Постанова

від 04.08.2009 по справі 15/249-б

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

15/249-б

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 04 серпня 2009 р.                                                                                    № 15/249-б  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого      Короткевича О.Є. (доповідач у справі)

суддів :Заріцької А. О., Хандурін М. І.

розглянувши матеріали касаційної скарги  Державної податкової  адміністрації

на  постанову господарського суду  міста  Києва від 05.05.2009 року

у справі№ 15/249-б

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Епотех"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Колібрі поліграф"

проБанкрутство

визнав подані матеріали достатніми для при

Від ініц. кредитора: Шулик К. В. дов. від 04.12.2008 року;

Від скаржника: Тельний М. В. дов. від 13.01.2009 року №5/26-379

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду м. Києва від 27.04.2009 року ( Суддя Хоменко М. Г.) порушено провадження у справі №15/249-б про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Колібрі поліграф", введено процедуру розпорядження майном боржника  та мораторій на задоволення вимог кредиторів  Товариства з обмеженою відповідальністю "Колібрі поліграф" у відповідності з ст. 12 Закону України  "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Далі –Закон).

Постановою господарського суду міста Києва від 05.05.2009 року визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю "Колібрі поліграф", припинено процедуру розпорядження майном боржника, відкрито ліквідаційну процедуру у справі №15/249-б та призначено ліквідатором банкрута ініціюючого кредитора Товариство з обмеженою відповідальністю "Епотех".

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, Державна  податкова  адміністрація звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить скасувати постанову господарського суду міста Києва від 05.05.2009 року, посилаючись на  порушення судом  вимог ст. 129 Конституції України, ст. ст. 33, 43 ГПК України, а також  ст. ст. 7, 52 Закону та просить суд скасувати оскаржувану постанову суду та припинити провадження у справі.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 15.07.2009 року касаційну скаргу Державної  податкової  адміністрації на постанову господарського суду міста Києва від 05.05.2009 року прийнято до провадження та призначено скаргу до розгляду.

Колегія суддів Вищого господарського суду України , переглянувши в касаційному порядку постанову  місцевого  господарського суду  на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга  підлягає  частковому задоволенню, виходячи з такого.

Згідно зі ст.41 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

 Згідно зі ст.ст. 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.  

Відповідно ч. 1 ст. 52  Закону України  "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"  у разі якщо  громадянин-підприємець - боржник або керівні органи   боржника   -   юридичної    особи    відсутні    за    її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів  державної  податкової  служби  згідно  із  законодавством податкових  декларацій,  документів  бухгалтерської  звітності,  а також за  наявності  інших  ознак,  що  свідчать  про  відсутність підприємницької  діяльності  боржника,  заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути  подана  кредитором незалежно  від  розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань. Отже, у контекст вказаної норми при розгляді справи за правилами ст. 52 Закону України  "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" предметом доказування є  визнання місцезнаходження боржника –юридичної особи та факт відсутності керівних органів юридичної особи за її місцезнаходженням.

   Постанова суду про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є за своєю правовою природою судовим рішенням, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 №11 із змінами на даний час).

Стаття 52 Закону про банкрутство передбачає особливості банкрутства відсутнього боржника.

Згідно з ч. 1 вказаної статті кредитором може бути подана заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника у разі, якщо керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.

Отже, за правилами цієї статті справа про банкрутство може бути порушена у разі наявності хоча б однієї з перелічених умов, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.04.2009 року порушено провадження у справі №15/249-б про банкрутство ТОВ "Колібрі Поліграф" та зобов'язано заявника надати суду додаткові докази в тому числі докази щодо фактичного припинення підприємницької діяльності.

На вимогу суду заявником не було надано доказів витребуваних судом ухвалою від 27.04.2009 року, а саме не було надано інформацію про підприємницьку діяльність боржника, зокрема щодо останньої дати надання боржником  документів бухгалтерської звітності та податкових декларацій  також відомості щодо зміни адреси боржника, відомості про відкриття  та закриття боржником рахунків у банківських установах, а господарський суд не здійснив свої повноваження, передбачені ст. 38 ГПК України.

Проте в касаційній скарзі Державна податкова  адміністрація зазначила, що згідно поданих податкових декларацій за 2007 рік боржник в звіті відобразив валовий дохід 12 274 237 грн., за 2008 рік валовий дохід 6 875 496 грн.   протягом  своєї діяльності підприємство до податкових органів звітує вчасно.

Відповідно до ст. 93  Цивільного кодексу України  місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом;місцезнаходження юридичної особи вказується в її установчих документах. Абзац шостий статті 1 Закону України" Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (у редакції чинній до внесення змін Законом України від 03.03.2005 року №2452-IV) визначає місцезнаходження юридичної особи як місцезнаходження постійно діючого виконавчого органу юридичної особи, а в разі його відсутності-місцезнаходження іншого органу чи особи. Уповноваженої діяти від імені юридичної особи без довіреності, за певною адресою, яка вказана засновниками (учасниками) в установчих документах і за якою здійснюється зв'язок з юридичною особою.

Таким чином, нормами законодавства, чинними на час розгляду даної справи судом першої інстанції, передбачалося обов'язкове зазначення місцезнаходження юридичної особи в її установчих документах, а у разі, коли відбувалася зміна місцезнаходження, повинні були вноситись відповідні зміни до установчих документів та проводитись державна реєстрація цих змін.

 Проте установчі документи Товариства з обмеженою відповідальністю "Колібрі поліграф" в матеріалах справи відсутні, відповідно вони не досліджувались судом першої інстанції з метою з'ясування місцезнаходження боржника.

Окрім того, в матеріалах справи також відсутня інформація від фінансових органів,  митних органів та інших контролюючих органів, яка підтверджує відсутність господарської діяльності з моменту подання остатньої звітності.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 “Про судове рішення ”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до вимог ст.111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (ч.1). Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ч.2).

 В контексті викладеного, Колегія суддів Вищого господарського суду України, вважає за необхідне, постанову господарського міста Києва від 05.05.2009 року у справі №15/249-б скасувати, справу передати на розгляд до господарського суду міста Києва.

При розгляді справи суду слід врахувати наведене, більш повно та всебічно дослідити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам у підтвердження підстав для порушення провадження у справі за приписами ст. 52 Закону, і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне рішення.               

Враховуючи наведене та керуючись  ст. ст. 1, 6, 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст. ст. 43, 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Касаційну скаргу Державної податкової  адміністрації на постанову господарського суду міста Києва від 05.05.2009 року у справі № 15/249-б задовольнити частково.

2.          Постанову господарського суду міста Києва від 05.05.2009 року у справі № 15/249-б  скасувати.

3.          Матеріали справи № 15/249-б направити на розгляд до господарського суду міста Києва.  

Головуючий                                                                     О.Є. Короткевич

          Судді                                                                     А. О. Заріцька

                                                                                            М. І. Хандурін