Ухвала

від 03.03.2015 по справі 805/13149/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.03.2015р. м. Київ К/800/689/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя СуддіМуравйов О. В. Вербицька О. В. Олендер І. Я. розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Калініському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову та ухвалуДонецького окружного адміністративного суду від 22.10.2013 року Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.12.2013 року у справі№ 805/13149/13-а за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Хілал Алюмініум Юкрейн» доДержавної податкової інспекції у Калініському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22.10.2013 року у справі № 805/13149/13-а, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.12.2013 року, позов задоволено. Визнано недійсним та скасоване податкове повідомлення-рішення № 0000451603 від 28.08.2013 року, яким донараховано грошові зобов'язання на загальну суму 9 792 894,00 грн., з яких податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 7 834 315,00 грн., штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 958 579,00 грн.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове про відмову в позові. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. пп. 7.4.2, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. ст. 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. ст. 11, 69, 79, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами заявника не погоджується, просить залишити в силі оскаржені судові рішення.

У зв'язку з неявкою представників сторін, повідомлених про дату, час та місце судового засідання, справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що результатами проведеної відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Хілал Алюмініум Юкрейн» з питання визначення повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість і податку на прибуток при здійсненні господарських операцій з ТОВ «Дарго Сервіс» за період з 01.06.2010 року по 31.08.2010 року складено акт №3 113/05-63-22-03/30340619 від 08.08.2013 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Хілал Алюмініум Юкрейн», яким зафіксовано порушення пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим занижено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 7 834 315,00 грн., в тому числі червень 2010 року - 3 169 408,00 грн., липень 2010 року - 2 522 276,00 грн., серпень 2010 року - 2 142 631,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000451603 від 28.08.2013 року, яким донараховано грошові зобов'язання на загальну суму 9 792 894,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 7 834 315,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1 958 579,00 грн. по податку на додану вартість.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем приписів податкового законодавства спростовуються матеріалами справи.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, враховуючи наступне.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що реальність господарських операцій по виконанню договору комісії № 22/05-10 від 25.05.2010 року, укладеного позивачем та ТОВ «Дарго Сервіс», підтверджується наявними у справі документами, зокрема, додатками до договору комісії, видатковими та податковим накладними, журналом обліку вантажів, що надійшли, прибутковими ордерами складського обліку, актами здачі-приймання робіт (надання послуг), протоколами заліку зустрічних вимог.

По мірі виконання обов'язків з реалізації товару, позивач перераховував вартість реалізованого за договором комісії товару на поточний рахунок ТОВ «Дарго Сервіс», що підтверджується реєстром платіжних документів та випискою по розрахунковому рахунку позивача.

Отриманий за договором комісії товар був реалізований позивачем кінцевому споживачу через мережу філіалів позивача, що підтверджується накладними на переміщення товару на адресу філії, товарно-транспортними накладними, актами виконаних робіт, податковими накладними, договорами перевезення вантажів автомобільним транспортом, виписками по розрахунковому рахунку позивача щодо отримання оплати за реалізований товар, прибутковими ордерами філій, видатковими накладними, довіреностями на отримання ТМЦ, контрольними стрічками реєстраторів розрахункових операцій.

Документи, наявні в матеріалах справи мають обов'язкові реквізити відповідно до нормативних документів, які регламентують порядок їх складання.

В обґрунтування акта перевірки податковим органом покладено висновок про відсутність специфікацій до договору з ТОВ «Дарго Сервіс»; документів, що підтверджують транспортування товару; документів, що підтверджують облік та пересування товару на складах; сертифікати якості; акти приймання-передачі товару; а також причетність ланцюга постачання з ТОВ «Антіда Груп», ТОВ «ЕК «Транссервіс», ПП «Ясон-Плюс» у взаємовідносинах між ТОВ «Хілал Алюмініум Юкрейн» з ТОВ «Дарго Сервіс».

Доводи відповідача щодо причетності ланцюга постачання ТОВ «Дарго Сервіс» з контрагентами ТОВ «Антіда Груп», ТОВ «ЕК «Транссервіс», ПП «Ясон-Плюс» до взаємовідносин між ТОВ «Хілал Алюмініум Юкрейн» з ТОВ «Дарго Сервіс», обґрунтовано відхилені судами першої та апеляційної інстанції, оскільки вони не є безумовною підставою для позбавлення права на формування податкового кредиту при наявності документів, що підтверджують фактичне виконання спірних операцій.

Відповідно до п. 4.1 договору комісії № 25/05-10 від 25.05.2010 року комітент (ТОВ «Дарго Сервіс») відповідно до умов цього договору зобов'язується передати комісіонеру (ТОВ «Хілал Алюмініум Юкрейн») товар, передачу товару здійснити на умовах EXW Інкотермс 2000 (м. Макіївка, вул. Магістральна, 4), склад комітента.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ «Дарго Сервіс» та ТОВ «Хілал Алюмініум Юкрейн» в 2010 році орендували складські приміщення за адресою: м. Макіївка, вул. Магістральна, 4, що підтверджується відповідними договорами оренди та складеними на їх виконання первинними бухгалтерськими документами. При цьому, переміщення товару зі складу комітента на склад комісіонера відбувалося за допомогою навантажувачів на підставі договору про надання послуг № 01/08-09 від 01.08.2009 року, укладеного між позивачем та ТОВ «Одеон».

Посилання відповідача на відсутність специфікацій до договорів з ТОВ «Дарго Сервіс», сертифікатів якості, актів приймання-передачі товару, обґрунтовано відхилено судами, оскільки відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції.

Оскільки судами встановлено, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, на підставі яких, позивачем задекларовано суму податкового кредиту, а в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено обґрунтованості висновків акта перевірки, що стали підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів погоджується з висновком судів про задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги щодо відсутності фактичного виконання спірних господарських операцій, викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Калініському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22.10.2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.12.2013 року у справі № 805/13149/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів з моменту надсилання її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

І. Я. Олендер