Рішення

від 13.08.2009 по справі 15/190

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/190

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

13.08.09 р.                                                                                     Справа № 15/190                               

Господарський суд Донецької області  у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Виком” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 25123092)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Древко” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 34723270)

про стягнення основного боргу у розмірі 32300,00 грн., пені у розмірі 2887,58 грн., інфляції в сумі 4827,03 грн., 3% річних у розмірі 419,37 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Будаловська О.В. – директор згідно протоколу № 1 зборів засновників ТОВ

від відповідача: Нікітін І.В. – директор згідно протоколу № 1 зборів засновників ТОВ (в останнє судове засідання не з'явився)

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 06.08.2009 до 13.08.2009 року

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Виком” м. Донецьк до товариства з обмеженою відповідальністю “Древко” м. Донецьк про стягнення основного боргу у розмірі 32300,00 грн., пені у розмірі 2887,58 грн., інфляції в сумі 4827,03 грн., 3% річних у розмірі 419,37 грн.

Ухвалою суду від 23.07.2009 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/190, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.

Представником позивача у судовому засіданні заявлено клопотання про ведення судового засідання без здійснення технічної фіксації, у зв'язку з чим відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України судом не здійснювалося фіксування судового процесу. Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

03.11.2008 р. сторони уклали договір поставки обладнання № 01–11/08, згідно якого продавець (позивач) зобов'язався передати у власність (повне господарське відання) покупця (відповідач) товар („Екструдер брикетний – Т–300”), а покупець зобов'язався прийняти вказаний товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 2.4 договору продавець забезпечує пусконалагоджувальні роботи та навчання персоналу правилам експлуатації „Екструдера брикетного – Т–300”.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що оплата товару здійснюється покупцем протягом 3 днів з моменту поставки товару шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця.

Згідно п. 7.1 договору він вступив у силу з моменту підписання його сторонами та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

До спірного договору сторони уклали специфікацію № 1, якою передбачили найменування товару, кількість та ціну. Завірені копії договору та специфікації до нього додані до позову.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання договору поставки обладнання № 01–11/08 від 03.11.2008 р. ним було поставлено відповідачу екструдер брикетний марки Т–300 за видатковою накладною № 40 від 04.11.2008 р. на суму 100000,00 грн. Факт отримання відповідачем вказаного товару підтверджується підписом представника відповідача, який фактично отримав товар, та відбитком його печатки на видатковій накладній в графі „Прийняв”, а також податковими накладними: № 39–1 від 04.08.2008 р. на суму 50000,00 грн., № 41–1 від 21.08.2008 р. на суму 10000,00 грн., № 51 від 04.11.2008 р. на суму 40000,00 грн., довіреністю на отримання товарно–матеріальних цінностей б/н від 04.11.2008 р., рахунком б/н від 04.11.2008 р. на суму 100000,00 грн. Завірені копії видаткових та податкових накладних, довіреності та оригінал рахунку додані до позову.

Крім того, позивач надав до суду акт на пусконалагоджувальні роботи, згідно якого позивач 04.11.2008 р. здійснив пусконалагоджувальні роботи екструдера брикетного марки Т–300, який встановлений у м. Часів Яр, ознайомив посадових осіб відповідача з роботою екструдера згідно паспорта та технічних умов, при цьому претензії по роботі екструдера відсутні. Акт підписаний представниками обох сторін та скріплений печатками, тому приймається судом згідно ст. 36 ГПК України як належний доказ у даній справі.

Позивач в позовній заяві стверджує, що відповідач отриманий товар оплатив частково. Так, відповідач перерахував позивачу 60000,00 грн. згідно платіжних доручень № 707 від 04.08.2008 р. на суму 50000,00 грн. та № 744 від 21.08.2008 р. на суму 10000,00 грн. за іншим договором, своїм листом № 59 від 04.11.2008 р. він просив анулювати вказаний договір, а перераховані кошти зарахувати в рахунок оплати за спірним договором № 01–11/08 від 03.11.2008 р. Позивач здійснив таке зарахування 04.11.2008 р. Крім того, відповідач частково оплатив отриманий товар згідно платіжних доручень № 3 від 17.11.2008 р. на суму 5000,00 грн. та № 39 від 09.04.2009 р. на суму 2700,00 грн. Оригінали платіжних доручень містяться в матеріалах справи з відмітками про проведення банком вказаних платежів. Таким чином, на момент подачі позову до суду сума основного боргу за отриманий товар склала 32300,00 грн. (100000,00 грн. – 50000,00 грн. – 10000,00 грн. – 5000,00 грн. – 2700,00 грн. = 32300,00 грн.).

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла згідно договору поставки обладнання № 01–11/08 від 03.11.2008 р. Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своєю правовою природою є змішаним договором згідно ст. 628 ч. 2 ЦК України, який регулює правовідносини сторін щодо поставки товару і виконання підрядних робіт (пусконалагоджувальні роботи); надання послуг (навчання персоналу).

Згідно ст. 628 ч. 2 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні – покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

В договорі № 01–11/08 від 03.11.2008 р. сторони передбачили, що розрахунок здійснюється за фактом постачання протягом 3 днів, тобто від дати видаткової накладної.

Виходячи з того, що товар за спірною видатковою накладною № 40 був отриманий відповідачем 04.11.2008 р., строк оплати для нього наступив у період з 05.11.2008 р. по 07.11.2008 р. включно, а вже з 08.11.2008 р. почалося прострочення виконання грошового зобов'язання.

Позивач 13.08.2009 р. надав до суду оригінал акту звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 31.07.2009 р., в якому відповідач визнав суму основного боргу. Акт звірки підписаний сторонами та скріплений печатками, тому приймається судом до уваги як письмовий доказ у даній справі.

Таким чином суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав зобов'язання оплатити в установлений договором строк вартість отриманого від позивача товару на суму 32300,00 грн., тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

Позивач, керуючись ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання по оплаті вартості товару, поставленого за договором, нарахував відповідачу пеню за період з 07.11.2008 р. по 15.07.2009 р. в розмірі 2887,58 грн. (розрахунок пені доданий до позовної заяви).

Статтею 230 ч.1 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 551 ч. 2 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Законом встановлена тільки верхня границя розміру пені, тобто вона не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, але конкретний розмір пені, який доцільно використовувати в даних правовідносинах законом не визначений.

Відповідно до ст. 231 ч. 4 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Договором поставки обладнання № 01–11/08 від 03.11.2008 р. розмір пені також не передбачений.

Таким чином розмір подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, до нарахування пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання по оплаті вартості товару, поставленого на виконання умов договору № 01–11/08 від 03.11.2008 р., застосовувати не можна. Суд вважає вимоги позивача в частині стягнення пені  необґрунтованими, тому вони задоволенню не підлягають.

За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач, керуючись ст. 625 ЦК України, нарахував відповідачу інфляцію в сумі 4827,03 грн., 3% річних в розмірі 419,37 грн. (розрахунок інфляції та 3% річних доданий до позову).

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів не встановлений умовами спірного договору для даних правовідносин сторін.

Перевіркою розрахунку суми інфляції судом встановлено, що позивач допустив помилки у вказаних розрахунках. Враховуючи рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених в листі Верховного Суду України № 62–97р від 03.04.1997 р., за вказаний період інфляція нараховується з листопада 2008 р. по червень 2009 р. При цьому індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За липень 2009 р. інфляція не нараховується у зв'язку з тим, що індекс складає менше 100%, а саме 99,90%. Таким чином розрахунок позивача є цілком невірним та судом до уваги не приймається. За власними розрахунками суду сума інфляції складає: 1) за період з 08.11.2008 р. по 09.04.2009 р.: 35000,00 грн. х 110,74% = 38759,00 грн. – 35000,00 грн. = 3759,00 грн., де 110,74% – середній індекс інфляції за період з листопада 2008 р. по квітень 2009 р. включно.; 2) за період з 09.04.2009 р. по 15.07.2009 р.: 32300,00 грн. х 101,61% = 32820,03 грн. – 32300,00 грн. = 520,03 грн., де 101,61% – середній індекс інфляції за період з травня по червень 2009 р. Загальна сума інфляції складає 3759,00 грн. + 520,03 грн. = 4279,03 грн. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення інфляції в розмірі 4827,03 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 4279,03 грн. В частині стягнення інфляції на суму 4827,03 грн. – 4279,03 грн. = 548,00 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Перевіркою розрахунку суми 3% річних судом встановлено, що даний розрахунок позивача відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, тому приймається судом як належний доказ у даній справі.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 419,37 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволених позовних вимог – на відповідача, в частині відмови в задоволенні позову – на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34; 36; 43; 49; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Древко” (юридична адреса: 83017, м. Донецьк, вул. Овнатаняна, 4; код ЄДРПОУ 34723270; рахунок 26008051802237 в ДРУ КБ “Приватбанк” м. Донецьк, МФО 335496) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Виком” (юридична адреса: 83120, м. Донецьк, вул. Пінтера, 22/28; код ЄДРПОУ 25123092; рахунок 26001000433001 в філії Д.Д. АТ „ІНДЕКС–БАНК”, МФО 335850) суму 36998,40 грн. (а саме: основний борг на суму 32300,00 грн., інфляцію в сумі 4279,03 грн., 3% річних в сумі 419,37 грн.), витрати на оплату державного мита в сумі 369,98 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 107,97 грн.

Відмовити у задоволенні позову в частині стягнення пені на суму 2887,58 грн.

Відмовити у задоволенні позову в частині стягнення інфляції на суму 548,00 грн.

У судовому засіданні 13.08.2009 р. оголошено рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття судом.

У разі  подання  апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення,  якщо його не скасовано,  набирає  законної  сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя