Рішення

від 24.03.2015 по справі 922/760/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" березня 2015 р.Справа № 922/760/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жельне С.Ч.

при секретарі судового засідання Федорова Т.О.

розглянувши справу

за позовом Товриства з обмеженою відповідальністю "РемАвто", м. Харків до Публічного акціонерного товариства Харківський машинобудівний завод "Світло Шахтаря" м. Харків про стягнення коштів в сумі 108 870,50 грн. за участю представників сторін:

від позивача - Франчук І.О. (дов.№ 1/1 від 19.01.2014 року);

від відповідача - Шевченко К.І. (дов. б/н від 14.01.2015 року);

Кир'янова І.М., (дов. б/н від 14.01.2015 року).

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "РемАвто" (надалі - позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Публічного акціонерного товариства Харківський машинобудівний завод "Світло Шахтаря" (надалі - відповідач), в якому просило суд стягнути з відповідача суму основної заборгованості в розмірі 83 428,08 грн., пеню в сумі 9 981,50 грн., штраф в розмірі 5 839,97 грн., три проценти річних в сумі 820,40 грн., збитки від інфляційних процесів в розмірі 8 800,56 грн., а також судовий збір в сумі 2 177,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем покладених на нього зобов'язань за договором № 15/4 від 25.02.2014 року в частині повноти та своєчасності проведення розрахунків за виконані роботи по ремонту автотранспортної техніки.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.02.2015 року за позовною заявою порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 24.02.2015 року о 12:00 год.

Ухвалами суду від 24.02.2015 року та від 04.03.2015 року розгляд справи відкладався на 24.03.2015 року до 10:30 год.

У судовому засіданні 24.03.2015 року оголошувалась перерва до 12:45 год. цього ж дня.

Представник позивача у судовому засіданні 24.03.2015 року підтримав заявлений позов та просив суд його задовольнити.

Присутній в судовому засіданні 24.03.2015 року представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав їх необґрунтованості.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши пояснення представників сторін, колегією суддів встановлено наступне.

Так, 21.02.2014 року між ТОВ "РемАвто" (Виконавець) та ПАТ Харківський машинобудівний завод "Світло Шахтаря" (Замовник) був укладений Договір на виконання технічного обслуговування та ремонту техніки № 15/4 (надалі - Договір).

За умовами вказаного Договору позивач за дорученням відповідача зобов'язується власними силами надавати послуги з технічного обслуговування та ремонту автомобільної техніки. Перелік робіт та гарантійні зобов'язання визначені в додатках до даного договору, які є його невід'ємною частиною.

Згідно п. 2.1. Договору послуги надаються за усною або письмовою заявкою Замовника.

Відповідно до п. 2.2. Виконавець на підставі отриманого завдання здійснює діагностику транспортного засобу Замовника та по її завершенню складає приблизний перелік робіт, запчастин та матеріалів необхідних для ремонту, а також зазначає їх вартість.

Приблизний перелік робіт, відповідно до п. 2.3. Договору, надається Замовнику для узгодження, яке не може тривати довше ніж два робочих дні.

Пунктом 2.4. Договору визначено, що узгоджений приблизний перелік робіт є підставою для їх виконання.

Згідно приблизного переліку робіт Замовнику виставляється рахунок - фактура для подальшої його оплати.

Відповідно до п. 2.6. Договору, передача виконаних робіт здійснюється згідно відповідних актів приймання - передачі.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що Замовник здійснює розрахунки за ремонтні роботи по факту їх виконання протягом 30 банківських днів з дня підписання сторонами акту приймання - передачі виконаних робіт і отримання рахунку - фактури від Виконавця, шляхом перерахування грошових котів на розрахунковий рахунок останнього.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем відповідно до отриманих замовлень були виконані роботи з ремонту автомобільної техніки відповідача, загальна вартість яких склала 83 428,08 грн.

Вищевказані роботи були прийняті відповідачем в повному обсязі, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії відповідних актів приймання - передачі виконаних робіт.

Між тим, відповідач допустив порушення взятих на себе договірних зобов'язнь та, в обумовлені договором строки, за виконані роботи не розрахувався, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 83 428,08 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.ст. 174, 179 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) договір є підставою виникнення господарських прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо в зобов'язанні встановлено строк (дату) його виконання, то воно повинно бути виконано в цей строк (дату).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, що передбачено ч.1 ст. 612 ЦК України.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до cт. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства, ненадання відповідачем суду доказів погашення боргу, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 83 428,08 грн. підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог за первісним позовом в частині стягнення з першого відповідача за первісним позовом 3 % річних в сумі 820,40 грн. та збитків від інфляційних процесів в розмірі 8 800,56 грн., суд зазначає наступне.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Позивачем надано до матеріалів справи розрахунок 3 % річних в сумі 820,40 грн. та збитків від інфляції в розмірі 8 800,56 грн. за період прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за кожним актом приймання - передачі виконаних робіт відповідно.

Разом з тим, судом було здійснено перерахунок зазначених нарахувань та встановлено, що проценти річні та інфляційні втрати були визначені позивачем невірно.

Згідно проведеного судом розрахунку, належною сумою понесених позивачем збитків у вигляді інфляційних втрат, а також 3 % річних є 8 811,66 грн. та 815,34 грн. відповідно.

Таким чином із вищенаведеного слідує, що позивачем заявлено до стягнення суму інфляційних нарахувань в меншому розмірі ніж сума фактично понесених ним збитків за період прострочення.

Разом з тим, приймаючи до уваги неможливість виходу за межі позовних вимог за відсутності відповідного клопотання заінтересованої сторони, суд дійшов висновку щодо стягнення з ПАТ Харківський машинобудівний завод "Світло Шахтаря" інфляційних втрат в розмірі 8 800,56 грн.

Що стосується суми процентів річних, що підлягає стягненню з відповідача, то остання визначена судом у розмірі 815,34 грн.

Поряд із цим, суд вважає безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з відповідача штрафу в розмірі 5 839,97 грн. та нарахованої пені в сумі 9 981,50 грн., виходячи із наступного.

Так, умовами спірного Договору не передбачено такого виду забезпечення виконання відповідачем грошового зобов'язання як нарахування штрафу так пені.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ст. 547 цього ж Кодексу, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Як вбачається із змісту позовної заяви та її нормативно - правового обґрунтування, відповідні штрафні санкції були нараховані позивачем в порядку визначеному ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, якою визначено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

В той же час, суд зауважує на тому, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції, передбаченої абзацом третім частини другої статті 231 Господарського кодексу України, допускається за сукупності таких умов:

- якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки;

- якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Відповідно до частини другої статті 22 ГК України суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.

Згідно з частиною третьою статті 126 ГК України вирішальна залежність між асоційованими підприємствами виникає у разі якщо між підприємствами встановлюються відносини контролю-підпорядкування за рахунок переважної участі контролюючого підприємства в статутному фонді та/або загальних зборах чи інших органах управління іншого (дочірнього) підприємства, зокрема володіння контрольним пакетом акцій. Відносини вирішальної залежності можуть встановлюватися за умови отримання згоди відповідних органів Антимонопольного комітету України.

Між тим, підприємство - відповідача до визначеної категорії не належить, про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка інформаційна довідка № 79623 від 10.03.2015 року.

Крім того суд також враховує також те, що в даному випадку відповідачем допущено прострочення виконання саме грошового зобов'язання, що в свою чергу виключає можливість притягнення його до відповідальності у вигляді нарахування пені та штрафу в порядку ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

З урахуванням викладеного, суд вважає за належне відмовити в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача сум пені та штрафу.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

У відповідності до ст.49 ГПК України, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 75, ст. 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Харківський машинобудівний завод "Світло Шахтаря" (61001, м. Харків, вул. Світло Шахтаря, 4/6, код ЄДРПОУ 00165712) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РемАвто" (61124, м. Харків, вул. Матросова, 22, код ЄДРПОУ 31941682) суму основної заборгованості в розмірі 83 428,08 грн., три проценти річних в сумі 815,34 грн., збитки від інфляційних процесів в розмірі 8 800,56 грн., а також судовий збір в сумі 1 860,88 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 30.03.2015 р.

Суддя С.Ч. Жельне