Ухвала

від 27.05.2015 по справі 818/3672/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2015 р.Справа № 818/3672/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бартош Н.С.

Суддів: Донець Л.О. , Мельнікової Л.В.

за участю секретаря судового засідання Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 05.03.2015р. по справі № 818/3672/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжстрой"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Инжстрой", звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів в Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.09.2014 року №0002812203 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 36290грн., в т.ч. на 29032грн. - за основним платежем та на 7258грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 05.03.2015 р. позовні вимоги задоволено.

Державна податкова інспекція у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, в апеляційній скарзі вказує, що рішення є необґрунтованим та незаконним, прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 05.03.2015 р. та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В порядку, визначеному ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів апеляційної інстанції зважає на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ТОВ "Инжстрой" зареєстроване як юридична особа Сумським міським управлінням юстиції 23.07.1996 року (код ЄДРПОУ 23994598), взято на податковий облік в органах державної податкової служби 24.07.1996 року за №2343, перебуває на обліку ДПІ у м. Сумах та є платником податку на додану вартість (а.с.202-203).

Видами діяльності ТОВ "Инжстрой" є будівництво житлових і нежитлових будівель, будівництво інших споруд, н.в.і.у, неспеціалізована оптова торгівля, інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах.

В період з 13.08.2014 року до 19.08.2014 року відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарським операціям з ПВКП МН "Нік" (код ЄДРПОУ 14011740) за листопад 2011 року та січень 2012 року та ТОВ "Єврофасад-М" (код ЄДРПОУ 36898506) за листопад 2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 27.08.2014 року №3495/2203/23994598/358, відповідно до якого зафіксовано порушення позивачем п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за листопад 2011 року у сумі 29032грн. (а.с.12-24).

На підставі вказаного акту ДПІ у м. Сумах винесено податкове повідомлення-рішення від 15.09.2014 року №0002812203 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 36290грн., в т.ч. на 29032грн. - за основним платежем та на 7258грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.8).

Не погодившись з діями Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, висновки податкового органу викладені в акті перевірки №3495/2203/23994598/358є хибними, а тому оскаржуване податкове повідомлення - рішення є протиправним і підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (в редакції, чинній у період, що перевірявся) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, визначенні вказаною нормою.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пункт 201.5 статті 201 Податкового кодексу України встановлює, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 182 цього Кодексу.

Статтею першою Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Згідно з вимогами статті 4 Закону № 996-XIV одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Судовим розглядом встановлено, що протягом періоду, що перевірявся, між позивачем (по тексту договору - Покупець) та ПВКП МН "Нік" (по тексту договору - Постачальник) укладено договір поставки №14 від 01.11.2011 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця будівельні матеріали, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити його загальну вартість в порядку та на умовах, визначених даним договором (а.с.42).

Відповідно до пп.1.3 п.1 договору номенклатура, асортимент, загальна кількість товару, розмір партії, умови та строки постачання передбачаються у рахунках-фактурах або специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно з пунктом 3.3 Договору на кожну партію товару продавець в обов'язковому порядку надає покупцю наступні документи: рахунок-фактуру, видаткову накладну, податкову накладну, копію сертифікату якості заводу-виробника або документ, що замінює його.

Матеріалами справи підтверджено, що підставою для формування позивачем податкового кредиту у листопаді 2011 року стала податкова накладна, видана ПВКП МН "Нік" від 23.11.2011 року №16 на суму ПДВ 25698грн.92коп. (а.с.89).

Виконання умов вказаного договору позивачем підтверджено копіями: видаткової накладної №149 від 30.11.2011 року; платіжного доручення №671 від 23.11.2011 року на загальну суму 154193грн.52коп.; товарно-транспортної накладної на автомобіль держ.№ВМ09-78АН, згідно з якою ПП ОСОБА_1 здійснював перевезення вантажу з пункту навантаження "м. Харків" до пункту розвантаження "м.Тростянець, вул. Набережна,28а"; рахунку-фактури, в якому номенклатура товару визначена як "труба пластикова ПП160, труба пластикова ПП350, труба пластикова ПП400, труба пластикова ПП500, кільце зібране з/б1м, люк чавунний каналізаційний "Т", кількість - " 257мп, 23мп,119мп,45мп,53шт., 20шт." відповідно, та загальна вартість - 154193грн.52коп., в т.ч. ПДВ - 25698грн.92коп.; (а.с.78-79,82,87,88).

Згідно з журналом реєстрації довіреностей товар від постачальника отримувався головним інженером ТОВ "Инжстрой" ОСОБА_2 (а.с.83-86).

Транспортування придбаних у ПВКП МН "Нік" будівельних матеріалів здійснювалось ФОП ОСОБА_1 згідно з договором перевезення вантажу від 04.10.2011 року (а.с.214-217), на виконання 5.1 та п.3 якого оформлено: рахунок №4 від 30.11.2011 року на оплату послуг з перевезення, акт приймання-здачі виконаних робіт №25 від 30.11.2011 року, товарно-транспортну накладну від 30.11.2011 року (а.с.80-82), товарний чек (а.с.218).

Судовим розглядом встановлено, що придбані у ПВКП МН "Нік" будівельні матеріали позивачем в подальшому використано у власній господарській діяльності, а саме, з метою виконання договірних зобов'язань перед ПАТ "Крафт Фудз Україна" (код ЄДРПОУ 00382220) за договором № ВО 1103-2966 від 10.03.2011 року з будівництва зовнішніх мереж каналізації корпусу виробництва печива на території замовника, про що свідчать копії актів приймання виконаних робіт форми КБ-2 (а.с.39-41,43-52).

Господарські операції позивача здійснювались в межах основних видів діяльності позивача за КВЕД.

Також, протягом періоду, що перевірявся, підставою для формування позивачем податкового кредиту стала податкова накладна, видана ТОВ "Єврофасад-М" 03.11.2011 року №2 на загальну суму 20000грн., в т.ч. ПДВ - 3333грн.33коп. (а.с.15).

Постачання товару (комплекту матеріалів вентильованого фасаду з АКП) підтверджено копіями наступних документів: рахунку-фактури №СФ-0000037 від 02.11.2011 року, платіжного доручення №615 від 03.11.2011 року на суму 20000грн., видаткової накладної №РН-0000010 від 15.12.2011 року в сумі 28600грн., у т.ч. ПДВ 4766грн.82коп., товарно-транспортної накладної від 17.12.2011 року на автомобіль ГАЗ-330232 держ.НОМЕР_1, що є власністю ТОВ "Инжстрой", згідно з якою водій ОСОБА_3 перевозив вантаж (комплект матеріалів вентильованого фасаду з АКП) з пункту навантаження м. Суми до пункту розвантаження м. Тростянець, вул. Набережна,28А, у розділі вантажовідправник вказано ТОВ "Єврофасад-М"; подорожнього листа від 17.12.2011 року №003821; банківської виписки від 03.11.2011 року (а.с.109-114, 207-213).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що господарські операції позивача зі спірними контрагентами у перевірений період мали реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку, а тому формування позивачем податкового кредиту з ПДВ на підставі належним чином оформлених податкових накладних ґрунтуються на вимогах Податкового кодексу України.

Надаючи оцінку твердженню ДПІ у м. Сумах про не підтвердження реальності операцій позивача з ПВКП МН "Нік" та з ТОВ "Єврофасад-М", які на думку відповідача обґрунтовані актом від 06.05.2014 року №1617/22-04/14011740/165 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПВКП МН "Нік" за період з 01.09.2011 року до 30.09.2011 року та з 01.11.2011 року до 30.11.2011 року" та актом від 10.04.2012 року №22/2250/36898506/2 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Єврофасад-М" щодо підтвердження господарських операцій із платниками податків згідно з відомостями по податку на додану вартість за листопад 2011 року" (а.с.168-191) , суд звертає увагу на те, що висновок відповідача про порушення позивачем вимог чинного податкового законодавства України ґрунтується головним чином на аналізі характеру господарської діяльності контрагентів позивача.

Позивач є відокремленою юридичною особою від своїх контрагентів, а тому не може нести податкову відповідальність за відсутності вини, оскільки це б порушувало конституційний принцип індивідуального характеру відповідальності.

Крім того, чинне станом на час виникнення спірних правовідносин законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування, чи формувати валові витрати.

Наведені первинні документи у сукупності були цілком об'єктивно розцінені суом як такі, що містять необхідні для цілей оподаткування відомості про спірні господарські операції та підтверджують факт їх виконання.

Доводи податкової інспекції про те, що контрагент позивача не виконав зобов'язання з подання контролюючому органу податкової та бухгалтерської звітності, з нарахування та сплати ПДВ до бюджету суд не бере до уваги з тих мотивів, що самі по собі ці обставини не є підставою для позбавлення права на податковий кредит за умови реальності виконання господарських операцій та дотримання вимог, встановлених чинним законодавством для формування податкового кредиту.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем, на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних бухгалтерських документів, правомірно включено суму податку на додану вартість до податкового кредиту, визначену актом перевірки, за спірний період.

Також, колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції про неналежність посилання контролюючого органу на відсутність сертифікатів якості заводу-виробника на товар, отриманий від постачальників, як на підставу для висновку про безтоварність господарських операцій позивача з ПВКП МН "Нік" та з ТОВ "Єврофасад-М", оскільки зберігання даних документів, як первинних, не передбачено Законом України від 16.07.99 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", адже вони не містять інформації про господарські операції та не підтверджують їх здійснення, і їх наявність не передбачена правилами ведення бухгалтерського та/або податкового обліку на підприємстві. Зазначені документи можуть свідчити лише про відповідність якість товару, що постачається згідно з договором, діючим ГОСТам.

Щодо надання контрагентом позивача - ПВКП МН "Нік" під час проведення документальної позапланової виїзної перевірки, результати якої оформлені актом від 06.05.2014 року №1617/22-04/14011740/165, іншого транспортного документу - товарно-транспортної накладної від 21.11.2011 року, відповідно до якої товар перевозився автопідприємством ПВКП "Скін" (а.с.236), а не ФОП ОСОБА_1, як це було зазначено в товарно-транспортній накладній від 30.11.2011 року (а.с.82), наданій позивачем під час позапланової виїзної перевірки його діяльності, суд зазначає, що товарно-транспортна накладна від 21.11.2011 року не має жодного відношення до взаємовідносин між ТОВ "Инжстрой" з ПВКП МН "Нік", про що безпосередньо свідчить її зміст.

Зокрема, замовником та вантажоодержувачем у ній вказано не підприємство позивача, а ТОВ "Виробничо-технологічна комплектація", а назва продукції, товару (вантажу) значиться як "сітка для армування 150х150х4ммх1х2мм", що не відповідає номенклатурі товару, переліченій у видатковій накладній №149 від 30.11.2011 року та в рахунку-фактурі №131 від 22.11.2011 року: "труба пластикова ПП160, труба пластикова ПП350, труба пластикова ПП400, труба пластикова ПП500, кільце зібране з/б1м, люк чавунний каналізаційний "Т", кількість - " 257мп, 23мп,119мп,45мп,53шт., 20шт." (а.с.78-79).

Посилання ДПІ у м. Сумах на ненадання ТОВ "Инжстрой" під час проведення перевірки письмового договору купівлі-продажу будівельних матеріалів з ТОВ "Єврофасад-М" суд також вважає необґрунтованими, оскільки за загальним правилом, визначеним ст. 208 Цивільного кодексу України, угоди між юридичними особами повинні укладатись у письмовій формі. Проте в силу ст. 218 Цивільного кодексу України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Недодержання простої письмової форми, якщо такий наслідок не передбачений прямо законом, не тягне за собою його недійсність. В законах прямо не передбачено недійсності договору купівлі-продажу у разі укладення його в усній формі, такий договір не визнаний судом недійсним, тому, в силу презумпції правомірності правочину, закріпленої в ст. 204 Цивільного кодексу України, договір купівлі-продажу, укладений в спрощений спосіб шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, що дозволено ст. 181 Господарського кодексу України, є правомірним.

Також, колегія суддів не погоджується з доводами контролюючого органу про не підтвердження реальності господарських операцій з постачання товару (комплекту матеріалів вентильованого фасаду з АКП) від ТОВ "Єврофасад-М" внаслідок відсутності у товарно-транспортній накладній від 17.12.2011 року (а.с.112) печатки вантажовідправника - ТОВ "Єврофасад-М" та відмітки про його передачу вантажоодержувачу - ТОВ "Инжстрой", оскільки замовником та вантажоотримувачем у даному випадку було саме ТОВ "Инжстрой" і перевезення придбаного товару здійснювалося за допомогою автомобіля ГАЗ-330232 держ.НОМЕР_1, що є його власністю.

Подані платником документи на обґрунтування понесених витрат за розглядуваними операціями (у тому числі і по сплаті ПДВ) у їх сукупності відповідають вимогам, встановленим статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», містять усі необхідні реквізити, дозволяють достовірно встановити зміст та учасників спірних операцій. Розшифровка відомостей про осіб, що підписували спірні документи від імені контрагентів, відповідає даним про керівників, що містилися на момент такого підписання в реєстраційних документах спірних контрагентів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що господарські операції позивача зі спірними контрагентами у перевіряємий період мали реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку, а тому формування позивачем податкового кредиту з ПДВ на підставі належним чином оформлених податкових накладних ґрунтуються на вимогах Податкового кодексу України.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач виконав всі вимоги Податкового кодексу України щодо документального оформлення податкового обліку.

Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 05.03.2015р. по справі № 818/3672/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня кладання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Бартош Н.С. Судді Донець Л.О. Мельнікова Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 02.06.2015 р.