, саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Пункт 1 ч. 1 ст. 263 Цивільного кодексу України передбачає ознаки непереборної сили та визначає, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

Тобто, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків. З наведеного вбачається, що для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання за ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, повинна довести: наявність обставини непереборної сили; її надзвичайний характер; неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; причинний зв'язок між цією обставиною і понесеними збитками.

До обставин непереборної сили відносять, як правило, стихійні природні явища (землетрус, повінь, шторм тощо), а також суспільні явища (воєнні дії, страйки, введення мораторію та інше.).

Указом Президента України № 405/2014 від 14.04.2014 р. "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 р. "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" розпочато Антитерористичну операцію (АТО) на території Луганської та Донецької областей.

Судом першої інстанції правомірно було встановлено, що ТОВ "Максформер" розташовано в м. Донецьку, яке включено до переліку населених пунктів, на території яких здійснюється АТО, затвердженому Розпорядженням КМУ від 30.10.2014 р. за № 1053.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Як свідчать матеріали справи, відповідач звернувся до Торгово-промислової палати України про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

В матеріалах справи наявний сертифікат №3468 від 02.03.2015 р. про форс-мажорні обставини, відповідно до якого Київська торгово-промислова палата, на підставі ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 р. за № 44 (5), засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме: акти тероризму на території м. Донецьк.

Зі змісту сертифікату №3468 вбачається, що він наданий ТОВ "Максформер", щодо зобов'язань зі здійснення фінансових операцій, строк виконання яких настав 18.08.2014 р. за договором купівлі-продажу №38 від 05.05.2014 р., укладеного з ПП "КАСТОР ГРУП", відповідно до:

- Указу Президента України від 14.04.2014 р. за № 405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України"";

- Постанови Правління Національного банку України від 06.08.2014 р. за №466 "Про призупинення здійснення фінансових операцій";

- Інформації Антитерористичного центру при Службі безпеки України, за якою станом на поточну дату заходи з проведення АТО тривають і унеможливлюють їх виконання в зазначений термін.

Згідно сертифікату період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата настання - 06.08.2014 р.; дата закінчення - тривають і дату встановити неможливо.

З урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції, здійснивши перерахунок інфляційних втрат та 3% річних, дійшов правомірного висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3529,98 грн. збитків від інфляції та 455,28 грн. 3 % річних та задовольнив позов в цій частині. При цьому, господарський суд Запорізької області обґрунтовано визнав проведення антитерористичної операції обставинами непереборної сили, що виникли з незалежних від відповідача причин та правомірно відмовив в задоволенні позову в частині стягнення 3991,19 грн. пені.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що через настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) суд повинен був звільнити його від сплати інфляційних втрат та 3% річних, колегія суддів вважає є безпідставними та необґрунтованими з огляду на таке.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, згідно ч. 1 ст. 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року … юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Відповідно до Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 р. за №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як і інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи наведене, а також той факт, що відповідач згідно умов договору не здійснив своєчасну оплату за поставлений товар, а грошові кошти знецінилися за цей час, позовні вимоги в частині стягнення 3529,28 грн. інфляційних втрат та 455,28 грн. 3 % річних є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів вважає правомірним висновок господарського суду Запорізької області про відмову в задоволенні клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення, в зв'язку з відсутністю належних та допустимих доказів в його обґрунтування.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із змінами, внесеними згідно з постановою пленуму Вищого господарського суду України від 24.11.2014р. N 2) суд зазначив, що будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Надання розстрочення виконання рішення можливе за наявності обставин, що ускладнюють або роблять його неможливим. Відсутність грошових коштів для сплати кредиторських зобов'язань не є достатньо обґрунтованою підставою для надання відстрочення виконання рішення.

В обґрунтування апеляційних вимог, відповідач зазначає, що відмовивши в задоволенні вказаного клопотання, господарський суд в порушення вимог чинного законодавства не врахував наступні обставини: товариство відповідача зареєстроване в м. Донецьку, через проведення АТО було змушене згорнути бізнес за місцем його реєстрації та здійснити комплекс заходів спрямованих на його переміщення до м. Київ, під час чого була втрачена частина службової та ділової документації, в т.ч. статутні документи товариства та договори на обслуговування з банком. В зв'язку з наведеним, ТОВ "Максформер" не може у найкоротшій термін відновити контроль щодо свого банківського рахунку і погасити наявну заборгованість.

Як вбачається зі змісту договору №38 від 05.05.2014 р. (розділ 9 - "Реквізити сторін") фізична адреса відповідача зазначена: м. Київ, вул. Качалова, 5. Тобто, на момент укладення спірного договору товариство фізично вже знаходилось у місті Києві. Даний факт підтверджується також видатковою накладною №3033 від 11.08.2014 р., за якою відвантаження товару здійснювалось за фактичною адресою покупця в м. Києві, та рахунком на оплату №1237 від 07.08.2014 р., який виставлявся на ту ж саму адресу.

Крім того, як свідчать матеріали справи, після укладання договору №38 від 05.05.2014 р. та отримання товару за ним, відповідач здійснював оплату та отримував товар за іншими угодами, укладеними з позивачем, що підтверджується видатковою накладною №4553 від 14.11.2014 р. та випискою банку від 13.11.2014 р. (а.с. 90, 91).

Зазначені докази спростовують твердження апелянта про відсутність у нього контролю над банківським рахунком.

Відповідно до вимог статті 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Апеляційні вимоги не підтверджені належними доказами, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому у суду апеляційної інстанції відсутні правові підстав для їх задоволення.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Запорізької області від 24.03.2015 р. у справі №908/633/15-г прийняте при належному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні, в зв'язку з чим, апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 22, 85, 91, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 24.03.2015 р. у справі №908/633/15-г залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого Господарського Суду України через Харківський апеляційний господарський суд.

Повний текст постанови складений та підписаний 02.06.2015 р.

Головуючий суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Камишева Л.М.

Суддя Россолов В.В.