Ухвала

від 20.05.2015 по справі 816/686/15-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2015 р.Справа № 816/686/15-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Любчич Л.В. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засідання Сеник О.С., Мороз Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.03.2015р. по справі № 816/686/15-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юлір"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення ,

ВСТАНОВИЛА

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Юлір" (далі по тексту - ТОВ «Юлір») звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі по тексту - Кременчуцька ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області, відповідач), в якому просив суд визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.12.2014 року №0007462203/3029, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 4 927,48 грн, з яких за основним платежем 3 284,99 грн, за штрафними санкціями 1 642,49 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.03.2015 року по справі № 816/686/15-а адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Юлір" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення - рішення задоволено.

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 19 грудня 2014 року №0007462203/3029.

Стягнуто з Державного бюджету України в особі Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (код ЄДРПОУ 38742715, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Красіна, буд. 76) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юлір" (ідентифікаційний код 30941236) судовий збір в розмірі 182,70 грн. (сто вісімдесят дві гривні сімдесят копійок).

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2014 року по справі № 820/15522/14, прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

13.05.2015 року через канцелярію Харківського апеляційного адміністративного суду від Кременчуцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області надійшло клопотання про закриття провадження в справі у зв'язку з примиренням сторін.

В обґрунтування клопотання пояснив, що 24.04.2015 року сторони досягли примирення шляхом досягнення податкового компромісу щодо сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість відповідно до підрозділу 9-2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України. Вказує, що рішенням Кременчуцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області від 24.04.2015 року № 10207/10/16-03-22-03-12 позивачу було зроблено перерахунок грошового зобов'язання за податковим компромісом, сума якого складає 164,25 грн. Вказану суму позивачем було сплачено згідно з платіжним дорученням № 688 від 14.04.2015 року, а відтак, у відповідності до ч.3 ст.51, ст.ст.113, 194, ч.1 ст.203, п.11-2 розділу VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України наявні підстави для закриття провадження у справі у зв'язку з примиренням сторін шляхом досягнення податкового компромісу.

19.05.2015 року через канцелярію суду від ТОВ «Юлір» надійшло клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з досягненням податкового компромісу та надано копію платіжного доручення № 688 від 14.04.2015 року.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Згідно з ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши клопотання сторін про закриття провадження у справі у зв'язку з досягненням податкового компромісу, колегія суддів вважає, що подані клопотання підлягають задоволенню, з наступних підстав.

За приписами ст.194 КАС України позивач може відмовитися від адміністративного позову, а сторони можуть примиритися у будь-який час до закінчення апеляційного розгляду. У разі відмови від адміністративного позову або примирення сторін суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу відповідно до вимог статей 112 і 113 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.113 КАС України сторони можуть повністю або частково врегулювати спір на основі взаємних поступок. Примирення сторін може стосуватися лише прав та обов'язків сторін і предмета адміністративного позову.

У разі примирення сторін суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі, у якій фіксуються умови примирення. Умови примирення не повинні суперечити закону або порушувати чиї-небудь права, свободи або інтереси (ч.3 ст.113 КАС України).

Як встановлено пунктом 11-2 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" КАС України підставою для примирення сторін на будь-якій стадії процесу є досягнення податкового компромісу щодо сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств відповідно до підрозділу 9-2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 2 підрозділу 9-2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, сума заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість сплачується в розмірі 5 відсотків такої суми. При цьому 95 відсотків суми заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість вважаються погашеними, штрафні санкції не застосовуються, пеня не нараховується.

Сума погашеного податкового зобов'язання з податку на прибуток та/або податку на додану вартість в розмірі 95 відсотків внаслідок застосування податкового компромісу не враховується для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств.

Відповідно положень п.7 підрозділу 9-2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу.

Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим.

Податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань згідно із цим підрозділом.

Згідно з п. 11 підрозділу 9-2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, податковий компроміс з урахуванням строків давності відповідно до статті 102 цього Кодексу застосовується до правовідносин, що виникли до 1 квітня 2014 року, та поширюється виключно на податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість незалежно від того, проводилися перевірки контролюючих органів чи ні за такі періоди.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в період з 09.09.2014 р. по 15.09.2014 р. посадовими особами Кременчуцької ОДПІ на підставі направлення від 09.09.2014 р. №2438/16-03-22-03 та згідно з наказом №2679 від 09.09.2014 р. проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ "Юлір" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП "Таір-1" (код 34451048) за період липень-листопад 2011 року, січень, лютий, травень 2012 року, ТОВ "Броксид" (код 37700428) за період жовтень 2011 року - лютий 2012 року, ПП "Карнко" (код 37924641) за період червень 2012 року, ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) за період грудень 2013 року у зв'язку з наданням пояснень (відповіді підприємства №24 від 28.07.2014 р.) без їх повного документального підтвердження на письмовий запит Кременчуцької ОДПІ №18265/10/16-03-22-03-13 від 23.07.2014 р.

За наслідками проведеної перевірки ТОВ "Юлір" відповідачем складено акт від 19.09.2014 р. № 2251/16-03-22-03-08/30941236, яким зафіксовані порушення п. 198.1, п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено податковий кредит на загальну суму ПДВ 10030,75 грн., в т.ч. за липень 2011 року 182,50 грн. (перевищує термін 1095 днів, що настає за граничним строком сплати податкових зобов'язань та звільняє платника від грошового зобов'язання відповідно ст. 102 розділу ІІ ПКУ), серпень 2011 року - 3774,75 грн., вересень 2011 року - 1415,24 грн., жовтень 2011 року - 1396,76 грн., листопад 2011 року - 449,99 грн., грудень 2011 року - 920,00 грн., січень 2012 року - 812,10 грн., лютий 2012 року - 971,26 грн., травень 2012 року - 108,15 грн.

На підставі даних висновків акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області було винесено податкове повідомлення-рішення від 03.10.2014 року №0004752203/1878, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 9110,25 грн.

Із даними податковим повідомленням - рішенням позивач не погодився та оскаржив їх в адміністративному порядку до ГУ Міндоходів у Полтавській області.

Рішенням ГУ Міндоходів у Полтавській області про результати розгляду скарги №2683/10/16-31-10-04-12 від 11.12.2014 р. скаргу позивача на вказане податкові повідомлення - рішення задоволено частково, Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення - рішення від 19.12.2014 року №0007462203/3029, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 4 927,48 грн, з яких за основним платежем 3 284,99 грн, за штрафними санкціями 1 642,49 грн.

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Разом з тим, 15.04.2015 року ТОВ «Юлір» було подано до Кременчуцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області заяву про застосування податкового компромісу щодо неузгоджених сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість, визначених у податковому повідомленні-рішенні № 0007462203 від 19.12.2014 р.

Згідно з платіжним дорученням № 688 від 17.04.2015 року ТОВ «Юлір» сплачено суму узгодженого податкового зобов'язання в розмірі 5% від суми основного платежу, визначеної податковим повідомленням-рішенням № 0007462203 від 19.12.2014 р.

24.04.2015 року Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ Міндоходів у Полтавській області було прийнято рішення № 10207/10/16-03-22-03-12, яким погоджено застосування податкового компромісу за заявою ТОВ «Юлір» від 15.04.2015 року.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду, суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову суду і залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження у справі.

Згідно з п.3 ч.1 ст.203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Якщо судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення, а обставини, які стали підставою для закриття провадження у справі, виникли після його ухвалення, суд апеляційної інстанції визнає таке рішення нечинним і закриває провадження у справі (ч.2 ст.203 КАС України).

Розглядаючи можливість для визнання постанови суду першої інстанції нечинною та закриття провадження у справі, колегія суддів зазначає наступне.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з правомірності формування позивачем податкового кредиту за результатами господарських операцій з придбання ТМЦ у ТОВ «Броксид» як таких, що повністю підтверджені первинними документами.

Так, судом першої інстанції встановлено, що 03.10.2011 між ТОВ "Броксид" (продавець) та ТОВ "Юлір" (покупець) укладений договір купівлі-продажу №37, згідно якого продавець зобов'язується продати у власність покупця товар (т.1, а.с. 105).

В рамках виконання вказаних договорів, ТОВ "Юлір" у жовтні 2011 року - лютому 2012 року придбало у ТОВ "Броксид" колпачок "Блєск" з дозатором та ковпачок №004 ПЕТ з клапаном на загальну суму 19710,00 грн., в т.ч. ПДВ 3285,00 грн.

За результатами здійснення господарської операції між ТОВ "Юлір" та ТОВ "Броксид" з придбання вищевказаного товару, останнім виписані наступні первинні бухгалтерські документи: видаткові накладні №32 від 06.10.2011, №45 від 06.11.2011, №17 від 02.12.2011, №254 від 10.01.2012, №3 від 01.02.2012; податкові накладні №32 від 06.10.2011, №45 від 06.11.2011, №17 від 02.12.2011, №254 від 10.01.2012, №3 від 01.02.2012; рахунки-фактури №32 від 06.10.2011, №45 від 06.11.2011, №17 від 02.12.2011, №254 від 10.01.2012, №3 від 01.02.2012 (т.1, а.с. 17-31, 106-118).

Зазначені податкові накладні відповідають вимогам п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, підписані та скріплені печаткою ТОВ "Броксид" та включені до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за жовтень 2011 року - лютий 2012 року.

На підставі вищезазначених податкових накладних позивачем було включено до складу податкового кредиту за жовтень 2011 року в сумі 645,00 грн., листопад 2011 року в сумі 430,00 грн., грудень 2011 року в сумі 920,00 грн., січень 2012 року в сумі 430,00 грн., за лютий 2012 року в сумі 860,00 грн.

Оплата придбаного товару здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на користь ТОВ "Броксид", що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями виписок з банку (т.1, а.с. 11-16), та не заперечується відповідачем.

Аналізуючи вищевказані первинні бухгалтерські документи, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність у них всіх необхідних реквізитів для встановлення змісту, обсягу господарських операцій, осіб, які безпосередньо приймали участь у їх здійсненні, та відповідність їх встановленим вимогам законодавства до первинних документів для надання їм юридичної доказовості.

З приводу посилань відповідача на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних щодо перевезення ТМЦ від постачальника ТОВ «Броксид» судом першої інстанції вірно зазначено, що ТТН не є документами первинного бухгалтерського обліку та суворої звітності, на підставі яких проводиться оприбуткування поставленого товару, та не є єдиними та безумовними документами, що підтверджують факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей, сама по собі наявність або відсутність товарно-транспортних накладних, а так само недоліки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у зобов'язаннях платника податків.

Судом першої інстанції також встановлено, що ТМЦ придбавалися позивачем у ТОВ "Броксид" з метою використання у своїй господарській діяльності шляхом їх реалізації на користь інших суб'єктів господарської діяльності, що підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, копіями довіреностей, виданих на отримання товарно - матеріальних цінностей за накладними, товарно-транспортними накладними (т.1, а.с. 119-142).

Отже, придбання позивачем ТМЦ відповідає меті та змісту господарської діяльності товариства.

Крім того, судом першої інстанції вказано, що висновки акту ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 09.09.2013 № 1065/26-55-22-01/37700428 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Броксид" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.08.2011 р. по 31.08.2012 р. не може бути покладено в основу висновків по перевірці ТОВ "Юлір".

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що матеріалами справи в повному обсязі доведено реальність (товарність) господарських операцій з придбання позивачем у ТОВ "Броксид" товарів, та зазначив про невідповідність висновків акту перевірки ТОВ «Юлір» дійсним обставинам справи, у зв'язку з чим оскаржуване податкове повідомлення - рішення було винесено відповідачем без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, тобто необґрунтовано, є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Водночас, позивач скористався правом узгодження податкових зобов'язань з податку на додану вартість, визначеного в оспорюваному податковому повідомленні-рішенні від 19.12.2014 року №0007462203/3029, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 4 927,48 грн., з яких за основним платежем - 3 284,99 грн., за штрафними санкціями - 1 642,49 грн.

У відповідності до абз. 2 п.2 Підрозділу 9-2 Податкового кодексу України сума погашеного податкового зобов'язання з податку на прибуток та/або податку на додану вартість в розмірі 95 відсотків внаслідок застосування податкового компромісу не враховується для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств.

Як встановлено абз.2 п.8 Підрозділу 9-2 ПК України після досягнення податкового компромісу згідно з цим підрозділом такі зобов'язання не підлягають оскарженню та їх розмір не може бути змінений в інших податкових періодах.

В силу вимог п. 3 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо сторони досягли примирення.

Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена. Повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається (ч.3 ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України).

Наслідки закриття провадження у справі сторонам зрозумілі.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 24.03.2015 року по справі № 816/686/15-а підлягає визнанню нечинною, а провадження у справі - закриттю.

Керуючись ст.ст.41, 113, 157, 160, 167, 194, 196, п.4 ч.1 ст.198, ст.ст.203, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А

Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Юлір», Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про закриття провадження у справі в зв'язку з примиренням сторін - задовольнити.

Визнати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.03.2015р. по справі № 816/686/15-а нечинною.

Провадження у справі № 816/686/15-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юлір" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення закрити у зв'язку з примиренням сторін шляхом досягнення податкового компромісу на умовах сплати Товариством з обмеженою відповідальністю "Юлір" частини грошового зобов'язання з податку на додану вартість, визначеного податковим повідомленням-рішенням Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 19.12.2014 року № 0007462203/3029, яким позивачеві донараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 4927,48 грн., у т.ч. за основним платежем - 3284,99 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1642,49 грн.

Встановити, що розмір сплаченої частини грошового зобов'язання становить 5% від суми основного платежу з податку на додану вартість, визначеного податковим повідомленням-рішенням № 0007462203/3029, що у грошовому виразі складає 164,25 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Перцова Т.С. Судді (підпис) (підпис) Любчич Л.В. Жигилій С.П.

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 25.05.2015 р.