Ухвала

від 24.06.2015 по справі 810/805/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/805/15 Головуючий у 1-й інстанції: Василенко Г.Ю. Суддя-доповідач: Карпушова О.В.

У Х В А Л А

Іменем України

24 червня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Кобаля М.І., секретаря судового засідання Самсонової М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 березня 2015 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вторма-Сплав" до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вторма-Сплав" (надалі "Вторма-Сплав") звернулося до суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.01.2015 року № 0000082202.

Позов обґрунтовано тим, що висновки податкового органу щодо нереальності здійснення господарських операції між позивачем та контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю «Ламбарді» (надалі ТОВ «Ламбарді») є необґрунтованими та безпідставними, які спростовуються первинними документами, що подані позивачем.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.03.2015 р. адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 22.01.2015 року № 0000082202.

Суд першої інстанції виходив з того, що операції позивача з контрагентом здійснені в межах господарської діяльності, є реальними та відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами.

Відповідач не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу в якій просять скасувати постанову Окружного адміністративного суду від 23.03.2015 р. як таку, що прийнято з порушенням норм матеріального права, та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що суду першої інстанції слід було встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між Позивачем та його контрагентом, оскільки у контрагента позивача відсутні виробничі фонди, персонал, засоби праці для здійснення господарської операції.

Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 30.12.2014 року Броварською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області було проведено перевірку позивача, за результатами якої складено Акт від 30.12.2014 № 50/10-06-22-02/33212320 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Вторма-Сплав» (код за ЄДРПОУ 33212320) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Ламбарді» (код за ЄДРПОУ 37285020) за період з 01.08.2014 по 31.08.2014», про порушення позивачем вимог:

- пункти 198.2, 198.3, 198.6, пункти 200.1, 200.2 статті 200, пункт 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту, що призвело до заниження сум ПДВ, які підлягають нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду на загальну суму 102 394, 00 гривень, в тому числі за серпень 2014 року в сумі 102 394, 00 гривень;

- пункти 44.1, 44.6 статті 44 Податкового кодексу України; підпункт 1.2 пункту 1, підпункти 2.2, 2.13, 2.14, 2.15, 2.16, пункту 2 та підпункт 3.2 пункту 3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704.

На зазначений Акт перевірки позивачем були подані заперечення, за результатами розгляду яких Броварська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області листом від 21.01.2015 № 839/10/10-06-22-02 надала відповідь, якою висновки Акта перевірки від 30.12.2014 № 50/10-06-22-02/33212320 залишено без змін.

На підставі Акта перевірки від 30.12.2014 № 50/10-06-22-02/33212320, Броварською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області прийнято податкове повідомлення рішення від 22.01.2015 № 0000082202 за платежем по ПДВ на суму грошового зобов'язання за основним платежем - 102 394, 00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями - 25 599, 00 гривень.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся із даним позовом до суду.

Вищенаведені обставини підтверджені відповідними доказами та не є спірними.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів. їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено, що органам державної податкової служби надане право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом. Порядок проведення перевірок визначений статтями 75-86 Податкового кодексу України.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені розділом 5 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6. цієї статті встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу положень підпунктів 198.6 та 198.3. статті 198 Податкового кодексу України випливає, що виникнення у платника ПДВ права на включення податку до податкового кредиту пов'язано із фактичним відбуттям господарської операції з постачання товарів (виконання робіт, надання послуг), визначеної в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі за текстом Закон №996-XIV). Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані із рухом активів, зміною зобов'язань та власного капіталу платника податків та відповідають змісту укладених договорів.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність вчинення господарської операції, відповідність вчиненої господарської операції господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування податкового кредиту.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні» від 16 липня 1999 року N 996-XIV (надалі за текстом Закон № 996) метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 1 Закону № 996 документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинним документом.

Згідно частини 1 статті 9 Закону № 996 первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій є підставою для бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З матеріалів справи вбачається, що видами діяльності ТОВ «Вторма-Сплав» є виробництво алюмінію; неспеціалізована оптова торгівля; демонтаж (розбирання) машин і устаткування; відновлення відсортованих відходів; оптова торгівля металами та металевими рудами; оптова торгівля відходами та брухтом, що підтверджено довідкою АБ № 581965 (а.с. 63)

В обґрунтування правомірності спірного рішення відповідач зазначив, що до перевірки позивачем не надано сертифікатів відповідності на придбану у ТОВ «Ламбарді» продукцію (феронікель ФН-5М), копії договору, укладеного з перевозником товару ТОВ «ПРОМ-БІЗ», орожні листи вантажних автомобілів (ф. № 2) та талони замовника (ф. № 1-ТЗ), які є основними документами на перевезення вантажів; копії довіреностей на осіб, які отримали товари (феронікель ФН-5М), тому немає змоги ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарських операцій.

Крім того, Броварською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області було проведено перевірку ТОВ «Ламбарді», за результатами якої було складено Акт від 24.10.2014 № 58/10-06-22-4/37285020 «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Ламбарді» (код ЄДРПОУ 37285020) щодо документального підтвердження господарських відносин з підприємствами-постачальниками та підприємствами-покупцями, їх реальності та повноти відображення в обліку за липень-серпень 2014 року», яким встановлено, що ТОВ «Ламбарді» має стан 9 - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням. Загальна чисельність працюючих на ТОВ «Ламбарді», згідно форми 1-ДФ за І квартал 2014 року складала 3 особи, середня заробітна плата 1 400, 00 гривень. Згідно форми 1-ДФ за ІІ квартал визначено, що з травня 2014 року на підприємстві працювала лише одна особа. Інформація про наявність основних засобів відсутня.

Оскільки у ТОВ «Ламбарді» складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності відсутні, в штаті підприємства лише одна особа, податкова вбачала проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання.

На підставі зазначеного, відповідачем зроблено висновок, що в діяльності ТОВ «Ламбарді» має ознаки нереальності здійснення фінансово-господарських операцій, спрямованих на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

Враховуючи вищевикладене відповідач дійшов висновку про маніпулювання з боку ТОВ «Ламбарді» податковою звітністю.

Проте, судом першої інстанції встановлено та не спростовано судом апеляційної інстанції, що 01.08.2014 між ТОВ «Вторма-Сплав» (покупець) та ТОВ «Ламбарді» (постачальник) було укладено договір поставки № 8, згідно якого ТОВ «Ламбарді» поставляє, а ТОВ «Вторма-Сплав» приймає феронікель ФН-5М в асортименті та оплачує його вартість. (а.с.35-38)

На підтвердження реальності господарської діяльності позивачем надано копії: видаткової накладної № РН-27 від 07.08.2014, згідно якої в адресу підприємства позивача здійснена поставка феронікелю ФН-5М в кількості 10, 027 т. на загальну суму 614 366, 54 гривень, в тому числі ПДВ - 102 394, 42 гривень, податкової накладної №26 від 05.08.2014 на суму попередньої оплати 240 000, 00 гривень, та податкової накладної № 27 від 07.08.2014 на суму 374 366, 54 гривень. Дані податкові накладні містять всі необхідні реквізити, та відповідають вимогам податкового законодавства.(а.с.38-40)

Крім того, для отримання товару 07.08.2014 було видано довіреність № 14, що підтверджується витягом з Книги обліку довіреностей ТОВ «Вторма-Сплав». (а.с.41)

Факт оплати по вищевказаних операціях підтверджується наступними банківськими виписками: за період з 01.08.2014 по 31.08.2014; за період з 01.09.2014 по 30.09.2014. (48-49)

Разом з тим, відповідно до Наказу Міністерства фінансів України № 291 від 30.11.1999 «Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку та Інструкції про його застосування» відображення операцій з придбання товару у ТОВ «Ламбарді» в бухгалтерському обліку підтверджують наступні документи: картка рахунку: 631; картка рахунку: 281; картка рахунку: 361; картка рахунку: 311.

На підтвердження транспортування придбаного позивачем у ТОВ «Ламбарді» товару, позивачем надано копію товарно-транспортної накладної № 20 від 07.08.2014.

З матеріалів справи не вбачається, що на час укладання та виконання правочину, контрагент позивача не був зареєстрований юридичною особою та не був платником податку на додану вартість.

Також, в матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані суду будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб як позивача так і його контрагента.

Крім того, позивачем надані докази щодо подальшої реалізації придбаного товару, а саме копії: Договіру № 040814 від 04.08.2014, згідно якого придбаний у ТОВ «Ламбарді» товар був реалізований ТОВ «Гранд-Анікс» (а.с.42-44), видаткової накладної № РН-20 від 07.08.2014; податкової накладної № 1 від 07.08.2014; довіреності № 104 від 07.08.2014. (а.с.45-47) та інші документи.

Як було зазначено раніше, основним видом діяльності позивача за КВЕД-2010, що підтверджується Довідкою з ЄДРПОУ є: 24.42 Виробництво алюмінію; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 38.31 Демонтаж (розбирання) машин і устаткування; 38.32 Відновлення відсортованих відходів; 46.72 Оптова торгівля металами та металевими рудами; 46.77 Оптова торгівля відходами та брухтом.

Згідно Витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців основним видом діяльності ТОВ «Ламбарді» є: 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 81.21 Загальне прибирання будинків; 46.66 Оптова торгівля іншими офісними машинами й устаткуванням; 46.72 Оптова торгівля металами та металевими рудами; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.

Відтак, взаємовідносини позивача та ТОВ «Ламбарді» відповідають основним видам економічної діяльності підприємств як позивача, так і його контрагента.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, надані суду первинні документи позивача та його контрагента дає підстави вважати, що господарські операції, спрямовані на виконання вказаного правочину дійсно відбулися, спричинили реальні зміни у майновому стані сторін, є економічно виправданими та відповідають основним видам господарської діяльності позивача. Складені на користь позивача первинні документи, якими сторони супроводжували господарські операції і податкові накладні не суперечать вимогам чинного законодавства, містять вичерпні дані щодо переліку придбаних товарів, у повній мірі розкривають зміст та обсяг господарських операцій.

Посилання відповідача щодо відсутності ТОВ ««Ламбарді»» за місцем реєстрації, достатніх адміністративно-господарських засобів для здійснення господарської діяльності, та не встановлення факту руху товарів і послуг зустрічною звіркою ТОВ «Ламбарді» до контрагентів, зокрема, у зв'язку із відсутністю контрагентів за місцезнаходженням, не заслуговують на увагу, оскільки не були доведені належними доказами.

Крім того, відносини ТОВ «Ламбарді» та його контрагентів не могли вплинути на факт нереальності здійснення фінансово-господарських операцій позивача.

Згідно Витягу Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, ЄДР не містить запису про відсутність за юридичною адресою ТОВ «Ламбарді», натомість містить запис про підтвердження відомостей про юридичну особу, а податковим органом не надано жодних доказів, на підтвердження внесення до ЄДР записів про відсутність товариства за місцезнаходженням.

З урахуванням встановлених обставин, колегія суддів згодна з висновком суду першої інстанції, що позивач на підтвердження реального характеру здійснення господарських операцій з контрагентом надав суду першої інстанції первинні документи бухгалтерського обліку та податкової звітності. Вищенаведені документи містять всі необхідні реквізити, підтверджують факт здійснення господарської операції.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з іншим висновком суду першої інстанції, що юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що інші доводи апелянта не заслуговують уваги, оскільки не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування постанови.

Повний текс виготовлено 30.06.2015 року.

Керуючись статтями 41, 195, 196, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 березня 2015 р., залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 березня 2015 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вторма-Сплав" до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

О.В. Епель

М.І. Кобаль

.

Головуючий суддя Карпушова О.В.

Судді: Епель О.В.

Кобаль М.І.