Постанова

від 12.03.2015 по справі 810/765/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2015 року 810/765/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РА-ПСМ" до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «РА-ПСМ» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області від 21.01.2015 № 0000182201 прийняте з порушенням норм матеріального права, є таким, що суперечать нормам чинного законодавства України та підлягає скасуванню.

В призначений день та час у судове засідання сторони не з'явилися, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Від представника позивача та відповідача до суду надійшли заяви про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

У зв'язку з тим, що сторони розгляд справи просили проводити без їх участі, з огляду на це суд визнав за можливе розглядати справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження на основі наявних в матеріалах справи доказів.

Представник позивача в наданому суду клопотанні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував з підстав, викладений у письмових запереченнях на адміністративний позов, у задоволення позовних вимог просив відмовити.

Всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «РА-ПСМ» є юридичною особою, код за ЄДРПОУ: 35153152.

З матеріалів справи встановлено, що 25.12.2014 ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області було проведено перевірку позивача, за результатами якої складено Акт від 25.12.2014 № 44/22-03/35153152 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «РА-ПСМ» (код за ЄДРПОУ 35153152) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Фріоллі» (код за ЄДРПОУ 39151871) за серпень 2014 року».

Перевіркою встановлено та в Акті зафіксовано порушення вимог податкового законодавства, а саме: пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету (р. 25 Декларації) за серпень 2014 року на загальну суму 15 133, 00 гривень.

На підставі Акта перевірки від 25.12.2014 № 44/22-03/35153152, ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області було винесено податкове повідомлення рішення від 21.01.2015 № 0000182201 за платежем по ПДВ на суму грошового зобов'язання за основним платежем - 15 133, 00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями - 7 567, 00 гривень.

Позивач, не погодившись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням звернувся до суду з даним позовом, в якому просив суд його скасувати, що і є предметом даного позову.

Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступних обставин.

З огляду на те, що відповідач донарахував податкові зобов'язання виходячи з висновку про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом ТОВ «Фріоллі», судом досліджено дане питання та встановлено наступне.

В ході відпрацювання ТОВ «РА-ПСМ» (код за ЄДРПОУ 35153152) встановлено, що одними з основних постачальників, за рахунок якого сформовано податковий кредит, є ТОВ «Фріоллі» (код за ЄДРПОУ 39151871) за серпень 2014 року.

Для проведення аналізу господарських відносинах ТОВ «РА-ПСМ» із ТОВ «Фріоллі», відповідачем було використано податкову декларацію з податку на додану вартість з відповідними додатками за період з 01.08.2014 по 31.08.2014, реєстр отриманих та виданих податкових накладних, електронний реєстр податкових накладних. Первинні документи до ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області було надано позивачем листом від 19.11.2014 № 14 (вх. від 19.11.2014 №25154), а саме:

копія договору № 20614/1 від 02.06.2014 з додатками;

копії накладних;

копія платіжного доручення від 12.08.2014 № 835;

акт здачі-приймання робіт № 9 від 12.08.2014;

копія видаткових накладних.

Зі змісту Акта перевірки встановлено, що від ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у місті Києві надійшла податкова інформація, зокрема, Акт від 10.11.2014 № 230/26-59-22-02/39151871 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Фріоллі» (код ЄДРПОУ 39151871) за серпень 2014 року», згідно якого встановлено що зустрічна звірка не проведена у зв'язку з тим, що підприємство не встановлено за податковою адресою. Встановити та опитати посадових осіб не надалось можливим. ТОВ «Фріоллі» (код ЄДРПОУ 39151871) має стан « 9» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, у зв'язку з чим отримати документальне підтвердження порядку відображення в бухгалтерському та податковому обліках господарських відносин із платниками податків за період з 01.08.2014 по 31.08.2014 не має можливості. Реєстр виданих та отриманих податкових накладних за серпень 2014 року до податкової Декларації з податку на додану вартість до ДПІ підприємством не подавався. Податкові накладні, які було включено до складу податкового зобов'язання серпня 2014 року по вищезазначеним контрагентом-покупцем в Єдиному реєстрі податкових накладних не зареєстровано. Крім того, вищенаведені операції ТОВ «Фріоллі» (код ЄДРПОУ 39151871) не можливо підтвердити стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. У зв'язку з цим ТОВ «Фріоллі» не могло фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

Також, в ході проведення аналізу даних згідно підсистеми АС «Податковий блок» «АС Перегляд результатів співставлення» «Архів електронної звітності» не встановлено факт передачі товарів (послуг) ТОВ «Фріоллі» (код ЄДРПОУ 39151871) у період серпень 2014 року контрагентам-покупцям, у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів. До перевірки не було надано жодних документів, які б підтверджували фінансово-господарську діяльність підприємства за період - серпень 2014 року.

Податкові накладні, які були включені до складу податкового кредиту серпня 2014 року по ТОВ «КРЕАТИВКОМПАНІ» (код за ЄДРПОУ 39174878) та ТОВ «ЕЛІТСТРОЙБУД-2014» (код за ЄДРПОУ 39174820) в Єдиному реєстрі податкових накладних не зареєстровані.

Податковий орган вважає, що дана ситуація свідчить про маніпулювання ТОВ «Фріоллі» показниками податкової звітності за серпень 2014 року з метою формування технічного податкового кредиту у підприємств-покупців та про те, що у ТОВ «Фріоллі» відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість операцій з контрагентом-постачальником в розумінні вищенаведених Законом України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України.

Крім того, операції ТОВ «Фріоллі» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, відсутності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. У зв'язку з цим посадові особи ТОВ «Фріоллі» не могли фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

Таким чином, операції ТОВ «Фріоллі» не є господарською діяльністю підприємства, в розумінні підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

Враховуючи те, що в ході перевірки встановлено відсутність поставок товарів (робіт, послуг) від постачальників до підприємства-покупця ТОВ «Фріоллі», то, відповідно, відсутні поставки товарів (робіт, послуг) від ТОВ «Фріоллі» до підприємств-покупців, податкові зобов'язання з ПДВ, за якими відображено ним у додатку 5 до податкових декларацій з ПДВ «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» за період серпень 2014 року.

Виходячи з вищенаведеного, відображенню у бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Отже, на думку відповідача ТОВ «Фріоллі» здійснював діяльність, спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Аналізом баз даних ТОВ «Фріоллі» не має можливості підтвердити реальність господарських відносин з платниками податків за період серпень 2014 року.

Аналізом звітності з ПДВ за серпень 2014 року, яка не вважається податковою декларацією (подана до відома) та наявної податкової інформації, встановлено факти, що свідчить про можливі порушення податкового законодавства та залучення суб'єкта до схеми формування штучного податкового кредиту.

Таким чином відповідачем встановлено, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Фріоллі» має «вигодотранспортуючі» ознаки, а ТОВ «РА-ПСМ» ознаки «вигодоотримувача», що в свою чергу має ознаки нереальності здійснення зазначених правочинів.

З такими висновками відповідача суд не погоджується з огляду на наступні обставини.

Протягом 2014 року між позивачем та ТОВ «Фріоллі» існували господарсько-виробничі відносини, які виникли на підставі Договору про виготовлення поліграфічної продукції та надання поліграфічних послуг № 20614/1 від 02.06.2014, зокрема, за серпень 2014 року позивачем використано у власній господарській діяльності продукцію (послуги), отримані від ТОВ «Фріоллі», за які було сплачено грошові кошти на загальну суму 90 801, 76 гривень, в тому числі ПДВ 15 133, 63 гривень.

Відповідно до умов Договору від 02.06.2014 № 20614/10, укладеного між ТОВ «РА-ПСМ» (Замовник) та ТОВ «Фріоллі» (Виконавець), встановлено що замовник доручає, а виконавець зобов'язується виготовляти поліграфічну продукцію у відповідності з її описом і на умовах, які викладаються в додатках до даного договору.

Згідно умов Договору, Виконавець за дорученням Замовника зобов'язаний надавати Замовнику послуги, перелік, вартість та строки надання яких визначатимуться у Додатках до цього Договору.

Виготовлення продукції, у тому числі її тиражування поліграфічними та іншими технічними засобами, здійснюється лише після затвердження Замовником оригінал-макета поліграфічної продукції. Оригінал-макет продукції виготовляється Виконавцем. Вартість виготовлення оригінал-макету входить до ціни продукції. Оригінал-макет затверджується підписом керівника Замовника або іншої особи, уповноваженої на це, з проставленням круглої печатки.

Поліграфічна продукція виготовляється партіями. Найменування, кількість, ціна та загальна вартість кожної партії продукції встановлюються Сторонами в Додатках до цього Договору.

Оплата якісно виготовленої Виконавцем продукції/послуг відбувалася шляхом безготівкового переказу Замовником коштів Виконавцю.

Додатком № 13 від 04.08.2014 до договору № 20614/1 від 02.06.2014 встановлено наступне: сторони погодили найменування, асортимент продукції, її ціну та вартість, а також кількість і терміни поставки та технічні характеристики, а саме: рекламно-інформаційний вобблер та рекламно-інформаційний стоппер на загальну суму 16 248, 00 гривень, в тому числі ПДВ - 2 708, 00 гривень.

Додатком № 14 від 12.08.2014 до договору № 20614/1 від 02.06.2014 встановлено наступне: сторони погодили найменування робіт, їх вартість, а також строк виготовлення, а саме: розробка рекламно-інформаційного макету на загальну суму 2 260, 00 гривень в тому числі ПДВ - 376, 67 гривень.

Додатком № 15 від 12.08.2014 до договору № 20614/1 від 02.06.2014, сторони погодили наступне: найменування, асортимент продукції, її ціну та вартість, а також кількість і терміни поставки та технічні характеристики, а саме: товстий щоденник на загальну суму 72 293, 76 гривень, в тому числі ПДВ - 12 048, 96 гривень.

Податкова накладна № 835 від 12.08.2014, яка видана ТОВ «Фріоллі» на адресу ТОВ «РА-ПСМ», включено до складу податкового кредиту за серпень 2014 року.

Сума податку на додану вартість по зазначеній податковій накладній включена до складу податкового кредиту за серпень 2014 року, відображена у реєстрі отриманих податкових накладних за серпень 2014 року, сума відповідає даним податкової декларації з ПДВ та додатку 5 до податкової декларації з ПДВ за серпень 2014 року.

З матеріалів справи не вбачається, що на час укладання та виконання правочинів, контрагент позивача не був зареєстрований юридичною особою та не був платником податку на додану вартість.

Також, в матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані суду будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб як позивача так і його контрагента.

Суд виходить з того, що факт здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ «Фріоллі» підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: договором з додатками, актом здачі-приймання робіт (надання послуг), видатковими накладними, податковими накладними, платіжним дорученням тощо.

Крім того слід зазначити, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.10.2014 у справі № 826/14425/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2014, визнані протиправними дії ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у місті Києві щодо коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість ТОВ «Фріоллі» в АІС «Податковий блок», які було здійснено на підставі актів від 03.09.2014 № 2039/26-59-22-08/39151871 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Фріоллі» (код за ЄДРПОУ 39151871), щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період 01.06.2014 по 30.06.2014» та від 04.09.2014 № 2062/26-59-22-08/39151871 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Фріоллі» (код за ЄДРПОУ 39151871), щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період 01.07.2014 по 31.07.2014».

Вищевказаною постановою визнано декларацію ТОВ «Фріоллі» з податку на додану вартість за серпень 2014 року з додатками, подану до ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у місті Києві 13.10.2014 податковою.

Також, судом зобов'язано ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у місті Києві поновити в АІС «Податковий блок» показники податкової звітності ТОВ «Фріоллі», які були виключені відповідачем на підставі актів № 2039/26-59-22-08/39151871 від 03.09.2014 та № 2062/26-59-22-08/39151871 від 04.09.2014.

За даними виконавчого провадження № 46182806 від 27.01.2015, корегування в АІС «Податковий блок» показники податкової звітності ТОВ «Фріоллі», які були виключені відповідачем на підставі актів № 2039/26-59-22-08/39151871 від 03.09.2014 та № 2062/26-59-22-08/39151871 від 04.09.2014 ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у місті Києві поновили.

Слід зазначити, що відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України від 21.01.2015, відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.10.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2014 у справі № 826/14425/14.

Згідно з частиною другою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Натомість відповідач, будучи обізнаним про рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.10.2014 у справі № 826/14425/14, поклав в основу висновків Акта перевірки позивача інформацію, яка в дійсності використовуватися відповідачем не повинна була згідно зазначених вище обставин, встановлених у рішенні суду по справі № 826/14425/14.

Щодо правомірності формування податкового кредиту, слід зазначити наступне.

Поняття платників податку на додану вартість, об'єктів, бази та ставки оподаткування, переліку неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування, внесення та відшкодування податку на додану вартість регламентується розділом V Податкового кодексу України .

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Згідно з пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлено статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункти 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України).

За приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються, зокрема, в окремих рядках місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Позивачем надано суду всі первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо придбання робіт, а саме поліграфічної продукції. При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган в Акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Надані представниками позивача докази, у сукупності з доказами, приєднаними до матеріалів справи свідчать про дійсність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Фріоллі».

Вирішуючи питання про реальність придбання у ТОВ «Фріоллі» послуг (робіт) з метою подальшого використання у власній господарській діяльності, суд виходить з наступного.

Отримані позивачем у ТОВ «Фріоллі» роботи (послуги) в подальшому були використані у власній господарській діяльності, згідно наявних в матеріалах справи доказів.

Як вбачається з матеріалів справи, роботи та послуги, отримані від ТОВ «Фріоллі» на підставі договору про виготовлення поліграфічної продукції та надання поліграфічних послуг № 20614/1 від 02.06.2014, були використані в межах господарської діяльності підприємства позивача наступним чином.

На замовлення ТОВ «Колгейт-Палмолів Україна» за додатком № 30 від 25.07.2014 до договору № 007/2-СР-РSМ/12 від 28.02.2012 (копії наявна в матеріалах справи), позивач замовив у ТОВ «Фріоллі» комплекс робіт з розробки рекламно-інформаційного макету для ополіскувачів ТМ Колгейт, які 12.08.2014 були належним чином передані замовнику, що підтверджується копією Акта № 20. Позивач також своєчасно видав замовнику податкову накладну № 3 від 12.08.2014.

На виконання зобов'язань перед Іноземним підприємством «ГФК ЮКРЕИН» за договором про виготовлення поліграфічної продукції № 0103012 від 01.03.2012 (копії наявна в матеріалах справи), зокрема, додаткової угоди № 21 від 24.07.2014 до вказаного договору, позивач замовив у ТОВ «Фріоллі» поліграфічну продукцію - Товстий щоденник, яка була передана Замовнику (ІП «ГФК ЮКРЕЙН») 13.08.2014, що підтверджується видатковою накладною № 42. Позивачем також було видано замовнику податкову накладну № 4 від 13.08.2014.

На замовлення ТОВ «Колгейт-Палмолів Україна» за додатком № 284 від 24.07.2014 до договору № 005/1-СР-РSМ/07 від 22.10.2007 (копії наявна в матеріалах справи), позивач замовив у ТОВ «Фріоллі» поліграфічну продукцію (Рекламно-інформаційний вобблер для Менен Спід Стік, Рекламно-інформаційний стоппер 100x250 для ТМ Леді Спід стік FUАХ4660, Рекламно-інформаційний стоппер 100x250 для ТМ Менен Спід Стік FUАХ4664) ТМ Колгейт, які 12.08.2014 були належним чином передані замовнику (ТОВ «Колгейт-Палмолів Україна») 04.08.2014, що підтверджується видатковою накладною № 40. Позивач також видав замовнику податкову накладну № 1 від 04.08.2014 року.

Аналіз наданих суду первинних документів позивача та його контрагента дає підстави вважати, що господарські операції, спрямовані на виконання вказаного правочину дійсно відбулися, спричинили реальні зміни у майновому стані сторін, є економічно виправданими та відповідають основним видам господарської діяльності позивача. Складені на користь позивача первинні документи, якими сторони супроводжували господарські операції і податкові накладні не суперечать вимогам чинного законодавства, містять вичерпні дані щодо переліку придбаних і наданих робіт (послуг), у повній мірі розкривають зміст та обсяг господарських операцій.

Обґрунтовуючи законність донарахування сум податку на додану вартість, відповідач виходив з того, що ТОВ «Фріоллі» не виконувало своїх обов'язків з надання певних поліграфічних послуг, оскільки підприємство відсутнє за місцем реєстрації, не має достатніх адміністративно-господарських засобів для здійснення господарської діяльності, та зустрічною звіркою не встановлено факту руху товарів і послуг від ТОВ «Фріоллі» до контрагентів, зокрема, у зв'язку із відсутністю контрагентів за місцезнаходженням.

Такі доводи відповідача не були доведені належними доказами, адже відповідно до частини четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Зміст Акта перевірки свідчить про те, що при проведенні зустрічної звірки ТОВ «Фріоллі», податковим органом первинних документів, складених між позивачем та ТОВ «Фріоллі» досліджувалися та певних зауважень чи то недоліків в їх оформленні не встановлено. Висновки щодо нікчемності правочинів ТОВ «Фріоллі» та неможливість виконання зобов'язань, зроблені на підставі висновків про безтоварність операцій контрагентів ТОВ «Фріоллі».

По-перше, відповідно до матеріалів справи, змістом господарських операцій між позивачем та ТОВ «Фріоллі» була поліграфічна продукція.

Будь-яких обґрунтованих та логічних пояснень з приводу взаємозв'язку господарських операцій контрагентів ТОВ «Фріоллі» та операцій, які було досліджено у ході перевірки позивача, їх впливу на товарність угод позивача, податковим органом не наведено. Більше того, сумнівні, на думку податкового органу, господарські операції ТОВ «Фріоллі» та його контрагентів не узгоджуються із господарськими операціями, дослідженими у межах даної справи щодо змісту господарських операцій, інших умов, які б дозволяли пов'язати протиправну поведінку ТОВ «Фріоллі» та його контрагентів з господарською діяльністю позивача.

Таким чином, відносини ТОВ «Фріоллі» та його контрагентів не могли вплинути на факт нікчемності правочинів позивача. Суд зауважує, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції, у першу чергу, повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку.

По-друге, відповідно до частини п'ятої статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням повинні міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Положенням частини першої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Отже, належними та допустимими доказами при встановленні факту відсутності керівних органів - юридичної особи за її місцезнаходженням є саме відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Згідно Витягу Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, ЄДР не містить запису про відсутність за юридичною адресою ТОВ «Фріоллі», натомість містить запис про підтвердження відомостей про юридичну особу, а податковим органом не надано жодних доказів, на підтвердження внесення до ЄДР записів по відсутність за місцезнаходженням.

Факт наявності таких відомостей в автоматизованих базах даних та службових документах податкового органу не може бути підставою для висновків про неправомірне формування позивачем податкових зобов'язань.

Крім того, будь-яка неправомірна діяльність контрагентів (наприклад, їх «фіктивність», відносини з іншими контрагентами) не впливають на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення до відповідальності платника податку, оскільки згідно статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України», якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Європейський суд та національне законодавство чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

У контексті вищезазначеного, жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про порушення його контрагентами вимог податкового законодавства та невідображення в податковому обліку операцій з надання послуг позивачу, або, що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди, відповідач суду не надав.

Недостатність доказів і недоведеність відповідачем, на якого Кодекс адміністративного судочинства України покладає тягар доказування правомірності прийнятого рішення, тих обставин, які стали підставою для його прийняття, та невірне застосування відповідачем норм податкового, господарського і цивільного законодавства, вказують на неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на зазначене, беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, висновок податкового органу про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Фріоллі», суд вважає безпідставним та таким, що ґрунтується виключно на припущеннях посадових осіб податкового органу.

Таким чином, на момент укладання правочинів та їх виконання позивачем та його контрагентом ТОВ «Фріоллі» було дотримано усіх вимог чинного законодавства.

Слід відмітити, що податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Із системного аналізу положень Податкового кодексу України, вбачається висновок, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

В матеріалах справи наявні належним чином засвідчені копії первинних бухгалтерських документів, які дають змогу вважати про реальність здійснення господарської діяльності позивача та його контрагента.

Відтак, у ході судового розгляду справи позивачем спростовано висновки відповідача щодо нікчемності правочинів, шляхом надання належних та допустимих доказів, які підтверджують факт здійснення господарських операцій за вказаним договором.

Згідно первинних бухгалтерських документів та податкових накладних позивачем включено відповідні суми до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за відповідні періоди, що відображено у податкових деклараціях.

Судом на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановлено, що факт придбання позивачем послуг (робіт) у ТОВ «Фріоллі» документально підтверджується. Твердження податкового органу про відсутність факту надання зазначених видів робіт під час судового розгляду справи не були доведені, а надані позивачем докази є переконливими і достатніми для висновку суду щодо реальності господарської операції.

Відтак, висновки податкового органу про завищення податкового кредиту з підстав визнання спірного правочину нікчемним, є безпідставними.

Окремо суд зауважує, що відповідачем право позивача на формування податкового кредиту поставлено в залежність від добросовісності контрагента, що суперечить приписам податкового законодавства. Так, якщо такий контрагент не виконав своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження господарських операцій, то це може тягнути відповідальність та негативні наслідки саме щодо дій цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для донарахування сум податкового зобов'язання позивачеві. На переконання суду, своїми рішеннями відповідачем встановлено для позивача додаткові обмеження, що не відповідає повноваженням відповідача, передбаченим Податковим кодексом України та суперечить вимогам статті 19 Конституції України. Тобто, фактично позивачу у вину поставлено неправомірну господарську діяльність його контрагента.

Судом враховано при розв'язанні відповідних спорів принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до вказаної норми суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Судом було запропоновано особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

При розгляді даної справи належних та допустимих доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди та доказів того, що безпосередній контрагент позивача не здійснює господарську діяльність, правочини укладені без мети настання реальних наслідків, відповідачем суду не надано.

Виходячи з вищевикладеного суд дійшов висновку, що відповідачем всупереч нормам чинного законодавства прийняте оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення, оскільки судом встановлено правомірність формування податкового кредиту, виходячи з реальності укладеного правочину, а, отже, доводи відповідача про завищення податкового кредиту і нарахування за такі порушення штрафних санкції є необґрунтованими.

У зв'язку з наведеним, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що відповідають нормам чинного законодавства України та є підставами для скасування податкового повідомлення-рішення, а тому, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 21.01.2015 № 0000182201.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РА-ПСМ» (код ЄДРПОУ 35153152) понесені ним судові витрати в розмірі 182 (сто вісімдесят дві) гривні 70 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Василенко Г.Ю.