Постанова

від 05.03.2015 по справі 818/3672/14

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2015 р. Справа №818/3672/14

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Осіпової О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Мікулінцевої А.П.,

представників позивача - Ємельяненко С.В., Бричко М.Я., Груденя О.М.,

представника відповідача - Шаповал Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №818/3672/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Инжстрой"

до Державної податкової інспекцї у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Инжстрой» (надалі по тексту - позивач, ТОВ "Инжстрой") звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів в Сумській області (надалі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Сумах) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.09.2014 року №0002812203 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 36290грн., в т.ч. на 29032грн. - за основним платежем та на 7258грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Свої вимоги мотивує тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте контролюючим органом на підставі висновків перевірки, про порушення позивачем п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за листопад 2011 року у сумі 29032грн. Позивач вважає такі висновки протиправними з огляду на те, що вони не ґрунтуються на нормах Податкового кодексу України, а перевірка проведена без врахування всіх обставин та не досліджено у повному обсязі наданих під час перевірки первинних документів бухгалтерського та податкового обліку. З приводу взаємовідносин зі спірними контрагентами позивач вказує, що твердження контролюючого органу про фіктивність та відсутність факту реального здійснення господарської діяльності із даними контрагентами ґрунтуються на припущеннях, а відтак є непідтвердженими та такими, що не відповідають дійсності.

Представники позивача у судовому засіданні позов підтримали, просили задовольнити його у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні. У письмових запереченнях в обґрунтування правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення зазначав, що перевіркою встановлено порушення позивачем п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України під час формування податкового кредиту з ПДВ за наслідками господарських взаємовідносин з ПВКП МН «Нік» та з ТОВ «Єврофасад-М». Вказував, що надані позивачем в ході проведення перевірки документи не підтверджують реальності здійснення господарських операцій. Зазначав, що позивачем не було надано до перевірки специфікацій до договорів купівлі-продажу товарів, а також копій сертифікатів якості заводу-виробника, що унеможливлює визначити походження товару та відповідно підтвердити факт реальності поставки саме того товару, що вказано у накладних (первинних документах). Крім того, в товарно-транспортній накладній на автомобіль держ. НОМЕР_2 пунктом навантаження вказано м. Харків, а вантажовідправником - ПВКП МН «Нік», юридична адреса якого -40030, м. Суми, вул.. Харківська,78, а тому відвантаження придбаних товарів не здійснювалося із м. Харків. У наданій до перевірки товарно-транспортній накладній на автомобіль ГАЗ-330232 держ.НОМЕР_1, що є власністю ТОВ «Інжстрой», згідно з якою водій ОСОБА_5 перевозив вантаж (комплект матеріалів вентильованого фасаду з АКП) з пункту навантаження м. Суми до пункту розвантаження м. Тростянець, вул. Набережна,28А, відсутня печатка вантажовідправника - ТОВ «Єврофасад-М» та відмітка про його передачу вантажоодержувачу - ТОВ «Инжстрой». Придбані будівельні матеріали були використані позивачем лише частково у будівельних роботах. А тому, контролюючим органом, правомірно констатовано заниження податку на додану вартість та збільшено суму відповідного грошового зобов'язання (а.с.163-166).

Вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ТОВ "Инжстрой" зареєстроване як юридична особа Сумським міським управлінням юстиції 23.07.1996 року (код ЄДРПОУ 23994598), взято на податковий облік в органах державної податкової служби 24.07.1996 року за №2343, перебуває на обліку ДПІ у м. Сумах та є платником податку на додану вартість (а.с.202-203).

Видами діяльності ТОВ «Инжстрой" є будівництво житлових і нежитлових будівель, будівництво інших споруд, н.в.і.у, неспеціалізована оптова торгівля, інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах.

В період з 13.08.2014 року до 19.08.2014 року відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарським операціям з ПВКП МН «Нік» (код ЄДРПОУ 14011740) за листопад 2011 року та січень 2012 року та ТОВ «Єврофасад-М» (код ЄДРПОУ 36898506) за листопад 2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 27.08.2014 року №3495/2203/23994598/358, відповідно до якого зафіксовано порушення позивачем п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за листопад 2011 року у сумі 29032грн. (а.с.12-24).

На підставі вказаного акту ДПІ у м. Сумах винесено податкове повідомлення-рішення від 15.09.2014 року №0002812203 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 36290грн., в т.ч. на 29032грн. - за основним платежем та на 7258грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.8).

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку спірному податковому повідомленню-рішенню від 15.09.2014 року №0002812203 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 36290грн., в т.ч. на 29032грн. - за основним платежем та на 7258грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, суд виходив з наступного.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (в редакції, чинній у період, що перевірявся) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З огляду на викладене, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, визначенні вказаною нормою.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пункт 201.5 статті 201 Податкового кодексу України встановлює, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 182 цього Кодексу.

Статтею першою Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Згідно з вимогами статті 4 Закону № 996-XIV одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Судом встановлено, що протягом періоду, що перевірявся, між позивачем (по тексту договору - Покупець) та ПВКП МН «Нік» (по тексту договору - Постачальник) укладено договір поставки №14 від 01.11.2011 року (надалі по тексту - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця будівельні матеріали, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити його загальну вартість в порядку та на умовах, визначених даним договором (а.с.42).

Відповідно до пп.1.3 п.1 договору номенклатура, асортимент, загальна кількість товару, розмір партії, умови та строки постачання передбачаються у рахунках-фактурах або специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно з пунктом 3.3 Договору на кожну партію товару продавець в обов'язковому порядку надає покупцю наступні документи: рахунок-фактуру, видаткову накладну, податкову накладну, копію сертифікату якості заводу-виробника або документ, що замінює його.

Відповідно до матеріалів справи, підставою для формування позивачем податкового кредиту у листопаді 2011 року стала податкова накладна, видана ПВКП МН «Нік» від 23.11.2011 року №16 на суму ПДВ 25698грн.92коп. (а.с.89).

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем долучено до матеріалів справи належним чином завірені копії наступних документів: видаткової накладної №149 від 30.11.2011 року; платіжного доручення №671 від 23.11.2011 року на загальну суму 154193грн.52коп.; товарно-транспортної накладної на автомобіль держ.НОМЕР_2, згідно з якою ПП ОСОБА_6 здійснював перевезення вантажу з пункту навантаження «м. Харків» до пункту розвантаження «м.Тростянець, вул. Набережна,28а»; рахунку-фактури, в якому номенклатура товару визначена як «труба пластикова ПП160, труба пластикова ПП350, труба пластикова ПП400, труба пластикова ПП500, кільце зібране з/б1м, люк чавунний каналізаційний «Т», кількість - «257мп, 23мп,119мп,45мп,53шт., 20шт.» відповідно, та загальна вартість - 154193грн.52коп., в т.ч. ПДВ - 25698грн.92коп.; (а.с.78-79,82,87,88).

Згідно з журналом реєстрації довіреностей (а.с.83-86) товар від постачальника отримувався головним інженером ТОВ «Инжстрой» Зеленським В.М.

Транспортування придбаних у ПВКП МН «Нік» будівельних матеріалів здійснювалось ФОП ОСОБА_6 згідно з договором перевезення вантажу від 04.10.2011 року (а.с.214-217), на виконання 5.1 та п.3 якого оформлено: рахунок №4 від 30.11.2011 року на оплату послуг з перевезення (а.с.80), акт приймання-здачі виконаних робіт №25 від 30.11.2011 року (а.с.81), товарно-транспортну накладну від 30.11.2011 року (а.с.82), товарний чек (а.с.218).

Судом встановлено, що придбані у ПВКП МН «Нік» будівельні матеріали позивачем в подальшому частково використано у власній господарській діяльності, а саме, з метою виконання договірних зобов'язань перед ПАТ «Крафт Фудз Україна» (код ЄДРПОУ 00382220) за договором № ВО 1103-2966 від 10.03.2011 року з будівництва зовнішніх мереж каналізації корпусу виробництва печива на території замовника, про що свідчать копії актів приймання виконаних робіт форми КБ-2 (а.с.39-41,43-52).

Вказані операції не заперечуються ДПІ у м. Сумах та підтверджено долученими до матеріалів справи первинними бухгалтерськими документами.

Господарські операції позивача здійснювались в межах основних видів діяльності позивача за КВЕД.

Також, протягом періоду, що перевірявся, підставою для формування позивачем податкового кредиту стала податкова накладна, видана ТОВ «Єврофасад-М» 03.11.2011 року №2 на загальну суму 20000грн., в т.ч. ПДВ - 3333грн.33коп. (а.с.15)ю

На підтвердження постачання товару (комплекту матеріалів вентильованого фасаду з АКП) позивачем долучено до матеріалів справи належним чином завірені копії наступних документів: рахунку-фактури №СФ-0000037 від 02.11.2011 року, платіжного доручення №615 від 03.11.2011 року на суму 20000грн., видаткової накладної №РН-0000010 від 15.12.2011 року в сумі 28600грн., у т.ч. ПДВ 4766грн.82коп., товарно-транспортної накладної від 17.12.2011 року на автомобіль ГАЗ-330232 держ.НОМЕР_1, що є власністю ТОВ «Инжстрой», згідно з якою водій ОСОБА_5 перевозив вантаж (комплект матеріалів вентильованого фасаду з АКП) з пункту навантаження м. Суми до пункту розвантаження м. Тростянець, вул. Набережна,28А, у розділі вантажовідправник вказано ТОВ «Єврофасад-М»; подорожнього листа від 17.12.2011 року №003821; банківської виписки від 03.11.2011 року (а.с.109-114, 207-213).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що господарські операції позивача зі спірними контрагентами у перевірений період мали реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку, а тому формування позивачем податкового кредиту з ПДВ на підставі належним чином оформлених податкових накладних ґрунтуються на вимогах Податкового кодексу України.

Надаючи оцінку твердженню ДПІ у м. Сумах про не підтвердження реальності операцій позивача з ПВКП МН «Нік» та з ТОВ «Єврофасад-М», які на думку відповідача обґрунтовані актом від 06.05.2014 року №1617/22-04/14011740/165 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПВКП МН «Нік» за період з 01.09.2011 року до 30.09.2011 року та з 01.11.2011 року до 30.11.2011 року» та актом від 10.04.2012 року №22/2250/36898506/2 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Єврофасад-М» щодо підтвердження господарських операцій із платниками податків згідно з відомостями по податку на додану вартість за листопад 2011 року» (а.с.168-191) , суд звертає увагу на те, що висновок відповідача про порушення позивачем вимог чинного податкового законодавства України ґрунтується головним чином на аналізі характеру господарської діяльності контрагентів позивача.

Згідно з частиною другою статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не повинен нести відповідальність за господарську діяльність своїх контрагентів.

Позивач є відокремленою юридичною особою від своїх контрагентів, а тому не може нести податкову відповідальність за відсутності вини, оскільки це б порушувало конституційний принцип індивідуального характеру відповідальності.

Крім того, чинне станом на час виникнення спірних правовідносин законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування, чи формувати валові витрати.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", "якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту".

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивачем, на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних бухгалтерських документів, правомірно включено суму податку на додану вартість до податкового кредиту, визначену актом перевірки, за спірний період.

При цьому, суд не приймає до уваги посилання контролюючого органу на відсутність сертифікатів якості заводу-виробника на товар, отриманий від постачальників, як на підставу для висновку про безтоварність господарських операцій позивача з ПВКП МН «Нік» та з ТОВ «Єврофасад-М», оскільки зберігання даних документів, як первинних, не передбачено Законом України від 16.07.99 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", адже вони не містять інформації про господарські операції та не підтверджують їх здійснення, і їх наявність не передбачена правилами ведення бухгалтерського та/або податкового обліку на підприємстві. Зазначені документи можуть свідчити лише про відповідність якість товару, що постачається згідно з договором, діючим ГОСТам.

Щодо надання контрагентом позивача - ПВКП МН «Нік» під час проведення документальної позапланової виїзної перевірки, результати якої оформлені актом від 06.05.2014 року №1617/22-04/14011740/165, іншого транспортного документу - товарно-транспортної накладної від 21.11.2011 року, відповідно до якої товар перевозився автопідприємством ПВКП «Скін» (а.с.236), а не ФОП ОСОБА_6, як це було зазначено в товарно-транспортній накладній від 30.11.2011 року (а.с.82), наданій позивачем під час позапланової виїзної перевірки його діяльності, суд зазначає, що товарно-транспортна накладна від 21.11.2011 року не має жодного відношення до взаємовідносин між ТОВ «Инжстрой» з ПВКП МН «Нік», про що безпосередньо свідчить її зміст.

Зокрема, замовником та вантажоодержувачем у ній вказано не підприємство позивача, а ТОВ «Виробничо-технологічна комплектація», а назва продукції, товару (вантажу) значиться як «сітка для армування 150х150х4ммх1х2мм», що не відповідає номенклатурі товару, переліченій у видатковій накладній №149 від 30.11.2011 року та в рахунку-фактурі №131 від 22.11.2011 року: «труба пластикова ПП160, труба пластикова ПП350, труба пластикова ПП400, труба пластикова ПП500, кільце зібране з/б1м, люк чавунний каналізаційний «Т», кількість - «257мп, 23мп,119мп,45мп,53шт., 20шт.» (а.с.78-79).

Посилання ДПІ у м. Сумах на ненадання ТОВ "Инжстрой" під час проведення перевірки письмового договору купівлі-продажу будівельних матеріалів з ТОВ «Єврофасад-М» суд також вважає необґрунтованими, оскільки за загальним правилом, визначеним ст. 208 Цивільного кодексу України, угоди між юридичними особами повинні укладатись у письмовій формі. Проте в силу ст. 218 Цивільного кодексу України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Недодержання простої письмової форми, якщо такий наслідок не передбачений прямо законом, не тягне за собою його недійсність. В законах прямо не передбачено недійсності договору купівлі-продажу у разі укладення його в усній формі, такий договір не визнаний судом недійсним, тому, в силу презумпції правомірності правочину, закріпленої в ст. 204 Цивільного кодексу України, договір купівлі-продажу, укладений в спрощений спосіб шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, що дозволено ст. 181 Господарського кодексу України, є правомірним.

Крім того, суд не погоджується з доводами контролюючого органу про не підтвердження реальності господарських операцій з постачання товару (комплекту матеріалів вентильованого фасаду з АКП) від ТОВ «Єврофасад-М» внаслідок відсутності у товарно-транспортній накладній від 17.12.2011 року (а.с.112) печатки вантажовідправника - ТОВ «Єврофасад-М» та відмітки про його передачу вантажоодержувачу - ТОВ «Инжстрой», оскільки замовником та вантажоотримувачем у даному випадку було саме ТОВ «Инжстрой» і перевезення придбаного товару здійснювалося за допомогою автомобіля ГАЗ-330232 держ.НОМЕР_1, що є його власністю.

Таким чином, сукупність наданих представником позивача документів дають достатні підстави дійти висновку про фактичне виконання умов договорів із спірними контрагентами, окрім того, зі змісту первинних документів, долучених до матеріалів, в діяльності позивача та його контрагентів наявні розумні економічні та організаційно-адміністративні причини для укладання договору, а також наявні чинники, з якими закон пов'язує можливість формування позивачем податкового кредиту за спірними операціями, зокрема, витрати позивача за цим договором повною мірою пов'язані з його господарською діяльністю.

В ході судового розгляду справи в повному обсязі доведено реальність господарських операцій з придбання товарів, встановлено факт понесення позивачем витрат та сплати у ціні придбаних товарів податку на додану вартість, а також використання таких товарів у подальшій господарській діяльності позивача.

Суд, проаналізувавши фактичні обставини та матеріали справи, оцінивши докази, надані сторонами, не знайшов у діях платника податків (позивача) порушень тих норм законів, на які посилається відповідач, і прийшов до висновку, що твердження контролюючого органу про наявність таких порушень ґрунтуються на його припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача суперечать вимогам закону та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Суд не погоджується з позицією відповідача у справі з мотивацій, наведених вище та вважає, що відповідачем неправильно застосовані норми Податкового кодексу України, відтак, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте необґрунтовано та не на підставі закону, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного повідомлення-рішення покладено на контролюючий орган.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VI визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Пунктом 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру встановлюється ставка судового збору в розмірі 2 відсотка розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

До позовної заяви додано документ про сплату судового збору, а саме платіжне доручення №530 від 18 грудня 2014 року, відповідно до якого позивачем сплачено судовий збір у розмірі 182грн.70коп. (а.с.2).

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Виходячи з викладеного, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України сплачену позивачем суму судового збору під час звернення із позовом до суду у розмірі 182грн.70коп.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Инжстрой" до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення -від 15.09.2014 року №0002812203 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.09.2014 року №0002812203 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 36290грн., в тому числі на 29032грн.- за основним платежем та на 7258грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Инжстрой" (40000, м. Суми, вул. Прокоф'єва, буд.14/3, офіс 164, (код 23994598) судовий збір в сумі 182грн.70коп. (сто вісімдесят дві грн. сімдесят коп.).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено та підписано 11.03.2015 року.

Суддя (підпис) О.О. Осіпова

З оригіналом згідно

Суддя О.О. Осіпова