Ухвала

від 25.03.2015 по справі 802/3653/14-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/3653/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Сало П.І.

Суддя-доповідач: Загороднюк А.Г.

25 березня 2015 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Загороднюка А.Г.

суддів: Білої Л.М. Полотнянка Ю.П. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Бондаренко С.А.,

представників позивача - Баюша В.Я., Зимина І.О., Чорного Ю.М.,

представника відповідача - Бабія Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Могилів-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 січня 2015 року у справі за адміністративним позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Чернівчанка-Агро" до Могилів-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 28 січня 2015 року позов задоволено повністю.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволені позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.

Представники позивача в судовому засіданні заперечили проти доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим просили залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено з матеріалів справи, СТОВ "Чернівчанка-Агро" є юридичною особою, зареєстроване 31 жовтня 2006 року Чернівецьким районним управлінням юстиції Вінницької області (код ЄДРПОУ 34145135), взяте на податковий облік 03 листопада 2006 року за № 403 та у спірний період було зареєстроване як суб'єкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість згідно із свідоцтвом № 200048280 від 08 червня 2012 року.

Відповідачем в період з 24 квітня 2014 року по 19 травня 2014 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку СТОВ "Чернівчанка-Агро" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року.

За результатами перевірки складено акт № 428/2201/34145135 від 26 травня 2014 року (том 1, а.с. 14-105), яким зроблено висновки про порушення позивачем вимог:

- п. 187.1 ст. 187, п. 209.2, п. 209.6 ст. 209 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість по загальній декларації (за якою здійснюють розрахунки з бюджетом) за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року на суму 8 448 870 грн.;

- п. 209.2, п. 209.6 ст. 209 ПК України, внаслідок чого завищено податок на додану вартість по спеціальний декларації за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року на суму 8 448 870 грн.

Не погодившись з вищевказаними висновками, позивач подав заперечення на акт перевірки № 183 від 29 травня 2014 року (том 1, а.с. 106-112).

Листом № 2994/10/22-00-006 від 02 червня 2014 року Могилів-Подільською ОДПІ повідомлено позивача про залишення акта перевірки № 428/2201/34145135 від 26 травня 2014 року без змін.

05 червня 2014 року відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001302200, яким СТОВ "Чернівчанка-Агро" збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 8 448 870 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції на суму 5 347 166 грн.

Не погодившись з таким рішенням, 17 червня 2014 року позивач в порядку адміністративного оскарження подав первинну скаргу до ГУ Міндоходів у Вінницькій області, за результатами розгляду якої прийнято рішення № 12715/10/02-32-10-02-11 від 15 серпня 2014 року про скасування податкового повідомлення-рішення Могилів-Подільської ОДПІ № 0001302200 від 05 червня 2014 року в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на суму 2 465 564 грн., а також про збільшення суми основного платежу з ПДВ, визначену цим податковим повідомленням-рішенням, на 5 599 607 грн. Водночас Могилів-Подільську ОДПІ зобов'язано скласти і направити платнику податків окреме податкове повідомлення-рішення на вказану суму (том 1, а.с. 140-148).

27 серпня 2014 року позивач подав повторну скаргу до Державної фіскальної служби України, за результатами розгляду якої прийнято рішення № 4396/6/99-99-10-01-15 від 02 жовтня 2014 року про залишення без задоволення скарги СТОВ "Чернівчанка-Агро" (том 1, а.с. 149-156).

Також судом І інстанції встановлено, що 18 серпня 2014 року з урахуванням рішення ГУ Міндоходів у Вінницькій області відповідачем прийнято два податкових повідомлень-рішень, а саме № 0001622200 про збільшення СТОВ "Чернівчанка-Агро" грошового зобов'язання з ПДВ на суму 8 448 870 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2 881 602 грн. та № 0001582200 про збільшення СТОВ "Чернівчанка-Агро" грошового зобов'язання з ПДВ на суму 5 599 607 грн. за основним платежем (том 6, а.с. 184-185).

Як встановлено з акту перевірки № 428/2201/34145135 від 26 травня 2014 року (том 1, а.с. 20, 25), на формування показників у поданих позивачем Деклараціях з ПДВ №1 (спеціальних) за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року мало вплив здійснення операцій із реалізації на території України вирощеної сільськогосподарської продукції - зернових та технічних культур (пшениця, ячмінь, соняшник). При цьому відповідачем встановлено, що виробничий цикл СТОВ "Чернівчанка-Агро" дозволяє безперебійне постачання власної сільськогосподарської продукції контрагентам, а тому отримана попередня оплата по договору поставки, у разі ненастання фактичних строків відвантаження товару у місяці отримання передплати, має бути відображена у складі Декларації з ПДВ 0110, по якій здійснюються розрахунки з бюджетом ("Загальна"), а не в Декларації з ПДВ 0121 "Спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства" ("Декларація скорочена").

Відтак, контролюючий орган стверджує, що СТОВ "Чернівчанка-Агро" занизило свої податкові зобов'язання з податку на додану вартість по Декларації з ПДВ 0110 "Загальна" у період з 01січня 2011 року по 31 грудня 2013 року на загальну суму 14 048 477 грн. (8 448 870+5 599 607) та відповідно завищило суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість по Декларації з ПДВ 0121 "Спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства" ("Декларація скорочена") на цю ж суму.

Перевіряючи обґрунтованість таких висновків акту перевірки судом встановлено, що згідно з договором поставки № RP-30/11 від 29 листопада 2010 року (далі - договір), укладеного між СТОВ "Чернівчанка-Агро" (постачальник) та підприємством з іноземними інвестиціями "Сєрна" (покупець), постачальник зобов'язується поставити та передати сільськогосподарську продукцію власного виробництва урожаю 2011 року (продукція) у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію на умовах EXW, ТОВ "Крижопільський елеватор" (згідно Правил інтерпретації комерційних термінів "Інкотерм 2000", місцезнаходження: вул. Радянська, 6, смт. Крижопіль, Крижопільський район, Вінницька область) (том 2, а.с. 14-20).

Відповідно до п. 4.1 договору поставка продукції в повному обсязі здійснюється в строк до 01.11.2011 року. Однак сторони залишають за собою право змінювати термін поставки. Зміни по терміну поставки повинні бути оформлені у вигляді додаткової угоди до даного Договору.

Згідно з п. 5.1 договору покупець проводить передоплату 100 % вартості продукції на розрахунковий рахунок постачальника у відповідності з виставленим рахунком постачальника (рахунок повинен бути оформлений з точним вказанням кількості та вартості продукції з відображенням ПДВ) впродовж 5-ти банківських днів після отримання рахунку.

У випадку не поставки продукції/частини продукції в строки, обумовлені даним договором, постачальник повертає передоплату на банківський рахунок покупця впродовж 2-х банківських днів з моменту закінчення строку поставки передбаченого пунктом 4.1 даного договору та виплачує покупцю штраф у розмірі 20 % від вартості непоставленої продукції, а у випадку неповернення передоплати в зазначений вище строк, постачальник виплачує покупцю пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від суми неповерненої передоплати за кожний день прострочки (п. 7.2 договору).

В рамках укладеного договору в січні 2011 року позивачем СТОВ "Чернівчанка-Агро" було отримано передоплату в сумі 317 900 грн., яку в повному обсязі повернуто покупцю у лютому 2012 року з підстав невиконання умов договору та неможливості поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва.

Судом І інстанції встановлено, що в період, який перевірявся, між СТОВ "Чернівчанка-Агро" (постачальник) та підприємством з іноземними інвестиціями "Сєрна" (покупець) були укладені інші договори купівлі-продажу сільськогосподарської продукції (том 2, а.с. 17-52, 67-132), а саме договори № RP-61/11U від 14 лютого 2011 року, № RP-77/11U від 22 лютого 2011 року, № RP-89/11U від 14 березня 2011 року, № RP-109/11U від 16 березня 2011 року, № RP-119/11 від 01 серпня 2011 року, № RP-134/11 від 30 серпня 2011 року, № RP-143/11 від 01 вересня 2011 року, № RP-30/11 від 29 листопада 2010 року, № ІP-02/12 від 12 січня 2012 року, № ІP-31/12 U від 14 лютого 2012 року, № ІP-46/12 U від 19 березня 2012 року, № ІP-61/12 U від 30 березня 2012 року, № ІP-69/12 U від 30 березня 2012 року, № ІP-83/12 U від 10 квітня 2012 року, № ІP-111/12 U від 08 травня 2012 року, № ІP-97/12 U від 08 травня 2012 року, № ІP-173/12 U від 17 серпня 2012 року, № ІP-183/12 U від 25 вересня 2012 року, № ІP-48/13 U від 08 серпня 2013 року, № ІP-03/13 від 12 березня 2013 року, № ІP-12/13 від 20 травня 2013 року, № ІP-42/13 U від 03 червня 2013 року, № ІP-17/13 F від 05 червня 2013 року, умови яких щодо здійснення передоплати та її повернення є ідентичними до умов договору поставки № RP-30/11 від 29 листопада 2010 року.

На виконання умов вищевказаних договорів за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року позивач отримав передоплату на загальну суму 36 069 244 грн. При цьому свої зобов'язання за більшістю правочинів позивач виконав частково, поставивши підприємству "Сєрна" сільгосппродукцію на суму 20 324 109 грн. Передоплату в сумі 7 112 064 грн. повернуто позивачем у зв'язку з неможливістю виконання умов договорів поставки (том 2, а.с. 163-250; том 3, а.с. 1-68).

Разом із тим, визначальним у даному публічно-правовому спорі є питання щодо правомірності віднесення позивачем сум податку на додану вартість за операціями з отримання передоплати (авансу) за сільськогосподарську продукцію власного виробництва до податкової декларації з податку на додану вартість (скорочена), оскільки, на думку контролюючого органу, платник податків, що перебуває на спеціальному режимі оподаткування податком на додану вартість, вправі залишати у своєму розпорядженні податок на додану вартість лише за фактом поставки сільськогосподарської продукції.

Відповідно до пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПК України постачання товарів - це будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Згідно з п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

В силу положень пункту 209.2. ст. 209 ПК України згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Відповідно до п. 209.3. ст. 209 ПК України якщо сума податку на додану вартість, сплачена (нарахована) сільськогосподарським підприємством постачальнику на вартість виробничих факторів, перевищує суму податку, нараховану за операціями з постачання сільськогосподарських товарів/послуг, то різниця між такими сумами не підлягає бюджетному відшкодуванню та зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Таким чином, змістовний аналіз вищевказаних положень податкового закону дає підстави для висновку, що статтею 209 ПК України не встановлено окремих умов визначення дати виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість для платників, які обрали спрощений режим оподаткування.

З матеріалів справи встановлено що, контролюючий орган пов'язує момент виникнення податкових зобов'язань позивача з податку на додану вартість виключно із фактом поставки товару і стверджує, що останній має право декларувати зобов'язання з податку на додану вартість у спеціальній декларації тільки по факту здійснення відвантаження сільськогосподарської продукції покупцеві, а не по факту отримання попередньої оплати.

Проте суд не погоджується із такими доводами відповідача і вважає їх безпідставними, оскільки в даному випадку слід керуватися загальними положеннями, передбаченими у п. 187.1 ст. 187 ПК України, відповідно до яких момент виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість визначається не лише фактом поставки, як помилково вважає відповідач, а датою зарахування коштів від покупця на рахунок продавця (пп. "а" п. 187.1 ст. 187 ПК України).

Аналогічна правова позиція наведена у листі Міністерства доходів і зборів України від 19 вересня 2013 року № 18658/7/99-99-19-04-02-17, в якому зазначається, що спецрежим оподаткування ПДВ для сільгосптоваровиробників не визначає окремих правил оподаткування ПДВ, а лише встановлює окремий облік таких операцій та порядок використання сум податку на додану вартість, що нараховуються сільгосптоваровиробником - суб'єктом спеціального режиму оподаткування під час здійснення ним операцій з постачання сільгосптоварів/послуг власного виробництва. Таким чином, якщо сільгосптоваровиробник - суб'єкт спецрежиму відповідно до умов укладеного договору отримує попередню оплату за сільгосппродукцію власного виробництва, то на дату отримання попередньої оплати за таку продукцію власного виробництва (перша подія) сільгосптоваровиробник визначає податкові зобов'язання за операцією з постачання таких товарів/послуг, та виписує податкову накладну покупцю за такою операцією у загальновстановленому порядку. В подальшому така операція підлягає відображенню суб'єктом спецрежиму оподаткування в податковій декларації з ПДВ з позначкою "0121"/"0122"/"0123", яка надається за результатами відповідного звітного періоду, в якому отримано попередню оплату за сільгосппродукцію.

Крім того, суд враховує правову позицію Вищого адміністративного суду України, який у своїх рішеннях (№ К/800/23734/13 від 14 січня 2014 року, № К/800/15742/14 від 16 червня 2014 року) констатував, що згідно з положеннями п. 209.2 ст. 209 ПК України під визначенням поставлених сільськогосподарських товарів/послуг мається на увазі зміст господарської операції, а не момент передачі товарів чи послуг, а тому правомірним є віднесення суми ПДВ з операцій по отриманню попередньої оплати в складі податкових зобов'язань декларації з ПДВ спеціальної, а не загальної.

Також суд бере до уваги ту обставину, що Державна фіскальна служба України зверталася до Конституційного Суду України з клопотанням про надання офіційного тлумачення положень пункту 209.2 статті 209 ПК України у системному зв'язку з положеннями підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14, пункту 187.1 статті 187 цього Кодексу в аспекті питання, чи є надходження попередньої (авансової) оплати за постачання сільськогосподарської продукції з майбутнього врожаю підставою для нарахування сум податку на додану вартість, які не підлягають сплаті до бюджету та повністю залишаються в розпорядженні сільськогосподарського підприємства. При цьому Конституційний Суд України в ухвалі від 12.11.2014 року (справа № 2-84/2014) роз'яснив, що аналіз долучених до конституційного подання копій судових рішень вказує на те, що Вищий адміністративний суд України однозначно розуміє положення Кодексу, щодо офіційного тлумачення яких звернувся автор клопотання. ДФС України, не погоджуючись з рішеннями Вищого адміністративного суду України щодо застосування вищевказаних положень ПК України по суті порушує питання стосовно їх правильності та законності, водночас Конституційний Суд України не наділений правом перевіряти законність, обґрунтованість рішень судів загальної юрисдикції та правильність застосування ними норм законодавства (том 2, а.с. 57-60).

Враховуючи викладене судова колегія погоджується з висновком суду І інстанції, що позивач на дату отримання попередньої оплати від Підприємства з іноземними інвестиціями "Сєрна" за продукцію власного виробництва правомірно визначив податкові зобов'язання за операцією з постачання таких товарів та відобразив їх у Декларації з ПДВ 0121 "Спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства" ("Декларація скорочена").

Під час розгляду справи в суді І інстанції не знайшли свого підтвердження висновки податкового органу про заниження СТОВ "Чернівчанка-Агро" податкових зобов'язань з податку на додану вартість по Декларації з ПДВ 0110 "Загальна" в період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року на загальну суму 14 048 477 грн. та відповідно завищено на цю ж суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість по Декларації з ПДВ 0121 "Спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства" ("Декларація скорочена").

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 січня 2015 року слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Могилів-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 січня 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 27 березня 2015 року.

Головуючий Загороднюк А.Г.

Судді Біла Л.М.

Полотнянко Ю.П.