Постанова

від 06.08.2009 по справі 20/15-09-457

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20/15-09-457

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"06" серпня 2009 р. Справа № 20/15-09-457

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Бойко Л.І.,

суддів: Бандури Л.І., Величко Т.А.

при секретарі Арбієві А.А.

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився

від відповідача - не з'явився

від Прокуратури – Афанасьєва І.Г.

розглянувши апеляційну скаргу ТОВ „Біоленд-Одеса”

на рішення господарського суду Одеської області від 01.04.2009р.

по справі № 20/15-09-457

за позовом Прокурора Фрунзівського району в інтересах держави в особі Фрунзівської районної державної адміністрації

до ТОВ „Біоленд-Одеса”

про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та зобов'язання звільнити зайняту земельну ділянку

встановив:

Прокурор Фрунзівського району Одеської області в інтересах держави в особі Фрунзівської районної державної адміністрації звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 01.04.2008 року, укладеного між Фрунзівською районною державною адміністрацією та  ТОВ „Біоленд-Одеса”; зобов'язання ТОВ „Біоленд-Одеса” звільнити зайняту земельну ділянку загальною площею 476 га, із земель резерву та запасу Карабанівської сільської ради Фрунзівського району та повернути її за належністю Фрунзівській районній державній адміністрації та стягнути з відповідача судові витрати.

Рішенням господарського суду Одеської області від 01.04.2009р. (суддя Щавинська Ю.М.) позов задоволено. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 01.04.2008 року, укладений між Фрунзівською районною державною адміністрацією та ТОВ „Біоленд-Одеса”, зобов'язано відповідача звільнити земельну ділянку, загальною площею 476 га, із земель резерву та запасу Карабанівської сільської ради Фрунзівського району та повернути її Фрунзівській районній державній адміністрації, стягнуто з відповідача  на користь Державного бюджету України держмито в сумі 85  грн. та 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати, в позові відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Своїм процесуальним правом взяти участь у судовому засіданні апеляційної інстанції Фрунзівська районна державна адміністрація і відповідач не скористались.

Заслухавши прокурора, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи і встановлено судом, 01.04.2008 року на підставі розпорядження в.о. голови Фрунзівської районної адміністрації № 189/2008 від 04.03.2008р. щодо надання дозволу ТОВ „Біоленд-Одеса” на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, загальною площею 476 га, в тому числі із земель резерву та запасу Карабанівської сільської ради, в оренду  для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, між Фрунзівською районною державною адміністрацією та ТОВ „Біоленд-Одеса” був укладений договір оренди земельної ділянки, строком на 364 дні.

Відповідно до зазначеного договору оренди Товариству з обмеженою відповідальністю „Біоленд-Одеса” було передано у строкове платне користування земельну ділянку, загальною площею 476 га, в тому числі із земель резерву та запасу Карабанівської сільської ради, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки від 01.04.2008 року.

Задовольняючи позовні вимоги про визнання вищевказаного договору недійсним та звільнення відповідачем земельної ділянки, суд першої інстанції послався на недотримання відповідачем встановленого законом порядку набуття права оренди земельної ділянки та укладення спірного договору без належного рішення органу місцевого самоврядування.

Судова колегія з цими висновками погоджується, виходячи з такого.

Відповідно до приписів ст.ст. 13, 41 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого це право здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією, і усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Згідно ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки –це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно ст. 13 Закону України “Про оренду землі” договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Згідно ч. 1 ст. 6 цього Закону, орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України „Про оренду землі”, відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору  недійсним відповідно до закону.

Згідно ст. 123 Земельного кодексу України, рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування щодо надання в користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості) приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Розробленій проект відведення земельної ділянки погоджується з територіальним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами. Погоджений проект відведення земельної ділянки після одержання позитивного висновку державної землевпорядної експертизи у випадках, передбачених законом, подається  разом з клопотанням про надання земельної ділянки до відповідної державної адміністрації, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, які розглядають його в місячний строк і в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки у користування.

Згідно ст. 20 Закону України „Про землеустрій”, землеустрій проводиться в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності, зокрема в разі надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок. У відповідності до ст. 50 означеного закону, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі надання, передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок.

Згідно із п.п. 9, 10, 11 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, проект відведення земельної ділянки виконавець погоджує із землевласником або землекористувачем, органом земельних ресурсів, природоохоронним органом, санітарно-епідеміологічною службою, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини. Погоджений проект відведення земельної ділянки підлягає державній експертизі, яка проводиться органом земельних ресурсів відповідно до законодавства. Після одержання позитивного висновку державної експертизи проект відведення земельної ділянки розглядається сільською, селищною, міською радою, районною, Київською та Севастопольською міською держадміністрацією, затверджується ними або в установленому порядку подається до інших органів, до повноважень яких належить надання у користування або передача у власність земельних ділянок.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України,  громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, що цілком кореспондується з ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України, відповідно до якої передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме листа Відділу Держкомзему у Фрунзівському районі Одеської області № 25-01-17/147 від 20.01.2009 року, в порушення вищезазначених норм, проект землеустрою щодо відведення ТОВ „Біоленд-Одеса” земельної ділянки, загальною площею 476 га, в тому числі із земель резерву та запасу Карабанівської сільської ради, в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва не був розроблений, з відповідними органами не погоджувався, позитивних висновків державної землевпорядної експертизи не отримував та у встановленому порядку не затверджувався, аукціон (земельні торги) з приводу надання в оренду зазначеної ділянки не проводилися, межі зазначеної ділянки в натурі (на місцевості) не визначалися.

Розпорядження в.о. голови Фрунзівської районної державної адміністрації             № 189/2008 від 04.03.2008 року щодо надання дозволу ТОВ „Біоленд-Одеса” на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, загальною площею 476 га, тому числі із земель резерву та запасу Карабанівської сільської ради, в оренду, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі якого був укладений спірний договір оренди земельної ділянки, за протестом прокуратури Фрунзівського району Одеської області було скасоване розпорядженням голови Фрунзівської районної державної адміністрації № 862/2008 від 07.11.2008 року.

Отже, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що  договір оренди від 01.04.2008 року був укладений без належного рішення органу місцевого самоврядування.

Відповідно до п. п. 2, 3 ст. 125 Земельного кодексу України право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. Згідно ст. 18 Закону України „Про оренду землі” договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації, проведеної у порядку, встановленому законом.

Матеріали справи свідчать, що договір оренди земельної ділянки від 01.04.2008 року був зареєстрований в книзі записів договорів оренди землі райдержадміністрації 01.04.2008 року за № 78, проте, відповідно до п. 4 Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, державну реєстрацію договору оренди землі у книзі реєстрації здійснюють структурні підрозділи Центру державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах шляхом внесення записів до книги реєстрації. Тобто спірний договір оренди не був зареєстрований у встановленому законом порядку та ТОВ „Біоленд-Одеса”, в порушення п. п. 2, 3 ст. 125 Земельного кодексу України приступило до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації.

Згідно ст.ст. 203, 215 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу.

Зазначене цілком кореспондується зі ст. 207 ГК України, відповідно до якої господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Отже, суд вірно зазначив, що відповідність змісту правочину Цивільному та Господарському кодексам України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства є однією з необхідних умов визнання останнього дійсним, натомість його суперечність зазначеним вимогам і є підставою для визнання такого договору недійсним.

Відповідно до ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно ч. 1, 3 ст. 212 Земельного кодексу України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія вважає, що позовні вимоги Прокурора Фрунзівського району Одеської області, заявлені в інтересах держави в особі Фрунзівської районної державної адміністрації, про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 01.04.2008 року, укладеного між Фрунзівською районною державною адміністрацією та  Товариством з обмеженою відповідальністю „Біоленд-Одеса”, зобов'язання ТОВ „Біоленд-Одеса” звільнити зайняту земельну ділянку, загальною площею 476 га, із земель резерву та запасу Карабанівської сільської ради Фрунзівського району та повернення її за належністю Фрунзівській районній державній адміністрації, задоволені судом правильно, оскільки є обґрунтованими і підтверджуються наявними матеріалами справи.

Таким чином, рішення суду прийняте в результаті повного, всебічного і об'єктивного дослідження обставин справи та оцінки доказів, відповідає нормам чинного законодавства, тому підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, колегія суддів постановила:

          Рішення господарського суду Одеської області від 1.04.2009р. у справі № 20/15-09-457 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

       Постанова в порядку ст. 105 Господарського Процесуального Кодексу України набирає законної  сили з дня її прийняття.

       Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                                       Л.І. Бойко

Суддя                                                                                         Л.І. Бандура                                       

Суддя                                                                                            Т.А. Величко