Постанова

від 30.03.2015 по справі 810/957/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2015 року 810/957/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вторма-Сплав» до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вторма-Сплав» (далі - ТОВ «Вторма-Сплав» або позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - Броварська ОДПІ або відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.02.2015 №0000452201.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність порушення ним вимог податкового законодавства, оскільки договірні відносини щодо поставки товарів між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мастерфрукт» (далі - ТОВ «Мастерфрукт») мали реальний характер, товар поставлено, прийнято й оплачено позивачем. Зазначені факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності.

Як зазначає позивач, відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження фіктивності (безтоварності) договору, укладеного між позивачем ТОВ «Мастерфрукт».

Крім цього, позивач зазначив, що перевірку ТОВ «Вторма-Сплав» проведено відповідачем під час дії мораторію на проведення контролюючим органом позапланових документальних перевірок.

Тому, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконним, оскільки при його прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Представник позивача у судове засідання, призначене на 19.03.2015, не з'явився.

Разом з цим, 19 березня 2015 року через канцелярію Київського окружного адміністративного суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи за відсутності його представника.

Відповідач правом на подання письмових заперечень проти адміністративного позову не скористався, у судове засідання, призначене на 19.03.2015, не з'явився. Матеріали справи містять докази про повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про дату, час та місце розгляду справи (а.с.65 зворотній бік). Жодних заяв про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи за відсутності представника відповідача до суду не надходили.

Дослідивши наявні матеріали справи у їх сукупності та враховуючи, що про дату, час та місце розгляду справи сторони були повідомленні своєчасно та належним чином, зважаючи на відсутність підстав для відкладення судового розгляду, передбачених статтею 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги положення частин четвертої та шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ТОВ «Вторма-Сплав», ідентифікаційний код 33212320, місцезнаходження: 07400, Київська область, м. Бровари, Бульвар Незалежності, буд. 53/8, зареєстроване як юридична особа 27.10.2004. Як платник податків позивач узятий на податковий облік у податковому органі з 28.10.2004 за №2407.

Позивач з 14.06.2005 зареєстрований платником податку на додану вартість, про що Броварською ОДПІ видано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100251644 (а.с.46).

Видами діяльності ТОВ «Вторма-Сплав» є виробництво алюмінію; неспеціалізована оптова торгівля; демонтаж (розбирання) машин і устаткування; відновлення відсортованих відходів; оптова торгівля металами та металевими рудами; оптова торгівля відходами та брухтом.

У період з 22.01.2015 по 23.01.2015 посадовою особою Броварської ОДПІ на підставі наказу від 22.01.2015 №40, повідомлення про дату та місце початку проведення перевірки, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Вторма-Сплав» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Мастерфрукт» (код за ЄДРПОУ 38530219) за жовтень 2014 року.

За результатами перевірки складений акт від 23.01.2015 №71/10-06-22-01/33212320 (надалі - Акт перевірки), який містить висновки про порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено податковий кредит за жовтень 2014 року на суму 52648,00 грн.

Висновок податкового органу про заниження суми податкового зобов'язання, за його твердженням, пов'язується із порушенням позивачем встановленого порядку формування податкового кредиту за операціями з придбання товарів у ТОВ «Мастерфрукт».

В обґрунтування правомірності спірного рішення відповідач зазначив, що до перевірки позивачем не були надані акти прийому-передачі товарів та технічні паспорти продукції, інші документи, які підтверджують якість придбаного феронікелю.

Крім цього відповідач зазначив, що з квітня 2014 року податкова звітність з податку на додану вартість ТОВ «Мастерфрукт» подавалась з нульовими показниками, будь-які операції з придбання та реалізації товарів, робіт, послуг, у тому числі по взаємовідносинам з ТОВ «Вторма-Сплав» підприємством не декларувалось.

Також відповідач зазначив про неможливість ТОВ «Мастерфрукт» самостійно, власними силами та засобами виробити товар, який було реалізовано ТОВ «Вторма-Сплав» та відсутність факту придбання вказаного товару ТОВ «Мастерфрукт» у контрагентів постачальників.

З огляду на зазначене, посадова особа податкового органу дійшла висновку про відсутність факту поставки товарів ТОВ «Мастерфрукт» позивачеві, а відтак і про безпідставне включення останнім до податкового кредиту суми податку на додану вартість сплаченої у складі вартості придбаного товару.

На підставі Акта перевірки, відповідно до пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, Броварською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.02.2015 №0000452201, згідно з яким позивачеві збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 78972,00 грн., у тому числі, за основним платежем - 52648,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 26324,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач скористався своїм правом оскаржити його у судовому порядку, звернувшись із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Вирішуючи питання, щодо наявності у відповідача підстав для призначення та проведення позапланової документальної перевірки позивача суд виходить з такого.

Положеннями статті 3 Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» встановлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється: з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість; з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Відповідачем не надано суду жодних доказів наявності підстав, визначених у статті 3 Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» для проведення позапланової перевірки позивача, а відтак, суд дійшов висновку про порушення відповідачем наведеної вище норми права.

Поряд з цим, у ході з'ясування обставин справи і перевірки їх доказами судом встановлено, що між покупцем - ТОВ «Вторма-Сплав» та постачальником - ТОВ «Мастерфрукт» укладено договір поставки від 10.10.2014 №11, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати покупцеві у власність, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити феронікель ФН-5М.

Асортимент та ціна товару визначається у видаткових накладних (пункти 2.1, 3.1 договору).

Відповідно до пункту 4.2 договору передача товару від постачальника до покупця здійснюється за видатковою накладною.

Відповідно до пояснень представника позивача, перед укладенням договору з метою запобігання укладенню правочину з недобросовісним суб'єктом господарювання він учинив низку дій щодо перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності та добросовісності ТОВ «Мастерфрукт», а саме, позивачем було запитано та отримано від контрагента документи про наявність державної реєстрації та стан юридичної особи контрагента в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; наявність державної реєстрації як платника податку на додану вартість.

Лише після отримання всіх документів позивачем було укладено відповідний договір.

У зв'язку з цим, судом встановлено, що позивачем було вжито всіх необхідних від нього заходів стосовно перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності ТОВ «Мастерфрукт», наявності дефектів у правовому статусі його контрагента (відсутність реєстрації як платника податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо) в офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість, що ведеться податковим органом.

На підтвердження поставки ТОВ «Мастерфрукт» товарів позивачем до перевірки та матеріалів справи надана видаткова накладна від 14.10.2014 №РН-14101 (а.с.30).

За результатами господарських операцій ТОВ «Мастерфрукт» видано на користь ТОВ «Вторма-Сплав» податкову накладну від 14.10.2014 №12 (а.с.31).

Як вбачається із змісту Акта перевірки, зазначена податкова накладна зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, а сума податку на додану вартість включена позивачем до податкового кредиту за жовтень 2014 року.

Розрахунки між позивачем та ТОВ «Мастерфрукт» здійснювались у безготівковій формі, що підтверджується наявною у матеріалах справи випискою з банку по рахунку позивача (а.с.39).

Суд не приймає твердження відповідача як доказ безтоварності господарської операція між позивачем та ТОВ «Мастерфрукт» ненадання до перевірки технічних паспортів продукції, інших документів, які підтверджують якість придбаного феронікелю, оскільки як вбачається із переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, який затверджено наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 01.02.2005 №28, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 04.05.2005 за №466/10746, феронікель не відноситься до продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні.

Поряд з цим, позивачем надано суду належні докази перевірки якості придбаного у ТОВ «Мастерфрукт» феронікелю, а саме, протокол від 12.10.2014 аналізу феронікелю та докази наявності у позивача відповідного обладнання і кваліфікованого персоналу для проведення такого аналізу (а.с.42-44).

У ході розгляду справи представник відповідача жодних заперечень щодо форми і змісту наданих позивачем письмових документів не висловив. Доказів, які б вказували на недійсність чи підробку первинних документів або їх невідповідність нормативно-правовим актам відповідач суду не надав.

Всі зазначені двосторонні документи підписані уповноваженими особами сторін та скріплені їх печатками.

Крім того, судом встановлено, що перелічені вище первинні документи містять усі необхідні реквізити, для надання їм юридичної сили, доказовості та містять достатню інформацію для розкриття змісту та обсягу вищевказаної господарської операції

Як вбачається зі змісту Акта перевірки, жодних податкових правопорушень в діях позивача відповідачем не виявлено. Надані позивачем до перевірки документи відповідачем не проаналізовано.

Акт перевірки не містить жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Вторма-Сплав», ТОВ «Мастерфрукт» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду, як на дату укладання чи виконання договорів, так і на дату складання податкових накладних.

Таким чином, на момент здійснення господарських операцій та видання податкової накладної, позивач та його контрагент були платниками податку на додану вартість, які зареєстровані відповідно до положень статті 183 Податкового кодексу України.

Статус позивача та його контрагента, як платників податку на додану вартість, не заперечувався сторонами.

Відповідач не заперечував та не спростував той факт, що податкова накладна, виписана контрагентом позивача, відповідає вимогам статті 201 Податкового кодексу України та наказу Міністерства доходів і зборів України 30.01.2014 №10 "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2014 за №185/24962.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що сума податкового кредиту позивачем сформовано на підставі належним чином оформленої податкової накладної.

У силу положень пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит пов'язано з виникненням визначеної законом події та наявністю належним чином оформленого документа, який засвідчує суму сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість по дійсній операції, пов'язаній з господарською діяльністю платника податку.

За змістом положень Податкового кодексу України наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

Як вже зазначалось судом, податкові зобов'язання було визначено позивачеві у зв'язку з формуванням податкового кредиту за рахунок суми податку, сплаченого контрагенту у складі вартості придбаного товару.

Оскільки, на думку податкового органу, товар фактично не поставлявся, а учасниками правочину переслідувалась мета мінімізації податкових зобов'язань, угода є безтоварною, та, як наслідок, формування податкового кредиту за нею вчинено позивачем незаконно.

Водночас, відповідач не ставив під сумнів правильність здійснення позивачем математичного розрахунку податкового кредиту за первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності тверджень податкового органу про безтоварність господарської операції, які покладено в основу висновків Акта перевірки та оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Суд зазначає, що про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку у документах обліку тощо.

З метою забезпечення повного та об'єктивного розгляду справи суд, відповідно до ухвали від 13.03.2015 про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду витребував у відповідача, зокрема, письмову інформацію про наявність у контрагентів позивача основних фондів виробництва (власних чи орендованих), управлінського персоналу тощо; форму № 1ДФ ТОВ «Мастерфрукт»; письмову інформацію про наявність заборгованості у ТОВ «Мастерфрукт» щодо сплати податків, зборів, обов'язкових платежів.

Однак, відповідачем вказаних вимог ухвали суду не виконано, запитуваних документів не надано та не повідомлено про причини неможливості їх надання.

Разом з цим, як вбачається із змісту Акта перевірки, податковими органами не перевірялись ТОВ «Мастерфрукт» на предмет наявності у нього необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності, зокрема, основних фондів виробництва, наявності матеріальних ресурсів, кваліфікованого персоналу, господарсько-правових відносин з іншими суб'єктами господарювання у зв'язку з укладанням договорів оренди основних засобів виробництва, транспортних засобів; наявність укладених цивільно-правових угод з іншими суб'єктами господарювання, щодо надання послуг або виконання робіт.

Висновок про неможливість провадження господарської діяльності зроблений виключно на підставі аналізу податкової звітності ТОВ «Мастерфрукт».

Суд зауважує, що податковий орган не вчинив жодних дій, щодо проведення перевірки господарської діяльності ТОВ «Мастерфрукт».

У зв'язку з цим суд констатує, що відповідачем не надано жодного доказу неможливості здійснення позивачем та його контрагентом зазначеної операції з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу.

Вивчивши надані документальні підтвердження, судом не встановлено відсутності мети у позивача щодо реального настання правових наслідків та укладення правочину задля заниження об'єкту оподаткування і несплати податків.

Факт постачання контрагентом позивача товару підтверджується документально, господарська операція належним чином відображена у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої у складі вартості придбаного товару, посвідчується належним чином оформленою податковою накладною.

Суд звертає увагу також на те, що документи та інші дані, що спростовують або підтверджують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Водночас, факт вчинення певних господарських операцій та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Як встановлено судом, усі наявні у матеріалах справи документи дають змогу визначити, які саме товари постачались, за якою ціною, між якими контрагентами та надано належні докази використання придбаного товару у власній господарській діяльності.

Так, позивач зазначив, що придбаний у ТОВ «Мастерфрукт» феронікель у подальшому реалізований (продано) ним ТОВ «Гранд-Анікс», на підтвердження чого надав суду договір поставки від 04.08.2014 №040814, видаткову накладну від 14.10.2014 №РН-25, податкову накладну від 14.10.2014 №1 та довіреність на отримання матеріальних цінностей (а.с.33-38).

Крім цього, позивач зазначив, що оскільки придбаний товар знаходився на складі у м. Дніпропетровськ, склад ТОВ «Гранд-Анікс» знаходився у м. Запоріжжі поставка товару на склад позивача, який знаходився в м. Бровари не здійснювалась. Товар було одразу доставлено на склад ТОВ «Гранд-Анікс» у м. Запоріжжя, так як маршрут по якому доставлявся логістичний об'єкт був оптимальний та з мінімальними затратами, що вплинуло на ціну даного товару.

Відповідно до пояснень позивача, що не заперечувалось відповідачем, транспортування товару здійснювалось вантажним автотранспортом ТОВ «Мастерфрукт». На підтвердження зазначеного позивачем приєднано до матеріалів справи договір оренди транспортного засобу, укладеного з ФОП ОСОБА_1, свідоцтво про державну реєстрацію транспортного засобу та товарно-транспортну накладну від 14.10.2014 №14101 (а.с.58-60).

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про підтвердження позивачем належними доказами факту використання у власній господарській діяльності придбаних у ТОВ «Мастерфрукт» товарів та їх транспортування.

Суду не надано жодних доказів того, що товари, які були придбані позивачем у ТОВ «Мастерфрукт» придбавались у інших контрагентів або обліковувались на складах позивача до укладення правочину, який, на думку відповідача, містить ознаки безтоварності.

Також, як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось відповідачем, придбання товарів у ТОВ «Мастерфрукт» було обумовлено здійсненням позивачем діяльності, зазначеної у КВЕД.

З дослідженого Акта перевірки позивача вбачається, що посадові особи податкового органу факти поставки товарів не перевіряли, безпосереднього аналізу фінансово-господарських документів не робили, а відобразили в акті перевірки лише суб'єктивні висновки посадових осіб податкового органу щодо контрагента позивача.

Відтак, суд вважає, що висновки податкового органу про фіктивність господарських операцій між позивачем та його контрагентом є формальними та не об'єктивними, оскільки ґрунтуються не на первинних документах та результатах співставлення даних бухгалтерського і податкового обліку, як то передбачено пунктом 73.5 статті 75 Податкового кодексу України, а на обставинах, які не мають безпосереднього значення для формування податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Враховуючи вищезазначені обставини та наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що укладені між позивачем та ТОВ «Мастерфрукт» правочин відповідає вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданим, факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які є належними та достатніми доказами того, що господарська операція фактично відбулась, а операції між позивачем та його контрагентом враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення.

Водночас, позивач під час судового розгляду довів суду належними та достатніми доказами факт придбання товару. Надані позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо реальності господарської операції та використання придбаного товару у власній господарській діяльності з урахуванням видів діяльності за КВЕД.

Слід також зазначити, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

Таким чином, суд не приймає до уваги твердження позивача як доказ безтоварності господарської операція між позивачем та ТОВ «Мастерфрукт» твердження позивача про те що з квітня 2014 року податкова звітність з податку на додану вартість ТОВ «Мастерфрукт» подавалась з нульовими показниками, будь-які операції з придбання та реалізації товарів, робіт, послуг, у тому числі по взаємовідносинам з ТОВ «Вторма-Сплав» підприємством не декларувалось.

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази наявні у матеріалах справи у їх сукупності зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентом у ході господарських операцій, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості; твердження про відсутність факту поставки товару спростовується наявними матеріалами справи; суду не надано належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту, не доведено його недобросовісності суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Жодних заяв з приводу відшкодування судових витрат позивачем суду не заявлено, у зв'язку з цим судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 20.02.2015 №0000452201.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 30.03.2015