Постанова

від 04.08.2009 по справі 17/653/08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

17/653/08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 04 серпня 2009 р.                                                                                    № 17/653/08  

Вищий  господарський  суд  України в складі колегії

суддів:Чернов Є.В.Кривда Д.С.Цвігун В.Л.

за участю представників:

ГенпрокуратуриВиконкому міської радиАТЗТ "Турист"Руснак Ю.І. –(посв. № 31 від 03.03.2009)Горобченко О.В. –(дор. від 26.05.2009)Ільчанінова Н.І. –(дор. від 30.07.2009)

розглянув касаційне подання Першого заступника прокурора Миколаївської області

на рішення

від 12 грудня 2008 року господарського суду Миколаївської області

у справі№ 17/653/08 господарського суду Миколаївської області

за позовомАкціонерного товариства закритого типу "Торговий дім "Турист"

доВиконавчого комітету Миколаївської міської радиКомунального підприємства "Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації"

провизнання права власності на самочинне будівництво

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 12.12.2008 (суддя: С.Коваль) позов про визнання права власності на самочинно збудоване нежитлове приміщення задоволено.

Рішення суду мотивовано тим, що за рахунок внутрішнього перепланування була збільшена площа нежитлового приміщення без дозволу відповідних органів, а також побудований склад і підвал з відхиленням від проекту, разом з тим таке перепланування та будівництво відповідають нормам та вимогам, встановленим законодавством, тому за приписами ст.ст. 331, 376, 392 Цивільного кодексу України позовні вимоги підлягають задоволенню.  

Прокурор в касаційному поданні просить рішення господарського суду першої інстанції скасувати з підстав неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.

Прокурор зазначає, що суд не врахувавши приписів ст.ст. 375, 392 Цивільного кодексу України, ст.ст. 12 Земельного кодексу України, ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" не залучив до участі у справі Миколаївську міську раду на території і в розпорядженні якої знаходиться земельна ділянка на якій здійснено самочинне будівництво.

Судом не враховано вимог ст. 18 Закону України "Про основи містобудування", ст.ст. 24, 29 Закону України "Про планування і забудову територій" щодо дотримання позивачем порядку будівництва, а саме наявності документів, що свідчать про прийняття об'єкта в експлуатацію. Натомість, судом в якості доказів прийняті документи, які не є дозвільними в сфері містобудування.

Відповідач у відзиві на касаційне подання проти доводів прокурора заперечив, вважає рішення суду таким, що винесено з додержанням норм матеріального та процесуального права та просить залишити рішення суду без зміни, а касаційне подання прокурора без задоволення.

Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційного подання, заслухавши прокурора та представника виконкому міської ради, які вимоги подання підтримали повністю, представника позивача, який проти вимог прокурора заперечив, вважає, що подання підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Предметом вимог позову у справі є визнання права власності на самочинно побудоване нерухоме майно.

Відповідно до ст. 375 Цивільного кодексу України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно.

Відповідно до норми частини другої ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

В окремих випадках ст. 376 ЦК України передбачає можливість визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно в разі наявності обставин, передбачених частинами третьою, п'ятою цієї статті.

З положення, передбаченого частиною третьою ст. 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

З аналізу вказаної норми вбачається, що право власності на самочинне будівництво може бути визнано в судовому порядку лише в тому випадку, якщо особа, яка здійснила таке будівництво, отримає в установленому порядку земельну ділянку розташовану під збудованим нерухомим об'єктом, такого цільового призначення, яке передбачає можливість будівництва на ній відповідного об'єкту.

За змістом частини п'ятої цієї ж статті на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Відповідно до частини четвертої ст. 376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Відповідно до положень статті 12 Земельного кодексу України та статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" право комунальної власності на землю належить територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів в містах. Від іменні та в інтересах територіальних громад відповідно до закону правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності здійснюють органи місцевого самоврядування.

Відповідно до приписів ст. 12 Земельного кодексу України, п. 34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" розпорядження землями територіальних громад здійснюють місцеві ради, до виключної компетенції яких належить вирішення питань регулювання земельних відносин.

Статтею 31  Закону України "Про місцеве самоврядування" встановлені повноваження виконавчих органів місцевих рад в галузі будівництва, до яких віднесено: надання відповідно до законодавства дозволу на спорудження об'єктів містобудування незалежно від форм власності, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій, зупинення будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об'єктів, здійснення контролю за забезпеченням надійності та безпечності будинків і споруд незалежно від форм власності, видача забудовникам архітектурно-планувальних завдань та технічних умов на проектування, будівництво, реконструкцію будинків і споруд, благоустрій територій та надання дозволу на проведення цих робіт.

Таким чином, суд першої інстанції не врахував, що належним відповідачем у справі про самочинне будівництво є відповідна (сільська, селищна, міська) рада, до компетенції якої належить вирішення питань щодо розпорядження землями відповідних територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності (ст. ст. 8 - 12 Земельного кодексу України), вирішення питання вибору, вилучення (викупу) земельних ділянок, надання дозволу на будівництво об'єктів містобудування, вирішення питання щодо розташування та проектування нового будівництва, здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту об'єктів містобудування та упорядкування територій (ст. ст. 10 - 12 Закону України "Про планування та забудову територій").

Вирішуючи спір у даній справі суд не з'ясував обставин вирішення власником питання про надання позивачу земельної ділянки, розташованої під уже збудованим об'єктом нерухомості, на умовах відповідного цільового призначення, відношення власника земельної ділянки щодо визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за позивачем.

Таким чином, при розгляді спору судом прийнято рішення, що стосуються прав та обов'язків юридичної особи, яка не була залучена до участі у справі, а саме не залучено власника землі в особі відповідного державного органу чи органу місцевого самоврядування.

Відповідно до вимог п.3 ст.1119 та п.3 ч.2 ст.11110 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо суд прийняв рішення або постанову. що стосується праві обов'язків осіб, які не були залучені до участі у справі.

Виходячи з викладеного, керуючись  ст.ст. 1115, 1117, 1118, 1119, 11111  ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційне подання задовольнити частково.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 12.12.2008 у справі № 17/653/08 господарського суду Миколаївської області скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області.

Головуючий                                                                                                                 Є. Чернов          

судді                                                                                                                             Д. Кривда

                                                                                                                        В. Цвігун