Рішення

від 30.03.2015 по справі 303/590/15-ц

МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

1 із 3 Справа №303/590/15-ц

Провадження 2/303/637/15

Номер рядка статистичного звіту 46

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2015 року м.Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в складі: головуючої Маргитич О.І.

при секретарі Уста Е.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Мукачево цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_3, про визнання права власності на земельну ділянку,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_3, про визнання права власності на земельну ділянку, площею 0,00595 га, розташовану по АДРЕСА_1.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що є єдиним спадкоємцем після смерті батька ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року. Після його смерті прийняла спадщину, в тому числі і нежиле вбудоване приміщення кафе-магазину по АДРЕСА_1.

Вказане нежиле вбудоване приміщення кафе-магазину, її померлому батькові належало на підставі договору дарування від 17 листопада 2004 року, а згодом, після того, як ОСОБА_2 та ОСОБА_5 - тодішні власники земельної ділянки по АДРЕСА_1, загальною площею 0,0119 га, провели її поділ, батько позивача придбав у ОСОБА_2 належну їй земельну ділянку площею 0,00595 га.

У свою чергу, Державний акт на право власності на земельну ділянку був один та знаходився у ОСОБА_5, перереєстрація права власності на куплену земельну ділянку не здійснювалась.

У подальшому, позивач намагалася провести реєстрацію права власності на підставі вказаного договору купівлі-продажу, однак у реєстраційній службі їй пояснили, що державний акт вже погашений, тому зареєструвати право власності за вказаним договором купівлі-продажу можливо лише у судовому порядку.

Таким чином позивач просить визнати за нею, право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1, загальною площею 0,00595га.

В судове засідання позивач та його представник не з'явилися, подавши заяву, про розгляд справи в їх відсутності, позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили позов задоволити.

Відповідач та третя особа що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору у судове засідання не з'явилися, будучи повідомленими належним чином про дату, час та місце розгляду справи. Подали до суду заяви про розгляд справи в їх відсутності.

За таких обставин, на підставі ч.4 ст.169 ЦПК України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів.

Враховуючи, що розгляд справи відбувається у відсутність сторін, відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

2 із 3

Вивчивши матеріали справи суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, і є такою що прийняла спадщину після його смерті, в тому числі і нежиле вбудоване приміщення кафе-магазину по АДРЕСА_1.

Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки, ОСОБА_4 придбав у ОСОБА_2 земельну ділянку по АДРЕСА_1, загальною площею 0,00595га.

Враховуючи наведене вище та відповідні норми матеріального права , які підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд приходить до переконання, що інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Відповідно до ст. З Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав є обов'язковою.

Гарантії здійснення права приватної власності та його захисту закріплюються у національному законодавстві. Недопустимість позбавлення права власності крім випадків, встановлених Конституцією України та законом, є однією із загальних засад цивільного законодавства. Так, зокрема принцип непорушності права приватної власності закріплений в ч. 4 ст. 41 Конституції України.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, а також ст. 1 Протоколу № 1 до неї передбачають право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускаючи позбавлення особи свого майна, крім як в інтересах суспільної необхідності й на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнають право держави на здійснення контролю за використанням власності з урахуванням загальних інтересів або для забезпечення стягнення податків, інших зборів чи штрафів.

Статтею 131 ЗК Країни визначено порядок набуття права власності на земельні ділянки на підставі міни, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.

Відповідно до вимог ст.ст.125,126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав і оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Цивільним і земельним законодавством України встановлено, що до власника житлового будинку переходить право власності на земельну ділянку, на якій розташований житловий будинок, якщо вона належала попередньому власнику будинку на праві приватної власності. Згідно ч.1 ст. 120 ЗК України та ч. 1 ст. 377 ЦК України у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду до набувача переходить і право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Саме така позиція викладена в п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року N 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" з 1 січня 2010 року до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Таким чином, ОСОБА_1 набула право власності на житловий будинок, тому згідно з ч. 1 ст. 120 ЗК України і з ч. 1 ст. 377 ЦК України до неї має перейти право власності на земельну ділянку площею 0,00595га., що знаходиться в АДРЕСА_1, що за життя належала ОСОБА_4.

Аналізуючи наведене вище, суд приходить до переконання, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати віднести за рахунок сторін.

Керуючись ст.ст.10,60,88,208,209,212,214-215 ЦПК України, ст.ст.328,377 ЦК України, ст.ст.120125,126 ЗК України , суд

3 із 3

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_3, про визнання права власності на земельну ділянку задовільнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІННОМЕР_1 право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1, загальною площею 0,00595 га.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційний суд Закарпатської області через Мукачівський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі постановлення рішення суду без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення суду.

Головуюча О.І.Маргитич