Постанова
від 24.03.2015 по справі 910/3995/13
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" березня 2015 р. Справа№ 910/3995/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Авдеєва П.В.

Ільєнок Т.В.

секретар судового засідання - Пугачова А.С.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 24.03.2015 року по справі № 910/3995/13 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "АБС - Гарант Сервіс"; товариства з обмеженою відповідальністю "СЛ-Плюс"; товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничий дім "Слай-Універсал"; товариства з обмеженою відповідальністю "Стартайм-плюс"; товариства з обмеженою відповідальністю "Сонар ТМ"; товариства з обмеженою відповідальністю "Автопарк-сервіс 2005"; товариства з обмеженою відповідальністю "СЛ-Гарант"; товариства з обмеженою відповідальністю "Автобудінвест" та фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду міста Києва від 09.12.2014 року по справі № 910/3995/13 (суддя - Прокопенко Л.В.)

За позовом 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "АБС - Гарант

Сервіс";

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "СЛ-Плюс";

3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничий дім

"Слай-Універсал";

4) Товариства з обмеженою відповідальністю "Стартайм-плюс";

5) Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонар ТМ";

6) Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопарк-сервіс

2005";

7) Товариства з обмеженою відповідальністю "СЛ-Гарант";

8) Товариства з обмеженою відповідальністю "Автобудінвест";

9) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3;

10) Комунального підприємства "Київтранспарксервіс"

до Київського міського територіального відділення

Антимонопольного комітету України

про визнання недійсним та скасування рішення Адміністративної

колегії Київського міського територіального відділення

Антимонопольного комітету України № 84/02-П від 27.12.2012 у

справі № 06-04/02.12

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АБС - Гарант Сервіс" (позивач-1), Товариство з обмеженою відповідальністю "СЛ-Плюс" (позивач-2), Товариство з обмеженою відповідальністю "Видавничий дім "Слай-Універсал" (позивач-3), Товариство з обмеженою відповідальністю "Стартайм-плюс" (позивач-4), Товариство з обмеженою відповідальністю "Сонар ТМ" (позивач-5), Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопарк-сервіс 2005" (позивач-6), Товариство з обмеженою відповідальністю "СЛ-Гарант" (позивач-7), Товариство з обмеженою відповідальністю "Автобудінвест" (позивач-8), Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (позивач-9), Комунальне підприємство "Київтранспарксервіс" (позивач-10) звернулися до Господарського суду міста Києва з позовом до Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України (відповідач) про визнання недійсним та скасування рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України № 84/02-П від 27.12.2012 у справі № 06-04/02.12 (далі - Рішення).

Рішенням суду від 10.06.2013 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2014 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АБС-Гарант Сервіс", Товариства з обмеженою відповідальністю "СЛ-Плюс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничий дім "Слай-Універсал", Товариства з обмеженою відповідальністю "Стартайм-плюс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонар ТМ", Товариства з обмеженою "Автопарк-сервіс 2005", Товариства з обмеженою відповідальністю "СЛ-Гарант", Товариства з обмеженою відповідальністю "Автобудінвест" залишино без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2013 у справі №910/3995/13 - без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.08.2014 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АБС-Гарант Сервіс", Товариства з обмеженою відповідальністю "СЛ-Плюс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничий дім "Слай-Універсал", Товариства з обмеженою відповідальністю "Стартайм-плюс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонар ТМ", Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопарк-сервіс 2005", Товариства з обмеженою відповідальністю "СЛ-Гарант", Товариства з обмеженою відповідальністю "Автобудінвест" задоволено частково. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2014 та рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2013 р. у справі № 910/3995/13 господарського суду міста Києва скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Під час нового розгляду рішенням господарського суду міста Києва від 09.12.2014 року у справі № 910/3995/13 у позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, позивачі 1-9 звернулись з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду та просять скасувати рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу позивачів 1-9 по справі № 910/3995/13 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Яковлєва М.Л., суддів Авдеєв П.В., Ільєнок Т.В.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2015 року по справі № 910/3995/13 відновлено позивачам 1-9 строк на подання апеляційної скарги та прийнято її до провадження і призначено перегляд рішення на 24.02.2015 року.

Антимонопольним комітетом України на підставі ст. 96 ГПК України надано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить у задоволенні апеляційної скарги позивачів на рішення господарського суду міста Києва від 09.12.2014 року у справі № 910/3995/13 відмовити повністю, а рішення залишити без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2015 року розгляд справи № 910/3995/13 відкладено на 24.03.2015 року о 10 год. 45 хв. та витребувано від позивача-10 додаткові документи.

18.03.2015 року від комунального підприємства "Київтранспарксервіс" надійшли додаткові пояснення з витребуваними документами.

Представник позивачів-1, 3-6 був присутнім в судових засіданнях та надавав свої пояснення, якими підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Представник позивача-10 був присутнім в судових засіданнях та надавав свої пояснення, якими підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Представники відповідача в судових засіданнях, призначеному на 03.03.2015 року, надавали свої пояснення та просили рішення господарського суду міста Києва від 09.12.2014 року залишити без змін, а апеляційну скаргу позивачів - без задоволення.

Представник позивачів-2, 7-9 в судові засідання не з'являлися, причини неявки не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Враховуючи викладене, а також наявність в матеріалах справи всіх необхідних для перегляду рішення доказів, апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутністю представників позивачів-2, 7-9, проти чого також не заперечують представники сторін, присутні у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, виступ представників позивачів-1, 3-6, 10 та відповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 09.12.2014 року по справі № 910/3995/13 - слід скасувати, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності.

Особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються Законом України «Про Антимонопольний комітет України», іншими актами законодавства. Ці особливості полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених, голів територіальних відділень, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів.

Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність на підставі законодавства про захист економічної конкуренції, що ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України і складається із Закону України «Про захист економічної конкуренції», Закону України «Про Антимонопольний комітет України», Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики України, яка здійснюється за наступними напрямами: здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; контроль за концентрацією та узгодженими діями суб'єктів господарювання; контроль за регулюванням цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій; сприяння розвитку добросовісної конкуренції (включає в себе, зокрема: взаємодію з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, органами адміністративно-господарського управління та контролю, підприємствами, установами та організаціями з питань розвитку, підтримки, захисту економічної конкуренції та демонополізації економіки; надання обов'язкових для розгляду рекомендацій та внесення зазначеним суб'єктам пропозицій щодо здійснення заходів, спрямованих на обмеження монополізму, розвиток підприємництва і конкуренції; участь у розробленні та внесення в установленому порядку пропозицій щодо законів та інших нормативно-правових актів, які регулюють питання розвитку конкуренції, конкурентної політики та демонополізації економіки; міжнародне співробітництво з питань, які належать до компетенції Антимонопольного комітету України); методичне забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції (складається з узагальнення та аналізу практики застосування законодавства про захист економічної конкуренції, здійснення офіційного тлумачення власних нормативно-правових актів та надання рекомендаційних роз'яснень з питань застосування законодавства про захист економічної конкуренції).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» під час виконання покладених на Антимонопольний комітет України завдань органи та посадові особи Антимонопольного комітету України, його територіальних відділень керуються законодавством про захист економічної конкуренції і є незалежними від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб та суб'єктів господарювання, а також політичних партій та інших об'єднань громадян чи їх органів. Втручання вказаних суб'єктів у діяльність Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень забороняється, за винятком випадків, визначених законами України.

У ст. 5 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що їх містить цей Закон, то застосовуються правила міжнародного договору. У цьому Законі відповідні терміни розуміються у значеннях, визначених Законом України "Про захист економічної конкуренції". У цьому Законі термін "законодавство про захист економічної конкуренції" розуміється у значенні, визначеному статтею 3 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Згідно зі ст. 1 названого Закону економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про захист економічної конкуренції" останнім регулюються відносини органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю із суб'єктами господарювання; суб'єктів господарювання з іншими суб'єктами господарювання, із споживачами, іншими юридичними та фізичними особами у зв'язку з економічною конкуренцією. Цей Закон застосовується до відносин, які впливають чи можуть вплинути на економічну конкуренцію на території України.

В ст. 51 Закону України „Про захист економічної конкуренції" передбачено, що порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

У частині першій статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зазначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, Адміністративна колегія Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України (відповідач), розглянувши матеріали справи № 06-04/02.12 про порушення комунальним підприємством "Київтранспарксервіс" (позивач-10), товариством з обмеженою відповідальністю "АБС-Гарант Сервіс" (позивач-1), товариством з обмеженою відповідальністю "СЛ-Плюс" (позивач-2), товариством з обмеженою відповідальністю "Видавничий дім "СЛАЙ-УНІВЕРСАЛ" (позивач-3), товариством з обмеженою відповідальністю "Стартайм-Плюс" (позивач-4), товариством з обмеженою відповідальністю "Сонар ТМ" (позивач-5), товариством з обмеженою відповідальністю "Автопарк-Сервіс 2005" (позивач-6), товариством з обмеженою відповідальністю "СЛ-Гарант" (позивач-7), товариством з обмеженою відповідальністю "АВТОБУДІНВЕСТ" (позивач-8), фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (позивач-9) та товариством з обмеженою відповідальністю "ЛЛТ-Плюс" законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 5 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються обмеження доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, та подання з попередніми висновками за результатами збирання та аналізу доказів по справі №06-04/02.12 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції від 23.07.2012 року №559, прийняла рішення № 84/02-П від 27.12.2012 року у справі № 06-04/02.12 ( Рішення), яким постановила:

визнати, дії комунального підприємства "Київтранспарксервіс", товариства з обмеженою відповідальністю "АБС-Гарант Сервіс", товариства з обмеженою відповідальністю "СЛ-Плюс", товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничий дім "СЛАЙ- УНІВЕРСАЛ", товариства з обмеженою відповідальністю "Стартайм-Плюс", товариства з обмеженою відповідальністю "Сонар ТМ", товариства з обмеженою відповідальністю "Автопарк-Сервіс 2005", товариства з обмеженою відповідальністю "СЛ- Гарант", товариства з обмеженою відповідальністю АВТОБУДІНВЕСТ" та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, які полягають в узгоджені своєї поведінки на ринку надання послуг організації та експлуатації місць для платного нічного паркування транспортних засобів у Дарницькому районі, в межах території м. Києва, внаслідок чого, в березні 2011 року, між комунальним підприємством "Київтранспарксервіс", товариством з обмеженою відповідальністю "АБС-Гарант Сервіс", товариством з обмеженою відповідальністю "СЛ-Плюс", товариством з обмеженою відповідальністю "Видавничий дім "СЛАЙ- УНІВЕРСАЛ", товариством з обмеженою відповідальністю "Стартайм-Плюс", товариством з обмеженою відповідальністю "Сонар ТМ", товариством з обмеженою відповідальністю "Автопарк-Сервіс 2005", товариством з обмеженою відповідальністю "СЛ- Гарант", товариством з обмеженою відповідальністю "АВТОБУДІНВЕСТ" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5, були укладені договори "Про надання в експлуатацію фіксованих місць для нічного паркування", порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 1 статті 50 та пунктом 5 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються обмеження доступу на ринок інших суб'єктів господарювання.

За вчинення порушення, яке викладене в пункті 1 резолютивної частини цього рішення, відповідно до абзацу другого частини другої статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції", накладено на комунальне підприємство "Київтранспарксервіс", товариство з обмеженою відповідальністю "АБС-Гарант Сервіс", товариство з обмеженою відповідальністю "СЛ-Плюс", товариство з обмеженою відповідальністю "Видавничий дім "СЛАЙ- УНІВЕРСАЛ", товариство з обмеженою відповідальністю "Стартайм-Плюс", товариство з обмеженою відповідальністю "Сонар ТМ", товариство з обмеженою відповідальністю "Автопарк-Сервіс 2005", товариство з обмеженою відповідальністю "СЛ- Гарант", товариство з обмеженою відповідальністю "АВТОБУДІНВЕСТ" та фізичну особу-підприємця ОСОБА_5, штраф у розмірі, зазначеному у пунктах 2-11 резолютивної частини рішення (а.с. 23-55, т. 1).

Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. А згідно з ч. 2 ст. 4 названого Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до приписів статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення органів Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням товариство з обмеженою відповідальністю "АБС - Гарант Сервіс", товариство з обмеженою відповідальністю "СЛ-Плюс", товариство з обмеженою відповідальністю "Видавничий дім "Слай-Універсал", товариство з обмеженою відповідальністю "Стартайм-плюс", товариство з обмеженою відповідальністю "Сонар ТМ", товариство з обмеженою відповідальністю "Автопарк-сервіс 2005", товариство з обмеженою відповідальністю "СЛ-Гарант", товариство з обмеженою відповідальністю "Автобудінвест", фізична особа-підприємець ОСОБА_3 та комунальне підприємство "Київтранспарксервіс" звернулись до суду з відповідним позовом.

Позов мотивовано тим, що оскаржуване рішення складено на підставі неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи, а висновки, викладені в рішенні, не відповідають обставинам справи, внаслідок чого були помилкового застосовані норми матеріального та процесуального права. В обґрунтування наведеного, позивачі зазначили про наступне:

- відповідач не прийняв до уваги, що заявки позивачів були єдиними заявками на укладення договорів по зазначеним адресам розташування паркувальних майданчиків;

- відповідач не прийняв до уваги, що укладення позивачем-10 (далі - Підприємством) договорів на експлуатацію паркувальних майданчиків з іншою особою, ніж з будь-яким з позивачів, які раніше експлуатували майданчики в Дарницькому районі м. Києва відповідно до договорів, укладених з Комунальним підприємством по будівництву та експлуатаціїавтомовбілів та гаражів в Дарницькому районі м. Києва, було б розцінено, як порушення прав та законних інтересів позивачів;

- позивачі вважають, що відповідачем в рішенні територіальні (географічні) межі ринку паркувальних послуг було визначено з порушенням Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку. На думку позивачів, не можуть бути конкурентами паркувальні майданчики, розташовані на значній відстані один від одного, навіть в межах одного району. Також, враховуючи, що Підприємство є оператором з паркування загалом по м. Києву, виділення Дарницького району м. Києва в окремий ринок свідчить про невідповідність фактичних обставин доводам, викладеним в оскаржуваному Рішенні.

- позивачі вважають, що не може свідчити про узгодженість дій, направлену на обмеження доступу на ринок послуг з паркування інших суб'єктів господарювання, реєстрація будь-якого товариства за однією адресою з іншими товариствами, а також, спільний телефон для зв'язку, однакові коди КВЕД чи послідовний номер ЄДРПОУ;

- позивачі не погоджуються з обґрунтуванням, наведеним відповідачем у Рішенні, стосовно невідповідності кількості машиномісць, зазначених в заявках та в укладених договорах, оскільки, на думку позивачів, відповідач не встановив та не дослідив, що таке розходження зумовлено об'єктивними обставинами;

- позивачі не погоджуються з висновками відповідача в оскаржуваному Рішенні про неоднакові умови розгляду Підприємством заявок на укладення договорів;

- позивачі вважають, що висновки щодо безпідставності відмови суб'єктам господарювання в укладенні договорів з причин відсутності погодження мешканців, ЖЕКу або інших організацій зроблені відповідачем при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи. Так, у разі подання заяв на облаштування нових паркувальних майданчиків в будь-кому районі міста, Підприємство вимагає подання погоджень мешканців, ЖЕКу, інших організацій у всіх суб'єктів господарювання з метою уникнення порушень законних прав та інтересів власників/користувачів земельних ділянок та уникнення можливих судових процесів з цього приводу;

- відповідачем не встановлено фактів укладання Підприємством договорів на паркувальні майданчики з позивачами за адресами, на які подані заяви іншими суб'єктами господарювання, а також не зазначено, яким чином інші суб'єкти господарювання могли забезпечити кращі умови надання послуг і в чому мало полягати таке покращення;

Таким чином, позивачі вважають, що відповідачем в оскаржуваному рішенні не підтверджено наявність узгоджених дій позивачів - 1-9 з підприємством (позивачем-10) з метою обмеження доступу на ринок інших суб'єктів господарювання.

При цьому позивачі вважають, що не можуть своїми діями створити жодних обставини (бар'єрів вступу на ринок), що перешкоджають новим суб'єктам господарювання почати конкурувати на рівних із суб'єктами господарювання, що вже діють на ринку надання послуг паркування. Наведене підтверджується відсутністю у позивачів здатності визначати чи суттєво впливати на умови обороту товару на ринку, не допускати, усувати, обмежувати конкуренцію, зокрема підвищувати ціну та підтримувати її понад рівень ціни, що існував би за умов значної конкуренції, як самостійно так і в сукупності з іншими підприємствами.

Також на думку позивачів, оскаржуване рішення, жодним чином не доводить наявність змови між позивачами - 1-9 та підприємством щодо вчинення схожих дій на ринку паркування в Дарницькому районі міста Києва з метою обмеження доступу на ринок інших суб'єктів господарювання.

Крім того, позивачі вважають, що відповідачем в оскаржуваному рішенні не доведено обмеження конкуренції внаслідок дій (бездіяльності) позивачів - 1-9 та підприємства або іншого негативного впливу таких дій (бездіяльності) на стан конкуренції на визначеному відповідним органом ринку, протягом певного періоду часу.

За наведених обставин, позивачі вважають оскаржуване рішення необґрунтованим, незаконним та таким, що прийняте без дослідження та урахування дійсних обставин справи, які б мали бути встановлені під час розгляду справи № 06-04/02.12. А отже, позивачі стверджують про наявність передбачених частиною першою ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підстав для скасування рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України № 84/02-П від 27.12.2012 року у справі № 06-04/02.12.

Відмовляючи у позові суд першої інстанції виходив з наступного.

Відповідно до рішення адміністративної колегії Відділення від 27.12.2012 № 84/02-П встановлено порушення саме п. 5 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються обмеження доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, а не ч. 1 та 3 ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Відділенням було встановлено, що передача права обслуговування паркувальних майданчиків здійснюється шляхом укладання між КП "Київтранспарксервіс" та суб'єктами господарювання договорів "Про надання в експлуатацію фіксованих місць для нічного паркування".

Договори укладаються на підставі поданих заяв (клопотань) "Про надання послуг з організації нічного паркувального майданчика та укладення договору про фінансово-господарську взаємодію". Такі Договори були укладені з Товариством з обмеженою відповідальністю "АБС-Гарант Сервіс", Товариством з обмеженою відповідальністю "СЛ-Плюс", Товариством з обмеженою відповідальністю "Видавничий дім "СЛАЙ- УНІВЕРСАЛ", Товариством з обмеженою відповідальністю "Стартайм-Плюс", Товариством з обмеженою відповідальністю "Сонар ТМ", Товариством з обмеженою відповідальністю "Автопарк-Сервіс 2005", Товариством з обмеженою відповідальністю "СЛ- Гарант", Товариством з обмеженою відповідальністю "АВТОБУДІНВЕСТ", Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (далі Група суб'єктів).

Разом з тим, Відділенням було встановлено, що TOB "Стартайм-Плюс" (позивач-4) та TOB "АБС-Гарант Сервіс" (позивач-1) фактично знаходяться за однією адресою (вул. Сормовська, 13), мають однакові номери телефонного засобу зв'язку, мають у своєму складі одних і тих же учасників (TOB "ЛЛТ-Плюс" та ОСОБА_9), що дає їм можливість координувати поведінку TOB "Стартайм-Плюс" та TOB "АБС-Гарант Сервіс".

Крім того, через директора TOB "Стартайм-Плюс" - ОСОБА_10 існує зв'язок цього товариства з TOB "СЛ-Гарант" та TOB "АВТОБУДІНВЕСТ", де вона раніше працювала і зараз є директором (див. схему 1 у додатку 2).

Оскільки TOB "Стартайм-Плюс" та TOB "АБС-Гарант Сервіс" надають послуги на одному і тому ж товарному ринку, вони є конкурентами на цьому ринку, проте наявність відносин контролю виключає існування конкуренції між цими товариствами.

Також, Відділенням було встановлено, що до засновницького складу TOB "АВТОБУДІНВЕСТ" входять ОСОБА_11, який одночасно є засновником TOB "Стартайм-Плюс", TOB "ЛЛТ-Плюс", TOB "ВД "СЛАЙ-УНІВЕРСАЛ" та TOB "СЛ-Гарант" (див. схему 2 у Додатку 2).

До того ж, ці суб'єкти підприємництва фактично та/або юридично знаходяться за однією адресою - вул. Сормовська, 13 та мають однакові номери телефонного засобу зв'язку.

Оскільки TOB "АВТОБУДІНВЕСТ" (позивач-8), TOB "Стартайм-Плюс" (позивач-4), TOB "ВД "СЛАЙ- УНІВЕРСАЛ" (позивач-3) та TOB "СЛ-Гарант" (позивач-2) надають послуги ринку надання послуг з питань організації та експлуатації місць для платного нічного паркування транспортних засобів у Дарницькому районі, в межах території м. Києва, вони є конкурентами на цьому ринку, проте наявність відносин контролю виключає існування конкуренції між цими товариствами.

Крім того, Відділенням встановлено, що директор TOB "ВД "СЛАЙ-УНІВЕРСАЛ" - ОСОБА_12 самостійно здійснює господарську діяльність на ринку надання послуг з питань організації та експлуатації місць для платного нічного паркування транспортних засобів у Дарницькому районі, в межах території м. Києва, як фізична особа-підприємець.

Зазначений факт підтверджується договором від 01.01.2009 б/н, який укладений між TOB "СЛ-Гарант" та ФОП ОСОБА_12 Відповідно до цього договору ФОП ОСОБА_12 отримав право на експлуатацію 136 машиномісць на автомобільній автостоянці по вул. Бориспільська, 12 та 176 машиномісць - по вул. Бориспільська, 19.

Також, Відділенням встановлено, що одним із учасників TOB "ВД "СЛАЙ-УНІВЕРСАЛ" є ОСОБА_11 (90% статутного капіталу), через якого вказане товариство пов'язане відносинами контролю з TOB "СЛ-Гарант", TOB "АВТОБУДІНВЕСТ", TOB "СЛ-Плюс" (схема 2 у Додатку 2). Місцезнаходження TOB "ВД "СЛАЙ-УНІВЕРСАЛ" (вул. Ревуцького, 24/4, кв. 8) є юридично однаковим із TOB "АВТОБУДІНВЕСТ", TOB "Сонар ТМ" і TOB "Автопарк-Сервіс 2005" (див. схему 3 у Додатку 2). Засоби телефонного зв'язку у всіх перелічених юридичних осіб також є однаковими.

Відділенням було встановлено, що директор TOB "СЛ-Плюс" - ОСОБА_13 водночас є директором TOB "СЛ-Гарант". Учасник TOB "СЛ-Плюс" - ОСОБА_11, є учасником TOB "ЛЛТ-Плюс", TOB "СЛ-Гарант", TOB "АВТОБУДІНВЕСТ" та TOB "ВД "СЛАЙ- УНІВЕРСАЛ".

При цьому, TOB "ЛЛТ-Плюс" є учасником TOB "Стартайм-Плюс" (директором якого є ОСОБА_10, яка є й директором TOB "АВТОБУДІНВЕСТ", а в минулому - TOB "СЛ- Гарант"), TOB "АБС-Гарант Сервіс" та TOB "Сонар ТМ".

Отже, зазначені суб'єкти господарювання, в існуючих умовах, не конкурують і не можуть конкурувати на ринку надання послуг з питань організації та експлуатації місць для платного нічного паркування транспортних засобів у Дарницькому районі, в межах території м. Києва.

Крім того, учасником TOB "СЛ-Гарант" є TOB "ВД "СЛАЙ-УНІВЕРСАЛ" та ОСОБА_11, який, водночас, є засновником TOB "ВД "СЛАЙ-УНІВЕРСАЛ" (зворотній зв'язок). Через ОСОБА_11 товариство пов'язане відносинами контролю з TOB "ЛЛТ-Плюс", TOB "АВТОБУДІНВЕСТ" та TOB "СЛ-Плюс".

У свою чергу, TOB "ЛЛТ-Плюс" є засновником TOB "Стартайм-Плюс", TOB "АБС-Гарант Сервіс" та TOB "Сонар тм" (див. схему 4 у додатку 2). Місцезнаходження товариства (вул. Ревуцького, 24/4, кв. 8) є юридично однаковим із TOB "АВТОБУДІНВЕСТ", TOB "Сонар тм" і TOB "Автопарк-Сервіс 2005". Засоби телефонного зв'язку у всіх перелічених юридичних осіб також є однаковими.

Отже, зазначені суб'єкти господарювання, в існуючих умовах не конкурують і не можуть конкурувати між собою на одному товарному ринку.

У ході проведення розслідування у справі, Відділенням було з'ясовано, що директор TOB "Сонар ТМ" - ОСОБА_14 здійснює свою господарську діяльність на ринку надання послуг з питань організації та експлуатації місць для платного нічного паркування транспортних засобів у Дарницькому районі, в межах території м. Києва, як фізична особа- підприємець - ФОП ОСОБА_14

TOB "Сонар ТМ" через свій засновницький склад:

- через TOB "ЛЛТ-Плюс", учасником якого є ОСОБА_11, пов'язане з TOB "СЛ-Плюс", TOB "АВТОБУДІНВЕСТ", TOB "TOB "ВД "СЛАЙ-УНІВЕРСАЛ" та TOB "СЛ-Гарант";

- через ОСОБА_9 - з TOB "АБС-Гарант Сервіс" та TOB "Стартайм-Плюс" (див. схему, наведену у Додатку 1);

- через зв'язок з TOB "АБС-Гарант Сервіс", учасником якого є ОСОБА_15, TOB "Сонар ТМ" пов'язане з TOB "Автопарк-Сервіс 2005";

- через зв'язок з TOB "СЛ-Гарант", директором якого був ОСОБА_5, TOB "Сонар ТМ" пов'язане з ФОП ОСОБА_5 (див. схему 5 у Додатку 2).

Як встановлено Відділенням, ОСОБА_15, яка є одним із учасників TOB "Автопарк-Сервіс 2005" (частка 30% у статутному капіталі), одночасно, разом із TOB "ЛЛТ-Плюс", входить до засновницького складу TOB "АБС-Гарант Сервіс".

При цьому, TOB "ЛЛТ-Плюс" пов'язане відносинами контролю з TOB "Стартайм- Плюс", TOB "Сонар ТМ", TOB "АБС-Гарант Сервіс" та TOB "Стартайм-Плюс". Одним із учасників TOB "ЛЛТ-Плюс" є ОСОБА_11, який має частку у статутному капіталі TOB "СЛ-Гарант", TOB "АВТОБУДІНВЕСТ", TOB "ВД"СЛАЙ-УНІВЕРСАЛ" та TOB "СЛ-Плюс" (див. схему 5 у Додатку 2).

Внаслідок наявності такого зв'язку, як зазначає суд першої інстанції, зазначені суб'єкти не можуть конкурувати між собою на ринку надання послуг з питань організації та експлуатації місць для платного нічного паркування транспортних засобів у Дарницькому районі, в межах території м. Києва.

Також, як встановлено Відділенням, ФОП ОСОБА_5, виконуючи обов'язки директора TOB "CЛ-Гарант", здійснював повноваження, які йому були надані відповідно до статуту.

Отже, Відділенням було встановлено, що позивачі мають одних і тих самих керівників та одних і тих самих учасників. В свою чергу, внаслідок наявності контролю, позивачі не можуть конкурувати між собою на ринку надання послуг з питань організації та експлуатації місць для платного нічного паркування транспортних засобів у Дарницькому районі, в межах території м. Києва.

Крім того, в ході аналізу інформації відділенням було встановлено, що кількість машиномісць у заявках, здебільшого не відповідає кількості машиномісць, яка зазначена в договорах.

Також, як зазначив суд першої інстанції, Відділенням було встановлено, що Договори містять пряму заборону передавати об'єкт в експлуатацію іншим особам з комерційною метою. Також, Договорами передбачена відповідальність сторін, зокрема пунктом 4.1. Договорів визначено, що невиконання або неналежне виконання Договору з вини однієї з сторін дає право іншій стороні на дострокове розірвання Договору.

Разом з тим, TOB "ВД "СЛАЙ-УНІВЕРСАЛ" була подана Заява б/н (вх. Підприємства від 20.12.2010 №зН152) щодо обслуговування паркувального майданчика по вул. Ревуцького, 1, у кількості 950 машиномісць. На підставі цієї Заяви зазначене товариство уклало з Підприємством Договір від 01.03.2011 № ДНП-58 та отримало право на експлуатацію 950 місць для паркування автотранспортних засобів по вул. Ревуцького, 1.

У свою чергу, TOB "ВД "СЛАЙ-УНІВЕРСАЛ" (за підписом директора ОСОБА_12) уклало на платній основі з фізичними особами-підприємцями угоди на право здійснення нічного паркування транспортних засобів по вул. Ревуцького, 1 (перелік угод наведений на стор. 21 Рішення).

Враховуючи, що передача паркувального майданчика (машиномісць на ньому) в експлуатацію іншому суб'єкту господарювання може бути підставою для розірвання Договору, TOB "ВД "СЛАЙ-УНІВЕРСАЛ", як суб'єкт господарювання метою діяльності якого є задоволення суспільних потреб у продукції, роботах, послугах та отримання прибутку, не вчинив би дії, наслідком яких було б розірвання Договору, що дає йому можливість здійснювати свою господарську діяльність на цьому ринку та отримувати прибуток. А отже, такі обставини могли виникнути лише за умови обізнаності TOB "ВД" "СЛАЙ-УНІВЕРСАЛ", що Підприємство не буде здійснювати контроль за умовами виконання Договору та моніторинг його діяльності під час експлуатації паркувального майданчику.

Таким чином, Відділення вважає, що виникнення таких обставин не можна пояснити об'єктивними чинниками, їх наявність є свідченням того, що Група суб'єктів та Підприємство домовились між собою щодо місця розташування паркувальних майданчиків та кількості машиномісць на стадії укладання Договорів та щодо умов експлуатації паркувальних майданчиків.

Що на думку Відділення підтверджується і договорами, укладеними TOB "Сонар ТМ" з ФОП ОСОБА_16, щодо здійснення нічного паркування транспортних засобів, щодо експлуатації 108 машиномісць на паркувальному майданчику по АДРЕСА_4 та договором щодо експлуатації 135 машиномісць на паркувальному майданчику по АДРЕСА_5

Крім того, Відділенням було досліджено наявний перелік суб'єктів господарювання, які подали до Підприємства Заяви, проте їм було відмовлено в укладанні Договорів, основною причиною не підписання Підприємством Договорів із суб'єктами, що не входять до складу Групи суб'єктів, є відсутність погодження мешканців, ЖЕКу або інших організацій.

Однак, надання будь-яких документів або копій документів щодо погодження мешканців, ЖЕКу або інших організацій не передбачено, а відтак, підстави для відмови в укладенні Договорів з іншими суб'єктами господарювання, відсутні.

Таким чином, на думку суду першої інстанції, встановлені Відділенням в оскаржуваному рішенні факти є свідченням того, що під час укладання договорів щодо організації та експлуатації паркувальних майданчиків у Дарницькому районі, в межах території м. Києва, КП "Київтранспарксервіс" та Група суб'єктів діяли узгоджено.

У зв'язку з чим, суд першої інстанції погодився із рішенням відповідача щодо того, що саме узгоджена поведінка позивачів не відповідає самій суті конкуренції і негативним наслідком є сам факт вчинення антиконкурентних узгоджених дій, в зв'язку із фактичною відсутність конкуренції внаслідок узгодження позивачами відповідної поведінки, яка призводить до заміни конкуренції на координацію поведінки, а тому підстави для визнання недійсним рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України № 84/02-П від 27.12.2012 року у справі № 06-04/02.12 відсутні.

Однак, з зазначеним колегія суддів погодитись не може з огляду на наступне.

Рішенням Київської міської ради від 26.06.2007 року № 930/1591 «Про вдосконалення паркування автотранспорту в м. Києві» (пункт 3) комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» визначено єдиним оператором з паркування транспортних засобів, стягнення паркувального збору та виготовлення єдиних абонементних талонів з паркування автомобільного транспорту.

Згідно з п. 17.3.1. Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 року №1051/1051, організація та експлуатація місць платного, паркування транспортних засобів здійснюється лише оператором або підприємствами, з якими оператор уклав відповідний договір.

У відповідності до п. 17.3.4. Правил благоустрою міста Києва перелік майданчиків для платного паркування транспортних засобів доводиться до відома учасників дорожнього руху через місцеві засоби масової інформації, а конкретні місця для паркування автотранспортних засобів позначаються шляхом встановлення дорожніх знаків і нанесення дорожньої розмітки згідно з правилами дорожнього руху та визначаються розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

В період з 2010 по 2011 роки перелік майданчиків (місць) для платного паркування транспортних засобів був визначений розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 11.06.2001 року №1158 (із змінами та доповненнями, внесеними розпорядженнями КМДА від 04.12.2007 року №1586, від 21.08.2009 року №934) та рішенням Київської міської ради від 30.12.2010 року №573/5385 (із змінами і доповненнями, внесеними рішеннями Київської міської ради від 24.02.2011 року №55/5442, від 28.04.2011 року № 158/5545, від 25.05.2011 року № 236/2623, від 23.06.2011 року № 240/5627, від 14.07.2011 року № 366/5753).

Зазначені вище акти органів місцевого самоврядування були офіційно оприлюднені шляхом опублікування в газеті «Хрещатик», а також розміщені в мережі інтернет.

Оскільки районні комунальні підприємства з паркування не виконували рішення Київської міської ради щодо єдиного оператора з паркування, протоколом доручень спільної наради у Київській міській державній адміністрації від 08.09.2010 року № 37 було зобов'язано районні в місті Києві державні адміністрації забезпечити передачу платних місць для паркування до КП "Київтранспарксервіс".

Пунктом 7 Рішення виїзного засідання колегії виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 16.05.2011 року № 13 було доручено головам районних в м. Києві державних адміністрацій спільно з Головним управлінням транспорту та зв'язку забезпечити в місячний термін передачу платних місць паркування до КП «Київтранспарксервіс».

В жовтні 2010 році до КП «Київтранспарксервіс» звернулося Комунальне підприємство по будівництву та експлуатації автостоянок і гаражів Дарницького району м.Києва (надалі - КП БЕАГ) з листом від 05.10.2010 №72 (копія додається). КП БЕАГ повідомляло про ліквідацію районних комунальних підприємств та просило з цієї причини укласти договори на експлуатацію паркувальних майданчиків зі своїми контрагентами за угодами, предметом яких також була експлуатація паркувальних майданчиків і строк дії яких не скінчився.

Після цього, до КП «Київтранспарксервіс» надійшли від ТОВ «СЛ-Гарант», ТОВ «СЛ Плюс», ТОВ «Видавничий дім «Слай-Універсал», ТОВ «Автобудінвест», ФОП ОСОБА_3, ТОВ «Стартайм-плюс», ТОВ «Сонар ТМ»,ТОВ «АБС-Гарант Сервіс», ТОВ «Автопарк-сервіс 2005» заяви (клопотання) для укладення договору про фінансово- господарську взаємодію з КП «Київтранспарксервіс».

Після опрацювання заяв КП «Київтранспакрсервіс» уклало з визначеними вище суб'єктами господарювання договори про надання в експлуатацію фіксованих місць для нічного паркування.

Відповідач кваліфікував дії КП «Київтранспарксервіс» та суб'єктів господарювання як антиконкурентно узгоджені дії, що стосуються обмеження доступу на ринок інших суб'єктів господарювання.

Правовідносини, пов'язані з обмеженням монополізму та захистом суб'єктів господарювання від недобросовісної конкуренції, є предметом регулювання господарського законодавства, у тому числі й Господарського кодексу України, і відтак - господарськими, а тому справи, що виникають з відповідних правовідносин, згідно з частиною третьою статті 21 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" розглядаються господарськими судами.

До того ж відповідно до частини першої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду. З огляду на зміст наведеної норми, статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення, справи зі спорів про оскарження рішень (розпоряджень) органів Антимонопольного комітету України підвідомчі господарським судам і підлягають розглядові за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Це стосується й розгляду справ за позовами органів Антимонопольного комітету України про стягнення з суб'єктів господарювання сум штрафів та пені у зв'язку з порушенням конкурентного законодавства, оскільки таке стягнення здійснюється згідно саме з рішеннями відповідних органів, прийнятими на підставі приписів названого Закону. Водночас і пунктом 3 частини першої статті 12 ГПК встановлено, що справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції, підвідомчі господарським судам.

Порушення органами Антимонопольного комітету України визначеної законом компетенції цих органів у прийнятті ними рішень повинно мати наслідком визнання господарським судом відповідних рішень недійсними.

Що ж до недодержання органом Антимонопольного комітету України процедурних правил у розгляді справ про порушення конкурентного законодавства або при проведенні ним перевірки додержання суб'єктом господарювання конкурентного законодавства, то воно може мати наслідком визнання господарським судом відповідного рішення такого органу недійсним лише у випадках, коли відповідне порушення унеможливило або істотно ускладнило з'ясування фактичних обставин, що мають значення для прийняття органом Антимонопольного комітету України правильного рішення у справі, наприклад, порушено право особи, яка бере участь у справі, на подання доказів, клопотань, усних і письмових пояснень (заперечень), пропозицій щодо питань, які виносяться на експертизу, тощо.

У розгляді справ зі спорів, пов'язаних з визначенням органами Антимонопольного комітету України узгоджених дій суб'єктів господарювання як антиконкурентних (стаття 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції"), господарські суди потрібно мати на увазі, що:

- відсутність у певного суб'єкта господарювання монопольного (домінуючого) становища не виключає можливості негативного впливу суб'єкта господарювання на товарний ринок внаслідок антиконкурентних узгоджених дій з іншими суб'єктами господарювання. Наявність або відсутність складу порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій не пов'язується виключно з тим, чи займає певний суб'єкт господарювання монопольне (домінуюче) становище на ринку. Відтак вчинення суб'єктами господарювання узгоджених дій утворює самостійний склад порушення законодавства про захист економічної конкуренції і не залежить від того, чи займають відповідні суб'єкти господарювання чи один з них монопольне (домінуюче) становище на ринку.

- з урахуванням приписів частини третьої статті 6 названого Закону для кваліфікації дій (бездіяльності) суб'єктів господарювання на ринку товарів, як антиконкурентних узгоджених дій у вигляді схожих дій (бездіяльність) на ринку товару (і які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції) не вимагається обов'язкове встановлення та доведення факту чи фактів формального узгодження зазначених дій, в тому числі укладення відповідної угоди (угод). Це порушення установлюється за результатами такого аналізу органом Антимонопольного комітету України ситуації на ринку товару, який: свідчить про погодженість конкурентної поведінки суб'єктів господарювання; спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення зазначених дій. Пов'язані з наведеним обставини з'ясовуються і доводяться відповідним органом Антимонопольного комітету України.

- ознаки схожості в діях (бездіяльності) суб'єктів господарювання не є єдиним достатнім доказом наявності попередньої змови (антиконкурентних узгоджених дій). Антиконкурентна узгоджена поведінка підлягає встановленню та доведенню із зазначенням відповідних доказів у рішенні органу Антимонопольного комітету України. При цьому схожість має бути саме результатом узгодженості конкурентної поведінки, а не виявлятися у простому співпадінні дій суб'єктів господарювання, зумовленим специфікою відповідного товарного ринку. Висновок же органу Антимонопольного комітету України щодо відсутності у суб'єкта господарювання об'єктивних причин для вчинення схожих дій (бездіяльності) має ґрунтуватися на результатах дослідження усієї сукупності факторів, що об'єктивно (незалежно від суб'єкта господарювання) впливають на його поведінку у спірних відносинах, а не бути наслідком обмеженого кола факторів (наприклад, тільки ціни придбання товару).

Зокрема, потрібно з'ясовувати, чи зазначено в рішенні органу Антимонопольного комітету України докази обмеження конкуренції внаслідок дій (бездіяльності) суб'єкта господарювання або іншого негативного впливу таких дій (бездіяльності) на стан конкуренції на визначеному відповідним органом ринку, протягом певного періоду часу, чи досліджено в такому рішенні динаміку цін, обставини і мотиви їх підвищення або зниження, обґрунтованість зміни цін, співвідношення дій (бездіяльності) суб'єкта господарювання з поведінкою інших учасників товарного ринку, в тому числі й тих, що не притягалися до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, витрати суб'єкта господарювання, які впливають на вартість товару, тощо. При цьому саме орган Антимонопольного комітету України має довести безпідставність посилання заінтересованої особи на інші чинники, що можуть позначатися на поведінці суб'єкта господарювання (зокрема, на специфіку відповідного товарного ринку; тривалість та вартість зберігання товару; час та вартість доставки; витрати на реалізацію товару тощо). На відповідний орган покладається обов'язок не лише доведення однотипної і одночасної (синхронної) поведінки суб'єктів господарювання на ринку, а й установлення шляхом економічного аналізу ринку (в тому числі, за необхідності, шляхом залучення спеціалістів та експертів) відсутності інших, крім попередньої змови, чинників (пояснень) паралельної поведінки таких суб'єктів господарювання.

- наявність у суб'єктів господарювання статусу учасників господарських зобов'язань, що виникли з господарського договору або інших угод, передбачає усвідомлення суб'єктами господарювання можливих наслідків виконання ними відповідних договорів (угод) у вигляді антиконкурентних узгоджених дій. Крім того, зміст норм Закону України "Про захист економічної конкуренції" не дає підстав вважати, що виконання суб'єктом господарювання своїх зобов'язань за господарським договором (угодою) звільняє його від відповідальності за порушення вимог названого Закону Отже, якщо порушення законодавчого припису щодо заборони вчинення антиконкурентних узгоджених дій дійсно має місце, господарським судом не можуть братися до уваги доводи про те, що воно допущене саме у зв'язку з виконанням суб'єктом господарювання своїх договірних (господарських) зобов'язань.

У вирішенні спорів, пов'язаних з оцінкою дій чи бездіяльності суб'єктів господарювання як погодженої конкурентної поведінки (стаття 5, частини перша -четверта статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції") слід з'ясувати та перевірити належними засобами доказування фактичні обставини, пов'язані з наявністю або відсутністю безпосереднього впливу таких дій (бездіяльності), -наприклад, укладання угоди або прийняття рішення в будь-якій формі, - на умови виробництва, придбання чи реалізації певного товару, в тому числі на такі параметри ринку, як можливі обсяги реалізації, загальний рівень цін на ринку тощо.

Для вирішуючи питання про наявність або відсутність у діях (бездіяльності) суб'єкта господарювання ознак зловживання монопольним (домінуючим) становищем, необхідно з'ясовувати, яким саме чином такі дії (бездіяльність) призвели чи могли призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів і в чому конкретно полягають чи могли полягати відповідні негативні наслідки.

Для кваліфікації дій суб'єктів господарювання як зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, або як антиконкурентних узгоджених дій, або як недобросовісної конкуренції не є обов'язковим з'ясування настання наслідків у формі відповідно недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема через заподіяння їм шкоди (збитків) або іншого реального порушення їх прав чи інтересів, чи настання інших відповідних наслідків.

Достатнім є встановлення самого факту вчинення дій, визначених законом як зловживання монопольним (домінуючим) становищем (частина друга статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції"), або як анти конкурентні узгоджені дії (частина друга статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції"), або як недобросовісна конкуренція (статті 5, 7, 9, 11, 13-15 і 19 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції"), або можливості настання зазначених наслідків у зв'язку з відповідними діями таких суб'єктів господарювання (частина перша статей 6 і 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", статті 4, 6, 8, 15-1, 16, 17 і 18 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції") В останньому випадку необхідно з'ясовувати та відобразити в чому конкретно полягають відповідні наслідки, що могли б настати в результаті дій суб'єктів господарювання, які мають ознаки зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, або антиконкурентних узгоджених дій, або недобросовісної конкуренції.

Рішення адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України приймається від імені територіального відділення Антимонопольного комітету України. (ч. 7 ст. 12 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").

Пунктом 11 Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженого розпорядженням Комітету від 23 лютого 2001 року № 32-р, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 30 березня 2001 року за № 129/5482 передбачено, що діяльність щодо виявлення, попередження та припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції здійснюється територіальним відділенням з додержанням процесуальних засад, визначених законодавчими актами України, а також Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що затверджуються Комітетом.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Згідно ч. 1 ст. 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції" розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.

Частиною 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.

Як було зазначено вище, відповідач виніс оскаржуване рішення за ознаками порушення позивачами законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 1 статті 50 та пунктом 5 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються обмеження доступу на ринок інших суб'єктів господарювання.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" антиконкурентні узгоджені дії є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, а пунктом 5 частини 2 цієї статті встановлено, що антиконкурентними узгодженими діями визнаються узгоджені дії, які стосуються усунення з ринку або обмеження доступу на ринок (вихід з ринку) інших суб'єктів господарювання, покупців, продавців.

В ході розгляду звернення Прокуратури Дарницького району м. Києва від 18.07.2012 року № 52/4523вих11, наказу голови Відділення від 19.07.2012 року № 99 "Про призначення комісії з перевірки" Відділенням була проведена позапланова перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "CЛ-Гарант" на предмет дотримання законодавства про захист економічної конкуренції на ринку надання послуг з паркування транспортних засобів на паркувальних майданчиках Дарницького району на території м. Києва.

У ході дослідження Відділенням було встановлено, що відповідно до рішення Київської міської ради "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 30.12.2010 №573/5385 "Про бюджет міста Києва на 2011 рік" (у редакції від 14.07.2011 №366/5753) в Дарницькому районі, в межах території м. Києва, за Комунальним підприємством "Київтранспарксервіс" закріплено 171 паркувальний майданчик, загальною кількістю 21 358 машиномісць. Станом на 01.11.2011 року Підприємство надало право на експлуатацію 54 (п'ятдесяти чотирьох) паркувальних майданчиків у Дарницькому районі, в межах території м. Києва 18 (вісімнадцятьом) суб'єктам господарювання (перелік наведено на стор. 2 Рішення).

Рішенням II сесії VI скликання Київської міської ради від 25.12.2008 року №1051/1051 затверджено Правила благоустрою м. Києва (далі - Правила), якими передбачено єдиний порядок організації та функціонування платних місць для паркування транспортних засобів на території м. Києва.

Рішенням Київської міської Ради на IV сесії V скликання "Про вдосконалення паркування автотранспорту в м. Києві" від 26.06.2007 №930/1591, єдиним оператором з паркування транспортних засобів, стягнення паркувального збору та виготовлення єдиних абонентних талонів з паркування автомобільного транспорту, визначено КП "Київтранспарксервіс".

У ході збирання та аналізу доказів у справі Відділенням було встановлено, що передача права обслуговування паркувальних майданчиків здійснюється шляхом укладання між КП "Київтранспарксервіс" та суб'єктами господарювання договорів "Про надання в експлуатацію фіксованих місць для нічного паркування" (договори).

Зі 171 паркувального майданчика (21 358 машиномісць), що закріплені за КП "Київтранспарксервіс", 54 паркувальних майданчика (4 689 машиномісць) Підприємство передало в експлуатацію суб'єктам господарювання на договірній основі, з них право обслуговування 41 паркувального майданчика (4 023 машиномісць), отримали Позивачі.

Отже, Відділенням в оскаржуваному Рішенні було встановлено, що Підприємство та Група суб'єктів на ринку надання послуг з організації та експлуатації місць для платного нічного паркування транспортних засобів у Дарницькому районі, в межах території м. Києва, в сукупності використовують 20 692 машиномісця.

В ході розгляду справи № 06-04/02.12 Відділенням було встановлено, що КП "Київтранспарксервіс" (позивач-10) у розумінні статті 1 Закону і України "Про захист економічної конкуренції", є суб'єктом господарювання та здійснює свою діяльність на ринку надання послуг з організації та експлуатації місць для платного нічного паркування транспортних засобів у Дарницькому районі, в межах території м. Києва, і є конкурентом суб'єктам господарювання, які надають аналогічні послуги на вказаному ринку.

Між позивачами-1-9 та позивачем-10 укладено договори щодо організації та експлуатації паркувальних майданчиків у Дарницькому районі, в межах території м. Києва. Позивачі-1-9, у розумінні статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції", є суб'єктами господарювання та здійснює свою діяльність на ринку надання послуг з питань організації та експлуатації місць для платного нічного паркування транспортних засобів у Дарницькому районі, в межах території м. Києва.

Першою підставою для винесення оскаржуваного рішення є те, що TOB "Стартайм-Плюс", TOB "АБС-Гарант Сервіс", TOB "СЛ-Плюс" та TOB "СЛ-Гарант" фактично знаходяться за однією адресою (вул. Сормовська, 13), а ТOB "ВД "СЛАЙ-УНІВЕРСАЛ", ТОВ «Сонар ТМ» та ТОВ "АВТОБУДІНВЕСТ" фактично знаходяться за однією адресою (вул. Ревуцького, 24/4), мають однакові номери телефонного засобу зв'язку.

Крім того, ТОВ "Стартайм-Плюс", TOB "АБС-Гарант Сервіс" мають у своєму складі одних і тих же учасників (TOB "ЛЛТ-Плюс" та ОСОБА_9), що дає їм можливість координувати поведінку TOB "Стартайм-Плюс" та TOB "АБС-Гарант Сервіс".

Також, через директора TOB "Стартайм-Плюс" - ОСОБА_10 існує зв'язок цього товариства з TOB "СЛ-Гарант" та TOB "АВТОБУДІНВЕСТ", де вона раніше працювала і зараз є директором.

Також, відділенням було встановлено, що до засновницького складу TOB "АВТОБУДІНВЕСТ", TOB "ВД "СЛАЙ-УНІВЕРСАЛ", TOB "СЛ-Плюс", TOB "Стартайм-Плюс", TOB "СЛ-Гарант", TOB "АВТОБУДІНВЕСТ" одночасно входять ОСОБА_11, а директор TOB "СЛ-Плюс" - ОСОБА_13 водночас є директором TOB "СЛ-Гарант".

Крім цього, ОСОБА_15, яка є одним із учасників TOB "Автопарк-Сервіс 2005" (частка 30% у статутному капіталі), одночасно, разом із TOB "ЛЛТ-Плюс", входить до засновницького складу TOB "АБС-Гарант Сервіс".

Також, ФОП ОСОБА_5 виконуючи обов'язки директора TOB "CЛ-Гарант", здійснював повноваження, які йому були надані відповідно до статуту та на даний момент є окремою фізичною особою-підприємцем.

Крім того, відділенням встановлено, що директор TOB "ВД "СЛАЙ-УНІВЕРСАЛ" - ОСОБА_12 та директор TOB "Сонар ТМ" - ОСОБА_14 самостійно здійснюють господарську діяльність на ринку надання послуг з питань організації та експлуатації місць для платного нічного паркування транспортних засобів у Дарницькому районі, в межах території м. Києва, як фізичні особи-підприємці.

Отже, на думку відповідача, зазначені суб'єкти господарювання, в існуючих умовах, не конкурують і не можуть конкурувати на ринку надання послуг з питань організації та експлуатації місць для платного нічного паркування транспортних засобів у Дарницькому районі, в межах території м. Києва.

Однак, зазначене не є підставою для прийняття спірного рішення, з огляду на наступне.

Згідно з приписами абзацу 4 статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції", контроль - вирішальний вплив однієї чи декількох пов'язаних юридичних та/або фізичних осіб на господарську діяльність суб'єкта господарювання чи його частини, який здійснюється безпосередньо або через інших осіб, зокрема завдяки: праву володіння чи користування всіма активами чи їх значною частиною; праву, яке забезпечує вирішальний вплив на формування складу, результати голосування та рішення органів управління суб'єкта господарювання; виконувати функції органу управління суб'єкта господарювання; заміщенню посади керівника, заступника керівника спостережної ради, правління, іншого наглядового чи виконавчого органу суб'єкта господарювання особою, яка вже обіймає одну чи кілька із зазначених посад в інших суб'єктах господарювання; обійманню більше половини посад членів спостережної ради, правління, інших наглядових чи виконавчих органів суб'єкта господарювання особами, які вже обіймають одну чи кілька із зазначених посад в іншому суб'єкті господарювання. Також вказаний абзац статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначає, що пов'язаними особами є юридичні та/або фізичні особи, які спільно або узгоджено здійснюють господарську діяльність, у тому числі спільно або узгоджено чинять вплив на господарську діяльність суб'єкта господарювання

Разом з тим, відповідно до статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції" економічна конкуренція (конкуренція) - змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

У ст. 5 Закону зазначено, що узгодженими діями є укладення суб'єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об'єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб'єктів господарювання. Узгодженими діями є також створення суб'єкта господарювання, об'єднання, метою чи наслідком створення якого є координація конкурентної поведінки між суб'єктами господарювання, що створили зазначений суб'єкт господарювання, об'єднання, або між ними та новоствореним суб'єктом господарювання, або вступ до такого об'єднання. Особи, які чинять або мають намір чинити узгоджені дії, є учасниками узгоджених дій.

Відповідно до ст. 6 Закону Антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції. Антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються: 1) встановлення цін чи інших умов придбання або реалізації товарів; 2) обмеження виробництва, ринків товарів, техніко-технологічного розвитку, інвестицій або встановлення контролю над ними; 3) розподілу ринків чи джерел постачання за територіальним принципом, асортиментом товарів, обсягом їх реалізації чи придбання, за колом продавців, покупців або споживачів чи за іншими ознаками; 4) спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів; 5) усунення з ринку або обмеження доступу на ринок (вихід з ринку) інших суб'єктів господарювання, покупців, продавців; 6) застосування різних умов до рівнозначних угод з іншими суб'єктами господарювання, що ставить останніх у невигідне становище в конкуренції; 7) укладення угод за умови прийняття іншими суб'єктами господарювання додаткових зобов'язань, які за своїм змістом або згідно з торговими та іншими чесними звичаями в підприємницькій діяльності не стосуються предмета цих угод; 8) суттєвого обмеження конкурентоспроможності інших суб'єктів господарювання на ринку без об'єктивно виправданих на те причин. Антиконкурентними узгодженими діями вважається також вчинення суб'єктами господарювання схожих дій (бездіяльності) на ринку товару, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції у разі, якщо аналіз ситуації на ринку товару спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення таких дій (бездіяльності).

В даному випадку не може свідчити про узгодженість дій направлену на обмеження доступу на ринок послуг з паркування інших осіб господарювання реєстрація будь-якого товариства за однією адресою з іншими товариствами, та відповідно спільний телефон для зв'язку, однакові коди КВЕД чи послідовний номер ЄДРПОУ, що також не зазначено і в чинному законодавстві України.

Крім того, жоден нормативно-правовий акт прямо чи опосередковано не містись заборони на те, що фізична особа, яка вирішила самостійно проводити свою господарську діяльність одночасно не може працювати на іншому підприємстві, в тому числі на керівних посадах та до засновницького складу декількох товариств.

З огляду на вищевикладене, колегія судді вважає, що зазначене не є підставою для прийняття спірного рішення відповідачем.

Другою підставою для винесення спірного рішення є те, що укладання договорів КП "Київтранспарксервіс" із позивачами "Про надання в експлуатацію фіксованих місць для нічного паркування" здійснювалось на підставі поданих ними заяв (клопотань) "Про надання послуг з організації нічного паркувального майданчика та укладення договору про фінансово-господарську взаємодію" (заяв), в яких як зазначає відповідач є розбіжності.

В ході аналізу інформації відділенням було встановлено, що кількість машиномісць у заявках, здебільшого не відповідає кількості машиномісць, яка зазначена договорах та є схожими між собою.

Разом з тим, як було встановлено колегією суддів у судовому засіданні у позивача-10 наявний зразок заяви який відповідно позивачами 1-9 було подано до КП "Київтранспарксервіс", а тому вони можуть бути в дечому схожі (подано додатках до пояснень).

Крім того, відповідач не врахував, що договори між позивачем-10 та суб'єктами господарювання були укладені, оскільки інші суб'єкти господарювання не зверталися до єдиного оператора з пропозиціями укласти договори на відповідні паркувальні майданчики. При цьому для звернення таких суб'єктів були створені усі умови: інформація про паркувальні майданчики була доведена до відома широкого загалу, витриманий значний термін для звернень усіх бажаючих, що підтверджується зокрема тим, що заяви групи суб'єктів на укладення договорів були зареєстровані КП "Київтранспарксервіс" в жовтні 2010 року, а договори укладені лише в березні 2011 року.

Щодо невідповідності кількості машиномісць в заявках та договорах, то зазначене також було досліджено та встановлено судом, а саме так, в заявках на укладення договорів заявники зазначають орієнтовну кількість машиномісць, яку вони мають на меті експлуатувати для надання послуг з паркування. Фактична же кількість машиномісць визначається спеціалістами КП "Київтранспарксервіс" з урахуванням вимог державних будівельних норм (ДБН В.2.3-15:2007. Споруди транспорту. Автостоянки і гаражі для легкових автомобілів) та Положення про порядок ведення договірної роботи, затвердженого наказом від 17.08.2010 року № 84, вже після опрацювання заявки та доданих до неї документів.

Розходження в кількості машиномісць в заявках та в укладених договорах лише свідчить про неупередженість дій КП "Київтранспарксервіс".

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку щодо того, що зазначене не є підставою для прийняття спірного рішення відповідачем, оскільки спростовується матеріалами справи.

Третьою підставою для прийняття спірного рішення є те, що позивачі 1-9 без дозволу позивача-10, укладало на платній основі з фізичними особами-підприємцями угоди на право здійснення нічного паркування транспортних засобів, що суперечить умовам договорів.

Так, TOB "ВД "СЛАЙ-УНІВЕРСАЛ" (за підписом директора ОСОБА_12) уклало на платній основі з фізичними особами-підприємцями угоди на право здійснення нічного паркування транспортних засобів по вул. Ревуцького, 1, що є підставою для розірвання договору укладеного з позивачем-10.

Зазначений факт підтверджується, зокрема, й договорами, укладеними TOB "Сонар ТМ" з ФОП ОСОБА_16, щодо здійснення нічного паркування транспортних засобів, щодо експлуатації 108 машиномісць на паркувальному майданчику по АДРЕСА_4 та договором щодо експлуатації 135 машиномісць на паркувальному майданчику по АДРЕСА_5

Однак, зазначене спростовується наступним.

Колегією суддів було досліджено усі договори про надання права на експлуатацію фіксованих місць для нічного паркування, зокрема договір укладеним між ТОВ «Сонар ТМ» (сторона-2) та підприємством (сторона-1).

У розділі 2 договору серед іншого зазначено, що саме сторона-1 на час дії договору не має права надавати право на експлуатацію об'єкта іншим фізичним та юридичним особам.

Що ж стосується сторони-2, то вона:

- самостійно несе відповідальність за наявність необхідних дозволів для ведення власної господарської діяльності, пов'язаної з облаштуванням, організацією та експлуатацією Об'єкта, здійсненням розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхнього автотранспорту, а також за нарахування та сплату податків;

- за власні кошти здійснює облаштування та обладнання Об'єкту (в тому числі дорожнімі знаками, шлагбаумом, приміщенням для охорони, обнесення Об'єкту та прилеглих до нього зелених зон парканом, що унеможливить заїзд автотранспорту на зазначені зони) у термін, ще не перевищує 60 (шістдесят) календарних днів з дати підписання Договору;

- здійснює експлуатацію Об'єкту згідно з Правилами паркування транспортних засобів, затверджених Постановою КМУ від 03.12.2009 № 1342, та Правилами паркування транспортних засобів у м. Києві, затверджених рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 № 1051/1051, у відповідності до цього Договору, схеми організації дорожнього руху та вимог чинного законодавства України;

- утримує територію фіксованих місць для паркування автотранспортних засобів в належному санітарно-технічному стані, з дотриманням Правил благоустрою, норм і правил протипожежної безпеки, техніки безпеки, а також здійснює прибирання та вивезення сміття, листя та снігу;

- при наданні платних послуг паркування транспортних засобів фізичних та юридичних осіб, сторона-2 повинна дотримуватись вставленого тарифу (Додаток №1);

- своєчасно та в повному обсязі здійснює розрахунки зі стороною-1 згідно розділу 3 цього Договору;

- забезпечує паркування автомобілів та інших автотранспортних засобів, які перевозять інвалідів на визначених спеціальних місцях без стягнення плати за паркування.

Таким чином, позивачі-1-9 мають право передавати паркомісьця для послуг паркування транспортних засобів фізичних та юридичних осіб, а тому зазначене не є підставою для винесення спірного рішення.

Четвертою підставою для прийняття зазначеного рішення є те, що відділенням було досліджено перелік суб'єктів господарювання, які подали до підприємства заяви, проте їм було відмовлено в укладанні договорів.

Основною причиною не підписання підприємством договорів із суб'єктами, що не входять до складу групи суб'єктів, є відсутність погодження мешканців, ЖЕКу або інших організацій.

Разом з тим, відповідно до встановлених підприємством вимог на бланку заяви, для укладення договору суб'єктам господарювання необхідно було подати наступні документи:

- позначене на відповідному графічному матеріалі (карті) бажане місце розташування паркувального майданчика та його орієнтованих розмірів;

- копія установчих документів для юридичних осіб, а для громадянина - копія документа, що посвідчує особу, та довідку про присвоєння ідентифікаційного номера;

- копія свідоцтва про реєстрацію для юридичних та фізичних осіб, завірені належним чином;

- копія свідоцтва платника податку та довідки про взяття на облік платника податку;

- копія довіреності, на підставі якої інтереси заявника представлятиме його уповноважена особа (у разі потреби);

- чотири фотокартки місця розташування паркувального майданчика та їх електронні версії;

- документи, що підтверджують досвід роботи з експлуатації платних місць паркування автотранспорту (за наявності);

- контактна інформація.

Таким чином, надання будь-яких документів або копій документів щодо погодження мешканців, ЖЕКу або інших організацій не передбачено, а відтак, підстави для відмови в укладенні Договорів з іншими суб'єктами господарювання, відсутні.

У переліку суб'єктів господарювання, які подали свої заяви (клопотання) і з якими не були підписані договори по причині відсутності погоджень мешканців, ЖЕКу або іншої організації, відділенням було виявлено, що ФОП ОСОБА_6 подав заяву на паркувальний майданчик за адресою вул. Харківське шосе, 168є та на паркувальний майданчика за адресою вул. П.Григоренка, 3в, ТОВ "Тесей Альянс" подав заявку на паркувальний майданчик 8й міськрайонний житловий масив Позняки та ФОП ОСОБА_17 подав заявку на паркувальний майданчик на АДРЕСА_7, при цьому, як зазначає відповідач, з вказаними суб'єктами господарювання підприємством договори не були укладені у зв'язку з "відсутністю погоджень мешканців, ЖЕКу або іншої організації" та відсутності КВЕДУ.

Разом з тим, у відповідності до заявки укладення договору ТОВ "Тесей Альянс" мало на меті здійснювати діяльність за адресою 8-ц міськрайон житлового масиву Позняки та ФОП ОСОБА_6 за адресою АДРЕСА_6

Однак, зазначені паркувальні майданчики не були включені до таблиці № 1 до додатку № 13 до рішення Київської міської ради від 30.12.2010 року № 573/5385, а тому підприємство не могло укласти з ТОВ "Тесей Альянс" ФОП ОСОБА_6 відповідні договори.

Щодо ФОП ОСОБА_17, то з ним не був укладений договорів через те, що паркувальний майданчик по АДРЕСА_7 відсутній в Державному земельному кадастрі, що і стало основою для відмови, оскільки відсутність КВЕДУ не є достатньою причиною для відмови з не укладення договору.

Щодо укладення договору з ТОВ "СЛ-Гарант", то останній був єдиним суб'єктом паркування транспортних засобів за адресами: м. Київ, вул. Бориспільська, 19; м. Київ, вул. Бориспільська, 12; м. Київ, вул. Ревуцького, 19/1 та м. Київ, вул. П.Григоренка, 13.

Крім того, відсутність КВЕДУ не є достатньою причиною для не укладення договору.

Так, у відповідності до преамбули розділу 3 Національного класифікатору України Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2005, прийнятого наказом Держспоживстандарту України від 26 грудня 2005 року N 375 і який був чинним на час подання заявки, основним призначенням КВЕД є визначення та кодування основного та другорядних видів економічної діяльності юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб (статистичних одиниць), яке здійснюється органами державної статистики, та їх відображення у ЄДРПОУ; будь-яке інше використання КВЕД не для статистичних потреб (адміністративних чи нормативних) може здійснюватися за власними правилами, під відповідальність користувачів та з належними поясненнями.

Крім того, згідно з положеннями нормативно-правових актів, зокрема, з ч. 1 ст. 43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

З огляду на викладене вище, висновки відповідача, що вид діяльності за КВЕД - 93.05.0 - інші індивідуальні послуги є обов'язковою умовою укладення договору з ТОВ "СЛ-Гарант", безпідставні.

Висновки щодо безпідставності відмови суб'єктам господарювання в укладенні договорів з причин відсутності погодження з мешканцями, ЖЕКом або ін. організацій зроблені відповідачем не відповідають дійсності. оскільки останнім не досліджувалося питання необхідності витребування позивачем-10 додаткових документів (погоджень мешканців, ЖЕКу тощо) у всіх суб'єктів господарювання, в тому числі і у суб'єктів, з якими, підприємство узгоджувало свою поведінку на ринку надання послуг з організації та експлуатації місць для паркування.

Так, у разі подання заяв на облаштування нових паркувальних майданчиків в будь-якому районі міста, підприємство вимагає подання погоджень мешканців, ЖЕКу, інших організацій у всіх суб'єктів господарювання з метою уникнення порушень законних прав та інтересів власників/користувачів земельних ділянок та уникнення можливих судових процесів з цього приводу.

Не відповідають обставинам справи і висновки відповідача про те, що позивач-10 на обслуговування паркувального майданчику по АДРЕСА_8 замість ФОП ОСОБА_8 уклав договір з ТОВ "Стартайм-Плюс", оскільки у відповідності до переліку заявок, за якими не були укладені договори про надання права на експлуатацію фіксованих місць для паркування, що був наданий позивачем-10 листом від 02.12.2011 року № 2752 і використаний відповідачем в обґрунтування рішення заявка від ФОП ОСОБА_8 надійшла 10.11.2011 року, а договір укладений між підприємством та ТОВ "Стартайм-Плюс" був укладений 01.03.2011 року, тобто за декілька місяців до подачі заявки ФОП ОСОБА_8

Крім того, згідно з договором ТОВ "Стартайм-Плюс" було надано право на організацію та експлуатацію місць для паркування за адресою: АДРЕСА_8 (напроти гаражного підприємства з протилежної сторони вулиці).

Згідно з заявою ФОП ОСОБА_8 суб'єкт господарювання висловив намір здійснювати діяльність за адресою: АДРЕСА_8., тобто заявки не є однаковими.

Таким чином, зазначені обставини не є підставами для прийняття оскаржуваного рішення.

З огляду на вищевикладене, цілком безпідставним є висновок відділення в оскаржуваному рішенні про те, що у даному випадку, учасники ринку домовились між собою щодо усунення конкуренції між ними, оскільки інших заявок на паркувальні майданчики передані товариству з обмеженою відповідальністю "АБС - Гарант Сервіс", товариству з обмеженою відповідальністю "СЛ-Плюс", товариству з обмеженою відповідальністю "Видавничий дім "Слай-Універсал", товариству з обмеженою відповідальністю "Стартайм-плюс", товариству з обмеженою відповідальністю "Сонар ТМ", товариству з обмеженою відповідальністю "Автопарк-сервіс 2005", товариству з обмеженою відповідальністю "СЛ-Гарант", товариству з обмеженою відповідальністю "Автобудінвест" та фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 не надходило.

Крім того, як було зазначено сторонами дані паркувальні майданчики були передані позивачам попередніми договорами, тому у суду відсутні питання чому саме вони хотіли їх знову отримати.

Таким чином, перевіривши повноту з'ясування в оскаржуваному Рішенні обставин, що мають значення для справи, їх доведеність належними та допустимими доказами, колегія суддів вважає, що відділення дійшло безпідставного висновку про те, що КП "Київтранспарксервіс" (позивач-10) та група суб'єктів (позивачі-1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9), внаслідок узгодження своїх дій, не допустили на ринок надання послуг з організації та експлуатації місць для платного нічного паркування транспортних засобів у Дарницькому районі, в межах території м. Києва, інших потенційних надавачів таких послуг, які могли б забезпечити конкурентні умови надання вказаних послуг.

Частиною 1 ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. При цьому стаття 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" не передбачає можливості одночасного визнання рішення недійсним та скасування його.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи № 06-04/02.12 та повноту їх встановлення в оскаржуваному рішенні, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідачем не дотримано вимог Закону України "Про захист економічної конкуренції", Правил розгляду справ, які затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 року № 5 (в редакції Розпорядження Антимонопольного комітету №84-р від 14.02.2011 року), у зв'язку з чим всебічно, повно і об'єктивно не розглянуто обставини справи № 06-04/02.12, не досліджено подані документи, належним чином не проаналізувано відносини сторін.

Викладені в оскаржуваному рішенні висновки відповідача не відповідають фактичним обставинам справи № 06-04/02.12, нормам матеріального права, є не законними та не обґрунтованими.

Таким чином, рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України № 84/02-П від 27.12.2012 року у справі № 06-04/02.12 не відповідає вимогам чинного законодавства України, а тому наявні підстави для визнання недійсним рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України № 84/02-П від 27.12.2012 року у справі № 06-04/02.12. Позовні вимоги позивачів про визнання недійсним та скасування даного рішення є обґрунтованими, матеріалами справи підтверджуються та підлягають задоволенню.

За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

У відповідності до пунктів 1, 2, 3 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

З огляду на вищенаведене, апеляційний господарський суд вважає, що зазначеним вище обставинам місцевий господарський суд не надав належної оцінки, що призвело до прийняття невірного рішення.

Таким чином, апеляційна скарга позивача 1-9 підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду слід скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на скасування апеляційним господарським судом рішення місцевого господарського суду та задоволення апеляційної скарги позивача 1-9, колегія суддів вважає за необхідне провести перерозподіл судових витрат.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "АБС - Гарант Сервіс"; товариства з обмеженою відповідальністю "СЛ-Плюс"; товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничий дім "Слай-Універсал"; товариства з обмеженою відповідальністю "Стартайм-плюс"; товариства з обмеженою відповідальністю "Сонар ТМ"; товариства з обмеженою відповідальністю "Автопарк-сервіс 2005"; товариства з обмеженою відповідальністю "СЛ-Гарант"; товариства з обмеженою відповідальністю "Автобудінвест" та фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду міста Києва від 09.12.2014 року по справі № 910/3995/13 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 09.12.2014 року у справі № 910/3995/13 скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

3. Визнати недійсним та скасувати рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України № 84/02-П від 27.12.2012 у справі № 06-04/02.12.

4. Стягнути з Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України (вул. Хрещатик, 50-Б, м. Київ, 01601, код 22873444) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АБС - Гарант Сервіс" (02099, м. Київ, вул. Сормовська, 13, код 35031048) 127 (сто двадцять сім) грн. 44 коп. судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції та 67 (шістдесят сім) грн. 66 коп. судового збору за перегляд рішення у апеляційній інстанції.

5. Стягнути з Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України (вул. Хрещатик, 50-Б, м. Київ, 01601, код 22873444) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "СЛ-Плюс" (02099, м. Київ, вул. Сормовська, 13, код 35030421) 127 (сто двадцять сім) грн. 44 коп. судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції та 67 (шістдесят сім) грн. 66 коп. судового збору за перегляд рішення у апеляційній інстанції.

6. Стягнути з Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України (вул. Хрещатик, 50-Б, м. Київ, 01601, код 22873444) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничий дім "Слай-Універсал" (02068, м. Київ, вул. Ревуцького, 24/4, кВ. 82, код 30855184) 127 (сто двадцять сім) грн. 44 коп. судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції та 67 (шістдесят сім) грн. 66 коп. судового збору за перегляд рішення у апеляційній інстанції.

7. Стягнути з Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України (вул. Хрещатик, 50-Б, м. Київ, 01601, код 22873444) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Стартайм-плюс" (02099, м. Київ, вул. Сормовська, 13, код 35030966) 127 (сто двадцять сім) грн. 44 коп. судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції та 67 (шістдесят сім) грн. 66 коп. судового збору за перегляд рішення у апеляційній інстанції.

8. Стягнути з Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України (вул. Хрещатик, 50-Б, м. Київ, 01601, код 22873444) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Сонар ТМ" (02068, м. Київ, вул. Ревуцького, 24/4, кв. 82, код 35996248) 127 (сто двадцять сім) грн. 44 коп. судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції та 67 (шістдесят сім) грн. 66 коп. судового збору за перегляд рішення у апеляційній інстанції.

9. Стягнути з Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України (вул. Хрещатик, 50-Б, м. Київ, 01601, код 22873444) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Автопарк-сервіс 2005" (02068, м. Київ, вул. Ревуцького, 24/4, кв. 82, код 33228079) 127 (сто двадцять сім) грн. 44 коп. судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції та 67 (шістдесят сім) грн. 66 коп. судового збору за перегляд рішення у апеляційній інстанції.

10. Стягнути з Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України (вул. Хрещатик, 50-Б, м. Київ, 01601, код 22873444) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "СЛ-Гарант" (02099, м. Київ, вул. Сормовська, 13, код 35030395) 127 (сто двадцять сім) грн. 44 коп. судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції та 67 (шістдесят сім) грн. 66 коп. судового збору за перегляд рішення у апеляційній інстанції.

11. Стягнути з Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України (вул. Хрещатик, 50-Б, м. Київ, 01601, код 22873444) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Автобудінвест" (02068, м. Київ, вул. Ревуцького, 24/4, кв. 82, код 24943284) 127 (сто двадцять сім) грн. 44 коп. судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції та 67 (шістдесят сім) грн. 66 коп. судового збору за перегляд рішення у апеляційній інстанції.

12. Стягнути з Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України (вул. Хрещатик, 50-Б, м. Київ, 01601, код 22873444) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_3, код НОМЕР_1) 127 (сто двадцять сім) грн. 44 коп. судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції та 67 (шістдесят сім) грн. 66 коп. судового збору за перегляд рішення у апеляційній інстанції.

13. Видачу наказів на виконання постанови доручити господарському суду міста Києва.

14. Матеріали справи № 910/3995/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді П.В. Авдеєв

Т.В. Ільєнок


Дата ухвалення рішення	24.03.2015
Оприлюднено	01.04.2015
Номер документу	43309824
Судочинство	Господарське

Прокопенко Л.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 24.03.2015 по справі 910/3995/13КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —910/3995/13

Постанова від 24.03.2015

Постанова
від 24.03.2015 по справі 910/3995/13
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД