Постанова

від 04.08.2009 по справі 5/125/09

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

5/125/09

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 04 серпня 2009 р.                                                                                    № 5/125/09  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Хандуріна М.І., –головуючого,

Заріцької А.О.,

Короткевича О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційної скарги

Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м.Києва

на постановугосподарського суду Миколаївської області від  19.05.2009

у справі господарського суду№ 5/125/09Миколаївської області

за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Інтербудкомпані ЛТД"

провизнання його банкрутом,

ліквідаторарбітражний керуючий Черепенко В.Г.,

за участю представників сторін:

ДПІ у Дарницькому районі м. Києва –Кириленко М.Є. (дов. від 08.01.09);

встановив:

          Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 07.05.2009 порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербудкомпані ЛТД" в порядку ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

          Постановою господарського суду Миколаївської області від 19.05.2009 (суддя Міщенко В.І.) визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтербудкомпані ЛТД" банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру. Призначено ліквідатором Черепенко В.Г., якого зобов'язано подати до офіційного друкованого органу оголошення про визнання боржника банкрутом; надати до суду  реєстр вимог кредиторів.

          До Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернулася ДПІ у Дарницькому районі м. Києва, яка просить скасувати постанову суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом, справу передати  на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування посилається на порушення ст.ст. 6 –21, 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 33, 43 ГПК України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, переглянувши у касаційному порядку постанову суду першої інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про задоволення касаційної скарги виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 51 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”  (далі Закон) якщо вартості майна боржника –юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Наслідком припинення господарської діяльності боржника є те, що в ліквідаційній процедурі не виникають зобов'язання по сплаті податків та загальнообов'язкових зборів відповідно до Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". З таким висновком погоджується Верховний суд України у Постанові №04/153 від 06.04.2004 року у справі №17/124.

          Відповідно до частини 5.3.1 статті 5.3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій ним податковій декларації протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 статті 4 цього Закону для поданні податкової декларації. У разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені в законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування.

          Відтак, незаконне визнання боржника банкрутом за спрощеною процедурою унеможливлює встановлення податковим органом зобов'язань по сплаті податків відповідно до податкових повідомлень-рішень, прийнятих після введення ліквідаційної процедури, оскільки з моменту визнання боржника банкрутом у нього не виникають податкові зобов'язання.

          Наведене дозволяє зробити висновок про право податкового органу на оскарження постанов про визнання боржника банкрутом в порядку статті 107 ГПК України, як судових актів за наслідком прийняття яких змінюється правовий статус юридичної особи і вона втрачає статус суб'єкта, щодо якого можуть виникати  податкові зобов'язання.

За ч. 4 ст. 105 ЦК України комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи.

Ч. 1 ст. 110 ЦК України встановлено, що юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа ліквідується в порядку, встановленому законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом (частина 3 статті 110 ЦК України).

Ч. 1 ст. 111 ЦК України передбачено, що ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

За змістом ч. 5 ст. 60 Господарського кодексу України, яка регулює загальний порядок ліквідації суб'єкта господарювання, вбачається, що ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується, і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку.

Отже, враховуючи вищезазначені вимоги закону, необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника у порядку статті 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є: оцінка вартості наявного майна боржника, публікація оголошення згідно з вимогами статті 105 ЦК України з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості, повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства та складання проміжного ліквідаційного балансу. Крім того, звернення до суду з такою заявою можливо лише після закінчення строку, передбаченого статтею 105 ЦК України.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема в свій  постанові від 10.06.2008 у справі № 15/682-б.

З матеріалів даної справи вбачається, що 05.05.2009 голова ліквідаційної комісії звернувся до господарського суду із заявою про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербудкомпані ЛТД" за правилами ст. 51 Закону з посиланням на протокол загальних зборів  учасників товариства № 8 від 01.03.2009 про припинення статутної діяльності товариства  та звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство, тобто без дотримання строку, передбаченого ч. 4 ст.105 ЦК України.

У заяві про порушення справи про банкрутство ТОВ відсутні посилання на факт повідомлення органу державної податкової служби про  прийняття рішення про ліквідацію підприємства у встановленому законодавством порядку, подання складеного проміжного ліквідаційного  балансу до органу державної податкової служби для його перевірки, які необхідні для з'ясування наявності чи відсутності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство за правилами ст. 51 Закону, а також відсутні докази розміщення в друкованих засобах масової інформації повідомлення про припинення даної юридичної особи  відповідно до ч. 4 ст. 105 ЦК України.

Отже, боржником подано заяву до суду без належних доказів подання оголошення відповідно до вимог ст. 105 ЦК України, не додано необхідних додатків відповідно до ст. 111 ЦК України та ст. 60 ГК України, та не доведено належним чином обставин, які можуть бути підставою порушення провадження у справі про банкрутство за ст. 51 Закону.

Колегія суддів Вищого господарського суду України наголошує, що вказані докази повинні бути надані заявником господарському суду на момент порушення справи про банкрутство за спрощеною процедурою, яка передбачена ст.ст.47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", можливість витребування судом вказаних документів після порушення провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, спеціальним Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", не передбачена.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Скаржник звернувшись з касаційною скаргою обґрунтовував порушення інтересів держави в особі інспекції у процедурі банкрутства також тим, що  звітував до ДПІ за І квартал 2009 року з показниками фінансово-господарської діяльності. З метою запобігання фіктивного банкрутства 28.05.2009 ДПІ  на адресу підприємства направлені запити щодо надання документів для перевірки, відповідь на які боржником надано не було. Крім того вказує, що станом на 05.06.2009 заборгованість ТОВ "Інтербудкомпані ЛТД" складає 485541,10 грн.

Колегія суддів касаційного суду погоджується із доводами інспекції як такими, що зачіпають її права як уповноваженого державою органу щодо справляння податків та веденню обліку платників податків і зборів. З доводами про можливість порушення прав податкового органу в процедурах банкрутства, як такого, що веде облік платників податків, погодився Верховний Суд України у Постанові від 06.06.2006 року у справі №Б48/12-05.

За таких обставин постанову господарського суду Миколаївської області не можна визнати як таку, що відповідає фактичним обставинам справи і вимогам закону, а тому вона підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд до суду першої інстанції.       

При новому розгляді  справи  суду слід врахувати  наведене, повно та всебічно перевірити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого, правильно  визначити  норми  матеріального  права,  що  підлягають  застосуванню  до  спірних  правовідносин,  та  прийняти  обґрунтоване  і  законне  судове  рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м.Києва  задовольнити частково.

Постанову господарського суду Миколаївської області від 19.05.2009 у справі № 5/125/09 скасувати, справу направити на  розгляд до господарського суду Миколаївської області.

Головуючий -                                                                М.І. Хандурін                                                                                                

Судді                                                                             А.О. Заріцька

                                                                                                         О.Є. Короткевич