Ухвала

від 16.03.2015 по справі 2а-14842/10/2070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2015 року м. Київ К/9991/128/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2011

у справі № 2а-14842/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НВК "Гідроелектропрогрес"

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Харкова

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2011, позов задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Харкова №0000171540/0 від 29.10.2010.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові, з підстав невірного застосування норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань правомірності формування податкового кредиту у квітні 2010 року по взаємовідносинах з ТОВ «Дерекс-21», за результатами якої складено акт № 2910/15-412/34468755 від 19.10.2010.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення вимог пп. 7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» а саме: до складу податкового кредиту включені суми ПДВ на загальну суму 31892, 00 грн., які виникли від виконання угод з ТОВ "Дерекс - 21", що є нікчемними та в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків і як наслідок не пов'язані з власною господарською діяльністю, у зв'язку з чим є неправомірними, у відповідності до чого відповідачем безпідставно завищено податковий кредит за квітень 2010 року у сумі 31892, 00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000171540/0 від 29.10.2010, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 47838,00 грн., у т.ч. основного платежу 31892,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 15946,00 грн.

Відповідач свої висновки про завищення позивачем податкового кредиту за квітень 2010 року мотивував тим, що фінансово-господарські операції позивача з його контрагентом -ТОВ «Дерекс-21» не носили реального характеру, а тому укладені між ними угоди є нікчемними.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Абзацами першим, другим підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинним на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

При цьому законодавцем, безумовно, презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податку на включення сум податку до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем було укладено договір №72 від 01.04.2010 з ТОВ «Дерекс-21». Виконання зазначеного договору підтверджується відповідними первинними документами, у т.ч. податковими накладними виданими контрагентом, товарність зазначених господарських операцій підтверджується наданими позивачем договорами, згідно з якими отримані від ТОВ "Дерекс -21" товари (електротехнічна продукція) були використані в межах господарської діяльності ТОВ "НВК "Гідроелектропрогрес": продукція була продана суб'єктам підприємницької діяльності ТОВ "ПТМ Ритм", ТОВ "ПТП"Партнер-2007", ФОП ОСОБА_2, ТОВ "ПКП Універсал", ТОВ "ПТП "Агромир".

Судом першої та апеляційної інстанції досліджувались обставини добросовісності позивача, при вчиненні згаданих господарських операцій, на час укладення та виконання правочину позивач мав офіційну інформацію щодо свого контрагента з метою зменшення ризиків негативних наслідків вчинення господарських операцій, який був зареєстрований в ЄДРПОУ, був юридичною особою, наділеною цивільною правоздатністю і дієздатністю, перебував на обліку як платник податків, у тому числі був платниками податку на додану вартість.

Не можуть бути підставою для інших висновків доводи відповідача про нікчемність вищезазначеного правочину, оскільки наявність умислу та обставини щодо виконання угод, стосовно дійсності яких виник спір, сходять до предмету доказування в судовому процесі, зокрема, до таких доказів належить обвинувальний вирок, який набрав законної сили, що підтверджував би факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами суб'єктів господарської діяльності за наслідками виконання оспорюваних угод. Однак доказів постановлення вироків, які б містили в собі встановлені судом об'єктивні дані про нікчемність оспорюваних угод відповідачем не надано.

Натомість наявність у позивача належно оформлених первинних документів на підтвердження понесених витрат та податкового кредиту, які були належним чином відображені ним у податковому обліку, відповідачем не спростовано, жодних свідчень того, що спірні угоди та/або їх виконання спричинило заниження чи приховування об'єктів оподаткування у відповідних господарських операціях з боку їх учасників, у справі не встановлено.

Крім того, позивач не може нести відповідальність як за несплату податків його контрагентом, так і за можливу недостовірність відомостей про нього, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності щодо такої.

Таким чином, за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

Щодо відсутності ТОВ "Дерекс-21" за місцезнаходженням, то суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що акт перевірки, яким встановлено відсутність ТОВ "Дерекс -21" за місцезнаходженням було складено лише 15.06.2010, тоді як господарські операції між позивачем та ТОВ "Дерекс -21"відбулися 15.04.2010.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій свідчать про правильне застосування норм матеріального права. Підстав для скасування судових рішень, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Харкова відхилити, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2011 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун