Постанова

від 19.03.2015 по справі 826/1030/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 березня 2015 року № 826/1030/15

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., при секретарі Хрімлі К.О., за участю представників сторін:

від позивача: Решетняк Н.Б. (дов. від 02.02.2015р. №49/15-а)

Чуйко Л.Ю. (дов. від 25.02.2014р. №173-14-а)

від відповідача: Мухи С.І. (дов. від 21.01.2015р. №355/9/28-10-10-2-25)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТЕЛІТ» до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 19.03.2015 року в 10 год. 07хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.2 ст. 167 КАС України.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «АСТЕЛІТ» (далі по тексту також - позивач) з позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (надалі також - відповідач), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального ГУ Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків №0002894201 від 12.11.2014, яким було донараховано податок на додану вартість на суму 305 462 грн. а також нараховано штрафні санкції на суму 152 731 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального ГУ Міндоходів- Центрального офісу з обслуговування великих платників податків №0002904201 від 12.11.2014, яким було зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток в розмірі 1 527 310 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідачем спірні податкові повідомлення - рішення є протиправними, позаяк прийняті на підставі хибних висновків контролюючого органу та не узгоджуються з приписами законодавства.

Відповідач проти задоволення позову заперечував з мотивів необґрунтованості та безпідставності.

Під час судового розгляду справи первісного відповідача Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників замінено його правонаступником - Міжрегіональним головним управлінням ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов задоволенню підлягає з огляду про наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем проведено документальну виїзну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Астеліт» (код ЄДРПОУ 22859846) з питань правильності обчислення та своєчасності сплати до державного бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість при проведені взаєморозрахунків з ТОВ «Ліберком» (код ЄДРПОУ 37814453) за період з 08.08.2011 року по 30.06.2014 року.

За результатом перевірки відповідачем складено акт від 28.10.2014р. №53/28-10-42-10/22859846 (надалі по тексту також - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення:

- п.138.1, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.6, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, із змінами та доповненнями (далі - ПК України), в

результаті чого завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування по податку на прибуток у сумі 1 527 310 грн.;

- п. 198.3, п. 198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 305 462 грн.

На підставі висновків перевірки, відповідачем прийняті наступні податкові повідомлення - рішення:

- №0002894201 від 12.11.2014р., яким було донараховано податок на додану вартість на суму 305 462 грн., а також нараховано штрафні санкції на суму 152 731 грн.;

- №0002904201 від 12.11.2014р., яким було зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток в розмірі 1 527310 грн.

Позивач категорично не погоджуючись із правомірністю спірних податкових повідомлень - рішень звернувся з даним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Вирішуючи спір по суті суд виходив із наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно п.п.21.1.1., 21.1.2., 21.1.4. п.21.1. ст.21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані, крім іншого: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумління виконання покладених на контролюючі органи функцій; не допускати порушень прав та охоронюваний законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Відповідно до п.п.20.1.4. п.20.1. ст.20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, відповідач в ході перевірки дійшов до висновку проте, що реальність вчинення господарських операцій між позивачем з ТОВ «Ліберком» в частині взаємовідносин з постачальниками ПП «Оптова Компанія «Ельбрус», ТОВ «Ентхілл», ПП. «Будстоун - К», ПП. «Райс - РВВ» по ланцюгу відсутня, а наслідком податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, що свідчить про відсутність у позивача права для податкового обліку вказаних операцій.

При цьому, такі доводи контролюючого органу ґрунтуються на наступному.

«Відповідно до підсистеми «Аналітична система - Перегляд результатів співставлення» інтегрованої автоматизованої інформаційної системи ДПС «Податковий блок» встановлені розбіжності ТОВ «Астеліт» з ТОВ «Ліберком» за період з листопада 2011р. по вересень 2013р. в результаті складеного ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві Акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ліберком» №1735/26-55-22-08/37814453 щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.11.2011р. по 31.12.2013р.

Вищевикладене підтверджує відсутність фактичного отримання ТОВ «Астеліт» послуг та здійснення надання послуг ТОВ «Ліберком» по ланцюгу постачання від ПП «Оптова Компанія «Ельбрус» (код 34333055), ТОВ «Ентхілл» (код 37331553), ПП «Будстоун-К» (код 37280090), ПП «Райс-РВВ» (код 37281377) .».

Поряд з цим, в ході перевірки відповідачем також використано інформацію, отриману із кримінальних проваджень щодо контрагентів ТОВ «Ліберком», якими встановлено дефектність первинних документів, що фіксували взаємовідносини ТОВ «Ліберком» та третіх осіб.

Зокрема, на стор. 7 Акту перевірки зазначено: «...Таким чином, встановлено, що більшість підприємств, з якими мало відносини ТОВ «Ліберком», мають ознаки фіктивності, а фінансово-господарські угоди, укладені між: ними не є реальними, що свідчить про відсутність товарних операцій».

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив із наступного.

ТОВ «АСТЕЛІТ» є оператором телекомунікації, який на підставі отриманих ліцензій надає послуги мобільного зв'язку на території всієї України.

Фактичні обставини справи свідчать, що за перевірямий період, одним з таких дилерів позивача була компанія ТОВ «Ліберком» за договором №АS11UPA1601 від 01.04.2011р (надалі - Договір).

Відповідно до умов Договору, ТОВ «Астеліт» поставляє контрагенту, а контрагент приймає та оплачує телекомунікаційну продукцію для підключення нових абонентів та оплати послуг діючих абонентів, а саме: початкові пакети, скретч-карти, модеми тощо для їх подальшої реалізації кінцевим споживачам. Контрагент надає ТОВ «Астеліт» послуги, зокрема, здійснює пошук потенційних абонентів з метою їх подальшого підключення до телекомунікаційної мережі товариства шляхом укладення договору про надання телекомунікаційних послуг, надає абонентам інформацію про послуги ТОВ «Астеліт», зацікавлює споживачів у придбанні телекомунікаційних послуг та надає інші послуги.

Встановлено, що позивач фактично відвантажив ТОВ «Ліберком» на умовах передоплати скретч картки та стартові пакети на суму 200 180 556,25 грн., в т. ч. ПДВ 31 400 908,47 грн. та збору до ПФ 11 775 105,43 грн., та отримав оплату за цю продукцію від ТОВ «Ліберком» на свій банківський рахунок, що підтверджено відповідними виписками банку відповідно до Договору за період з листопада 2011р. по вересень 2013р. (вказаний факт не заперечувався відповідачем у акті перевірки).

Фактична передача проданої продукції від ТОВ «Астеліт» до ТОВ «Ліберком» підтверджується видатковими накладними, довіреностями, копії яких містяться у матеріалах судової справи.

При цьому, відвантажені початкові пакети та скретч карти - мають чітку ідентифікацію: серійні номери.

В ході судового розгляду справи підтверджено, що за листопад 2011- вересень 2013р. відвантажено ТОВ «Ліберком» скретч-карток та початкових пакетів на загальну суму 200 180 556,25 грн., з яких абоненти придбали та активували скретч-карток на загальну суму 192 271 205 грн., в тому числі 20% ПДВ і 7,5% збору до ПФ. На відповідні суми поповнень абонентами позивача надавало телекомунікаційні послуги своїм абонентам (даний факт не заперечується відповідачем у акті перевірки). ТОВ «Ліберком» в свою чергу було видано позивачеві податкові накладні.

Поряд з цим, як слідує зі змісту Договору, ТОВ «Астеліт» відвантажує товар контрагенту виключно після здійснення передплати. На отримані суми передоплати за товар позивачем було нараховано ПДВ зобов'язання та ПФ 7,5%.

Також встановлено, що за Договором ТОВ «Ліберком» надавав позивачу послуги, зокрема, до його обов'язків відносилося здійснення пошуку потенційних абонентів з метою їх подальшого підключення до телекомунікаційної мережі Товариства шляхом укладення договору про надання телекомунікаційних послуг, надання абонентам інформації про послуги ТОВ «Астеліт», зацікавлення споживачів у придбанні телекомунікаційних послуг, популяризація послуг, забезпечення наявності у пунктах продажу асортименту товарів, необхідних для задоволення потреб споживачів/абонентів ТОВ «Астеліт», контроль відповідності інформації, що міститься на товарі, діючим умовам надання послуг, та у разі змін умов, вжиття заходів для забезпечення споживачів актуальною інформацією, здійснення інших дій та надання інших послуг.

За результатом надання послуг у кожному звітному місяці уповноваженими особами сторін Договору відповідно до вимог законодавства складалися первинні документи - Акти про надані послуги.

При цьому, суми ПДВ від отриманих послуг були включені до податкового кредиту ТОВ «Астеліт» на підставі податкових накладних, які належним чином були зареєстровані ТОВ «Ліберком» в реєстрах виданих та отриманих податкових накладних та в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН). Розрахунків коригувань податкових зобов'язань до раніше виданих податкових накладних постачальник не виписував, про що свідчать реєстри отриманих податкових накладних за період договірних відносин. Розбіжностей даних податкових накладних та ЄРПН на дату перевірки не було. Розбіжностей реєстрів виданих та отриманих податкових накладних на дату перевірки позивача не існувало.

Проте, незважаючи на вищевикладене, відповідач у зв'язку із невизнанням податкових витрат та податкового кредиту ТОВ «АСТЕЛІТ» за операціями з ТОВ «Ліберком» через нікчемність угоди з ним по ланцюгу посередників на підставі даних комп'ютерної системи Податкового органу та даних матеріалів досудового слідства, з урахуванням факту неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ «Ліберком».

В аспекті викладеного, висновок про порушення позивачем приписів законодавства ґрунтується не на вивченні можливості здійснення оцінки реальності операцій та дослідженні первинних документів за Договором між ТОВ «Ліберком» та позивачем, завдяки чому можливо встановлювати факт поставки робіт, послуг ТОВ «Ліберком» Товариству «Астеліт», а на неможливості звірки взаємовідносин ТОВ «Ліберком» із третіми особами ПП «Оптова Компанія «Ельбрус» (код 34333055), ПП «Будстоун-К», ПП «Райс-РВВ», ТОВ «Ентхілл».

Поряд з цим, відповідач зазначає, що первинні документи, а саме: акти про надання послуг та податкові накладні ТОВ «Ліберком» в частині надання послуг підприємствами -постачальниками ТОВ «Ліберком» по ланцюгу постачання ПП «Оптова Компанія «Ельбрус» (код 34333055), ТОВ «Ентхілл» (код 37331553), ПП «Будстоун-К» (код 37280090), ПП «Райс-РВВ» (код 37281377) для ТОВ «Астеліт» не мають юридичної сили первинних документів у зв'язку із зазначенням у них господарських операцій, які фактично не відбулись. Як наслідок, відповідальна за ведення бухгалтерського та податкового обліку юридична особа - ТОВ «Астеліт» неправомірно формувала регістри бухгалтерського обліку та податкову звітність на підставі таких первинних документів».

В той час, в межах судового розгляду справи підтверджено, що станом на дату вчинення та виконання спірних правочинів безпосередній контрагент позивача - ТОВ «Ліберком» був зареєстрованим належним чином суб'єктом господарювання, відомості про нього були внесені до ЄДРПОУ, установчі та реєстраційні документи не було визнано недійсними.

Доказів про неможливість надання послуг безпосередньо ТОВ «Ліберком» (відсутність людських ресурсів, відсутність у них спеціальних знань, відсутність матеріально-технічної бази тощо) відповідачем не надано.

Разом з тим, матеріалами справи встановлено, що акт про неможливість проведення звірки ТОВ «Ліберком» з іншими контрагентами, було складено вже після припинення діяльності ТОВ «Ліберком», ПП «Будстоун-К» (код 37280090), ПП «Райс-РВВ» (код 37281377).

Поряд з цим, суд вважає за доцільне зазначити, що складений іншим податковим органом акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача є різновидом податкової інформації, і на його підставі не може бути прийнято податкове повідомлення-рішення про визначення грошових зобов'язань.

Також, посилання відповідача на акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ліберком» суд не приймає до уваги, оскільки чинне законодавство не ставить в залежність право на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Суд також звертає увагу на те, що доводи, викладені відповідачем у акті перевірки не можуть слугувати підставою для визнання Договору №АS11UPA1601 від 01.04.2011р., укладеного позивачем з ТОВ «Ліберком» нікчемним, оскільки жоден з них не може бути підставою для надання податковим органом правової оцінки відповідності того чи іншого правочину приписам договірного законодавства, зокрема визнання договорів нікчемними, недійсними.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності правочину).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України, міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Таким чином, системний аналіз норм законодавства свідчить, що такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Разом з тим, відповідно до ст.234 ЦК України фіктивним правочином визнається правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Згідно з ч.2 цієї статті фіктивний правочин визнається судом недійсним виключно судом.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину, податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним нормативно-правовим актом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати правочини нікчемними.

Проте, в межах судового розгляду справи, відповідачем так і не було доведено, що позивач та його контрагент при укладанні Договору №АS11UPA1601 від 01.04.2011р. мали умисел на його укладання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства; намірів їх на ухилення від оподаткування, безтоварність операції, неможливість її вчинення в силу відсутності основних засобів, персоналу, тощо.

До того ж, матеріали справи не містять обвинувального вироку і іншого судового рішення, за результатами розгляду кримінальної справи, як і не містять будь-яких інших доказів на підтвердження неможливості вчинення вказаних господарських операцій.

Поряд з цим, покликання податкового органу на матеріали кримінального провадження №22014101110000041 від 10.04.2014р. за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 та ч. 2 ст. 361-1 КК України, суд визнає необґрунтованими, оскільки такі матеріали не містять доказів на підтвердження того, що в межах вказаного кримінального провадження досліджувались господарські операції з позивачем, а також: відносини між: учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між: останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Так, серед іншого, відповідач покликається на те, що «ОСОБА_5, будучи на посаді директора ТОВ «Ліберком», зловживаючи своїми повноваженнями, з метою отримання неправомірної вигоди у вигляді готівкових коштів за реалізацію скретч-карток поповнення рахунку номерів мобільних операторів, від імені підприємства укладала фіктивні договори щодо продажу скретч-карток з фіктивними підприємствами ТОВ «Плавт Сервіс» (ЄДРПОУ 38205318), ПП «Женевьєва» (ЄДРПОУ 37093017), ТОВ «Конект-Плюс», ТОВ «Гонорій» (ЄДРПОУ 38205323), ПП «Будстоун-К» (ЄДРПОУ 37280090) та іншими, що спричинило тяжкі наслідки.

В ході здійснення досудового розслідування встановлено, що 10.12.2013р. ОСОБА_5 будучи на посаді директора ТОВ «Ліберком», представляючи інтереси засновників вказаного підприємства - ТОВ «Вен Інвестментс» на підставі протоколу позачергових загальних зборів учасників ТОВ «Вен Інвестментс» №04/13 від 10.12.2013р., з метою прикриття незаконної діяльності ТОВ «Ліберком» склала та підписала протокол загальних зборів учасників ТОВ «Ліберком» №14/13 від 10.12.2013р. та договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Ліберком», згідно яких підприємство було продано громадянам України ОСОБА_6 та ОСОБА_7, і директором підприємства призначено ОСОБА_7».

Разом з тим, до суду копії протоколу допиту ОСОБА_5 відповідачем до суду не надано.

Проте у матеріалах судової справи наявні нотаріально завірені пояснення ОСОБА_5 від 11.03.2015р., надані щодо взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Астеліт» за договором №АS11UPA1601 від 01.04.2011р.

Так, згідно вказаних пояснень ОСОБА_5, з 01.11.2011р. до 30.09.2013р. у різний час у штаті ТОВ «Ліберком» працювали від 10 до 15 осіб. Офіси знаходилися у м. Києві (бул. Л.Українки) та у м. Одеса. За Договором ТОВ «Ліберком» придбавав товар (початкові пакети, скретч карти для можливості отримання абонентами телекомунікаційних послуг ТОВ «Астеліт»), для чого у встановленому законодавством порядку вона оформляла і видавала працівникам Товариства довіреності за встановленою формою на отримання матеріальних цінностей у ТОВ «Астеліт» зі складів останнього у містах Сімферополі та Одесі. У подальшому ТОВ «Ліберком» здійснював реалізацію отриманого товару, в тому числі із залученням третіх осіб - фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб, кінцевим споживачам та надавало послуги щодо підключення та обслуговування абонентів ТОВ «Астеліт» на території Одеської, Херсонської та Миколаївської областей, та АР Крим.

Також ОСОБА_5 доводила до відома суду, що до обов'язків ТОВ «Ліберком» за Договором відносилося в тому числі здійснення пошуку потенційних абонентів для їх подальшого підключення до послуг зв'язку, що надає ТОВ «Астеліт», для чого потенційним абонентам або споживачам надавалася інформація про послуги ТОВ «Астеліт», що популяризує такі послуги і зацікавлює споживачів у придбанні телекомунікаційних послуг ТОВ «Астеліт» тощо.

Працівники ТОВ «Ліберком» здійснювали контроль пунктів продажу, у яких надавалися послуги, на предмет забезпечення наявності у пунктах продажу асортименту товарів, необхідних для задоволення потреб споживачів/абонентів ТОВ «Астеліт», рекламно- інформаційного матеріалу про послуги, його розташування у пункті продажу у відповідності до вимог договору, вивісок тощо.

Надання послуг здійснювалося у пунктах продажу, перелік яких із зазначенням адрес їх розташування направлявся раз на місяць ТОВ «Астеліт». Після оцінки працівниками ТОВ «Астеліт» (торговими представниками) послуг на предмет їх відповідності умовам договору ОСОБА_5 зі сторони ТОВ «Ліберком» підписувала акти наданих послуг, де зазначався перелік належним чином наданих Послуг, розрахунок винагороди за надані ТОВ «Ліберком» послуги у звітному місяці.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Поряд з цим, суд звертає увагу на те, що відповідно до відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер .

Виходячи з положень ПКУ покупець як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності, за невиконання чи неналежне виконання обов'язків щодо сплати податків іншими контрагентами.

Суд приймає до уваги, що відповідачем у акті перевірки не висвітлені зауваження щодо неналежності оформлення первинної документації на виконання укладеного договору з ТОВ «Ліберком», а лише встановлено його нереальність через призму вказаних факторів: - порушення особами по ланцюгу посередників вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності, що стали підставою для висновку про безтоварність відповідних господарських операцій між ТОВ «Астеліт» та його безпосереднім контрагентом ТОВ «Ліберком»; - вчинення ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 ККУ; неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ліберком».

В розрізі наведеного, суд вважає за доцільне звернути увагу на те, що згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарською операцією - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник, податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/ послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За п. 198.6 ст. 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Судом встановлено, що на дату вчинення та виконання спірних правочинів, ТОВ «Ліберком» було чинним платником ПДВ. Свідоцтво платника ПДВ було скасовано 31.03.2014 року у зв'язку із ліквідацією підприємства.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про правомірність задекларованих позивачем сум по податку на додану вартість та по податку на прибуток підприємств, за операціями з ТОВ «Ліберком», а відтак податкові повідомлення - рішення №0002894201, №0002904201 є протиправними, а отже підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірність спірних податкових повідомлень - рішень.

Керуючись ст. ст. 69-71, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Міжрегіонального ГУ мін доходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків №0002894201 від 12.11.2014, яким було донараховано податок на додану вартість на суму 305 462 грн. а також нараховано штрафні санкції на суму 152 731 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального ГУ Міндоходів- Центрального офісу з обслуговування великих платників податків №0002904201 від 12.11.2014, яким було зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток в розмірі 1 527 310 грн.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Астеліт» понесені судові витрати в розмірі 487, 20 грн.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур