Ухвала

від 17.03.2015 по справі 810/6892/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/6892/14 Головуючий у 1-й інстанції: Панченко Н.Д. Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.

У Х В А Л А

Іменем України

17 березня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Грищенко Т.М.,

суддів Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,

при секретарі Киш С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 січня 2015 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер Олеум" до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Партнер Олеум" звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.12.2014 №0002932201.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 06 січня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для зміни судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Партнер Олеум» з питань дотримання вимог податкового законодавства за господарськими операціями з ПП «Віапласт» (код за ЄДРПОУ 39161256), ПП «Ін Кар» (код за ЄДРПОУ 38438640) у липні місяці 2014 року. Результати перевірки оформлені актом від 12.11.2014 №575/22-03/38559678.

В ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки та згідно висновків цього Акта, позивачем порушено вимоги пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 198, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 519000,00 грн., у тому числі за червень 2014 року на суму 244000,00 грн. та за липень 2014 року на суму 275000,00 грн.

01 грудня 2014 року на підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0002932201, згідно з яким позивачеві збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 778500,00 грн., у тому числі, за основним платежем - 519000,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 259500,00 грн.

Не погоджуючись з вище вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія Київського апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Відповідно до пп. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг, які відповідно до п. 185.1 ст. 185 цього Кодексу є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України вбачається, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

З аналізу наведених норм Податкового кодексу України вбачається, що виникнення у платника податків права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість можливе, за умови придбання ним товарів та послуг для використання їх при здійсненні ним господарської діяльності, визначальною ознакою якої є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Разом з тим, колегія суддів вказує на залежність права платника податку на нарахування податкового кредиту від фактичного здійснення господарської операції з підтвердженням такого здійснення достовірними первинними документами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією, в свою чергу є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, між замовником - ТОВ «Партнер Олеум» та виконавцями - ПП «Ін Кар», ПП «Віапласт» укладено договори про надання послуг від 27.07.2014 №ПО2706 та від 17.07.2014 №ВП/ПО-1706 (а.с.31-38).

Відповідно до умов зазначених договорів, виконавці протягом 2014 року, діючи від свого імені в інтересах замовника, зобов'язуються надавати власними та залученими силами комплекс організаційних заходів, які будуть задіяні в процесі поставки вантажу за місцем призначення, а саме: відстеження руху залізничних цистерн з місця відправки до місця призначення для своєчасного прийняття їх та недопущення простою цистерн; замірювання кількості вантажу в залізничних цистернах спеціальним приладом на місцях поставки без зняття пломб з цистерн; здійснення контролю за прийманням вантажу одержувачем за кількісними та якісними показниками згідно з умовами Інструкції з контролю якості паливно-мастильних матеріалів, спеціальних рідин та компонентів ракетного палива у Збройних силах України, введеної в дію наказом Міністерства оборони України від 16.12.2011 №777; проведення відбору проб вантажу та залучення інших організацій щодо перевірки якості вантажу в сертифікованих центрах; оформлення документації на поставку вантажу за місцем призначення та передача її до підприємства.

Порядок здачі та приймання наданих послуг, який передбачений умовами зазначених договорів є ідентичним, а саме, шляхом оформлення актів про приймання та передачу наданих послуг після фактичного їх надання (пункти 3.3 договорів).

Так, відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців директором ПП «Ін Кар» є Мамикін А.А., а ПП «Віапласт» - Цегельний П.О. Лише після отримання всіх документів позивачем були укладені відповідні договори.

Таким чином, позивачем було вжито всіх необхідних від нього заходів стосовно перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності ПП «Ін Кар», ПП «Віапласт», наявності дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації як платника податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо) в офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість, що ведеться податковим органом.

На підтвердження надання ПП «Ін Кар», ПП «Віапласт» на користь позивача послуг, позивачем до перевірки та матеріалів справи надані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.06.2014 №2974 та від 31.07.2014 №1527.

За результатами господарських операцій ПП «Ін Кар» та ПП «Віапласт» видано на користь ТОВ «Партнер Олеум» податкові накладні від 30.06.2014 №2974 та від 31.07.2014 №1527.

Як вбачається із змісту Акта перевірки, зазначені податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, а суми податку на додану вартість включені позивачем до податкового кредиту відповідних податкових періодів.

Розрахунки між позивачем та ПП «Ін Кар» і ПП «Віапласт» здійснювались у безготівковій формі, що підтверджується наявними у матеріалах справи виписками з банку по рахунку позивача.

Таким чином, первинні документи містять усі необхідні реквізити, для надання їм юридичної сили, доказовості та містять достатню інформацію для розкриття змісту та обсягу вищевказаної господарської операції

Акт перевірки не містить жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Партнер Олеум», ПП «Ін Кар» та ПП «Віапласт» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду, як на дату укладання чи виконання договорів, так і на дату складання податкових накладних.

Таким чином, на момент здійснення господарських операцій та видання податкових накладних, позивач та його контрагенти були платниками податку на додану вартість, які зареєстровані відповідно до положень Податкового кодексу України.

Статус позивача та його контрагентів, як платників податку на додану вартість, не заперечувався сторонами.

Отже, сума податкового кредиту позивачем сформовано на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 січня 2015 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.М.Грищенко

Судді І.О.Лічевецький

В.Е.Мацедонська

Повний текст рішення виготовлено 23.03.2015р.

Головуючий суддя Грищенко Т.М.

Судді: Лічевецький І.О.

Мацедонська В.Е.