Постанова

від 24.03.2015 по справі 907/807/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" березня 2015 р. Справа № 907/807/14

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Михалюк О.В.

суддів Новосад Д.Ф.

Гриців В.М.

розглянув апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк»

на рішення господарського суду Закарпатської області від 29.10.2014р.

у справі № 907/807/14

за позовом Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», м.Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кронов», м.Ужгород

про стягнення заборгованості в сумі 99324,50 грн. ,

з участю представників :

від скаржника - Гнатишак О.В.

від відповідача - не з»явився

В ході судового засідання сторонам права і обов"язки, передбачені ст.22 ГПК України роз"яснені, заперечень щодо складу суду не поступало.

Відповідач належним чином був повідомлений про день та час слухання справи, однак повноважних представників в засідання не скерував, в зв"язку з чим колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними у справі доказами.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 29.10.2014р. у справі № 907/807/14 (суддя Ремецькі О.Ф.) відмовлено в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», м.Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кронов», м.Ужгород про стягнення заборгованості в сумі 99 324,50 грн.

Не погоджуючись з даним рішенням позивач - Публічне акціонерне товариство «Акцент-Банк» подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадане рішення, посилаючись, зокрема, на те, що воно є незаконне, винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, оскільки 02.03.2011р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Кронов» через систему інтернет-клієнт-банкінг приєдналось до «Умов та правил надання банківських послуг», тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет, які разом складають Договір банківського обслуговування № б\н від 02.03.2011р. та взяв на себе зобов»язання виконувати умови Договору. Відповідно до Договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок 26004060731030 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв»язку Банку та Клієнта, що визначено та врегульовано «Умовами та правилами надання банківських послуг». Як зазначає скаржник, станом на 23.07.2014р. за відповідачем рахується прострочена заборгованість за обслуговування кредитних лімітів на поточному рахунку в сумі 99324,50 грн. На думку скаржника, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції безпідставно послався на те, що позивачем не надано доказів, які б свідчили про укладення між позивачем та відповідачем договору у формі, яка встановлена законодавством для договорів даного виду.

Наводить скаржник і інші доводи, що є, на його думку, підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Як встановлено колегією суддів та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, 11.02.2011р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Кронов» (відповідач) підписано заяву про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів і відтиском печатки в ПАТ «Акцент-Банк " (позивач), у зв'язку з чим останнім було відкрито відповідачу поточний рахунок № 26004060731030.

Відповідно до вказаної заяви про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів від 11.02.2011р., банк при наявності вільних грошових ресурсів здійснює обслуговування кредитного ліміту клієнта за рахунок кредитних коштів в рамках ліміту, про розміри якого Банк оповіщає клієнта на свій розсуд або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку та клієнта. Порядок, встановлення, змінення ліміту, погашення заборгованості та розмір відсоткової ставки, користування кредитним лімітом регламентується умовами та правилами надання банківських послуг та тарифів банка, розміщених в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua, які разом з анкетою (заявою) складають договір банківського обслуговування.

У заяві про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів та відтисків печатки зазначено, що клієнт, підписавши цю заяву, погоджується з умовами та правилами надання банківських послуг, у тому числі з умовами та правилами обслуговування по розрахунковим картам, розташованих на сайті банку www.privatbank.ua та http://client-bank.privatbank.ua, тарифами банку, які разом з цією заявою та карткою зі зразками підпису та відтиску печатки складають договір банківського обслуговування. Своїм підписом клієнт приєднується та зобов'язується виконувати умови, викладені в Умовах та правилах надання банківських послуг, тарифах Приватбанку - договорі банківського обслуговування в цілому. Відносини між Банком та Клієнтом можуть вирішуватись як шляхом підписання окремих угод або додаткових угод до Договору, так і шляхом обміну інформацією відносно банківського обслуговування з клієнтом через web-сайти банку www.privatbank.ua та http://client-bank.privatbank.ua чи інший Інтернет SMS-ресурс, зазначений банком.

Відповідно до п. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 1055 ЦК України встановлено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч.ч. 1-3, ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Колегією суддів встановлено, що відповідач згідно Заяви про відкриття поточного рахунку в ПАТ «Акцент-Банк» від 11.02.2011р., приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг", Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із Заявою складають договір банківського обслуговування та взяв на себе зобов'язання виконувати умови зазначеного договору.

Врахувавши викладене, заява відповідача про відкриття поточного рахунку в ПАТ «Акцент-Банк» від 11.02.2011р., а також "Умови та правила надання банківських послуг" і "Тарифи Банку", розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua (далі за текстом - Умови), в їх сукупності визначають істотні умови договору банківського обслуговування та підтверджують факт його укладення між позивачем та відповідачем. Наведеним спростовуються безпідставні твердження відповідача про неукладення між ним та позивачем такого договору.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ч.1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

За загальним правилом, передбаченим частиною 1 статті 1072 ЦК України та частиною 22.9 статті 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" банк повинен виконати розпорядження клієнта виключно в межах залишку грошей на рахунку платника.

Разом з цим, відповідно до ч. 1 ст. 1069 ЦК України якщо відповідно до договору банківського рахунку банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.

Таким чином, норми чинного законодавства надають сторонам договору банківського рахунку можливість передбачити в ньому положення про надання банком клієнту овердрафту - короткострокового кредиту, який надається понад залишок грошових коштів на поточному рахунку клієнта в цьому банку в межах заздалегідь обумовленої суми шляхом дебетування його рахунка, що має місце у спірних правовідносинах, які склались між сторонами у справі з приводу виконання укладеного між ними договору банківського обслуговування від 11.02.2011р. Отже, таке кредитування рахунка клієнта надає останньому можливість здійснювати платежі за умови відсутності або недостатність грошових коштів на його рахунку.

Врахувавши наведене, можна дійти висновку, що за своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір банківського обслуговування від 11.02.2011р. є змішаним договором банківського рахунку та кредитного договору на умовах овердрафту.

Відповідно до ч.2 ст. 1069 ЦК України права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з п.п. 3.18.1.1., 3.18.1.3. Умов, кредитний ліміт на поточний рахунок (далі - кредит) надається на поповнення обігових коштів і здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту (далі - ліміт). Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банка та Клієнта. Кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта з повернення кредиту, сплаті відсотків та винагороди.

Ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши Угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (п. 3.18.1.6. Умов).

Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, зокрема довідкою про розміри встановлених кредитних лімітів №08.7.0.0.0/140731092209 від 31.07.2014р. (аркуш справи 55), розмір ліміту з 02.03.2011р. складав 1000,00 грн, з 23.03.2011р. - 20000,00 грн, з 20.01.2012р. - 40000,00 грн.

На виконання умов укладеного між сторонами у справі договору у 2012 році позивач надав відповідачу, як позичальнику, кредит в межах передбаченого ліміту в сумі 40000,00 грн, про що свідчить наявна в матеріалах справи банківська виписка з особового рахунку ТзОВ «Кронов» за період з 02.03.2011 по 18.09.2014 (а.с. 98-108).

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до п.3.18.4.1. Умов за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт виплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована процентна ставка). За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (далі - "період, в який дебетове сальдо підлягає обнуленню"), розрахунок відсотків здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. При не обнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, клієнт виплачує банку за користування кредитом відсотки в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулінню.

Згідно з пп. пп. 3.18.4.1.3., 3.18.4.1.4. Умов у разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого грошового зобов'язання, клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. Під "непогашенням кредиту" мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня.

Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається (п. 3.18.4.9. Умов).

Крім того, відповідно до п.п. 3.18.4.4., 3.18.4.10. Умов, клієнт сплачує банку винагороду за використання Ліміту відповідно до п.п. 3.18.1.6., 3.18.2.3.2., 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг. При несплаті винагороди, відсотків у відповідні строки, вони вважаються простроченими.

Згідно з п. 3.18.2.3.4. Умов банк має право при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування, вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 та ч.1 ст.530 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Однак, колегією суддів встановлено, підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем, що станом на час звернення позивача з позовом у даній справі відповідач свої зобов'язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів та сплати відсотків за їх користування не виконав, внаслідок чого заборгованість відповідача станом на 23.07.2014 згідно наявної в матеріалах справи виписки по рахунку склала 99324,50 грн, з яких: 40000,00 грн - заборгованість за кредитом, 34784,35 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом, 15900,57 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 8639,58 грн - заборгованість по комісії за користування кредитом. Крім того, наявність у відповідача перед позивачем заборгованості на спірну суму підтверджується також копією виписки про рух коштів по рахунку відповідача з 02.03.2011р. по 18.09.2014 року, що міститься в матеріалах справи. Докази сплати відповідачем позивачу вказаної заборгованості в матеріалах справи відсутні.

Врахувавши викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про підставність позовних вимог ПАТ «Акцент-банк» та стягнення з відповідача 40000,00 грн заборгованості за кредитом, 34784,35 грн заборгованості по процентах за користування кредитом та 8639,58 грн заборгованості по сплаті комісії за користування кредитом з огляду на доведеність позовних вимог наявними в матеріалах справи належними та допустимими доказами.

Відповідно до ст. 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 3.18.5.1. Умов визначено, що при порушенні клієнтом (відповідачем) будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених Умовами п.п. 3.18.2.2.2., 3.18.4.1., 3.18.4.2, 3.18.4.3., термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.18.1.8., 3.18.2.2.3., 3.18.2.3.4., винагороди, передбаченої п.п. 3.18.2.2.5., 3.18.4.4., 3.18.4.5., 3.18.4.6., клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному в п. 3.18.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.

Відповідно до п. 3.18.5.4. Умов нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п.п. 3.18.0.5.1., 3.18.5.2., 3.18.5.3., здійснюється протягом 3 (трьох) років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане клієнтом (відповідачем).

Врахувавши викладене, встановивши факт порушення відповідачем зобов'язань з повернення кредиту та процентів за користування кредитними коштами згідно договору про банківське обслуговування від 11.02.2011р., перевіривши правильність проведеного позивачем розрахунку суми пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги про стягнення з відповідача пені є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Відповідно до ст.4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судовий збір у даній справі слід покласти на відповідача в порядку, передбаченому ст. 49 ГПК України.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст.33,34,43,49,91,99,101-105 ГПК України,-

Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» - задоволити.

2 . Рішення господарського суду Закарпатської області від 29.10.2014р. у справі № 907/807/14- скасувати.

3. Позов задоволити повністю.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кронов» (88015, Закарпатська область, м.Ужгород, вул.8 Березня, 7/18, код 22087415) на користь Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» (49074, м.Дніпропетровськ, вул.Батумська, 11, код 14340080) - 40 000,00 грн. заборгованості за кредитом, 34 784,35 грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом, 8 639,58 грн. - заборгованості по комісії за користування кредитом, 15 900,57 грн. - пені за несвоєчастність виконання зобов»язань за договором та 1 986,49 грн. в повернення сплаченого судового збору.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кронов» (88015, Закарпатська область, м.Ужгород, вул.8 Березня, 7/18, код 22087415) на користь Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» (49074, м.Дніпропетровськ, вул.Батумська, 11, код 14340080) 993,24 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

6. Зобов»язати господарський суд Закарпатської області видати відповідні накази.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

8. Матеріали справи повернути господарському суду Закарпатської області.

9. Повний текст постанови складено « 26» березня 2015р.

Головуючий суддя Михалюк О.В.

суддя Новосад Д.Ф.

суддя Гриців В.М.