Ухвала

від 24.06.2015 по справі 810/957/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/957/15 Головуючий у 1-й інстанції: Панченко Н.Д. Суддя-доповідач: Карпушова О.В.

У Х В А Л А

Іменем України

24 червня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Кобаля М.І., секретаря судового засідання Самсонової М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 березня 2015 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вторма-Сплав" до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вторма-Сплав" (надалі "Вторма-Сплав") звернулося до суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.02.2015 року № 0000452201.

Позов обґрунтовано тим, що висновки податкового органу щодо нереальності здійснення господарських операції між позивачем та контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю «Мастерфрукт» (надалі ТОВ «Мастерфрукт») є необґрунтованими та безпідставними, які спростовуються первинними документами, що подані позивачем.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.03.2015 р. адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 20.02.2015 №0000452201.

Суд першої інстанції виходив з того, що операції позивача з контрагентом здійснені в межах господарської діяльності, є реальними та відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами.

Відповідач не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу в якій просять скасувати постанову Окружного адміністративного суду від 30.03.2015 р. як таку, що прийнято з порушенням норм матеріального права, та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що суду першої інстанції слід було встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між Позивачем та його контрагентом, оскільки у контрагента позивача відсутні виробничі фонди, персонал, засоби праці для здійснення господарської операції.

Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у період з 22.01.2015 р. по 23.01.2015 р. Броварською ОДПІ на підставі наказу від 22.01.2015 №40 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Вторма-Сплав» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Мастерфрукт» (код за ЄДРПОУ 38530219) за жовтень 2014 року, за результатами якої складений акт від 23.01.2015 №71/10-06-22-01/33212320 (надалі - Акт перевірки) про порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено податковий кредит за жовтень 2014 року на суму 52648,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.02.2015 року № 0000452201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 78972,00 грн., у тому числі, за основним платежем - 52648,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 26324,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся із даним позовом до суду.

Вищенаведені обставини підтверджені відповідними доказами та не є спірними.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів. їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено, що органам державної податкової служби надане право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом. Порядок проведення перевірок визначений статтями 75-86 Податкового кодексу України.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені розділом 5 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6. цієї статті встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу положень підпунктів 198.6 та 198.3. статті 198 Податкового кодексу України випливає, що виникнення у платника ПДВ права на включення податку до податкового кредиту пов'язано із фактичним відбуттям господарської операції з постачання товарів (виконання робіт, надання послуг), визначеної в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі за текстом Закон №996-XIV). Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані із рухом активів, зміною зобов'язань та власного капіталу платника податків та відповідають змісту укладених договорів.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність вчинення господарської операції, відповідність вчиненої господарської операції господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування податкового кредиту.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні» від 16 липня 1999 року N 996-XIV (надалі за текстом Закон № 996) метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 1 Закону № 996 документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинним документом.

Згідно частини 1 статті 9 Закону № 996 первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій є підставою для бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З матеріалів справи вбачається, що видами діяльності ТОВ «Вторма-Сплав» є виробництво алюмінію; неспеціалізована оптова торгівля; демонтаж (розбирання) машин і устаткування; відновлення відсортованих відходів; оптова торгівля металами та металевими рудами; оптова торгівля відходами та брухтом, що підтверджено довідкою АБ № 581965 (а.с. 49)

В обґрунтування правомірності спірного рішення відповідач зазначив, що до перевірки позивачем не були надані акти прийому-передачі товарів та технічні паспорти продукції, інші документи, які підтверджують якість придбаного феронікелю.

Разом з тим відповідач зазначив, що з квітня 2014 року податкова звітність з податку на додану вартість ТОВ «Мастерфрукт» подавалась з нульовими показниками, будь-які операції з придбання та реалізації товарів, робіт, послуг, у тому числі по взаємовідносинам з ТОВ «Вторма-Сплав» підприємством не декларувалось.

Також відповідач зазначив про неможливість ТОВ «Мастерфрукт» самостійно, власними силами та засобами виробити товар, який було реалізовано ТОВ «Вторма-Сплав» та відсутність факту придбання вказаного товару ТОВ «Мастерфрукт» у контрагентів постачальників.

З урахуванням зазначеного, посадова особа податкового органу дійшла висновку про відсутність факту поставки товарів ТОВ «Мастерфрукт» позивачеві, а відтак і про безпідставне включення останнім до податкового кредиту суми податку на додану вартість сплаченої у складі вартості придбаного товару.

Проте, судом першої інстанції встановлено та не спростовано судом апеляційної інстанції, що між ТОВ «Вторма-Сплав» як покупець та ТОВ «Мастерфрукт» як постачальник укладено договір поставки від 10.10.2014 №11, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати покупцеві у власність, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити феронікель ФН-5М, Асортимент та ціна товару визначається у видаткових накладних (пункти 2.1, 3.1 договору). Відповідно до пункту 4.2 договору передача товару від постачальника до покупця здійснюється за видатковою накладною (а.с. 28-29)

На підтвердження поставки ТОВ «Мастерфрукт» товарів позивачем надані видаткова накладна від 14.10.2014 №РН-14101 (а.с.30) та податкову накладну від 14.10.2014 №12. (а.с.31)

Як вбачається із змісту Акта перевірки, зазначена податкова накладна зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, а сума податку на додану вартість включена позивачем до податкового кредиту за жовтень 2014 року.

Крім того, позивачем надано виписку з банку по рахунку позивача, яка підтверджує, що розрахунки між позивачем та ТОВ «Мастерфрукт» здійснювались у безготівковій формі. (а.с.39)

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо не прийняття твердження відповідача як доказ безтоварності господарської операція між позивачем та ТОВ «Мастерфрукт» ненадання до перевірки технічних паспортів продукції, інших документів, які підтверджують якість придбаного феронікелю, оскільки як вбачається із переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, який затверджено наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 01.02.2005 №28, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 04.05.2005 за №466/10746, феронікель не відноситься до продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні.

Поряд з цим, позивачем надано суду належні докази перевірки якості придбаного у ТОВ «Мастерфрукт» феронікелю, а саме, протокол від 12.10.2014 аналізу феронікелю та докази наявності у позивача відповідного обладнання і кваліфікованого персоналу для проведення такого аналізу (а.с.42-44).

З урахуванням встановлених обставин, колегія суддів згодна з висновком суду першої інстанції, що позивач на підтвердження реального характеру здійснення господарських операцій з контрагентом надав суду першої інстанції первинні документи бухгалтерського обліку та податкової звітності. Вищенаведені документи містять всі необхідні реквізити, підтверджують факт здійснення господарської операції.

Отже, колегія суддів погоджується з іншим висновком суду першої інстанції, що юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що інші доводи апелянта не заслуговують уваги, оскільки не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування постанови.

Повний текс виготовлено 30.06.2015 року.

Керуючись статтями 41, 195, 196, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 березня 2015 р., залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 березня 2015 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вторма-Сплав" до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

О.В. Епель

М.І. Кобаль

.

Головуючий суддя Карпушова О.В.

Судді: Кобаль М.І.

Епель О.В.