Постанова

від 04.03.2015 по справі 804/7921/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

04 березня 2015 рокусправа № 804/7921/13-а Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Мельника В.В.

суддів: Юхименка О.В. Нагорної Л.М.

за участю секретаря: Лащенка Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-проектна фірма «Полістрой» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 травня 2014 року у справі №804/7921/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-проектна фірма «Полістрой» до відповідачів: про 1. Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області; 2. Старшого державного податкового ревізора-інспектора Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області Гонтарь А.В. визнання дій незаконним, скасування висновків акту, скасування податкового повідомлення - рішення,- ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-проектна фірма «Полістрой» (далі по тексту - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі по тексту - відповідач-1), старшого державного податкового ревізора-інспектора Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області Гонтарь А.В. (далі по тексту - відповідач-2), в якому просило:

- визнати незаконними дії старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу планування організації податкового контролю та аналітичної роботи управління податкового контролю державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Гонтарь А. В. щодо складання акта №1253/22-6/35042421 від 07.05.2013 року з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» їх реальності та повноти відображення в обліку за період лютий 2012 p.. березень 2012 p., квітень 2012 p., травень 2012 p.. червень 2012 p.. липень 2012 p.. серпень 2012 р., ТОВ «ВК Віконні системи» їх реальності та повноти відображення в обліку за період січень 2012 p.. березень 2012р., квітень 2012 p.. червень 2012 р., ТОВ «Шоковіта» їх реальності та повноти відображення в обліку за період жовтень 2012p.;

- скасувати висновки Акта № 1253/22-6/35042421 від 07.05.2013 року;

- скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000082206 від 26.05.2013 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі №804/7921/13-а.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що проведення оскаржуваної перевірки є безпідставним. Висновки даної перевірки є хибними, не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах та зроблені у зв'язку з невірним застосуванням норм податкового та цивільного законодавства, а винесене податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки прийняте податковим органом без достатніх на те правових підстав.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 травня 2014 року у справі №804/7921/13-а у задоволенні адміністративного позову відмовлено. (суддя - Ляшко О.Б.)

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що позивач під час розгляду справи не навів суду обставин за яких відбувалися укладення угод та безпосередньо надання послуг, зокрема щодо того в якому місці, за участю яких осіб, в який спосіб, у який проміжок часу це відбувалося, та не надав доказів, які б підтверджували такі обставини, також не наведено обставин та не надано доказів, які б свідчили про звичність цих операцій у стосунках цих осіб, можливість та спосіб здійснення цих операцій контрагентами, які б в сукупності могли свідчити про реальність вчинених операцій.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-проектна фірма «Полістрой», не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції у даній адміністративній справі, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 травня 2014 року у справі №804/7921/13-а та задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначив, що податковий орган в акті перевірки, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, посилається на акти перевірок контрагентів позивача як на беззаперечні докази недійсності правочинів, при цьому про недоліки первинних документів, що були складені в результаті господарських відносин, відповідач не зазначає.

Письмових заперечень на апеляційну скаргу податковим органом суду апеляційної інстанції не надано.

Відповідачі про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись у встановленому порядку, своїх представників для участі у її розгляді не направили.

За таких обставин, з урахуванням думки представників позивача, колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представників відповідачів.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали вимоги апеляційної скарги, просили скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 травня 2014 року у справі №804/7921/13-а та задовольнити позовні вимоги.

У судовому засіданні, заслухавши пояснення представників позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи в їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на такі підстави.

Відповідно до матеріалів справи, податковим органом було проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-проектна фірма «Полістрой» з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» (код за ЄДРПОУ 32694389) їх реальності та повноти відображення в обліку за період лютий 2012 p., березень 2012 p., квітень 2012 p., травень 2012 p., червень 2012 p., липень 2012 p., серпень 2012 р., ТОВ «ВК Віконні системи» (код за ЄДРПОУ 33972398) їх реальності та повноти відображення в обліку за період січень 2012 p., березень 2012р., квітень 2012 p., червень 2012 р., ТОВ «Шоковіта» (код за ЄДРПОУ 33421689) їх реальності та повноти відображення в обліку за період жовтень 2012 р. Результати проведеної перевірки оформлено актом №1253/22-6/35042421 від 07 травня 2013 року.

Відповідач вказує, що перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам - покупцям за період лютий 2012 p., березень 2012 p., квітень 2012 p., травень 2011 p., червень 2012 p., липень 2012 p.. серпень 2012 p., жовтень 2012 р. в розумінні ст.134 Податкового кодексу України та ст. 185 Податкового кодексу України. Сума ПДВ у розмірі 546042,97 грн. по операціям з ПП «Транс-Атлантіка Сервіс», сума ПДВ у розмірі 16897,19 грн. по операціям з ТОВ ВК «Віконні системи», сума ПДВ у розмірі 2160,0 грн. по операціям з ТОВ «Шоковіта» віднесені підприємством до складу податкового кредиту за період лютий 2012 p.. березень 2012 p., квітень 2012 p.,травень 2012 p.. червень 2012 p.. липень 2012 p.. серпень 2012 p.. жовтень 2012 р. безпідставно. В обґрунтування даних висновків суб'єкт владних повноважень посилається, зокрема, на акти перевірки податковими органами контрагентів позивача.

Висновками акту перевірки встановлено порушення позивачем п. 185.1 ст.185, п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI (зі змінами і доповненнями) за перевірений період, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість сформованого за господарськими операціями з ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» (код за ЄДРПОУ-32694389) їх нереальність та безпідставність відображення в обліку за період лютий 2012 p., березень 2012 p., квітень 2012 p., травень 2012 p., червень 2012 p., липень 2012 p., серпень 2012 p., з ТОВ «ВК Віконні системи» (код за ЄДРПОУ- 33972398) їх нереальність та безпідставність відображення в обліку за період січень 2012 p., березень 2012р., квітень 2012 p., червень 2012 р., з ТОВ «Шоковіта» (код за ЄДРПОУ- 33421689) їх нереальність та безпідставність відображення в обліку за період жовтень 2012 р. на загальну суму 565100,11 грн.

26 травня 2013 року на підставі акту перевірки №1253/22-6/35042421 від 07 травня 2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000082206, яким визначені податкові зобов'язання позивача зі сплати ПДВ всього у сумі 706375,50грн., з яких 655100,11грн. за основним платежем, та 141274,90грн. - за штрафними санкціями.

Відповідно до матеріалів справи, між позивачем та ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» укладались договори субпідряду від 05.03.2012 № 05/03-12, від 31.05.2012 № 31/05-12, від 22.05.2012 № 22/05-12, від 30.05.2012 № 30-05/05-12, від 15.02.2012 № 15/02-12. від 02.07.2012 № 02/07-12 від 14.05.2012 № 14/05-12, від 27.01.2012 № 27/01-12, від 30.01.2012 № 30/01-12, від 02.02.2012 № 02/02-12, від 01.03.2012 № 01-03-12, від 01.06.2012 № 01/06-12, від 06.06.2012 №06/06-12, від 19.04.2012 № 19/04-12, від 20.01.2012 № 20/01-12, від 01.02.2012 №01/02-12, від 03.10.2011 №03/10-11.

Суми податку на додану вартість за податковими накладними, складеними за зазначеними договорами, включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображених у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларацій з ПДВ за лютий 2012 p., березень 2012 р,. квітень 2012 p.. травень 2012 p., червень 2012 p., липень 2012 p., серпень 2012 р.

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі.

Також між позивачем по справі та ТОВ «ВК Віконні системи» укладались договори від 30.01.2012р. № 30/01 та від 04.06.2012р. № 04/09-12.

Суми податку па додану вартість за податковими накладними, складеними за зазначеними договорами, включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображених у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларацій з ПДВ за період січень 2012 p.. березень 2012р.. квітень 2012 p., червень 2012 р.

Крім того, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-проектна фірма «Полістрой» та ТОВ «Шоковіта» 15.10.2012 було укладено договір надання автомобільних послуг № 15/10-12.

Суми податку на додану вартість за податковими накладними, складеними за зазначеним договором, включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображених у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларацій з ПДВ за жовтень 2012р.

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі.

Оцінюючи обґрунтованість викладених позивачем в акті перевірки №1253/22-6/35042421 від 07 травня 2013 року тверджень та посилань податкового органу, колегія суддів керується наступним.

У відповідності до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно до п.п.198.2, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються обов'язкові реквізити визначенні даною статтею. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів, послуг.

Пункт 198.6 ст.198 Податкового кодексу України встановлює, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно пп. 139.1.1, 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності та не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлює, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів звертає увагу не те, що акт перевірки не містить зауважень щодо змісту конкретних первинних документів на предмет їх відповідності вимогам закону, податковий орган не вказує на недоліки їх складення. Також відповідач не посилається на відсутність певних первинних документів бухгалтерського обліку господарських операцій.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що вищенаведеними належним чином оформленими первинними документами, відповідність яких вимогам закону відповідачем не заперечується, підтверджено право позивача на віднесення сум податку до податкового кредиту за господарськими відносинами із вищезазначеними контрагентами у перевіряємому періоді.

З огляду на зазначене, доводи позивача щодо належного формування показників податкової звітності підтверджуються належними та допустимими доказами.

Також із дослідження матеріалів справи вбачається, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано суду копій судових рішень або вироків суду, з яких би вбачалось здійснення сторонами господарських відносин формальної господарської діяльності.

Крім того, колегія суддів вважає необґрунтованими та безпідставними посилання податкового органу в обґрунтування власних висновків на:

- акт від 21.12.12р. №7204/224/3269/32694389 «Про результати проведення позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» (код за ЄДРПОУ 32694389) під час здійснення господарських відносин з ТОВ «Кафепродакшн» (код за ЄДРПОУ 37275541) за січень 2011 року, ТОВ «Хімагросервіс» (код за ЄДРПОУ 32694389) за листопад 2011 року, ПП «СВ Гермес» (код за ЄДРПОУ 36293292) за березень 2011 року, ТОВ «Пасіфік» (код за ЄДРПОУ 31684481) за вересень 2011 року, ТОВ «Олімп» (код за ЄДРПОУ 31441243) за вересень 2011 року, ТОВ «Іифотерм» (код за ЄДРПОУ 31343537) за червень 2011 року, БПП «Сура» (код за ЄДРПОУ 30668399) за вересень 2011 року, ПВП «Форест» (код за ЄДРПОУ 25158848) за червень 2011 року»;

- акт від 21.12.12р. №7212/224/33972398 ««Про результати проведення позапланової невиїзної перевірки фінансово - господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ «ВК Віконні системи» (код за ЄДРПОУ 33972398) з питань не підтвердження господарських відносин з платником податків з ТОВ «Пасіфік» (код ЄДРПОУ) 31684481 за вересень 2011 року, ТОВ «Олимп» (код ЄДРПОУ 31441243) за вересень 2011 року, ПП «СВ Гермес» (код ЄДРПОУ 36293292) за лютий, березень 2011 року, БПП «Сура» (код ЄДРПОУ 30668399) за вересень 2011 року, ТОВ «Хімагросервіс» (код ЄДРПОУ 37237904) за січень 2011 року, ТОВ «Кафепродакшн» (код ЄДРПОУ 37275541) за січень 2011 року, ТОВ «Інфотерм» (код ЄДРПОУ 31343537) за червень 2011 року, ПВП «Форест» (код ЄДРПОУ 25158846) за червень 2011 року їх реальності та повноти відображення в обліку»;

- акт від 21.12.12р. №7206/224/33421689 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово - господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «Шоковіта» (код за ЄДРПОУ 33421689) під час здійснення господарських відносин з БПП «СУРА» (код ЄДРПОУ 30668399) за період вересень 2011р., ТОВ "КОМПАНІЯ "ХІМАГРОСЕРВІС" (код ЄДРПОУ 37237904) за період листопад 2011p.».

У відповідності до частини 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Суд апеляційної інстанції вказує, що посилання на вказані акти не можуть бути прийняті судом у якості належного доказу завищення позивачем суми податкового кредиту та заниження податку на додану вартість у перевіряємий період, оскільки законодавством України не передбачено доказування вказаних обставин у таких спосіб.

Також частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Колегія суддів звертає увагу на те, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 березня 2013 року у справі №804/1261/13-а, залишеною без змін судами апеляційної та касаційної інстанції, визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, які полягають у проведенні перевірки ТОВ «ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ «ВІКОННІ СИСТЕМИ», (код ЄДРПОУ 33972398) в результаті яких було складено акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки № 7212/224/33972398 від 21.12.2012 р.

Також постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2013 року у справі №804/1271/13-а частково скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2013 року.

Суд апеляційної інстанції у вказаній адміністративній справі зазначив, що судом першої інстанції правильно встановлено, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки від 21.12.2012 №7206/229/33421689, зроблені без дослідження документів первинного бухгалтерського та податкового обліку позивача, а факти, викладені в зазначеному акті, не можуть бути належними доказами наявності порушень позивачем вимог статей 203, 215, 228 ЦК України відносно того, що укладені ним у 2011 - 2012 роках угоди з контрагентами не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними та є підставою для невизнання таких угод недійсними. Але, як вказує суд апеляційної інстанції, акт перевірки лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених порушень законодавства та не є остаточним документом, зобов'язуючим до вчинення будь-яких дій. Права та обов'язки для суб'єкта господарювання, перевірку якого проведено, породжує саме рішення, прийняте на підставі складеного за результатами перевірки акту, а не акт перевірки. Контролюючий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень у разі виникнення спору щодо прийнятих на підставі такого акту рішень. Оцінка акту перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту, дій податкового органу, що здійснюються за таким актом перевірки, та впливають на права та законні інтереси платника податків.

Крім того, постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2013 року у справі №804/6144/13-а скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 травня 2013 року.

Суд апеляційної інстанції у вказаній справі зазначив, що не відповідають положенням чинного законодавства висновки суду першої інстанції про протиправність дій відповідача щодо формування в Акті перевірки № 7204/224/32694389 від 21.12.2012 певних висновків, оскільки акт перевірки є фіскальним документом, в якому відображені встановлені обставини та порушення з боку платника податків, викладені висновки перевіряючих, які самі по собі не тягнуть жодних правових наслідків для позивача, а тому не потребують судового захисту права та інтереси останнього.

Виходячи із зазначених судових рішень, що набрали законної сили, посилання відповідача на акти перевірок податковими органами контрагентів позивача є безпідставними.

За таких обставин, колегія суддів вважає наявні в акті перевірки посилання на те, що господарські операції позивача не мали реального характеру суб'єктивною думкою податкового ревізора-інспектора, що заснована на припущеннях.

Також, згідно статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

У рішенні від 09 січня 2007 року по справі «Інтерсплав проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. При цьому Суд не прийняв зауваження Уряду щодо загальної практики відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Відповідно до п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі.

Позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії», у п. 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника з тим, щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Верховним Судом України при розгляді заяви ОДПІ про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 27 травня 2010 року у справі справи справу за позовом закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення було застосовано рішення Європейського суду з прав людини. В результаті розгляду колегія суддів ВСУ дійшла висновку: «Рішення касаційного суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява N 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності» (Постанова Верховного Суду України від 31 січня 2011 року (головуючий суддя - Панталієнко В.П.).

З огляду на встановлені судом обставини справи, вказані норми законодавства та зазначену судову практику, обов'язкову для врахування, суд апеляційної інстанції вважає, що під час судового розгляду відповідач не надав беззаперечних доказів щодо відсутності господарських операцій між позивачем та контрагентами, а висновки податкового органу щодо відсутності реального характеру вказаних операцій є необґрунтованими.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів наголошує на тому, що відповідно до ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вастберга таксі Актіеболаг» та Вуліч проти Швеції» суд зазначив, що «… адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом».

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що відповідачем не доведено законність і обґрунтованість податкового повідомлення-рішення №0000082206 від 26.05.2013 року.

Крім того, відповідно до положень частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Колегія суддів, приймаючи рішення у даній справі, керується зазначеним положенням процесуального законодавства та вважає необґрунтованою позицію суду першої інстанції стосовно того, що позивачем по справі не підтверджено належними та достатніми доказами факт укладення угод та їх фактичне виконання, оскільки в адміністративному процесі, як вже було зазначено, доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, вимоги позивача щодо визнання незаконними дій по складанню акту перевірки та скасування його висновків задоволенню не підлягають, оскільки акт перевірки лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених порушень та не є остаточним документом, зобов'язуючим до вчинення будь-яких дій, а права та обов'язки для суб'єкта господарювання, перевірку якого проведено, породжує, зокрема, рішення, прийняте на підставі складеного за результатами перевірки акту.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 10.09.2013р. у справі №21-237а13.

За викладених обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи були порушені норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи і тому вимоги апеляційної скарги позивача підлягають частковому задоволенню, а постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 травня 2014 року у справі №804/7921/13-а - скасуванню.

Враховуючи викладене, керуючись ч.3 ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-проектна фірма «Полістрой» - задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 травня 2014 року у справі №804/7921/13-а - скасувати.

Позов - задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №0000082206 від 26 травня 2013 року.

В іншій частині позову - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного кодексу - з дня складання рішення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено - 10 березня 2015 року.

Головуючий: В.В. Мельник

Суддя: О.В. Юхименко

Суддя: Л.М. Нагорна