Постанова

від 02.03.2015 по справі 826/16858/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 березня 2015 року № 826/16858/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Погрібніченка І.М., суддів Іщука І.О., Шулежка В.П., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до 1. Державної реєстраційної служби України, 2. Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Спєсівцева Дениса Сергійовича, 3. Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Молдованової Галини Миколаївни треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Звенигородська районна державна адміністрація Черкаської області, - про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) про:

- визнання протиправними та скасування рішень державних реєстраторів прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Спєсівцева Дениса Сергійовича від 28 травня 2015 року № 13391329, Молдованової Галини Миколаївни від 10 грудня 2014 року № 17869770 про відмову у державній реєстрації іншого речового права - права оренди земельної ділянки, що розташована за адресою: Черкаська область, Звенигородський район, с. Стебне, кадастровий номер 7121287000:03:003:0402;

- зобов'язання Державної реєстраційної служби України провести державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки, що розташована за адресою: Черкаська область, Звенигородський район, с. Стебне, кадастровий номер 7121287000:03:003:0402.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачі безпідставно двічі відмовили у проведенні державної реєстрації іншого речового права - права оренди земельної ділянки, що розташована за адресою: Черкаська область, Звенигородський район, с. Стебне, кадастровий номер 7121287000:03:003:0402.

Позивач також звертає увагу на те, що ним були подані всі документи, необхідні для проведення державної реєстрації права оренди земельної ділянки. Наголошує при цьому, що подані документи відповідають вимогам чинного законодавства. А тому, рішення відповідачів про відмову у державній реєстрації права оренди земельної ділянки порушують законні інтереси позивача.

Представник відповідача 1 - Державної реєстраційної служби України та державний реєстратор прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Молдованова Галина Миколаївна в своїх запереченнях просили суд в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 повністю відмовити, оскільки рішення про відмову у державній реєстрації права оренди земельної ділянки прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Представник відповідача 2 - державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Спєсівцева Дениса Сергійовича у судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, заперечень та будь-яких письмових пояснень щодо змісту позовних вимог до суду не подав.

Третя особа - Звенигородська районна державна адміністрація Черкаської області проти задоволення позовних вимог не заперечує та просить розгляд справи здійснювати за відсутності її представників.

Відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, в зв'язку з неявкою в судове засідання представників осіб, які беруть участь у справі та поданою позивачем заявою про розгляд справи без його участі, суд дійшов висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20 травня 2014 року ОСОБА_1 було подано заяву (реєстраційний № 6675562) про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки, що розташована за адресою: Черкаська область, Звенигородський район, с. Стебне, кадастровий номер 7121287000:03:003:0402, за результатами розгляду якої відповідачем 2 прийнято рішення від 28 травня 2014 року № 13391329 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

В подальшому рішенням відповідача 3 від 10 грудня 2014 року № 17869770 позивачу було повторно відмовлено у державній реєстрації іншого речового права - права оренди земельної ділянки, що розташована за адресою: Черкаська область, Звенигородський район, с. Стебне, кадастровий номер 7121287000:03:003:0402 за його заявою від 24 листопада 2014 року.

Незгода з вказаними рішенням відповідачів зумовила позивача звернутися з адміністративним позовом до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд погоджується з доводами ОСОБА_1, виходячи з наступного.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації, та їх обтяжень визначає Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV (далі - Закон № 1952-IV), який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Відповідно до частини п'ятої статті 3 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом. Державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в порядку черговості надходження заяв.

Згідно із частиною першою статті 2 Закону № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини сьомої статті 3 Закону № 1952-IV державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться за місцем розташування об'єкта нерухомого майна в межах території, на якій діє відповідний орган державної реєстрації прав, крім випадків, установлених абзацами другим і третім частини п'ятої цієї статті.

Обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема право оренди земельної ділянки (пункт 2 частини першої статті 4 статті 3 Закону № 1952-IV).

У той же час, речові права на нерухоме майно, зазначені в пунктах 2 і 3 частини першої вказаної статті, є похідними і реєструються після державної реєстрації права власності на таке майно, крім випадків, передбачених статтею 4-1 Закону № 1952-IV, відповідно до частини третьої якої, державна реєстрація права держави чи територіальної громади на земельні ділянки, які сформовані із земель державної чи комунальної власності, здійснюється після затвердження в порядку, встановленому Земельним кодексом України, документації із землеустрою, за якою здійснено таке формування, одночасно із державною реєстрацією похідного речового права на такі земельні ділянки (постійне користування, оренда, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут), крім випадків, коли рішенням відповідного органу про затвердження документації із землеустрою передбачено здійснення державної реєстрації переходу права власності на земельні ділянки.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 15 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:

1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;

3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

4) внесення записів до Державного реєстру прав;

5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Орган державної реєстрації прав, державні реєстратори зобов'язані надати до відома заявників інформацію про необхідний перелік документів для здійснення державної реєстрації прав.

Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Як передбачено частиною першою статті 16 Закону № 1952-IV, у разі здійснення державної реєстрації речових прав на земельні ділянки, похідних від права власності, за відсутності державної реєстрації права власності держави чи територіальної громади на зазначені земельні ділянки, відповідний орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування зобов'язаний одночасно подати до органу державної реєстрації прав чи державному кадастровому реєстратору відповідну заяву про державну реєстрацію права власності держави чи територіальної громади на зазначені земельні ділянки. Рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у користування (постійне користування, оренда, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут) вважається заявою про здійснення державної реєстрації права власності держави чи територіальної громади на зазначену земельну ділянку.

Процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначає Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 № 868 (далі - Порядок).

Для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст (пункт 8 Порядку).

Моментом прийняття заяви, відповідно до пункту 9 Порядку, вважається дата та час її реєстрації у базі даних про реєстрацію заяв і запитів.

Згідно із пунктом 15 Порядку під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо:

1) обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках);

2) повноважень заявника;

3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах;

4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону;

5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Відповідно до пункту 20 Порядку за результатами розгляду заяви та документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав або рішення про відмову в такій реєстрації.

Датою і часом державної реєстрації речових прав вважаються дата і час реєстрації заяви в базі даних про реєстрацію заяв і запитів (пункт 23 Порядку).

Підстави для державної реєстрації прав та їх обтяжень визначені статтею 19 Закону № 1952-IV, відповідно до частини першої якої державна реєстрація прав проводиться на підставі:

1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом;

2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону;

3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді;

4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом;

5) рішень судів, що набрали законної сили;

6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

У той же час, відповідно до п. 37 Порядку документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, є:

1) укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно чи його дублікат;

2) свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат;

3) свідоцтво про право на спадщину, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат;

4) видані нотаріусом свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікати;

5) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане державним реєстратором відповідно до закону;

6) свідоцтво про право власності, видане органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дублікат;

7) свідоцтво про право власності на нерухоме майно чи його дублікат, видані до 1 січня 2013 р. органом місцевого самоврядування або місцевою держадміністрацією;

8) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняте власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном;

9) державний акт на право приватної власності на землю, державний акт на право власності на землю, державний акт на право власності на земельну ділянку або державний акт на право постійного користування землею;

10) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно;

11) ухвала суду про затвердження (визнання) мирової угоди;

12) заповіт, яким установлено сервітут на нерухоме майно;

13) закон, яким установлено сервітут на нерухоме майно;

14) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації;

15) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність;

16) інші документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.

Як передбачено частиною першою статті 24 Закону № 1952-IV, у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:

1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону;

2) об'єкт нерухомого майна, розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав;

3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа;

4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують;

5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону;

5 -1 ) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;

5 -2 ) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону;

5 -3 ) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку;

5 -4 ) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення;

5 -5 ) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію;

5 -6 ) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем;

6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Як вбачається з матеріалів справи, 20 травня 2014 року позивачем подано заяву про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки, що розташована за адресою: Черкаська область, Звенигородський район, с. Стебне, кадастровий номер 7121287000:03:003:0402.

Рішенням від 28 травня 2015 року № 13391329 відповідач 2 відмовив позивачу у реєстрації права оренди земельної ділянки, у зв'язку з тим, що заяву подано за відсутності державної реєстрації права власності на вказану ділянку.

Однак, суд не може погодитися із вказаним рішенням, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, вищевказана земельна ділянка належить до водного фонду та знаходиться в адміністративних межах Стебнівської сільської ради за межами с. Стебне.

20 травня 2014 року одночасно із позивачем до органу державної реєстрації прав за місцем розташування об'єкта нерухомого майна звернувся представник Звенигородської районної державної адміністрації Черкаської області Харчевський Олег Петрович із заявою про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, що розташована за адресою: Черкаська область, Звенигородський район, с. Стебне, кадастровий номер 7121287000:03:003:0402.

Вказана заява була зареєстрована у базі даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 20 травня 2014 року о 16 год. 26 хв. 14 сек.

В подальшому, державним реєстратором прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби Дахно А.М. прийнято рішення № 1357976 від 05 червня 2014 року про державну реєстрацію права власності форма власності: державна на вищевказану земельну ділянку за третьою особою.

У той же час, аналіз викладених вище норм законодавства свідчить про те, що саме 20 травня 2014 року є датою державної реєстрації права власності третьої особи на земельну ділянку, що розташована за адресою: Черкаська область, Звенигородський район, с. Стебне, кадастровий номер 7121287000:03:003:0402.

Зазначене підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 05 червня 2014 року № 22654819, копія якого наявна в матеріалах справи.

Відповідно до пункту 94 Порядку під час проведення державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав державний реєстратор використовує, зокрема, дані Реєстру прав власності на нерухоме майно, а ч. 3 ст. 4 -1 та ч. 1 ст. 16 Закону № 1952-IV передбачено одночасну державну реєстрацію права власності та похідного права.

Зважаючи на викладене, суд критично ставиться до посилань Державної реєстраційної служби України на необізнаність відповідача 2 щодо реєстрації права державної власності за Звенигородською районною державною адміністрацією Черкаської області на зазначену земельну ділянку.

А тому, відповідачем 2 було протиправно відмовлено позивачу у реєстрації іншого речового права, а саме права оренди земельної ділянки, у зв'язку із чим рішення від 28 травня 2014 року № 13391329 підлягає скасуванню.

Окрім цього, матеріалами справи встановлено, що 24 листопада 2014 року позивач повторно звернувся із заявою про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки, що розташована за адресою: Черкаська область, Звенигородський район, с. Стебне, кадастровий номер 7121287000:03:003:0402.

До заяви позивачем було додано:

- договір оренди землі від 14.05.2014 року, укладений між Звенигородською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1;

- витяг з державного земельного кадастру про земельку ділянку серія та номер НВ-7100357752013 від 17.06.2013, виданий відділом Держземагенства у Звенигородському районі Черкаської області;

- заперечення Укрдержреестру від 10.11.2014 року;

- витяг з паспорта заявника, серія та номер: НЕ282949, виданого 22.10.2002 року Звенигородським РВС УМВС України в Черкаській області;

- копію картки фізичної особи-платника податків, виданої 28.05.2003 року Звенигородським відділенням Шполянської ОДПІ Черкаської області;

- квитанцію про сплату державного мита від 21.11.2014 року № 134;

- квитанцію про сплату інформаційних послуг від 21.11.2014 року № 133.

Рішенням відповідача 3 від 10 грудня 2014 року № 17869770 позивачу відмовлено у державній реєстрації іншого речового права.

Відмовляючи позивачу у державній реєстрації права оренди земельної ділянки відповідач 3 послався на відсутність змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Зокрема, відповідач 3 в своєму рішенні зазначає, що з поданих документів неможливо встановити виконання заявником умов, передбачених пунктом 18 договору оренди, а саме: передача земельної ділянки в оренду здійснюється з розробленням проекту відведення земельної ділянки.

Також, відповідач 3 зауважує, що відповідно до пункту 20 договору передача земельної ділянки здійснюється за актом приймання-передачі.

Відповідно до п. 36 Порядку для проведення державної реєстрації речових прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені цим Порядком.

Для проведення державної реєстрації речового права на нерухоме майно, що є похідним від права власності, одночасно з проведенням державної реєстрації права власності на таке майно заявником подаються документи, необхідні для проведення державної реєстрації права власності на таке майно та державної реєстрації речового права, що є похідним від нього.

Як зазначалося вище, підстави для реєстрації прав та їх обтяжень визначені ст. 19 Закону № 1952-IV, а документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно зазначені у п. 37 Порядку.

Одночасно п. 44 Порядку передбачено обов'язок заявника подати витяг з Державного земельного кадастру про таку земельну ділянку.

Як вбачається з зазначених правових норм позивач для державної реєстрації права оренди земельної ділянки в якості документа, що підтверджує таке право мав подати договір оренди земельної ділянки. При цьому, подання додаткових документів на його виконання вказаним Порядком не передбачено.

Як вбачається з картки прийому заяви № 17441274 від 24.11.2014 року позивачем було подано належні документи, які дають змогу встановити їх відповідність заявленому праву.

При цьому, суд наголошує, що відповідно до пункту 16 Порядку у разі подання документів, необхідних для проведення державної реєстрації речових прав, не в повному обсязі державний реєстратор приймає рішення про зупинення розгляду заяви, яке містить рекомендації щодо усунення обставин, що були підставою для його прийняття.

Як вбачається з матеріалів справи відповідного рішення відповідачем 3 прийнято не було.

Одночасно, суд звертає увагу на ту обставину, що під час розгляду справи позивачем було надано суду копії документів яких на думку відповідача не вистачало, обов'язковість надання яких вищевказаним нормативно-правовим актом не передбачена.

Отже, з урахуванням викладеного, у відповідача 3 були відсутні підстави для відмови позивачу у реєстрації права оренди земельної ділянки, оформленої рішенням від 10 грудня 2014 року № 17869770, що свідчить про протиправність вказаного рішення.

При цьому, суд зазначає, що частиною 4 статті 24 Закону № 1952-IV заборонено відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом.

А тому, за вказаних вище обставин, суд приходить до переконання, що рішення відповідача 3 від 10 грудня 2014 року № 17869770 про відмову позивачу у державній реєстрації іншого речового права - права оренди земельної ділянки, що розташована за адресою: Черкаська область, Звенигородський район, с. Стебне, кадастровий номер 7121287000:03:003:0402 не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Разом з тим, за вказаних вище обставин, з метою належного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати Державну реєстраційну службу України провести державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки, що розташована за адресою: Черкаська область, Звенигородський район, с. Стебне, кадастровий номер 7121287000:03:003:0402 за суб'єктом ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1.

За правилами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, відповідачами не надано достатніх доказів в обґрунтування правомірності прийнятих ними рішень, а тому суб'єктом владних повноважень не доведено своєї правоти.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача всі здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 73, 08 грн. з Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. 128, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати рішення державних реєстраторів прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Спєсівцева Дениса Сергійовича від 28 травня 2015 року № 13391329, Молдованової Галини Миколаївни від 10 грудня 2014 року № 17869770 про відмову у державній реєстрації іншого речового права - права оренди земельної ділянки, що розташована за адресою: Черкаська область, Звенигородський район, с. Стебне, кадастровий номер 7121287000:03:003:0402.

3. Зобов'язати Державну реєстраційну службу України провести державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки, що розташована за адресою: Черкаська область, Звенигородський район, с. Стебне, кадастровий номер 7121287000:03:003:0402 за суб'єктом ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1.

4. Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 78,03 грн. (сімдесят вісім гривень 08 копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 КАС України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Головуючий суддя І.М. Погрібніченко Судді: І.О. Іщук В.П. Шулежко