Постанова

від 25.03.2015 по справі 823/484/15

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2015 року справа № 823/484/15

м. Черкаси

10 год. 43 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Мишенка В.В.,

при секретарі - Ільченку С.М..,

за участі сторін:

представника позивача - Ситніка В.І. (за довіреністю),

представника відповідача - Зубенка С.М. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Хладсервіс" до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулося з позовом приватне підприємство "Хладсервіс" (далі-позивач) в якому просить, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області (далі - відповідач) від 19.11.2014 № 0003742301.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що оскаржуване рішення базується на акті документальної позапланової невиїзної перевірки державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 05.11.2014 № 423/23-01-22-04/21387457 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2014 по 31.07.2014 при проведенні взаємовідносин з ТОВ «Гротемакс», згідно описово-мотивувальної частини якого, фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом не відбувалося. Позивач вважає, що висновки акту побудовані виключно на припущеннях, господарські відносини між підприємствами оформлені відповідними первинними бухгалтерськими документами, відображені у податковій звітності позивача та фактично відбулися, а тому податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0003742301.

Представник державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

З 23.10.2014 по 29.10.2014 головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок з окремих питань управління податкового аудиту ДПІ у м. Черкасах проведено документальну планову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносин з ТОВ «Гротемакс» за період з 01.07.2014 по 31.07.2014.

За результатами перевірки складений акт від 05.11.2014 № 423/23-01-22-04/21387457, згідно з висновками якого встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема:

п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету , за період, що підлягав перевірці на суму 36140,00 грн.

На підставі акту перевірки від 05.11.2014 № 423/23-01-22-04/21387457відповідачем винесене податкове повідомлення - рішення від 19.11.2014 № 0003742301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 36140,00 грн.

Судом встановлено, що грошові зобов'язання з податку на додану вартість нараховані приватному підприємству "Хладсервіс" згідно оскаржуваного в судовому порядку податкового повідомлення-рішення, є наслідком відображення в податковому обліку результатів господарських відносин позивача з контрагентом - ТОВ «Гротемакс» зазначені господарські відносини підтверджуються наступними наявними в матеріалах справи первинними документами:

- договір про надання послуг №0510 від 22.05.2014 (а.с. 33-34), за умовами якого Виконавець (ТОВ «Гротекмакс») зобов'язується провести роботи з виготовлення та прокладки колектора для середньо температурної холодильної системи, пробивки отворів різних діаметрів для прокладення інженерних комунікацій для середньо температурної холодильної системи з використанням витратних матеріалів та комплектуючих Замовника (позивач), а Замовник зобов'язується прийняти робити та своєчасно здійснити оплату на умовах цього договору.На підтвердження виконання умов договору позивачем надано: податкову накладну №112 від 02.07.2014 (а.с. 47), акт №ГТ000000157 здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с. 52); рахунок-фактур № ГТ000000158 від 02.07.2014 (а.с. 60);

- договір про надання послуг №0511 від 22.05.2014 (а.с. 35-36), за умовами якого Виконавець (ТОВ «Гротекмакс») зобов'язується провести роботи з виготовлення та установки елементів несучих конструкцій для установки лотків для укладення кабелів та труб холодопостачання з використанням витратних матеріалів та комплектуючих Замовника (позивач), а Замовник зобов'язується прийняти робити та своєчасно здійснити оплату на умовах цього договору.На підтвердження виконання умов договору позивачем надано: податкову накладну №111 від 01.07.2014 (а.с. 56), акт №ГТ000000156 здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с. 51); рахунок-фактур № ГТ000000157 від 01.07.2014 (а.с. 59);

- договір про надання послуг №0601 від 24.06.2014 (а.с. 37-38), за умовами якого Замовник (позивач) доручає за оплату, а Виконавець (ТОВ «Гротекмакс») бере на себе виконання технічного обслуговування холодильного обладнання (вітрини,регали, централі, компресори, конденсатори) згідно переліку обладнання (Додаток №1 (а.с. 39).На підтвердження виконання умов договору позивачем надано: податкову накладну №114 від 25.07.2014 (а.с. 49), акт №ГТ000000159 здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с. 54); рахунок-фактур № ГТ000000160 від 25.07.2014 (а.с. 62);

- договір про надання послуг №0602 від 24.06.2014 (а.с. 41-42), за умовами якого Замовник (позивач) доручає за оплату, а Виконавець (ТОВ «Гротекмакс») бере на себе виконання технічного обслуговування холодильного обладнання (вітрини,регали, централі, компресори, конденсатори) згідно переліку обладнання (Додаток №1 (а.с. 43).На підтвердження виконання умов договору позивачем надано: податкову накладну №115 від 25.07.2014 (а.с. 50), акт №ГТ000000160 здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с. 55); рахунок-фактур № ГТ000000161 від 25.07.2014 (а.с. 63);

- договір про надання послуг №0701 від 04.07.2014 (а.с. 45-46), за умовами якого Виконавець (ТОВ «Гротекмакс») зобов'язується провести ремонт та приведення до робочого стану холодильного обладнання ТОВ «Омега» в супермаркеті «Варус» в визначений термін договором, Замовник (позивач) зобов'язується прийняти робити та своєчасно здійснити оплату на умовах цього договору. На підтвердження виконання умов договору позивачем надано: податкову накладну №113 від 15.07.2014 (а.с. 48), акт №ГТ000000158 здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с. 53); рахунок-фактур № ГТ000000159 від 15.07.2014 (а.с. 61);

- реєстр отриманих та виданих податкових накладних (а.с. 65-67);

- оборотно-сальдова відомість (а.с. 69);

- виписки по рахунку за період з 2 півріччя 2014 року (а.с. 57).

В подальшому результати виконаних контрагентом позивача робіт фактично використано позивачем у власній господарській діяльності, шляхом подальшої реалізації покупцям ДП «Рітейл Вест», ДП «Рітейл Іст», ДП «Рітейл Центр» та ТОВ «Омега», що підтверджується наявними у матеріалах справи первинними документами (а.с.68-130).

В своїх запереченнях відповідач зазначив, що в акті перевірки позивача контролюючим органом зроблено висновок, що правочини укладені між позивачем та його контрагентом фактично не були проведені, зазначивши, що в наданих до перевірки актах здачі-прийняття робіт відсутній обсяг господарської операції, зазначений лише зміст операції, але не зазначено переліку всіх виконаних робіт, які були виконані ТОВ «Гротемакс». Крім того, згідно АС «Податковий блок «Співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту контрагентів» ТОВ «Гротемакс» стан платника « 9» направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням. Кількість працюючих станом на 01.01.2014 - 1 особа.

Вирішуючи даний спір, з огляду на аргументацію позивача, суд враховує, що згідно п. 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Суд зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що позивач має належним чином виписані податкові накладні по операціям з контрагентами, належним чином оформлений договори та інші первинні документи, що підтверджують здійснення господарських операцій.

Суд зауважує, що згідно п. 198.1. ст. 198 цього ж Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2. ст. 198 цього ж Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3. ст. 198 цього ж Кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього ж Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього ж Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6. ст. 198 цього ж Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього ж Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього ж Кодексу.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують в обґрунтованості позовних вимог. Мету та реальність здійснення позивачем господарських операцій, на які платник податку (позивач) посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого ПДВ до податкового кредиту, відповідачем беззаперечними доказами спростовані не були.

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання у контрагентів товарів (робіт, послуг), на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість до податкового кредиту відповідачем не спростовано

Суд вважає необхідним зазначити, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених по ціні придбаних товарів (надання послуг) від контрагентів.

Суд зауважує, що в ході перевірки предметом дослідження слугували первинні бухгалтерські документи: договір, податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Суд зауважує, що подані позивачем первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, зокрема, податкові накладні цілком відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і п.2.4 положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. N 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за N 168/704, та підтверджують зв'язок понесених витрат із власною господарською діяльністю позивача, і з огляду на це витрати позивача за операціями із контрагентом відповідають вимогам статті 138 Податкового кодексу України.

Крім того, судом встановлено, що на момент здійснення господарських операцій позивача із зазначеним вище контрагентом, останнього не було визнано банкрутом, він знаходився в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та був зареєстрований платниками податку на додану вартість, установчі документи наведеного вище контрагенту не були визнані недійсними, та не було анульоване свідоцтво платника податку на додану вартість.

Доводи та висновки відповідача викладені у акті перевірки щодо нереальності господарських операцій позивача з контрагентом є такими, що ґрунтуються на припущеннях податкового органу та не підтверджені відповідними доказами.

Враховуючи вищенаведене, наявність у платника податку виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість є достатніми підставами для визначення податкового кредиту. Адже, чинне законодавство не передбачає обов'язку й не надає права вимагати від іншого платника податків будь-яких інших відомостей з метою формування податкового кредиту, в тому числі щодо сплати податків до бюджету іншими платниками і т. ін., окрім належним чином оформленої податкової накладної.

Представник відповідача не надав суду належних доказів, які б підтверджували обґрунтованість висновків перевірки та правомірність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0003742301від 19.11.2014, прийняте державною податковою інспекцією у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області необґрунтоване, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень, а тому позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким чином, з урахуванням положень Закону «Про судовий збір» та положень Кодексу адміністративного судочинства України суд повертає судовий збір, сплачений позивачем, у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.11,14,70,71,89,94,159 - 163 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов приватного підприємства "Хладсервіс" до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області від 19.11.2014 № 0003742301.

Стягнути з державного бюджету України на користь приватного підприємства "Хладсервіс" (ідентифікаційний код - 21387457) 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп. судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку ст. 185-187 КАС України.

Суддя В.В. Мишенко

Повний текст складений та підписаний 30 березня 2015 року