Постанова

від 06.08.2009 по справі 3/71-09

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

3/71-09

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 06 серпня 2009 р.                                                                                    № 3/71-09  

Вищий господарський суд України у складі колегії  суддів:

Головуючого      Кочерової Н.О.

суддівХарченка В.М.Черкащенка М.М.

розглянувшикасаційну  скаргутовариства з обмеженою відповідальністю "Варус-Логістик"

на постановуДніпропетровського апеляційного господарського судувід 02.06.2009 року

у справі№ 3/71-09господарського суду Дніпропетровської області

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс Інтегрейтид Сервіс"

до

товариства з обмеженою відповідальністю "Варус-Логістик"

простягнення  326675,68 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Таран М.П. дов. від 26.01.2009 року  

від відповідача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю "Фенікс Інтегрейтид Сервіс" звернулось до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Варус-Логістик" про стягнення 326675,68 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору поставки не повністю розрахувався з ним за отримані товари, в результаті чого утворилася заборгованість, яку позивач просив стягнути разом із пенею, інфляційними та річними.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2009 року (суддя Юзіков С.Г.) позов задоволено частково.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Варус-Логістик" 241 грн. 241083,51 грн. основного боргу, 26593,08 грн. пені, 3334,07 грн. 3% річних, 21881,65 грн. інфляційних та судові витрати.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.06.2009 року (судді: Л.М.Білецька – головуючий, І.М.Науменко, О.В.Голяшкін) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди обох інстанцій виходили з обгрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "Варус-Логістик" просить скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. При цьому, скаржник посилається на порушення судами норм процесуального права.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до п.1 ст.1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого господарського суду або постанова апеляційного господарського суду прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 01.06.2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Фенікс Інтегрейтид Сервіс" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Варус-Логістик" (покупець) укладено договір поставки № 15, за умовами якого постачальник зобов'язується в обумовлений договором строк поставити і передати у власність, а покупець прийняти і оплатити товар згідно з умовами даного договору.

Відповідно до п.3.1 договору передача товару постачальником покупцю здійснювалась відповідно до товарних накладних постачальника, право власності на товар переходить до покупця у момент отримання ним товару і підпису товарних накладних.

Пунктом 4.3 договору погоджено, що покупець здійснює оплату за товар через 52 календарних дні з дати отримання ними товару. Оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів платіжним дорученням на розрахунковий рахунок постачальника.

На виконання умов договору позивач протягом 2008 року поставив відповідачу товар за накладними № 41766 від 15.08.2008 року, № 41815 від 22.08.2008 року, №41871 від 29.08.2008 року, № 41872 від 29.08.2008 року, № 41937 від 05.09.2008 року, № 41942 від 05.09.2008 року, № 41989 від 12.09.2008 року, № 41990 від 12.09.2008 року, № 42044 від 19.09.2008 року, № 42045 від 19.09.2008 року, №42116 від 26.09.2008 року,  № 42117 26.09.2008 року, № 42169 від 03.10.2008 року, № 42170 від 03.10.2008 року, № 42240 від 10.10.2008 року, № 42241 від 10.10.2008 року, № 42298 від 17.10.2008 року, № 42299 від 17.10.2008 року, № 42368 від 24.10.2008 року, № 42369 від 24.10.2008 року, № 42508 від 14.11.2008 року, № 42542 від 14.11.2008 року, який відповідачем був прийнятий, але у встановлений строк не оплачений.

Також встановлено, що на момент звернення з позовом борг  відповідача  за  договором  становив 302084,50 грн.

Станом на  31.03.2009 року боржник частково погасив заборгованість по договору, заборгованість склала 241083,51 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків між сторонами.

Доказів, які би свідчили про погашення вказаної суми заборгованості, відповідачем не надано.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Відповідно до статтей 525, 526 Цивільного кодексу України та положень  статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускається,  якщо інше не встановлено договором чи законом.

Враховуючи викладене, Вищий господарський суд України погоджується з висновками господарських судів попередніх судових інстанцій про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Варус-Логістик" 241083,51 грн. заборгованості.

Відповідно до ст.661 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 6.11 договору передбачено, що в разі несвоєчасного або неповного перерахування грошових коштів у відповідності до п.4.3 договору (через 52 календарних дні з дати отримання товару), покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на період нарахування пені, від простроченої суми за кожен день прострочки.

Крім того, статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних –платою  за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, і відшкодовуються вони незалежно від сплати пені.

Таким чином, судова колегія вважає, що господарський суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний, обгрунтовано та правомірно стягнув з відповідача пеню, 3% річних та інфляційні за прострочення виконання зобов'язання з оплати отриманого товару.

Викладене свідчить про те, що виносячи оскаржувану постанову, апеляційний господарський суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності і дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та правильно залишив без змін рішення місцевого господарського суду. Посилання скаржника на порушення норм процесуального права при винесенні постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначеного судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Варус-Логістик" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.06.2009 року у справі № 3/71-09 без змін.

Головуючий                                                                                    Н. Кочерова

Судді:                                                                                                В.Харченко

                                                                                                          М.Черкащенко