Постанова

від 25.03.2015 по справі 806/766/15

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2015 року Житомир справа № 806/766/15

категорія 6.2

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Капинос О.В.,

за участю секретаря Барібан А.І.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Бондар О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держземагентства у Житомирській області про визнання дій протиправними, скасування відмови та зобов'язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_3 звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить визнати протиправними дії Головного управління Держземагенства у Житомирській області, скасувати відмову про видання наказу про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у її приватну власність за межами населеного пункту Романівської сільської ради Брусилівського району Житомирської області викладену у листі за вих. № 19-6-0.21-2018/2-15 від 09.02.2015 року та зобов"язати Головне управління Держземагенства у Житомирській області розглянути проект із землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки, розташованої за межами населеного пункту Романівської сільської ради Брусилівського району Житомирської області та прийняти рішення щодо його затвердження у відповідності до вимог ч.6 ст.5 Закону України "Про особисте селянське господарство" ст.ст.118, 122 Земельного кодексу України.

В обґрунтування позову зазначає, що відмова відповідача є протиправною та такою, суперечить вимогам ст.5 Закону України "Про особисте селянське господарство", оскільки згідно ч.6 ст.5 Закону України "Про особисте селянське господарство" громадяни України, які реалізували своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства в розмірі менше 2,0 гектара, мають право на збільшення земельної ділянки в межах норм, установлених статтею 121 Земельного кодексу України для ведення особистого селянського господарства.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити в задоволенні позовних вимог, з мотивів викладених у письмових запереченнях. Зокрема вказав, що позивач використав своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки по даному виду використання, оскільки вже є власником земельної ділянки площею 0,8500 га з цільовим призначенням земельної ділянки - для ведення особистого підсобного господарства, що підтверджується держаним актом на право приватної власності (серія НОМЕР_1), виданого на підставі рішення виконкому Романівської сільської ради народних депутатів від 18.10.2000 року № 56. Крім того, вказав, що згідно листа № 14-22-4/2080 від 05.04.2002 р. Державного комітету України по земельних ресурсах (Держкомзему) зазначено, що поняття "особисте підсобне господарство" (ст.56 Земельного кодексу України від 18.12.90 р. № 561-ХІІ (561-12) та "особисте селянське господарство" ( ст.33 Земельного кодексу України від 25.10.2001 р. № 2768-ІІІ (2768-14) за змістом тотожні. Тому вважає, що позивач у відповідності до вимог ч.4 ст.116 Земельного кодексу України, ч.6 ст.5 Закону України "Про особисте селянське господарство" не має права на збільшення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити виходячи з наступного.

Судом встановлено, що рішенням Романівської сільської ради Брусилівського району Житомирської області від 18.01.2001 року позивачем було використано право на безоплатне отримання у приватну власність земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства загальною площею 0,60 га та отримано Державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 (а.с.10).

Окрім отриманої у приватну власність земельної ділянки, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1, у постійному користуванні позивача знаходилася земельна ділянка площею 0,2818 га за межами населеного пункту Романівської сільської ради Брусилівського району Житомирської області.

24.02.2012 року розпорядженням голови Брусилівської райдержадміністрації Житомирської області №24 позивачу було надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність орієнтовною площею 0,35 га, розташовану за межами населеного пункту Романівської сільської ради Брусилівського району Житомирської області (а.с.8).

В подальшому 17 квітня 2014 року позивач уклала договір з ТОВ "Терра-Полісся" на виконання комплексу робіт по розробленню проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність.

Однак, листом від 09.02.2015 р. за № 19-6-0.21-2018/2-15 Головним управлінням Держземагенства у Житомирськй області позивачу було відмовлено у погодженні вищевказаного проекту землеустрою на підставі п.4 ст.116 Земельного кодексу України, у зв"язку з тим, що передача безоплатно у приватну власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання (а.с.11).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Вказані правовідносини щодо надання земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства регламентуються Земельним кодексом України від 25.10.2001 року № 2768-ІІІ.

Відповідно ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами встановлений ст.118 ЗК України. Відповідно вказаної норми закону громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян особами, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою (далі - Комісія). Комісія протягом трьох тижнів з дня одержання проекту надає відповідному органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування свій висновок щодо погодження проекту або відмови у його погодженні. У разі відмови у погодженні проект повертається заявнику у зазначений у цій частині строк. Підставою відмови у погодженні проекту може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається Комісією до відповідного органу земельних ресурсів для здійснення такої експертизи. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Згідно пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно ч. 4 ст.116 Земельного кодексу України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що право на отримання земельної ділянки у власність земельним законодавством встановлена лише один раз по кожному виду цільового використання, передбаченого ст.121 Земельного кодексу України. При цьому, одноразовість отримання земельної ділянки у власність означає, що особа, котра скористалася своїм правом і отримала у власність земельну ділянку меншу від граничної площі, передбаченої ст.121 ЗК України, не має правових підстав для отримання у власність земельну ділянку цього цільового призначення вдруге, навіть площею, що складає різницю між гранично можливою та раніше отриманою у власність.

Як вбачається з матеріалів справи, право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства (кадастровий №1820984303:02:002:0217) площею 0,0852 га та (кадастровий №1820984300:03:000:0468) площею 0,1884 га, (кадастровий №1820984303:02:002:0216 площею 0,4116 га) ОСОБА_3 вже було використано (а.с. 11). Вказані обставини в ході розгляду справи не заперечувалися представником позивача.

Таким чином, позивач використала своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки по даному виду використання, оскільки вже є власником земельної ділянки площею 0,8500 га з цільовим призначенням земельної ділянки - для ведення особистого підсобного господарства, що підтверджується держаним актом на право приватної власності (серія НОМЕР_1), виданого на підставі рішення виконкому Романівської сільської ради народних депутатів від 18.10.2000 року № 56.

Також суд звертає увагу, що у листі Державного комітету України по земельних ресурсах № 14-22-4/2080 від 05.04.2002 р., зазначено, що поняття "особисте підсобне господарство" (ст.56 Земельного кодексу України від 18.12.90 р. № 561-ХІІ (561-12) та "особисте селянське господарство" ( ст.33 Земельного кодексу України від 25.10.2001 р. № 2768-ІІІ (2768-14), за змістом є тотожні.

Посилання ж позивача на ч. 6 ст. 5 Закону України "Про особисте селянське господарство", згідно якої громадяни України, які реалізували своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства в розмірі менше 2,0 гектара, мають право на збільшення земельної ділянки в межах норм, установлених статтею 121 Земельного кодексу України для ведення особистого селянського господарства безпідставні та не ґрунтуються на нормах земельного законодавства, діючого на час спірних правовідносин. Оскільки наведена законодавча норма передбачає отримання земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства за Земельним кодексом України від 18 грудня 1990 року № 561-XI, який втратив чинність з 1 січня 2002 року згідно із Земельним кодексом України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III, тобто має місце отримання земельної ділянки для вказаних цілей до 01.01.2002 р. у розмірах менших 2 га. В даній справі спірні правовідносини щодо надання вдруге безоплатно земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства виникли у 2015 році, тому ч.6 ст.5 Закону України "Про особисте селянське господарство" не підлягає застосуванню до даних спірних правовідносин.

Враховуючи, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених законодавством провадиться один раз по кожному виду використання, відмова Головного управління Держземагенства у Житомирській області на клопотання ОСОБА_3 не суперечить вимогам чинного законодавства та прийнята з урахуванням об'єктивних обставин.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

За таких обставин, суд не знаходить підстав для визнання неправомірними дій відповідача, а відтак зобов'язання розглянути проект із землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки, розташованої за межами населеного пункту Романівської сільської ради Брусилівського району Житомирської області та прийняти рішення щодо його затвердження у відповідності до вимог ч.6 ст.5 Закону України "Про особисте селянське господарство" ст.ст.118, 122 Земельного кодексу України.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 86, 158-162, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до Головного управління Держземагентства у Житомирській області відмовити.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.В. Капинос

Повний текст постанови виготовлено: 30 березня 2015 р.