Ухвала від 16.03.2015 по справі 2а-12950/10/0470

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2015 року м. Київ К/9991/16133/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2012

у справі №2а-12950/10/0470

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніс"

до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції

про скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.02.2011 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2012 постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.02.2011 скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ "Юніс" задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення №0000442320/0 від 15.04.2010, №0000442320/1 від 18.05.2010, №0000872320/2 від 04.08.2010, якими визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість та №0000432320/0 від 15.04.2010, №0000432320/1 від 18.05.2010, №0000432320/2 від 04.08.2010, яким визначено податкові зобов'язання за платежем податок на прибуток .

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, у зв'язку з порушенням норм матеріального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 31.12.2009, за результатами якої був складений акт № 701/233/24429966 від 01.04.2010 .

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення пп.7.5.1 п.7.5, пп. 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 149466,89 грн.; та п.п.4.1.5, 4.1.6 ст.4 , п.5.1 ст. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток на суму 8022,60 грн..

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.04.2010 №0000442320/0, яким визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 183361,07 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 91680,54 грн.; №0000432320/0 від 15.04.2010, яким визначено податкові зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 8022,60 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 1604,52 грн.

За результатами адміністративного узгодження Нікопольською об'єднаною державною податковою інспекцією скарги позивача залишено без задоволення та прийнято податкові повідомлення рішення від 18.05.2010 №0000442320/1, №0000432320/1;

ДПА у Дніпропетровській області скасовано рішення від 15.04.2010 №0000442320/0/16308 (№0000442320/1від 18.05.2010) - в частині 50841, 27 грн. податкового зобов'язання ТОВ «Юніс» з податку на додану вартість, в іншій частині - 244200, 34 грн. залишила без змін, у зв'язку з чим прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.08.2010 №0000872320/2. Податкові повідомлення - рішення від 15.04.2010 №0000432320/0 (№0000432320/1 від 18.05.2010) залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваних рішень щодо заниження податку на додану вартість, слугувало включення позивачем до податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним, які було отримано несвоєчасно (після закінчення звітного періоду), а також, включення до складу податкового кредиту суми ПДВ по податковій накладній, отриманій від ТОВ «ТД НТЗ» після дати ліквідації підприємства як юридичної особи та анулювання свідоцтва платника ПДВ.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до положень підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону визначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, не підтверджених податковими накладними.

Отже, у податковому періоді (попередній період), коли податкова накладна була виписана продавцем товарів, але не отримана покупцем цих товарів, покупець товарів не мав документа (податкової накладної), на підставі якого міг би включити суму податку на додану вартість по цій операції до складу податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника та з'ясування достовірності й повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Аналіз вищенаведеної норми дає підстави для висновку, що подання заяви зі скаргою на постачальника є виключним правом, а не обов'язком покупця. Таким чином, недотримання позивачем порядку, встановленого підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених ним витрат до податкового кредиту та не свідчить про обґрунтованість рішення податкової інспекції, позаяк згідно з абзацом 2 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону, підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку.

За підтвердження факту придбання та оплати товару в податковому періоді в якому були виписані податкові накладні, що податковим органом не заперечується, однак, які фактично отримані позивачем пізніше, але в межах строків встановлених ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», судова колегія погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло його права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Щодо висновків відповідача про завищення позивачем податкового кредиту операціями з ТОВ «ТД НТЗ», то судами попередніх інстанцій встановлено, що свідоцтво платника ПДВ ТОВ «ТД НТЗ» анульовано 09.10.2008 та підприємство знято з податкового обліку 29.10.2008, у той час як формування податкового кредиту позивачем відбулося у лютому 2009 року на підставі податкової накладної, отриманої від ТОВ «ТД НТЗ», №61 від 04.09.2007 на суму 69646,80грн., у тому числі ПДВ 11607,80 грн. Тобто, на час отримання від ТОВ «ТД НТЗ» податкової накладної, яка містить у собі необхідні реквізити, позивач мав право на віднесення сум ПДВ, що сплачені у вартості товару, до складу податкового кредиту.

Висновків про порушення підприємством вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» податковий орган дійшов з тих підстав, що ТОВ «Юніс» має кредиторську заборгованості перед ПП «Гарі» у сумі 17503, 86 грн., яке ліквідоване у зв'язку з банкрутством, що виключає можливість компенсації вартості отриманих товарів, а тому такі товари відповідають терміну «безоплатно надані товари». В результаті чого, позивачем не включено до складу валового доходу вартість безоплатно отриманих товарів на суму 17503, 86 грн., та не виключено зі складу валових витрат вартості оприбуткованих товарів у сумі 14586, 55 грн..

Відповідно до п.1.23 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» безоплатно надані товари (роботи, послуги) - це: товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод; роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості; товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або господарському обороті.

Оскільки договір, який укладено між ТОВ «Юніс» та ПП «Гарі», передбачає вартість товару та умови його оплати, то такий товар, поставлений за такою угодою, не може вважатися безоплатно наданим.

Таким чином, податковим органом безпідставно визначено товар, отриманий від ПП «Гарі», як безоплатно наданий.

Вказані суми кредиторської заборгованості можуть бути визнані безповоротною фінансовою допомогою, лише після закінчення строку позовної давності для її стягнення (п.1.22.1 ст.1 Закону) і у такому випадку позивач буде зобов'язаний збільшити валовий дохід на суму отриманої безповоротної фінансової допомоги.

Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» не визначено обов'язок платника податку збільшити валовий дохід на суму отриманих та не оплачених товарів, у разі ліквідації постачальника таких товарів.

Не визначено вказаним Законом і обов'язок платника податку зменшити валові витрати на суму оприбуткованого товару, як про те зазначав податковий орган. У разі отримання платником безоплатно наданих товарів, такий платник зобов'язаний збільшити валовий дохід на вартість таких товарів.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що прийняті ДПІ податкові повідомлення-рішення, якими визначено податкові зобов'язання за платежем податок на прибуток не узгоджуються з вимогами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у зв'язку з чим підлягають скасуванню як протиправні.

Вищенаведеним спростовуються доводи податкового органу, які наведені ним в касаційній скарзі, як підставу для скасування рішення суду апеляційної інстанції.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права та постановив обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для його скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції відхилити, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2012 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун