Постанова

від 23.03.2015 по справі 810/805/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2015 року 810/805/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вторма-Сплав" до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вторма-Сплав» звернулось до суду з адміністративним позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкове повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 22.01.2015 № 0000082202 прийняте з порушенням норм матеріального права, є таким, що суперечать нормам чинного законодавства України та підлягає скасуванню.

В призначений день та час у судове засідання сторони не з'явилися, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Від представника позивача та представника відповідача до суду надійшли письмові клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

У зв'язку з тим, що сторони розгляд справи просили проводити без їх участі, з огляду на це суд визнав за можливе розглядати справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження на основі наявних в матеріалах справи доказів.

Всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вторма-Сплав» є юридичною особою, код за ЄДРПОУ: 33212320.

З матеріалів справи встановлено, що 30.12.2014 Броварською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області було проведено перевірку позивача, за результатами якої складено Акт від 30.12.2014 № 50/10-06-22-02/33212320 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Вторма-Сплав» (код за ЄДРПОУ 33212320) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Ламбарді» (код за ЄДРПОУ 37285020) за період з 01.08.2014 по 31.08.2014».

Перевіркою встановлено та в Акті зафіксовано наступні порушення вимог податкового законодавства:

- пункти 198.2, 198.3, 198.6, пункти 200.1, 200.2 статті 200, пункт 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту, що призвело до заниження сум ПДВ, які підлягають нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду на загальну суму 102 394, 00 гривень, в тому числі за серпень 2014 року в сумі 102 394, 00 гривень;

- пункти 44.1, 44.6 статті 44 Податкового кодексу України; підпункт 1.2 пункту 1, підпункти 2.2, 2.13, 2.14, 2.15, 2.16, пункту 2 та підпункт 3.2 пункту 3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704.

На вищевказаний Акт перевірки позивачем були подані заперечення, за результатами розгляду яких Броварська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області листом від 21.01.2015 № 839/10/10-06-22-02 надала відповідь, якою висновки Акта перевірки від 30.12.2014 № 50/10-06-22-02/33212320 залишено без змін.

На підставі Акта перевірки від 30.12.2014 № 50/10-06-22-02/33212320, Броварською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області було винесено податкове повідомлення рішення від 22.01.2015 № 0000082202 за платежем по ПДВ на суму грошового зобов'язання за основним платежем - 102 394, 00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями - 25 599, 00 гривень.

Позивач, не погодившись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням звернувся до суду з даним позовом, в якому просив суд його скасувати, що і є предметом даного позову.

Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступних обставин.

З огляду на те, що відповідач донарахував податкові зобов'язання виходячи з висновку про нереальність здійснення фінансово-господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ «Ламбарді», судом досліджено дане питання та встановлено наступне.

Як вбачається зі змісту Акта перевірки, за період з 01.08.2014 по 31.08.2014 одним із контрагентів позивача було ТОВ «Ламбарді».

Відповідач вказує, що під час перевірки позивачем не було надано сертифікатів відповідності на придбану у ТОВ «Ламбарді» продукцію (феронікель ФН-5М), затверджений наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 19.04.2011 за № 155 «Про затвердження зразка бланку сертифікату відповідності», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.05.2011 за № 563/19401. Тому якість придбаної у ТОВ «Ламбарді» продукції (феронікель ФН-5М), її відповідність державним стандартам, технічним умовам, діючим на території України неможливо підтвердити.

Крім того відповідач зазначив, що позивачем не було надано до перевірки копії договору, укладеного з перевізником товару (феронікель ФН-5М) ТОВ «ПРОМ-БІЗ» (код за ЄДРПОУ 39207887); дорожні листи вантажних автомобілів (ф. № 2) та талони замовника (ф. № 1-ТЗ), які є основними документами на перевезення вантажів; копії довіреностей на осіб, які отримали товари (феронікель ФН-5М), тому немає змоги ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарських операцій.

Крім цього, Броварською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області було проведено перевірку ТОВ «Ламбарді», за результатами якої було складено Акт від 24.10.2014 № 58/10-06-22-4/37285020 «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Ламбарді» (код ЄДРПОУ 37285020) щодо документального підтвердження господарських відносин з підприємствами-постачальниками та підприємствами-покупцями, їх реальності та повноти відображення в обліку за липень-серпень 2014 року».

Зазначеним Актом перевірки, зокрема, встановлено, що ТОВ «Ламбарді» має стан 9 - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням. Загальна чисельність працюючих на ТОВ «Ламбарді», згідно форми 1-ДФ за І квартал 2014 року складала 3 особи, середня заробітна плата 1 400, 00 гривень. Згідно форми 1-ДФ за ІІ квартал визначено, що з травня 2014 року на підприємстві працювала лише одна особа. Інформація про наявність основних засобів відсутня.

Оскільки у ТОВ «Ламбарді» складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності відсутні, в штаті підприємства лише одна особа, податкова вбачала проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання.

Наведених обставин відповідачем зроблено висновок, що в діяльності ТОВ «Ламбарді» має ознаки нереальності здійснення фінансово-господарських операцій, спрямованих на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

Враховуючи вищевикладене відповідач дійшов висновку про маніпулювання з боку ТОВ «Ламбарді» податковою звітністю.

З такими висновками відповідача суд не погоджується з огляду на наступні обставини.

Під час судового розгляду справи встановлено, що 01.08.2014 між ТОВ «Вторма-Сплав» (покупець) та ТОВ «Ламбарді» (постачальник) було укладено договір поставки № 8.

Відповідно до пункту 1.1 даного договору, ТОВ «Ламбарді» поставляє, а ТОВ «Вторма-Сплав» приймає феронікель ФН-5М в асортименті та оплачує його вартість.

Так, згідно видаткової накладної № РН-27 від 07.08.2014 в адресу підприємства позивача була здійснена поставка феронікелю ФН-5М в кількості 10, 027 т. на загальну суму 614 366, 54 гривень, в тому числі ПДВ - 102 394, 42 гривень.

ТОВ «Ламбарді» в адресу позивача було виписано податкову накладну №26 від 05.08.2014 на суму попередньої оплати 240 000, 00 гривень, та податкову накладну № 27 від 07.08.2014 на суму 374 366, 54 гривень. Дані податкові накладні містять всі необхідні реквізити, та відповідають вимогам податкового законодавства.

Для отримання товару 07.08.2014 було видано довіреність № 14, що підтверджується витягом з Книги обліку довіреностей ТОВ «Вторма-Сплав».

Факт оплати по вищевказаних операціях підтверджується наступними банківськими виписками: за період з 01.08.2014 по 31.08.2014; за період з 01.09.2014 по 30.09.2014.

Крім того, відповідно до Наказу Міністерства фінансів України № 291 від 30.11.1999 «Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку та Інструкції про його застосування» відображення операцій з придбання товару у ТОВ «Ламбарді» в бухгалтерському обліку підтверджують наступні документи: картка рахунку: 631; картка рахунку: 281; картка рахунку: 361; картка рахунку: 311.

Щодо транспортування придбаного позивачем у ТОВ «Ламбарді» товару, слід зазначити таке.

Як зазначив позивач, оскільки товар було придбано та здійснено наступний продаж в один день, фінансової доцільності транспортувати його зі складу ТОВ «Ламбарді» в місті Києві на склад ТОВ «Вторма-Сплав» в місто Бровари не було. При плануванні даної господарської операції було прийнято рішення відвантажити товар ТОВ «Гранд-Анікс» безпосередньо на території ТОВ «Ламбарді». Транспортування здійснювалось автомобільним транспортом ТОВ «Гранд-Анікс», про що свідчить товарно-транспортна накладна № 20 від 07.08.2014.

Транспортування здійснювалось автомобілем «КАМАЗ 5511» з державним номерним знаком АЕ0380СК, вантажопідйомність даного виду транспорту складає 13, 0 т.

З матеріалів справи не вбачається, що на час укладання та виконання правочину, контрагент позивача не був зареєстрований юридичною особою та не був платником податку на додану вартість.

Також, в матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані суду будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб як позивача так і його контрагента.

Суд виходить з того, що факт здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ «Ламбарді» підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: договором, видатковими накладними, податковими накладними, банківськими виписками, оборотно-сальдовими відомостями тощо.

Щодо правомірності формування податкового кредиту, слід зазначити таке.

Поняття платників податку на додану вартість, об'єктів, бази та ставки оподаткування, переліку неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування, внесення та відшкодування податку на додану вартість регламентується розділом V Податкового кодексу України .

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Згідно з пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлено статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункти 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України).

За приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються, зокрема, в окремих рядках місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Позивачем надано суду всі первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо придбання товару, а саме феронікель ФН-5М. При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган в Акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Надані представниками позивача докази, у сукупності з доказами, приєднаними до матеріалів справи свідчать про дійсність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Ламбарді».

Вирішуючи питання про реальність придбання у ТОВ «Ламбарді» товару, а саме феронікелю ФН-5М з метою подальшого використання у власній господарській діяльності, суд зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів справи, придбаний у ТОВ «Ламбарді» товар був реалізований ТОВ «Гранд-Анікс» згідно Договору № 040814 від 04.08.2014.

07.08.2014 була здійснена поставка феронікелю ФН-5М в кількості 10, 027 т. на загальну суму 633 626, 50 гривень, в тому числі ПДВ - 105 604, 42 гривень в адресу ТОВ «Гранд-Анікс».

Факт даної поставки підтверджується видатковою накладною № РН-20 від 07.08.2014;

податковою накладною № 1 від 07.08.2014; довіреністю № 104 від 07.08.2014.

Позивач зазначив, оскільки придбаний у ТОВ «Ламбарді» товар в подальшому був реалізований ТОВ «Гранд-Анікс», всі товаросупровідні документи були відправлені з товаром і знаходяться у ТОВ «Гранд-Анікс».

Крім того, даний вид товару є специфічним. Позивач звернув увагу, що головну роль в тому, яка вартість феронікелю, грає вміст нікелю в відливках. Товар перевіряється наступним чином: після досягнення усної домовленості стосовно всіх істотних умов майбутнього договору поставки, постачальник передає у власну лабораторію позивача зразки, які проходять спектральний аналіз у зазначеній лабораторії ТОВ «Вторма-Сплав».

Спектральна лабораторія (установка фотоелектрична МФС-8) належить ТОВ «Вторма-Сплав» на праві приватної власності згідно договору купівлі-продажу № 05/10/09-1 від 05.10.2009, копія якого наявна в матеріалах справи. Також ТОВ «Вторма-Сплав» має кваліфікований персонал.

31.07.2014 лабораторією було проведено попередній спектральний аналіз зразків феронікелю.

Щодо сертифікатів відповідності на придбаний у ТОВ «Ламбарді» товар - феронікель, слід зазначити, що такі сертифікати не фіксують факт здійснення господарської операції, а лише підтверджують, що продукція відповідає встановленим вимогам.

Основним видом діяльності позивача за КВЕД-2010, що підтверджується Довідкою з ЄДРПОУ є: 24.42 Виробництво алюмінію; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 38.31 Демонтаж (розбирання) машин і устаткування; 38.32 Відновлення відсортованих відходів; 46.72 Оптова торгівля металами та металевими рудами; 46.77 Оптова торгівля відходами та брухтом.

Щодо основних видів діяльності ТОВ «Ламбарді», відповідно до Витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, такими видами діяльності є: 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 81.21 Загальне прибирання будинків; 46.66 Оптова торгівля іншими офісними машинами й устаткуванням; 46.72 Оптова торгівля металами та металевими рудами; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.

Таким чином, взаємовідносини позивача та ТОВ «Ламбарді» відповідають основним видам економічної діяльності підприємств як позивача, так і його контрагента.

Аналіз наданих суду первинних документів позивача та його контрагента дає підстави вважати, що господарські операції, спрямовані на виконання вказаного правочину дійсно відбулися, спричинили реальні зміни у майновому стані сторін, є економічно виправданими та відповідають основним видам господарської діяльності позивача. Складені на користь позивача первинні документи, якими сторони супроводжували господарські операції і податкові накладні не суперечать вимогам чинного законодавства, містять вичерпні дані щодо переліку придбаних товарів, у повній мірі розкривають зміст та обсяг господарських операцій.

Обґрунтовуючи законність донарахування сум податку на додану вартість, відповідач виходив з того, що ТОВ «Ламбарді» не виконувало своїх обов'язків з поставки товарів, оскільки підприємство відсутнє за місцем реєстрації, не має достатніх адміністративно-господарських засобів для здійснення господарської діяльності, та зустрічною звіркою не встановлено факту руху товарів і послуг від ТОВ «Ламбарді» до контрагентів, зокрема, у зв'язку із відсутністю контрагентів за місцезнаходженням.

Такі доводи відповідача не були доведені належними доказами, адже відповідно до частини четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Зміст Акта перевірки свідчить про те, що при проведенні зустрічної звірки ТОВ «Ламбарді», податковим органом первинні документи, складені між позивачем та ТОВ «Ламбарді» досліджувалися та певних зауважень чи то недоліків в їх оформленні не встановлено. Висновки про нереальність здійснення фінансово-господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ «Ламбарді» та неможливість виконання зобов'язань, зроблені на підставі висновків про безтоварність операцій контрагентів ТОВ «Ламбарді».

Будь-яких обґрунтованих та логічних пояснень з приводу взаємозв'язку господарських операцій контрагентів ТОВ «Ламбарді» та операцій, які було досліджено у ході перевірки позивача, їх впливу на товарність угод позивача, податковим органом не наведено. Більше того, сумнівні, на думку податкового органу, господарські операції ТОВ «Ламбарді» та його контрагентів не узгоджуються із господарськими операціями, дослідженими у межах даної справи щодо змісту господарських операцій, інших умов, які б дозволяли пов'язати протиправну поведінку ТОВ «Ламбарді» та його контрагентів з господарською діяльністю позивача.

Таким чином, відносини ТОВ «Ламбарді» та його контрагентів не могли вплинути на факт нереальності здійснення фінансово-господарських операцій позивача. Суд зауважує, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції, у першу чергу, повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку.

Крім того, відповідно до частини п'ятої статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням повинні міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Положенням частини першої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Отже, належними та допустимими доказами при встановленні факту відсутності керівних органів - юридичної особи за її місцезнаходженням є саме відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Згідно Витягу Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, ЄДР не містить запису про відсутність за юридичною адресою ТОВ «Ламбарді», натомість містить запис про підтвердження відомостей про юридичну особу, а податковим органом не надано жодних доказів, на підтвердження внесення до ЄДР записів по відсутність за місцезнаходженням.

Факт наявності таких відомостей в автоматизованих базах даних та службових документах податкового органу не може бути підставою для висновків про неправомірне формування позивачем податкових зобов'язань.

Крім того, будь-яка неправомірна діяльність контрагентів (наприклад, їх «фіктивність», відносини з іншими контрагентами) не впливають на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення до відповідальності платника податку, оскільки згідно статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України», якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Європейський суд та національне законодавство чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

У контексті вищезазначеного, жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про порушення його контрагентами вимог податкового законодавства та невідображення в податковому обліку операцій з надання послуг позивачу, або, що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди, відповідач суду не надав.

Недостатність доказів і недоведеність відповідачем, на якого Кодекс адміністративного судочинства України покладає тягар доказування правомірності прийнятого рішення, тих обставин, які стали підставою для його прийняття, та невірне застосування відповідачем норм податкового, господарського і цивільного законодавства, вказують на неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на зазначене, беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, висновок податкового органу про нереальність здійснення фінансово-господарських операцій між позивачем та ТОВ «Ламбарді», суд вважає безпідставним та таким, що ґрунтується виключно на припущеннях посадових осіб податкового органу.

Таким чином, на момент укладання правочинів та їх виконання позивачем та його контрагентом ТОВ «Ламбарді» було дотримано усіх вимог чинного законодавства.

Слід відмітити, що податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Із системного аналізу положень Податкового кодексу України, вбачається висновок, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

В матеріалах справи наявні належним чином засвідчені копії первинних бухгалтерських документів, які дають змогу вважати про реальність здійснення господарської діяльності позивача та його контрагента.

Відтак, у ході судового розгляду справи позивачем спростовано висновки відповідача про нереальність здійснення фінансово-господарських операцій шляхом надання належних та допустимих доказів, які підтверджують факт здійснення господарських операцій за вказаним договором.

Згідно первинних бухгалтерських документів та податкових накладних позивачем включено відповідні суми до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за відповідні періоди, що відображено у податкових деклараціях.

Судом на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановлено, що факт придбання товару у ТОВ «Ламбарді» документально підтверджується. Твердження податкового органу про відсутність факту поставки зазначеного товару під час судового розгляду справи не були доведені, а надані позивачем докази є переконливими і достатніми для висновку суду щодо реальності господарської операції.

Відтак, висновки податкового органу про завищення податкового кредиту з підстав нереальності здійснення фінансово-господарської діяльності, є безпідставними.

Окремо суд зауважує, що відповідачем право позивача на формування податкового кредиту поставлено в залежність від добросовісності контрагента, що суперечить приписам податкового законодавства. Так, якщо такий контрагент не виконав своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження господарських операцій, то це може тягнути відповідальність та негативні наслідки саме щодо дій цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для донарахування сум податкового зобов'язання позивачеві. На переконання суду, своїми рішеннями відповідачем встановлено для позивача додаткові обмеження, що не відповідає повноваженням відповідача, передбаченим Податковим кодексом України та суперечить вимогам статті 19 Конституції України. Тобто, фактично позивачу у вину поставлено неправомірну господарську діяльність його контрагента.

Судом враховано при розв'язанні відповідних спорів принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до вказаної норми суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Судом було запропоновано особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

При розгляді даної справи належних та допустимих доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди та доказів того, що безпосередній контрагент позивача не здійснює господарську діяльність, правочини укладені без мети настання реальних наслідків, відповідачем суду не надано.

Виходячи з вищевикладеного суд дійшов висновку, що відповідачем всупереч нормам чинного законодавства прийняте оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення, оскільки судом встановлено правомірність формування податкового кредиту, виходячи з реальності укладеного правочину, а, отже, доводи відповідача про завищення податкового кредиту і нарахування за такі порушення штрафних санкції є необґрунтованими.

У зв'язку з наведеним, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що відповідають нормам чинного законодавства України та є підставами для скасування податкового повідомлення-рішення, а тому, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 70-72, 94, 122, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 22.01.2015 № 0000082202.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вторма-Сплав» (код ЄДРПОУ 33212320) понесені ним судові витрати в розмірі 256 (двісті п'ятдесят шість) гривень 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Василенко Г.Ю.