Постанова

від 06.08.2009 по справі 14/79-09-2055

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

14/79-09-2055

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"06" серпня 2009 р. Справа № 14/79-09-2055

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді:   Мирошниченко М. А.,

                     Суддів:    Бєляновського В. В. та Шевченко В. В.,

при секретарі   -   Волощук О. О.,

за участю представників:

позивача –Бойко С. В.,                                                                                   

відповідача –Чайка О. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одеса апеляційну скаргу ТОВ „Генпідряд”, м. Одеса,

на рішення господарського суду Одеської області від 17.06.2009 р.

по справі №14/79-09-2055

за позовом ЗАТ „Миколаївський завод залізобетонних виробів”, м. Миколаїв,

до ТОВ „Генпідряд”, м. Одеса,  

про стягнення 141703,68 грн.,  

ВСТАНОВИЛА:

23.04.2009 р. (вх. №2977)  ЗАТ „Миколаївський завод залізобетонних виробів” (далі –позивач) у господарському суді Одеської області пред'явлено позов до ТОВ „Генпідряд” (далі - відповідач) про стягнення 141703,68 грн. (в т.ч. 129016,33 грн. боргу і 15497,3 грн. неустойки), а також понесені ним судові витрати (а.с. 2-3). Свої вимоги він обґрунтував так.

На виконання договору поставки №30/08 від 02.01.2008 р. він поставив відповідачу  протягом 2008 року залізобетонні вироби, що підтверджується видатковими накладними. У встановлені договором строки відповідач здійснив оплату за поставлену продукції  лише частково і станом на 23.10.2008 р. заборгованість склала 129016,33 грн. Відповідач, незважаючи на претензію, заборгованість не погасив, а тому ця заборгованість та передбачені умовами договору штрафні санкції підлягають стягненню в примусовому порядку. В обґрунтування позову він послався на умови договору та ст.ст. 623,625,712 ЦК України.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.04.2009 р. вказаний  позов прийнято до розгляду та  порушено провадження у справі (а.с. 1).

17.06.2009 р. позивач уточнив позовні вимоги відносно розміру пені та просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в сумі 129016,33 грн.  та пеню  за 149 днів з 28.11.2008 р. по 22.04.2009 р. в сумі 12687,35 грн. (а.с. 40).

Відповідач відзив на позов не надав, участі у розгляді справи не приймав.

Рішенням господарського суду Одеської області від 17.06.2009 р. (суддя Горячук Н. О.) позов  задоволено повністю. Суд дійшов висновку, що позивач дійсно поставив відповідачу продукцію на зазначену у позові суму, а останній не оплатив її, а тому  ця заборгованість та передбачена умовами договору пеня за несвоєчасну оплату продукції підлягає примусовому стягненню. В обґрунтування своїх висновків місцевий суд послався на умови договору, ст. 193 ГК України, ст.ст. 223,225,232,526,530,610,611 та 629 ЦК України.

Не погоджуючись зі вказаним рішенням, відповідач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення повністю та припинити провадження у справі. Свою позицію він обґрунтував наступним.

Умовами договору передбачена попередня оплата продукції. Позивач поставив йому  продукцію більш, ніж за яку було сплачено, хоча умовам договору передбачено, що поставка здійснюється лише після попередньої оплати, а тому нарахування пені безпідставне. Крім того, мали місце форс-мажорні обставини, які звільняють його від відповідальності за невиконання умов договору. Крім того, накладна р/н НЗ-0015339 від 13.10.2008 р. на суму 7223,04 грн. в нього відсутня і тому він вважає, що товар по ній не поставлявся. Також, в акті звірки зазначається накладна р/н НЗ-0015002 від 15.10.2008 р. на суму 10381,21 грн., однак, згідно зазначеної накладної, яка знаходиться у нього, сума поставки складає 10131,04 грн. До скарги відповідач додав претензію позивача, висновок про форс-мажорні обставини та копії видаткової накладної  р/н НЗ-0015002 від 15.10.2008 р. і ТТН.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 08.07.2009 р. зазначену апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 04.08.2009 р. о 12:30, про що учасники процесу, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 23.07.2009 р. у сторін були витребувані додаткові докази, а саме у позивача - видаткова накладна р/н НЗ-0015002 від 15.10.2008 р. на суму 10381,21 грн., а у відповідача - його варіант акту взаєморозрахунків.

Фіксування судового засідання здійснювалося технічними засобами.

Сторони не надали суду витребуваних документів.

Представник позивача в судовому засіданні визнав факт відсутності накладної р/н НЗ-0015002 від 15.10.2008 р. на суму 10381,21 грн. та інших документів, які б підтверджували поставку товару на вказану суму, а також арифметичну помилку в акті звірки, тобто фактично визнав, що сума боргу відповідача перед ним складає не 129016,33 грн., як це вказано в позові та акті звірки, а 121543,12 грн. (129016,33 грн. - 7223,04 грн. - 250,17 грн.).

Представник скаржника (відповідача) в поясненнях, наданих апеляційному суду, визнав наявність у них боргу перед позивачем в сумі 121543,12 грн., однак з посиланням на форс - мажорні обставини підтримав скаргу і просив суд скасувати рішення місцевого суду та припинити провадження у справі.

Згідно ст. 77 ГПК України, в судовому засіданні оголошувалась перерва до 06.08.2009 р.

За згодою учасників процесу, згідно ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови.

Заслухавши пояснення учасників процесу, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши обставини і матеріали справи, в тому числі наявні у ній докази, відповідність викладеним в рішенні висновкам цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи, і ці обставини встановив та дослідив місцевий суд, 02.01.2008 р. сторони уклали договір постачання №30/08 (далі - договір), згідно до умов якого позивач (постачальник) зобов'язувався поставити відповідачу (покупцю) залізобетонні вироби та товарну арматуру (товар) в асортименті, а відповідач - оплатити її шляхом 100% передоплати.

З матеріалів справи вбачається, і ці обставини визнає відповідач, що позивач виконав свої зобов'язання за договором.

Відповідач зазначає, і цю обставину не оспорював позивач, що позивач поставив йому  продукцію більш, ніж за яку було сплачено, хоча умовам договору передбачена передоплата.

Однак, матеріали справи свідчать, що відповідач не повернув позивачу цю продукцію, (прийняв її), тобто погодився з її обсягом і, відповідно, повинен був оплатити її.

Апеляційною інстанцією, на підставі наявних у матеріалах доказів, встановлено, і ці обставини визнають обидві сторони, що на момент звернення позивача в суд з цим позовом  заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений йому товар склала 121543,12 грн., а не 129016,33 грн., як то зазначив позивач у позові.

З матеріалів справи також вбачається, що позивач, до звернення з позовом до суду, звертався до відповідача з претензією, в якій просив сплатити заборгованість у строк до 05.12.2008 р. (а.с. 6).

Відповідач у відповіді на претензію (а.с. 7), пославшись на форс-мажорні обставини,  викликані постановою НБУ №319 від 11.10.2008 р., та п.7.3. договору, зазначив, що строк виконання зобов'язання продовжується на строк дії форс-мажорних обставин і що він  виконає свої зобов'язання після їх закінчення. До цієї  відповіді  відповідач додав висновок торгово-промислової палати від 03.12.2008 р. (а.с. 8-9), в якому зазначено, що введення вказаної постанови НБУ є форс-мажорною обставиною.

Проте, як встановлено судовою колегією, постановою НБУ №413 від 04.12.2008 р. (а.с. 35-36), тобто до настання строку оплати боргу, запропонованого позивачем відповідачу у претензії, вищевказана постанова НБУ визнана такою, що втратила чинність, а відтак зазначені відповідачем та торгово-промисловою платою форс–мажорні обставини відпали і, відповідно, відповідач повинен був сплатити заборгованість за договором 05.12.2008 р., як то запропонував йому позивач, що ним не було зроблено у порушення норм ЦК України, які регулюють виконання зобов'язань і на які позивач послався у позові, а місцевий суд у рішенні.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення боргу в сумі 121543,12 грн. обґрунтовані.

Місцевий суд, дійшовши правильного висновку щодо необхідності стягнення боргу, невірно визначив суму заборгованості, а саме без врахування факту відсутності накладної р/н НЗ-0015002 від 15.10.2008 р. на суму 10381,21 грн. та інших документів, які б підтверджували поставку товару на вказану суму, а також арифметичної помилки в акті звірки.

З огляду на викладене, рішення місцевого суду в частині стягнення суми заборгованості підлягає зміні шляхом зменшення суми, яка підлягає стягненню.

Оцінюючи вимоги позивача щодо стягнення пені, строків її нарахування та позицію відповідача з цього питання, судова колегія встановила наступне.

Договором передбачена 100% передоплата за кожну партію продукції. Позивач на свій ризик поставив частину продукції без передоплати, тобто строк оплати з цієї поставленої без передоплати продукції не визначено умовами договору. За таких обставин, строк повинен визначатись відповідно до приписів ст. 530 ЦК України - пред'явленням вимоги про оплату.

Така вимога була викладена позивачем у претензії, в якій він сам визначив строк оплати до 05.12.2008 р. і саме з цього дня, на думку судової колегії, у відповідача виникло зобов'язання по оплаті поставленої йому продукції на суму 121543,12 грн., а у позивача право вимагати оплату та нараховувати штрафні санкції у розмірі, передбаченому умовами договору.

Приймаючи до уваги, що вказані відповідачем форс-мажорні обставини, як встановлено вище, припинились до настання запропонованого позивачем строку платежу, то, відповідно, відповідач за невиконання умов договору повинен сплати позивачу штрафні санкції за період з 06.12.2008 р. (наступний день після строку платежу) до 22.04.2009 р. (дата, визначена самим  позивачем у позові).

З огляду на викладене, розмір штрафних санкцій за вказаний період складає –10943,41 грн.

Водночас, враховуючи доводи відповідача, а також загальновідомий факт (ч.1 ст. 35 ГПК України) наявності фінансової кризи в країні, в тому числі у сфері будівництва, судова колегія вважає за можливе, відповідно до приписів ст. 233 ГК України та п.3 ч.1 ст. 83 ГПК України, зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача, визначивши її в сумі 3000 грн.

Враховуючи викладене, підлягає зміні і розмір витрат державного мита, який підлягає відшкодуванню позивачу.

Керуючись ст.ст.  101-105 ГПК  України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу ТОВ „Генпідряд” –задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Одеської області від 17.06.2009 р. по справі №14/79-09-2055 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

„1.   Позов ЗАТ „Миколаївський завод залізобетонних виробів” - задовольнити частково.

2. Стягнути з ТОВ „Генпідряд” (м. Одеса, вул. Леваневського, 9-а, кв. 44, р/р 2600401300962 МФ ТОВ „Укрпромбанк”, МФО 326814, код ЗКПО 32288540, 32288541527) на користь ЗАТ „Миколаївський завод залізобетонних виробів” (м. Миколаїв, вул. Індустріальна, 3-а, р/р 260040038 в ВАТ „Райффайзен банк Аваль”, МФО 326182 код ЗКПО 01349874,  013498714013):

- 121543,12 грн. боргу;

- 3000 грн. пені за період з 06.12.2008 р. до 22.04.2009 р.;

- 662,43 грн. витрат по сплаті держмита за подання позову;

- 118,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

 3.   В решті позову відмовити”.

3. Доручити господарському суд Одеської області видати накази відповідно до цієї постанови.

Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий:                                                                                   Мирошниченко М. А.

Судді:                                                                                                  Бєляновський В. В.

                                                                                                              Шевченко В. В.

Повний текст постанови підписано 06.08.2008 р.