ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 березня 2015 року м. Київ К/800/54742/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Олексієнка М.М. (доповідач),
Бутенка В.І.,
Штульман І.В.,
здійснивши попередній розгляд справи за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області (далі - УПФ) до дочірнього підприємства «Західукргеологія» Національної акціонерної компанії «Надра України» (далі - ДП «Західукргеологія» НАК «Надра України») про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, за касаційною скаргою представника позивача на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2014 року,
в с т а н о в и л а:
У грудні 2013 року представник УПФ звернувся в суд з позовом, відповідно до якого просив стягнути з ДП «Західукргеологія» НАК «Надра України» 52055,14 грн. заборгованості з відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за період з 01.08. по 31.08.2013 року.
Посилався на те, що Калуська нафтогазорозвідувальна експедиція є відокремленим підрозділом ДП «Західукргеологія» НАК «Надра України», має заборгованість перед УПФ, тому дочірнє підприємство як юридична особа несе відповідальність за зобов'язаннями своїх філій.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2013 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ДП «Західукргеологія» НАК «Надра України» заборгованість в сумі 52055,14 грн.
Львівський апеляційний адміністративний суд рішенням від 2 жовтня 2014 року постанову окружного суду скасовано та ухвалено нове про відмову в позові.
У касаційній скарзі представник позивача, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені апеляційним судом, просить рішення цього суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги з наступних підстав.
Перелік платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування наведено у статті 4 Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Закон №2464-VІ).
Відповідно до пункту 1 частини першої цієї норми (в редакції законів №3205-VІ від 07.04.2011 року, №5410-VI від 02.10.2012 року) платниками єдиного внеску, зокрема, є:
роботодавці:
підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Як установлено судами попередніх інстанцій, що відповідає дійсним обставинам справи, Калуська нафтогазорозвідувальна експедиція є відокремленим підрозділом (філією) відповідача, взята на облік в УПФ., має окремий ідентифікаційний код 014315593.
В той же час ДП «Західукргеологія» НАК «Надра України» зареєстроване як платних страхових внесків в управлінні Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова, має свій окремий ідентифікаційний код 01432606.
З урахуванням зазначених обставин та норм права, апеляційний суд прийшов до обґрунтованого висновку, що ДП «Західукргеологія» НАК «Надра України» не може нести відповідальності за невчасне внесення витрат на доставку і виплату пільгової пенсії.
Доводи, викладені в касаційній скарзі, зазначений висновок не спростовують і не дають підстав вважати судове рішення таким, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
На підставі наведеного, керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області відхилити, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2014 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: М.М. Олексієнко
В.І. Бутенко
В.І. Штульман
Суд | Вищий адміністративний суд України |
Дата ухвалення рішення | 05.03.2015 |
Оприлюднено | 30.03.2015 |
Номер документу | 43307977 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Вищий адміністративний суд України
Олексієнко М.М.
Адміністративне
Львівський окружний адміністративний суд
Коморний Олександр Ігорович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні