Ухвала

від 25.03.2015 по справі 802/3694/14-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/3694/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Крапівницька Н.Л.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

25 березня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білоуса О.В.

суддів: Совгири Д. І. Полотнянка Ю.П. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Марцісь Ю.А.,

представника позивача: Манойленко К.В.

представників відповідача: Нестерук М.І., Лисенко Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Абсолют Трейдинг" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 15 січня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Абсолют Трейдинг" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії та скасувати податкове повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Абсолют Трейдинг» звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Вінницької ОДПІ про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії, скасувати податкове повідомлення-рішення. Позовні вимоги мотивовано тим, що податковим органом в ході проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ "Абсолют Трейдинг" складено акт від 27.08.2014 №2280/2203/38500247. На підставі висновків акту було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0008272203 від 18.09.2014, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в сумі 613 428 грн., з них 490 742 грн. за основним платежем та 122 686 грн. за штрафними фінансовими санкціями. Вважаючи висновки податкового органу безпідставними, а рішення - неправомірним, просили визнати податкове повідомлення-рішення протиправним та скасувати його, а також визнати протиправною інформацію, викладену у висновках акту перевірки, та заборонити податковому органу використовувати таку інформацію в якості доказової бази.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 15.01.2015 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 15.01.2015 року в частині відмови у скасуванні податкового повідомлення-рішення, та прийняти нове рішення, яким позов у цій частині задовольнити, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судовому засіданні представник позивача (апелянта) апеляційну скаргу підтримала у повному обсязі за обставин, викладених у ній, просила постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 15.01.2015 року скасувати в частині, дала пояснення, аналогічні доводам, викладеним в апеляційній скарзі.

Представники відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнали у повному обсязі, проти її задоволення заперечили, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи. Крім того, дали пояснення по суті апеляційної скарги, аналогічні викладеним в письмових запереченнях, що приєднані до матеріалів справи. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, у період з 11.08.2014 по 15.08.2014 Вінницькою ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Абсолют Трейдинг" з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Ельф" за період з 01.03.2014 по 30.04.2014, ПрАТ "Київстар" за період з 01.05.2013 по 31.05.2014, ТОВ "Ромуалінвест" за період з 01.02.2014 по 30.04.2014, ТОВ "Еверест -12" за період з 01.03.2014 по 31.05.2014, ТОВ "Кікко Бест" за період за 01.03.2014 по 31.05.2014, ТОВ "Ледаркарт", за березень 2014, ТОВ "Аллоха" з період з 01.05.2013 по 31.12.2013, ТОВ "Аллоха ОК" за період з 01.12.2013 по 28.02.2014, ПП "Оптова компанія "Ельбрус" за період з 01.08.2013 по 31.01.2014, ПРАТ "МТС" за період з 01.01.2014 по 31.05.2014, ТОВ "Астеліт" за період з 01.07.2013 по 31.05.2014, ПП "Адаман" за лютий 2014.

В ході цієї перевірки виявлено: 1) порушення п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України у зв'язку з чим, позивачем занижено податок на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за період з 01.05.2013 по 31.05.2014 в сумі 490777 грн., в тому числі, за серпень 2013 на 81500 грн., за вересень 2013 на 79 000 грн., за жовтень 2013 на 78 350 грн., за листопад 2013 на 84873 грн., за грудень 2013 на 82460 грн., за січень 2014 на 64594 грн., за лютий 2014 на 20000грн.; 2) порушення п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України та завищено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті нарахуванню та сплаті в бюджет за березень 2014 на 35 грн.(а.с.32-80 том 1). Результат даної перевірки оформлений актом від 27.08.2014 № 2280/2203/38500247 (надалі - акт від 27.08.2014).

На підставі висновків акту Вінницькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення рішення №0008272203 від 18.09.2014, яким визначено грошове зобов'язання 613 428 грн., з них 490 742 грн. за основним платежем та 122 686 грн. за штрафними фінансовими санкціями (а.с.81 том 1). Зокрема, згідно акту від 27.08.2014 року, перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.05.2013 по 31.05.2014 встановлено його завищення на 566 311 грн., в розрізі господарських взаємовідносини позивача з ПП "Оптова компанія "Ельбрус" та ПП "Адаман".

Судом першої інстанції встановлено, що у відповідності до договору про надання послуг №АТ 9/13 від 22.07.2013 р., виконавець ТОВ "Абсолют Трейдинг" зобов'язується надавати послуги по популяризації товарів, послуг замовника ПП "Оптова компанія "Ельбрус", інформуванню споживачів про товари та послуги, просування товару, які визначено в п.1.1 договору в порядку, строки та на умовах визначних цим договором та відповідними додатковими угодами. Під товаром розуміють стартові пакети, prepaid продукцію, модеми телефони.

Зобов'язанням виконавця є надавати послуги належним чином і у відповідності до умов цього договору, надавати потенційним клієнтам повну інформацію, щодо товару в тому числі про правила та умов використання товару, строк придатності товару, тарифи на послуги мобільного зв'язку кожного з операторів, здійснювати пошук каналів збуту товару, вивчати ринок товарів та послуг, про що в режимі реального часу інформувати замовника. Здійснювати популяризацію торгівельних марок виробників товару та продуктів шляхом інформування потенційних клієнтів про особливості та переваги кожної з торгівельних марок, здійснювати інформаційне сприяння позитивному іміджеві замовника перед існуючим та потенційним клієнтом (розділ 2).

На підтвердження виконання умов договору суду першої інстанції було надано: податкові накладі, довіреності, які підписані від імені замовника ОСОБА_5 та видані за видатковими накладними, акти прийому - передачі наданих послуг (а.с.37-45 том 2, а.с.258-291 том 6).

Окрім того, за договором поставки продукції №АТ 22/2013 від 01.08.2013р. ПП "Оптова компанія "Ельбрус", як постачальник, продає та поставляє, а покупець ТОВ "Абсолют Трейдинг" купує та оплачує товар на умовах та у порядку визначених цим договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в додатках (специфікаціях) або накладних, що засвідчують прийом-передачі товару від постачальника до покупця та є невід'ємною частиною цього договору.

В підтвердження факту виконання договору позивачем було надано видаткові накладні, податкові накладні (а.с. 222-251 том № 6).

З матеріалів справи також слідує, що у відповідності до договору надання послуг №АД-02/2014/2 від 10.02.2014 виконавець ТОВ "Абсолют Трейдинг" зобов'язується надати послуги по популяризації товарів та послуг замовника ПП "Адаман", інформуванню споживачів про товари та послуги, просуванню товару, які визначені за умовами даного договору, в порядку та строки та на умовах визначених цим договором та відповідними додатковими угодами. Під товаром розуміють стартові пакети, prepaid продукцію, модеми телефони. На підтвердження виконання цього положення, позивачем представлено акт приймання - передачі наданих послуг від 28.02.2014 та податкову накладу від 28.02.2014 №347 за якою загальна сума коштів, що підлягає сплаті становить 120000 грн. (а.с. 292-297 том 6).

В судовому засіданні представник відповідача пояснила апеляційному суду, що підставою для висновків щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства та прийняття оскаржуваного рішення стало включення відповідних сум ПДВ за операціями з надання послуг (а не реалізацію товарів), передбачених договорами.

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції керувався тим, що відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Зі змісту п.185.1 ст. 185 Податкового кодексу України слідує, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України;

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами.

Колегія суддів зауважує, що згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Вищий адміністративний суд в Інформаційному листі від 20.07.2010 р. N 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" звертає увагу на необхідність індивідуалізації кваліфікації дій платників податку з формування податкового кредиту та сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість з огляду на добросовісність такого платника.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з вищезазначеним Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Однак, з аналізу актів приймання наданні послуг не можливо встановити зміст наданих послуг, у зв'язку з формальним формулювання виконання умов договорів, не конкретизовано момент, об'єм наданих робіт, акти не містять інформації про фактично понесені витрати на здійснення даних послуг, відсутній розрахунок вартості наданих послуг та не відображено отримання платником податку результатів робіт (послуг), які канали збуту товарів позивача знайдено виконавцем послуг.

Окрім того, суду не було надано жодного доказу щодо просування товару та забезпечення інформацією щодо виконання своїх зобов'язань ТОВ "Абсолют Трейдинг" перед замовниками.

Як свідчить договори про надання послуг укладенні позивачем з ПП "Оптова Компанія "Ельбрус" та ПП "Адаман" під послугами (р.1.2 р.1) розуміють:

систематичне надання повної інформації щодо товару, в тому числі про правила та умови використання товару, строк придатності товару, тарифи на послуги мобільного зв'язку кожного з операторів;

вивчення, дослідження та аналізу споживного попиту, пошук каналів збуту для реалізації товару, вивчення ринку товарів, послуги зі збору та розповсюдження інформації про товар, популяризація торгівельних марок виробників товару та продуктів, інформаційне сприяння позитивному іміджеві операторів перед існуючими та потенційними клієнтами,

розміщення товару в місцях продажу та підтримання в торгових приміщеннях достатнього асортименту товару, систематичне інформування потенційних споживачів про наявні товари, акції та особливості кожного виду товару.

Суд першої інстанції обґрунтовано зауважив, що відповідно до пп. 14.1.213, п. 14.1 ст. 14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Вищий адміністративний суд України у листі №742/11/13-11 від 02.06.2011 року звернув увагу на те, що судам в обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податків. Перевірці підлягають обставини, що свідчать про відсутність ділової мети у діях платника податку, зокрема у разі подальшого продажу придбаного товару нижче за ціну придбання; придбання товарів (послуг) у посередників за наявності прямих контактів з їх виробниками; придбання послуг, використання яких не може мати позитивного впливу на результати господарської діяльності платника податку тощо.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відсутності ділової мети при господарських взаємовідносин позивача з ПП "Оптова Компанія "Ельбрус" та ПП "Адаман". Позивачем не доведено, в чому саме полягала популяризація торговельних мереж операторів телекомунікаційної мережі - клієнтів позивача і зрештою, який економічний ефект був для позивача від таких послуг.

З огляду на викладене, позивачем були надані суду документи, які не відповідають вимогами первинності в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і не являються підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Апеляційний суд також звертає увагу на те, що в матеріалах справи (т.2, а.с. 29-31) наявні відомості про те, що засновник і службова особа ПП «Оптова компанія Ельбрус» ОСОБА_5 була допитана в ході кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212, ч.2 ст. 205 КК України. Вона показала, що не причетна до створення та діяльності ПП «Оптова компанія Ельбрус».

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведенного, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відмови у задоволенні заявлених вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Абсолют Трейдинг" залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 15 січня 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 30 березня 2015 року.

Головуючий Білоус О.В.

Судді Полотнянко Ю.П.

Совгира Д. І.