Постанова

від 24.03.2015 по справі 910/25727/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" березня 2015 р. Справа№ 910/25727/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Алданової С.О.

Коршун Н.М.

при секретарі Драчук Р.А.

за участю представників:

від позивача Лісничої М.С. - дов. б/н від 18.12.2014 р.

від відповідача Шевчука В.І. - дов. №7 від 09.01.2015 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВП Артель»

на рішення господарського суду міста Києва

від 12.01.2015 р. (суддя Отрош І.М.)

у справі №910/25727/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВП Артель»

до Республіканського вищого училища фізичної культури

про стягнення 6 504,34 грн.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «ВП Артель» з позовом до Республіканського вищого училища фізичної культури про стягнення, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, 6 504,34 грн., з яких: 5 832,00 грн. - основний борг; 672,34 грн. - пеня.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.01.2015 р. у справі №910/25727/14 в позові відмовлено.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що оскаржене рішення є необґрунтованим та незаконним, прийнятим з порушенням норм матеріального права й таким, що підлягає скасуванню. На думку апелянта, суд першої інстанції неповно і неправильно встановив обставини, які мають значення для справи, внаслідок невірного дослідження та оцінки доказів помилково визначив спірні правовідносини. Висновки місцевого суду про те, що надані позивачем видаткові накладні №108 та №110 від 06.05.2014 р. не є належним доказом виконання ним зобов'язань з поставки товару та не свідчать про його отримання відповідачем, не відповідають обставинам справи та наданим позивачем доказам, як і твердженням представника відповідача про отримання комірником Республіканського вищого училища фізичної культури товару за цими накладними. Крім цього, відсутність довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей у особи, яка приймала товар, на думку апелянта, не є належним спростуванням факту поставки товару тощо.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2015 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВП Артель» прийнято до провадження в складі колегії суддів: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Алданова С.О., Коршун Н.М. та призначено розгляд справи на 24.02.2015 року.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2015 р., в зв'язку з перебуванням судді Алданової С.О. у відпустці змінено склад суду та визначено судову колегію в складі: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Коршун Н.М., Ропій Л.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2015 р., з огляду на нез'явлення в судове засідання представника відповідача, а також необхідність витребування додаткових доказів розгляд справи №910/25727/14 відкладено на 24.03.2015 року.

02.03.2015 р. Київським апеляційним господарським судом надіслано запит до Управління Державної казначейської служби України у Дніпровському районі міста Києва про надання інформації щодо реєстрації та обліку бюджетних та фінансових зобов'язань Республіканського вищого училища фізичної культури за договором про закупівлю товарів за державні кошти №28-1/04 від 28.04.2014 р. перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ВП Артель».

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2015 р., у зв'язку з виходом судді Алданової С.О. з відпустки змінено склад суду та визначено судову колегію в складі: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Алданова С.О., Коршун Н.М.

24.03.2015 р. надійшла відповідь Управління Державної казначейської служби України у Дніпровському районі міста Києва на запит Київського апеляційного господарського суду.

Представник апелянта (позивача) в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити за наведених в ній підстав, оскаржене рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги заперечив, просив не брати їх до уваги, а відтак рішення місцевого суду як законне та обґрунтоване залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скарга підлягає задоволенню.

Так, звернувшись до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 12 430,04 грн., з яких: 11 502,00 грн. - борг за договором про закупівлю товарів за державні кошти №28-1/04 від 28.04.2014 р. (далі - Договір); 928,04 грн. - пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, позивач свої вимоги обґрунтовував тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами Договору не в повному обсязі здійснив оплату поставленого позивачем товару за видатковими накладними №108, №110 від 06.05.2014 р. та №115 від 08.05.2014 р., внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем. Крім цього, в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати поставленого товару, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню.

В ході розгляду справи судом першої інстанції позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, якою позивач просив суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 5 832,00 грн. та пеню в розмірі 672,34 грн. Згадану заяву мотивовано частковим погашенням заборгованості відповідачем за видатковою накладною №115 від 08.05.2014 р., її прийнято місцевим судом, в зв'язку з чим ціна позову становить 6 504,34 грн.

Відповідач заперечив проти задоволення позову за відсутністю належного доказу щодо отримання уповноваженими особами відповідача поставленого товару, заперечив факт поставки відповідачу товару за видатковими накладними №108 та №110 від 06.05.2014 р. на загальну суму 5 832,00 грн. тощо.

Суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, відтак прийняв рішення про відмову в задоволенні позову.

Так, відмовляючи в задоволенні позову, місцевий суд посилався на те, що видаткові накладні №108 та №110 від 06.05.2014 р. не відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема, у них не зазначено посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, тому у суду немає підстав розцінювати їх як належні та допустимі докази на підтвердження факту здійснення господарської операції, а саме поставки товару відповідачу. Крім цього, за відсутності можливості ідентифікувати особу, яка приймала участь в господарській операції за наявним на спірних накладних підписом, достатнім доказом факту поставки товару могла б бути довіреність на одержання цінностей, проте позивачем таких суду не надано. За висновками суду першої інстанції, відсутні будь-які докази схвалення відповідного правочину (прийняття товару за спірними накладними) юридичною особою - відповідачем, зокрема, відсутня печатка відповідача на видаткових накладних, позивачем не надано будь-яких доказів часткової оплати за спірними накладними, листів відповідача, в яких би він визнавав або схвалював прийняття товару, актів звірки, або письмових заявок на поставку відповідної кількості товару у згаданий період. Оскільки позивачем не доведено суду факту поставки товару за спірними видатковими накладними, за відсутності порушень господарського зобов'язання з боку відповідача немає підстав заявляти до стягнення з відповідача й пеню тощо.

Апеляційний господарський суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Як встановлено матеріалами справи, 28.04.2014 р. між Республіканським вищим училищем фізичної культури Міністерства освіти і науки України (замовником) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВП Артель» (продавцем) укладено Договір, за умовами п. 1.1 якого продавець зобов'язався у 2014 році поставити та передати у власність замовника «яблука» (товар), в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у специфікації, що додається до Договору і є його невід'ємною частиною, а замовник - прийняти і оплатити товар.

Як правильно визначено місцевим судом, укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст. 712 ЦК України).

Договором (п. п. 5.1, 5.2, 5.5) встановлено, що продавець зобов'язується поставити (передати) товар замовнику впродовж двох робочих днів з моменту отримання від замовника заявки (усної чи письмової). Продавець зобов'язується поставити (передати) товар на склад замовника за адресою: м. Київ, вул. Матеюка, 4. Товар вважається поставленим замовнику з моменту підписання замовником видаткової накладної на відповідну партію товару.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.ст. 33, 34 ГПК України).

Як вбачається з наданих позивачем й наявних в матеріалах справи копій видаткових накладних №108, №110 від 06.05.2014 р. та №115 від 08.05.2014 р., позивачем поставлено (передано) товар відповідачу, а відповідачем його прийнято, що підтверджується підписом робітника та штампом відповідача на цих видаткових накладних.

Висновки суду першої інстанції про те, що видаткові накладні №108 та №110 від 06.05.2014 р. не відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема, у цих накладних не зазначено посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, не ґрунтуються на обставинах та матеріалах справи.

За приписами ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012 р., підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Факт отримання товару відповідачем і видаткові накладні, надані позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійними підставами для виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар (п. 1 Оглядового листа Вищого господарського суду України №01-06/767/2013 від 29.04.2013 р.).

Незважаючи на відсутність даних щодо посади і прізвища особи, яка підписала спірні видаткові накладні зі сторони відповідача, ці накладні скріплені штампом Республіканського вищого училища фізичної культури, що дає змогу ідентифікувати юридичну особу, від імені якої підписувались ці видаткові накладні. Крім того, доказів на підтвердження того, що підпис уповноваженої особи відповідача на цих документах сфальсифіковано, в матеріалах справи немає.

Оскільки спірні видаткові накладні мають найменування юридичних осіб, а також підписи осіб, які передають та отримують товар, перелік товару, його вартість, посилання на Договір, штампи позивача та відповідача та інші реквізити, вони відповідають вимогам закону та є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції.

Крім цього, згідно наявної в матеріалах справи довідки ПАТ «ВТБ Банк» від 23.12.2014 р. №1356/123-2, відповідач здійснив перерахунок коштів позивачу за отриманий товар згідно видаткової накладної №115 від 08.05.2014 р., й таким чином визнав факт поставки йому товару. З цієї довідки також вбачається, що між позивачем та відповідачем відбувалися й інші господарські операції на підставі Договору за іншими видатковими накладними.

В свою чергу, з відповіді Управління Державної казначейської служби України у Дніпровському районі міста Києва на запит суду про надання інформації щодо реєстрації та обліку бюджетних та фінансових зобов'язань Республіканського вищого училища фізичної культури за Договором перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ВП Артель» видно, що на виконання Договору на підставі реєстру бюджетних фінансових зобов'язань від 12.05.2014 р. №65 були зареєстровані накладні №108 від 06.05.2014 р. на суму 3 888,00 грн. та №110 від 06.05.2014 р. на суму 1 944,00 грн. тощо.

Таким чином, поставку товару відповідачу за видатковими накладними №108 та №110 від 06.05.2014 р. на загальну суму 5 832,00 грн. документально підтверджено й відповідачем не спростовано.

Покупець на підставі ч. 1 ст. 692 ЦК України зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено іншого строку оплати товару.

Договором (п.п. 3.3, 4.2, 4.3) встановлено, що розрахунки за поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку згідно видаткових накладних. Розрахунки проводяться шляхом оплати замовником після пред'явлення продавцем оформлених належним чином (підписи, печатка, тощо) рахунка на оплату товару та видаткової накладної. До рахунка обов'язково додаються видаткові накладні. Оплата за товар здійснюється впродовж 15 календарних днів з дати підписання рахунку та за умови, що продавець виконав умови п. 4.3 Договору.

З огляду на те, що відповідач в порушення вимог чинного законодавства та домовленостей між сторонами, не виконав взятих на себе зобов'язань по оплаті поставленого товару та не здійснив оплати товару за видатковими накладними №108 та №110 від 06.05.2014 р., його борг перед позивачем становить 5 832,00 грн.

Зобов'язанням на підставі ч. 1 ст. 509 ЦК України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Положеннями ст.ст. 525, 526, 527 ЦК України, ст. 193 ГК України передбачено, що зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З огляду на наведені положення закону та те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення не погашено, розмір цього боргу відповідає фактичним обставинам справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення 5 832,00 грн. боргу за поставлений товар на підставі видаткових накладних №108 та №110 від 06.05.2014 р. є обґрунтованою й відповідно підлягає задоволенню.

Крім цього, Товариством з обмеженою відповідальністю «ВП Артель» заявлено до стягнення, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, з Республіканського вищого училища фізичної культури пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на суму 672,34 грн. за період з 21.05.2014 р. по 18.11.2014 року.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання на підставі ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов'язання умов (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений договором або законом строк (ст. 612 ЦК України).

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій на підставі ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 та ч. 6 ст. 232 ГК України, ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Так, за приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пеня є неустойкою, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Так, умовами п. 7.4 Договору сторони погодили, що за порушення умов Договору замовником, останній сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості одержаного товару.

Оскільки відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустив прострочення виконання грошового зобов'язання, відповідно існують підстави для застосування встановленої законом і передбаченої п. 7.4 Договору відповідальності та стягнення 672,34 грн. пені за період з 21.05.2014 р. по 18.11.2014 р. згідно розрахунку позивача.

За таких обставин, апеляційний господарський суд не погоджується із висновками місцевого суду щодо відмови в задоволенні позову, оскаржене рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового про задоволення позову. Доводи апелянта по суті апеляційної скарги заслуговують на увагу та підлягають задоволенню.

З огляду на задоволення апеляційної скарги, а відтак і задоволення позову, витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та за розгляд апеляційної скарги на підставі ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВП Артель» задовольнити, рішення господарського суду міста Києва від 12.01.2015 р. у справі №910/25727/14 скасувати та прийняти нове рішення:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Республіканського вищого училища фізичної культури (02156, м. Київ, вул. Матеюка, 4, ідентифікаційний код 02125315) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВП Артель» (03137, м. Київ, вул. Генерала Потапова, 1/5, ідентифікаційний код 37098607) борг в сумі 5 832 (п'ять тисяч вісімсот тридцять дві) грн. 00 коп., 672 (шістсот сімдесят дві) грн. 34 коп. пені, 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви, 913 (дев'ятсот тринадцять) грн. 50 коп. витрат зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

Матеріали справи №910/25727/14 повернути до господарському суду міста Києва.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді С.О. Алданова

Н.М. Коршун