Рішення

від 24.03.2015 по справі 405/7672/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/598/15 Головуючий у суді І-ї інстанції Плохотніченко Л. І.

Доповідач Чорнобривець О. С.

РІШЕННЯ

Іменем України

24.03.2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді - Чорнобривець О.С.

суддів - Кодрула М.А., Черненко В.В.

за участю секретаря - Гончар В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 14 січня 2015 року, у справі за позовом Кіровоградського інституту розвитку людини до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надану освітню послугу,-

встановила:

У серпні 2014 року Кіровоградський інститут розвитку людини звернувся з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надану освітню послугу.

В обґрунтування зазначали, що 01.09.2011 року між Кіровоградським інститутом розвитку людини «Україна» та ОСОБА_2 було укладено договір № 1750-11, відповідно до умов якого позивач зобов`язався за рахунок коштів відповідача здійснювати його навчання на денній формі за спеціальністю «Видавнича справа та редагування» за період 2011-2014 роки та видати документ про освіту державного зразка диплом «бакалавра». Розмір відшкодування витрат за надання освітньої послуги склав - 13 500, 00 грн.

Взяті на себе зобов'язання позивач виконав в повному обсязі, відповідач отримав диплом, про внаслідок невиконання останнім зобов'язань утворилась заборгованість за договором про навчання.

Посилаючись на вказані обставини позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за надану освітню послугу - 3 800,00 грн., пені - 14 307,0091 грн., інфляційне збільшення - 648, 45 грн. та 3% річних - 235, 15 грн.

Рішенням Ленінського районного суду міста Кіровограда від 14 січня 2015 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за надану освітню послугу в загальній сумі 8 483,60 грн., з яких: 3800,00 грн. - заборгованість за навчання; 3 800,00 грн. - пеня; 648,45 грн. - інфляційне збільшення; 235,15 грн. - 3% річних. Вирішено питання судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу у якій посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги, що договір про навчання між сторонами був укладений на умовах надання пільг по оплаті відповідно до Положення про встановлення спеціальних цін для окремих студентів університету. Адміністрацією Вузу була задоволена заява матері відповідача про надання дозволу на сплату коштів за навчання частинами, по мірі отримання заробітної плати, але суд при нарахуванні пені не взяв до уваги цю обставину справи. За весь час навчання про наявність заборгованості за навчання ОСОБА_2 адміністрацією інституту не попереджався, що, на його думку, доводить виконання умов договору про безоплатне навчання.

Позивач рішення суду не оскаржив.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції сторони підтримали свої доводи та заперечення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судом правильно встановлено, що 01 вересня 2011року між Кіровоградським інститутом розвитку людини «Україна» та ОСОБА_2 був укладений договір про навчання, за умовами якого навчальний заклад зобов'язався надати освітню послугу, а ОСОБА_2 своєчасно відшкодовувати витрати за отриману послугу у розмірах та строки, визначені укладеним договором. Розмір відшкодування витрат за надання освітньої послуги становив 13500грн. і розподілявся пропорційно по навчальних роках, по семестрах, до 25 січня та до 25 вересня кожного навчального року. За несвоєчасне виконання студентом своїх зобов'язань за даним Договором він повинен сплатити пеню в розмірі 0.5% від несплаченої суми за кожен день прострочки(а.с.4).

До договору про навчання сторонами був укладений Додаток, пункт 1.3. якого передбачає, що за домовленістю сторін Виконавець може встановлювати спеціальні ціни (не вище, ніж загальна вартість освітньої послуги, встановлена в Договорі) по відшкодуванню витрат за навчання на підставі Положення «Про спеціальні ціни для окремих категорій студентів Інституту «Україна». При встановленні спеціальних цін на відшкодування витрат за навчання студентам - відмінникам оплата здійснюється посеместрово(а.с.32).

Положенням про встановлення спеціальних цін для окремих категорій студентів університету, затвердженого наказом Президента Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна» від 12 липня 2010 р. № 81 та Положенням про встановлення спеціальних цін для окремих категорій студентів інституту, затвердженого наказом директора Кіровоградського інституту розвитку людини В. Я. Пупишевою від 09.01.2014 року, визначено категорії студентів, які мають право на відшкодування витрат за навчання за спеціальними цінами в інституті та встановлено порядок і розміри спеціальних цін, а також передбачено надання відстрочок в оплаті для окремих категорій студентів. Встановлення спеціальних цін оформлюється наказом за поданням Комісії зі встановлення спеціальних цін. Також Положенням передбачені підстави для відмови у встановленні спеціальних цін та їх скасування. Зокрема, у п.5.1.такою підставою визначено погіршення фінансового стану інституту (університету).

Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Наслідком невиконання умов договору є застосування штрафних санкцій(ст.ст.549,611 ЦК України).

Як встановлено, ОСОБА_2 був зарахований на другій курс інституту і на підставі наказу № 71/1 від 12.09.2011року, наказу № 6 від 07.02.2012року та наказу № 14/1 від 06.02.2014року «Про диференційовану оплату за навчання» йому, як студенту визначеної Положенням категорії, на III , IV та VIII семестр була надана знижка 50% оплати за навчання, відповідно до діючих на той час умов Положення.

Впродовж Vсеместру 2012 року та VI, VII семестрів 2013 року інститут не встановлював спеціальних цін для окремих категорій студентів через скрутне матеріальне становище інституту згідно з прийнятими рішеннями Вченої ради інституту від 12.09.2012року, 29.01.2013 року та 27.09.2013 року, що підтверджується наданими протоколами засідання Вченої ради.

Таким чином, доводи відповідача ОСОБА_2 щодо обов'язку інституту надавати знижку на оплату за весь час навчання, не відповідають умовам укладеного договору. Виконання ним навчального плану на «відмінно» не є єдиною і безумовною підставою для надання знижки на оплату за навчання.

За таких підстав суд дійшов правильного висновку щодо наявності заборгованості відповідача за надані позивачем освітні послуги у розмірі 3800грн., що підтверджується розрахунком заборгованості.

З підстав порушення умов договору щодо своєчасного виконання зобов'язань по оплаті за навчання, позивачем нарахована пеня у розмірі 14304,91грн. за весь час прострочки платежу. Суд, застосовуючи правила позовної давності, відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України, у межах річного строку, визначив розмір пені 8673,25грн.

З урахуванням матеріального становища сім'ї відповідача, а саме, що він навчався, не працював і знаходився на утриманні матері ОСОБА_4, яка працюючи у даному навчальному закладі своєчасно не отримувала заробітну плату і не могла внести платежі у встановлені договором строки, на підставі ч.3 ст.551 ЦК України, дійшов висновку про зменшення розміру пені до 3800грн.

Несвоєчасне отримання заробітної плати викладачем інституту ОСОБА_4 протягом 2011-20014р.р. підтверджується довідкою позивача(а.с.71-73).

З матеріалів справи убачається, що мати відповідача - ОСОБА_4 звернулась з заявою від 02.09.2011 року на ім`я ректора Кіровоградського інституту розвитку людини «Україна» Барно О.М., в якої, посилаючись на тяжкі сімейні обставини, просила дозволити їй сплачувати кошти за весь період навчання її дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_2, частинами, по мірі отримання заробітної плати. Вказана заява була розглянута та задоволена, що підтверджується резолюцією ректора інституту(а.с.67).

Відповідач ОСОБА_2, 24.11.1993року народження, на час укладення договору про навчання не досяг повноліття і, відповідно до положень ст.32 ЦК України, набув неповну цивільну дієздатність, що надавало йому право укладати договір за згодою батьків (матері). ОСОБА_2 не мав самостійного заробітку, знаходився на утриманні матері ОСОБА_4, яка й здійснювала платежі за його навчання на підставі укладеного ним договору. Отже, мати ОСОБА_2, як представник неповнолітнього у зобов'язаннях, виконувала обов'язки за договором щодо сплати за навчання, тобто є уповноваженою особою в силу закону, тобто обов'язок виконувався належним боржником( ст.527 ЦК України). На час написання нею зазначеної заяви -02.09.2011 року, студент ОСОБА_2 не досяг повноліття.

За ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що сторонами договору були погоджені зміни до умов укладеного договору в частині строків оплати за навчання. Тому безпідставними є вимоги позивача в частині застосування штрафних санкцій за невиконання умов договору щодо внесення оплати за навчання у встановлені договором строки. Рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні вимог про стягнення пені.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом ( ч.2 ст. 625 ЦК України.

Оскільки наявність боргу за навчання є доведеною, суд правильно застосував наслідки порушення зобов'язання.

На підставі викладеного, керуючись п.3 ч.1 ст.307, ст.309, ч.2 ст.314, ст.316 ЦПК України, колегія суддів, -

Вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 14 січня 2015 року скасувати в частині стягнення пені з ОСОБА_2 на користь Кіровоградського інституту розвитку людини у розмірі 3800грн. і в цій частині ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні вимог.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя:

Судді: