Ухвала

від 14.05.2015 по справі 806/766/15

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Капинос О.В.

Суддя-доповідач:Котік Т.С.

УХВАЛА

іменем України

"14" травня 2015 р. Справа № 806/766/15

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Котік Т.С.

суддів: Жизневської А.В.

Малахової Н.М.,

при секретарі Єрикаловій О.О. ,

за участю представника позивача

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_3- ОСОБА_5 на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "25" березня 2015 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держземагенства у Житомирській області про визнання дій протиправними,скасування відмови та зобов'язання вчинити дії ,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 25 березня 2015 року відмовлено ОСОБА_3 у задоволенні позову до Головного управління Держземагенства у Житомирській області про визнання протиправними дій, скасування відмови та зобов"язання розглянути проект із землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки, розташованої за межами населеного пункту Романівської сільської ради Брусилівського району Житомирської області та прийняти рішення щодо його затвердження у відповідності до вимог ч.6 ст.5 Закону України "Про особисте селянське господарство", ст.ст.118, 122 Земельного кодексу України.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду та прийняти нову - про задоволення позову. Зокрема, апелянт посилається на те, що висновки суду не узгоджуються з вимогами ст.5 Закону України "Про особисте селянське господарство".

Розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 24.02.2012 року розпорядженням голови Брусилівської райдержадміністрації Житомирської області №24 ОСОБА_3 було надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність орієнтовною площею 0,35 га, розташовану за межами населеного пункту Романівської сільської ради Брусилівського району Житомирської області (а.с.8).

В подальшому, 17 квітня 2014 року позивач уклала договір з ТОВ "Терра-Полісся" на виконання комплексу робіт по розробленню проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність.

Проте, листом від 09.02.2015 р. за № 19-6-0.21-2018/2-15 Головним управлінням Держземагенства у Житомирській області позивачу було відмовлено в погодженні вищевказаного проекту землеустрою на підставі п.4 ст.116 Земельного кодексу України, у зв"язку з тим, що передача безоплатно у приватну власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання (а.с.11).

Суд першої інстанції перевіряючи дії відповідача на відповідність вимогам частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України дійшов висновків, що Головне управління Держземагенства у Житомирській області діяло правомірно.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з вказаним висновком, виходячи з наступного.

Відповідно ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно з п. «в» ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства в розмірі не більше 2,0 гектара.

Відповідно до ч. 4 ст. 116 Земельного кодексу України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

З урахуванням зазначених правових норм, є вірними висновки суду першої інстанції, що земельним законодавством, встановлено право на отримання земельної ділянки у власність лише один раз по кожному виду цільового використання, передбаченого ст.121 Земельного кодексу України. При цьому, одноразовість отримання земельної ділянки у власність означає, що особа, котра скористалася своїм правом і отримала у власність земельну ділянку меншу від граничної площі, передбаченої ст.121 ЗК України, не має правових підстав для отримання у власність земельну ділянку цього цільового призначення вдруге, навіть площею, що складає різницю між гранично можливою та раніше отриманою у власність.

Як встановлено судом першої інстанції, рішенням Романівської сільської ради Брусилівського району Житомирської області від 18.01.2001 року позивачем було використано право на безоплатне отримання у приватну власність земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства загальною площею 0,60 га та отримано Державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 (а.с.10).

Згідно відомостей, викладених у листі Державного комітету України по земельних ресурсах № 14-22-4/2080 від 05.04.2002 р., поняття "особисте підсобне господарство" (ст.56 Земельного кодексу України від 18.12.90 р. № 561-ХІІ (561-12) та "особисте селянське господарство" ( ст.33 Земельного кодексу України від 25.10.2001 р. № 2768-ІІІ (2768-14), за змістом є тотожні.

Окрім того, право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства (кадастровий НОМЕР_2) площею 0,0852 га, (кадастровий НОМЕР_3) площею 0,1884 га та (кадастровий НОМЕР_4 площею 0,4116 га) позивачкою уже було використано (а.с. 11), оскільки вона вже є власником земельної ділянки площею 0,8500 га з цільовим призначенням земельної ділянки - для ведення особистого підсобного господарства.

Судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги посилання позивача на порушення відповідачем ч. 6 ст. 5 Закону України "Про особисте селянське господарство".

Так, за змістом ч. 6 ст. 5 Закону України "Про особисте селянське господарство" громадяни України, які реалізували своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства в розмірі менше 2,0 гектара, мають право на збільшення земельної ділянки в межах норм, установлених статтею 121 Земельного кодексу України для ведення особистого селянського господарства.

Наведена законодавча норма передбачає отримання земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства за Земельним кодексом України від 18 грудня 1990 року № 561-XI, який втратив чинність з 1 січня 2002 року згідно із Земельним кодексом України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III, тобто має місце отримання земельної ділянки для вказаних цілей до 01.01.2002 р. у розмірах менших 2 га.

В даній справі спірні правовідносини щодо надання вдруге безоплатно земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства виникли у 2012 році, тому ч.6 ст.5 Закону України "Про особисте селянське господарство" не підлягає застосуванню до даних спірних правовідносин, а тому суд першої інстанції дійшов обгрунтованих висновків, що відмова Головного управління Держземагенства у Житомирській області на клопотання ОСОБА_3 не суперечить вимогам чинного законодавства та прийнята на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Доводи апелянта про те, що позивачка не набувала права власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства після вступу в силу Земельного кодексу України від 25.10.2001 року, не спростовують обставин, встановлених судом та не надають позивачці права на отримання вдруге безоплатно земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства .

На підставі вищезазначеного, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо безпідставності позовних вимог, не містять фактів невірного застосування судом норм матеріального та процесуального права, а тому колегія суддів не вбачає підстав, визначених ст. 202 КАС України, для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3- ОСОБА_5 залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "25" березня 2015 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.С. Котік

судді: А.В. Жизневська

Н.М. Малахова

Повний текст cудового рішення виготовлено "15" травня 2015 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу ОСОБА_3 АДРЕСА_1

3- відповідачу Головне управління Держземагенства у Житомирській області вул. Довженка,45,м.Житомир,10002

4 - представнику позивача ОСОБА_5 АДРЕСА_2 - ,