Постанова

від 24.03.2015 по справі 816/686/15-а

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2015 року м. ПолтаваСправа № 816/686/15-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Костенко Г.В.,

за участю: секретаря судового засідання - Колодяжного Д.В.,

представника відповідача - Вербицької І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юлір" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

27 лютого 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Юлір" (надалі - позивач, ТОВ "Юлір") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (надалі - відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення - рішення від 19.12.2014 року №0007462203/3029, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 4 927,48 грн, з яких за основним платежем 3 284,99 грн, за штрафними санкціями 1 642,49 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилались на незгоду із висновками позапланової виїзної перевірки відповідача, що набрала форму акту від 19.09.2014 № 2251/16-03-22-03-08/30941236, зазначали, що підприємством не було допущено порушень податкового законодавства, зафіксованих вищевказаним актом, господарські операції з контрагентами мали реальний характер, оформлені належними первинними документами та в повному обсязі відображені в бухгалтерському та податковому обліках. Пояснювали, що у перевіряємому періоді формували свій податковий кредит у відповідності із вимогами діючого на час вчинення господарських правовідносин законодавства про податок на додану вартість, та не можуть нести відповідальність у разі невиконання зобов'язань по сплаті ПДВ до бюджету їхніми контрагентами.

Позивач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив надіслав клопотання з проханням провести розгляд справи без участі представника.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на висновки акту перевірки.

Заслухавши представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Юлір" (ідентифікаційний код 30941236) у встановленому законодавством порядку зареєстроване як юридична особа, перебуває на обліку в якості платника податків в Кременчуцькій ОДПІ та зареєстроване платником податку на додану вартість з 07 січня 2011 року.

У період з 09.09.2014 по 15.09.2014 посадовими особами Кременчуцької ОДПІ на підставі направлення від 09.09.2014 №2438/16-03-22-03 та згідно наказу №2679 від 09.09.2014 проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ "Юлір" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП "Таір-1" (код 34451048) за період липень-листопад 2011 року, січень, лютий, травень 2012 року, ТОВ "Броксид" (код 37700428) за період жовтень 2011 року - лютий 2012 року, ПП "Карнко" (код 37924641) за період червень 2012 року, ОСОБА_2 (код НОМЕР_1) за період грудень 2013 року у зв'язку з наданням пояснень (відповіді підприємства №24 від 28.07.2014) без їх повного документального підтвердження на письмовий запит Кременчуцької ОДПІ №18265/10/16-03-22-03-13 від 23.07.2014.

За наслідками проведеної перевірки ТОВ "Юлір" відповідачем складено акт від 19.09.2014 № 2251/16-03-22-03-08/30941236, яким зафіксовані порушення п. 198.1, п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено податковий кредит на загальну суму ПДВ 10030,75 грн., в т.ч. за липень 2011 року 182,50 грн. (перевищує термін 1095 днів, що настає за граничним строком сплати податкових зобов'язань та звільняє платника від грошового зобов'язання відповідно ст. 102 розділу ІІ ПКУ), серпень 2011 року - 3774,75 грн., вересень 2011 року - 1415,24 грн., жовтень 2011 року - 1396,76 грн., листопад 2011 року - 449,99 грн., грудень 2011 року - 920,00 грн., січень 2012 року - 812,10 грн., лютий 2012 року - 971,26 грн., травень 2012 року - 108,15 грн.

На підставі даних висновків акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення від 03.10.2014 року №0004752203/1878, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 9110,25 грн.

Із даними податковими повідомленнями - рішеннями позивач не погодився та оскаржив їх в адміністративному порядку до ГУ Міндоходів у Полтавській області.

Рішенням ГУ Міндоходів у Полтавській області про результати розгляду скарги №2683/10/16-31-10-04-12 від 11.12.2014 скаргу позивача на вказане податкові повідомлення - рішення задоволено частково, Кременчуцькою ОДПІ 18.04.2013 винесено податкове повідомлення - рішення від 19.12.2014 року №0007462203/3029, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 4 927,48 грн, з яких за основним платежем 3 284,99 грн, за штрафними санкціями 1 642,49 грн.

Із даним рішенням позивач не погодився та оскаржив податкове повідомлення - рішення до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню - рішенню, суд виходить із наступного.

З 01.01.2011 порядок обчислення і сплати податку на додану вартість врегульовано Податковим кодексом України.

Відповідно до чинного законодавства ПДВ є податком на споживання товарів (робіт, послуг) на митній території України і платником його виступає кожний суб'єкт (юридична чи фізична особа), який є споживачем цих товарів (робіт, послуг), незалежно від факту походження товарів. При цьому особи за умови реєстрації їх як платників ПДВ мають право відшкодовувати свої витрати із сплаченого податку за рахунок податку, отриманого з покупця. Тобто в нашій країні, як і в більшості країн, де є цей податок, застосовується непрямий метод оцінки доданої вартості - метод податкового кредиту , тобто сума ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, визначається як різниця між сумами податку, отриманого від покупців, і сумами податку, сплаченого постачальникам.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З огляду на вказані положення, право на формування податкового кредиту виникає у платника податків у випадку придбання товарів (послуг), безпосередньо пов'язаного з господарською діяльністю, за наявності податкових накладних, виданих на реально отриманий товар (роботи, послуги).

При цьому, Вищий адміністративний суд України листом від 02.06.2011, № 742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" звернув увагу судів на те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до вимог ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми. Таким чином, господарська операція, яка не відбулась, не може бути об'єктом оподаткування.

Також листом від 01.11.2011 р. № 1936/11/13 - 11 Вищий адміністративний суд України з метою однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України звертав увагу судів на те, що для з'ясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами. Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо. При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Надаючи оцінку реальності здійснення вищевказаних господарських операцій та їх зв'язку із господарською діяльністю позивача, а також виходячи із принципу "офіційного з'ясування всіх обставин у справі" суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Державна податкова інспекція є органом державної влади і, відповідно, її діяльність має підпорядковуватися вимогам наведеної норми Конституції України та аналогічним вимогам пп. 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України. Право податкової інспекції на проведення зустрічних звірок реалізується з дотриманням порядку, встановленого законом.

Пунктом 73.5 статті 73 Податкового кодексу України передбачено, що з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Аналогічні положення містяться у постанові Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1232 "Про затвердження порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок", якою визначено механізм проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок.

Відповідно до п. 4.4 вищевказаних Методичних рекомендацій у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема, у зв'язку із зняттям з обліку, встановлення відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (додаток 3), реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (додаток 4) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

Згідно із п. 45.2 ст. 45 ПКУ податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

При цьому, акт податкового органу про неможливість проведення зустрічної звірки є службовим документом, який стверджує факт неможливості проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання та вказує на причини неможливості її проведення.

Відсутність у розпорядженні податкового органу первинних документів бухгалтерського обліку унеможливлює проведення зустрічної звірки та відповідно формування будь-яких висновків, крім висновку про неможливість проведення такої звірки з підстав відсутності підприємства за своїм місцезнаходженням.

Натомість посадовими особами контролюючого органу у актах ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 09.09.2013 № 1065/26-55-22-01/37700428 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Броксид " з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.08.2011 по 31.08.2012, зроблено висновки про відсутність вказаної особи за її місцезнаходженням, відсутність первинних документів та інших документів.

Однак, такі висновки можуть бути складені податковим органом лише у довідці за наслідками проведення зустрічної звірки шляхом співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання із даними первинних бухгалтерських та інших документів осіб, реальність господарських операцій між якими потребує перевірки з метою підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

У вищевказаних випадках зустрічна звірка фактично не проводилася, відповідна довідка за її результатами не складалася, у зв'язку з чим в акті про неможливість проведення зустрічної звірки податковим органом безпідставно, без дослідження необхідних документів та з'ясування фактів здійснення господарських операцій між контрагентами, зроблено висновки про їх нереальність та не підтвердження їх документально.

Отже, на думку суду, висновки вищевказаного акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Броксид" не може бути покладено в основу висновків по перевірці ТОВ "Юлір".

Однак, висновки податкового органу щодо нереальності та не підтвердження фактичності проведення господарської операції підлягають перевірці та наданні оцінки судом.

Виходячи із принципу офіційності з'ясування всіх обставин у справі, судом встановлено наступне.

03.10.2011 між ТОВ "Броксид" (продавець) та ТОВ "Юлір" (покупець) укладений договір купівлі-продажу №37, згідно якого продавець зобов'язується продати у власність покупця товар (а.с. 105).

В рамках виконання вказаних договорів, ТОВ "Юлір" у жовтні 2011 року - лютому 2012 року придбало у ТОВ "Броксид" колпачок "Блєск" з дозатором та ковпачок №004 ПЕТ з клапаном на загальну суму 19710,00 грн., в т.ч. ПДВ 3285,00 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, за результатами здійснення господарської операції між ТОВ "Юлір" та ТОВ "Броксид" з придбання вищевказаного товару, останнім виписані наступні первинні бухгалтерські документи: видаткові накладні №32 від 06.10.2011, №45 від 06.11.2011, №17 від 02.12.2011, №254 від 10.01.2012, №3 від 01.02.2012; податкові накладні №32 від 06.10.2011, №45 від 06.11.2011, №17 від 02.12.2011, №254 від 10.01.2012, №3 від 01.02.2012; рахунки-фактури №32 від 06.10.2011, №45 від 06.11.2011, №17 від 02.12.2011, №254 від 10.01.2012, №3 від 01.02.2012 (а.с. 17-31, 106-118).

Зазначені податкові накладні відповідають вимогам п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, підписані та скріплені печаткою ТОВ "Броксид" та включені до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за жовтень 2011 року - лютий 2012 року, що сторонами у справі не заперечується.

Як встановлено перевіркою, на підставі вищезазначених податкових накладних позивачем було включено до складу податкового кредиту за жовтень 2011 року в сумі 645,00 грн., листопад 2011 року в сумі 430,00 грн., грудень 2011 року в сумі 920,00 грн., січень 2012 року в сумі 430,00 грн., за лютий 2012 року в сумі 860,00 грн.

Аналізуючи вищевказані первинні бухгалтерські документи, суд дійшов висновку, що вони мають всі необхідні реквізити для встановлення змісту, обсягу господарських операцій, осіб, які безпосередньо приймали участь у їх здійсненні, та інші встановлені вимогами законодавства до первинних документів для надання їм юридичної доказовості, та повністю відображені в бухгалтерському та податковому обліках. Вся первинна документація оглянута судом та в копіях приєднана до матеріалів справи.

Судом встановлено, що оплата придбаного товару здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на користь ТОВ "Броксид", що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями виписок з банку (а.с. 11-16), що не заперечується відповідачем.

За твердженнями відповідача, порушення позивачем податкового законодавства пов'язано з ненаданням ТТН та дорожніх листів.

Підпунктом 11.1 п.11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України N 363 від 14.10.97 року (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) визначено, що товарно-транспортна накладна та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

Разом з тим, суд зазначає, що товарно-транспортні накладні не є документами первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких проводиться оприбуткування поставленого товару, та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до статті 545 ЦК України підтвердження факту та належності виконання зобов'язання є письмове підтвердження одержання такого виконання кредитором.

Відповідно до положень Закону України "Про бухгалтерський облік та податкову звітність в Україні" бухгалтерський облік господарських операцій в Україні ведеться на підставі первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи складаються під час здійснення господарської операції, або безпосередньо після її закінчення.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В даному випадку первинними документами, що підтверджують фактичність господарських операцій між ТОВ "Броксид" та ТОВ "Юлір" є видаткові та податкові накладні.

До того ж, вимагаючи від позивача ТТН на перевезення товарів, відповідач не враховує того, що у нього відсутні дані про те, що для перевезення товарів використовувалися саме вантажні автотранспортні засоби, оскільки за твердженнями позивача перевезення товару здійснювалося за рахунок покупця і для таких перевезень ТТН не оформлюється.

З огляду на викладене, та з урахуванням того, що товарно-транспортні накладні не є документами первинного бухгалтерського обліку та суворої звітності, на підставі яких проводиться оприбуткування поставленого товару та не являються єдиними та безумовними документами, що підтверджують факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей, сама по собі наявність або відсутність товарно-транспортних накладних, а так само недоліки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у зобов'язаннях платника податків.

Крім того, необхідною умовою для включення до податкового кредиту сум ПДВ, є наявність ділової мети у діях платника податку, а саме, продажу придбаного товару не нижче ціни придбання, придбання послуг, використання яких має позитивний вплив на результати господарської діяльності платника податку, тобто здійснення господарської діяльності, яка направлена на реальне отримання платником податків економічної вигоди від здійснених ним господарських операцій.

Як слідує зі змісту наданих в ході судового розгляду представником позивача пояснень, ТМЦ придбавалися позивачем у ТОВ "Броксид" з метою використання у своїй господарській діяльності шляхом їх реалізації на користь інших суб'єктів господарської діяльності, що підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, копіями довіреностей, виданих на отримання товарно - матеріальних цінностей за накладними, товарно-транспортними накладними (а.с. 119-142).

Отже, придбання позивачем ТМЦ відповідає меті та змісту господарської діяльності товариства.

Відповідач у Акті перевірки не заперечує факт оприбуткування товарів та їх реалізації третім особам.

З огляду на вищенаведені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про те, що матеріалами справи в повному обсязі доведено реальність (товарність) господарських операцій з придбання позивачем у ТОВ "Броксид" товарів.

Враховуючи вищевикладене, висновки перевірки позивача по взаємовідносинам із ТОВ "Броксид" не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду. Інших порушень правил формування податкового кредиту відповідачем не наведено, а судом не встановлено.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що висновки акту не відповідають дійсним обставинам справи та не ґрунтуються на вимогах закону, а оскаржуване податкове повідомлення - рішення було винесено відповідачем без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, тобто необґрунтовано, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

При цьому, таке стягнення повинно проводитися виключно за рахунок бюджетних асигнувань розпорядника бюджетних коштів - суб'єкта владних повноважень, що був стороною у справі та не на користь якого винесено рішення суду.

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Як свідчить наявне у матеріалах справи платіжне доручення від 23.02.2015 № 588, при зверненні до суду з даним адміністративним позовом ТОВ "Юлір" сплачено 10 відсотків розміру ставки судового збору, що становить 182,70 грн.

Отже, стягненню з Державного бюджету України на користь позивача підлягає сума фактично сплаченого судового збору в розмірі 182,70 грн.

В силу пункту 21 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" органи доходів і зборів звільнені від сплати судового збору, а тому судовий збір в сумі, що становить 90 відсотків розміру ставки судового збору, з відповідача до державного бюджету не стягується.

З урахуванням частини першої статті 9 Закону про судовий збір, згідно з якою судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України, у резолютивній частині постанови суд повинен зазначити особу, з якої стягується судовий збір, суму стягнення та рахунок (спеціальний фонд Державного бюджету України), на який цей збір стягується.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Юлір" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення - рішення задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 19 грудня 2014 року №0007462203/3029.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (код ЄДРПОУ 38742715, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Красіна, буд. 76) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юлір" (ідентифікаційний код 30941236) судовий збір в розмірі 182,70 грн (сто вісімдесят дві гривні сімдесят копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 30 березня 2015 року.

Суддя Г.В. Костенко