Ухвала

від 14.05.2015 по справі 823/484/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/484/15 Головуючий у 1-й інстанції: Мишенко В.В. Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

У Х В А Л А

Іменем України

14 травня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Мамчура Я.С.,

Шостака О.О.,

при секретарі: Оліщук А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києва апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 25 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Хладсервіс» до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Хладсервіс» звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області та просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.11.2014 № 0003742301.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 25 березня 2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що позивачем були неправомірно віднесені до складу податкового кредиту суми за господарськими операціями з ТОВ «Гротемакс», оскільки господарські операції між вказаними підприємствами не спрямовані на настання реальних наслідків та мають ознаки «фіктивних».

Сторони в судове засідання не з'явилися. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін. Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги і докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, з 23.10.2014 по 29.10.2014 головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок з окремих питань управління податкового аудиту ДПІ у м. Черкасах проведено документальну планову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Гротемакс» за період з 01.07.2014 по 31.07.2014, за результатами якої складено Акт від від 05.11.2014 № 423/23-01-22-04/21387457.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем: ст.185, п.198.3, п.198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за період, що перевірявся, на 36140,00 грн.

На підставі вищеозначеного Акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення від 19.11.2014 № 0003742301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 36140,00 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень не надано будь-яких доводів та не подано жодних належних та допустимих доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання спірних господарських операцій, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування податкового кредиту.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо, - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як вбачається з матеріалів справи, у період, що перевірявся, позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Гротемакс» на підставі наступних господарських договорів:

- Договору про надання послуг №0510 від 22.05.2014, за умовами якого Виконавець (ТОВ «Гротекмакс») зобов'язується провести роботи з виготовлення та прокладки колектора для середньо температурної холодильної системи, пробивки отворів різних діаметрів для прокладення інженерних комунікацій для середньо температурної холодильної системи з використанням витратних матеріалів та комплектуючих Замовника (позивач), а Замовник зобов'язується прийняти робити та своєчасно здійснити оплату на умовах цього договору;

- Договору про надання послуг №0511 від 22.05.2014, за умовами якого Виконавець (ТОВ «Гротекмакс») зобов'язується провести роботи з виготовлення та установки елементів несучих конструкцій для установки лотків для укладення кабелів та труб холодопостачання з використанням витратних матеріалів та комплектуючих Замовника (позивач), а Замовник зобов'язується прийняти робити та своєчасно здійснити оплату на умовах цього договору;

- Договору про надання послуг №0601 від 24.06.2014, за умовами якого Замовник (позивач) доручає за оплату, а Виконавець (ТОВ «Гротекмакс») бере на себе виконання технічного обслуговування холодильного обладнання (вітрини, регали, централі, компресори, конденсатори) згідно переліку обладнання;

- Договору про надання послуг №0602 від 24.06.2014, за умовами якого Замовник (позивач) доручає за оплату, а Виконавець (ТОВ «Гротекмакс») бере на себе виконання технічного обслуговування холодильного обладнання (вітрини, регали, централі, компресори, конденсатори) згідно переліку обладнання;

- Договору про надання послуг №0701 від 04.07.2014, за умовами якого Виконавець (ТОВ «Гротекмакс») зобов'язується провести ремонт та приведення до робочого стану холодильного обладнання ТОВ «Омега» в супермаркеті «Варус» в визначений термін договором, Замовник (позивач) зобов'язується прийняти робити та своєчасно здійснити оплату на умовах цього договору.

Факт виконання сторонами договірних зобов'язань підтверджується первинними бухгалтерськими документами, а саме: вищеозначеними договорами, податковими накладними, акти здачі-прийняття робіт, рахунками-фактурами та оборотно-сальдовою відомістю.

Крім того, позивачем надано докази подальшої реалізації покупцям отриманих послуг ДП «Рітейл Вест», ДП «Рітейл Іст», ДП «Рітейл Центр» та ТОВ «Омега», що підтверджується наявними у матеріалах справи первинними документами.

Стосовно посилань податкового органу на дефекти актів здачі-приняття робіт змісту як на підставу правомірності винесення оскаржуваного повідомлення-рішення колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне:

Застосуванням формального підходу до визначення достовірності первинних документів інтересам добросовісної особи може бути заподіяна шкода, причому без будь-якої вини з її боку.

Так, на момент підписання господарських договорів та їх виконання контрагент позивача був зареєстрований платником податку на додану вартість. При цьому, податковий орган не подав доказів на підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності й обережності, і йому мало бути відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, а також не зазначено інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність позивача. Також не доведено та не надано доказів, які б свідчили про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, зокрема, щодо безтоварного та/або фіктивного характеру здійснених операцій.

Чинне податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту та на бюджетне відшкодування від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може свідчити про незаконність формування податково кредиту .

Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, відповідачем як суб'єктом владних повноважень не надано належних та допустимих доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання спірних господарських операцій, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування податкового кредиту.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, з огляду на що підстави для її задоволення відсутні.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що доводи, викладені відповідачем у акті перевірки, не містять правового підґрунтя та спростовуються матеріалами справи, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Допущення судом першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не виявлено, а підстав для скасування оскаржуваної постанови суду немає.

Керуючись ст.ст.41, 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 25 березня 2015 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 19 травня 2015 року.

.

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Шостак О.О.

Мамчур Я.С