Рішення

від 23.03.2015 по справі 910/1560/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.03.2015Справа №910/1560/15-г За позовом Обслуговуючого кооперативу «Садівниче товариство «Лісовик - 2006»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - фізична особа - підприємець Вавриш Андрій Валентинович

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вандербілт Інвест»

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Габбро Плюс»

про визнання недійсним договору іпотеки

Суддя В.О. Демидов

За участю представників учасників судового процесу:

від позивача - не прибув;

від відповідача - не прибув;

від третьої особи - ФОП Вавриш А.В., не прибув;

від третьої особи - ПАТ «Дельта Банк» - Русскіна О.В., довіреність від 05.03.2015;

від третьої особи - ТОВ «Вандербілт Інвест» - не прибув;

від третьої особи - ТОВ «Габбро Плюс» - не прибув;

встановив:

27.01.2015 позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про визнання недійсним укладеного сторонами у справі іпотечного договору від 11.05.2007 № 150/Zквіп-07.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на порушення під час укладення спірного правочину прав членів кооперативу (позивача), які передали свій пай у вигляді земельних ділянок на користь позивача і які в подальшому стали предметом спірного договору іпотеки. Так, позивач послався на порушення під час укладення спірного правочину вимог Закону України «Про кооперацію» (зокрема, ст. 2, абз. 3 ст. 21, ст. 22), який не передбачає переходу повного обсягу правомочностей щодо розпорядження земельними ділянками, внесеними до пайового фонду кооперативу, а тому вказані ділянки не могли бути предметом іпотеки.

Крім того, позивач зазначив, що передача земельних ділянок в іпотеку не допускається без згоди членів кооперативу (пункт 8.6.9 статуту позивача), а спірний іпотечний договір укладений з порушенням вказаних положень, оскільки вказана угода не погоджена загальними зборами членів кооперативу.

Письмовими поясненнями від 12.02.2015 на позовну заяву ТОВ «Дельта Банк» проти вимог позову заперечило та просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, серед іншого посилаючись на те, що при укладенні спірного іпотечного договору член кооперативу, що передав кооперативу земельні ділянки - ТОВ «Габбро Плюс», надав нотаріально посвідчену письмову згоду (протокол загальних зборів членів ОК «СТ «Лісовик - 2006» від 07.05.2007) на укладення іпотечного договору, що підтверджується власноручним підписом директора ТОВ «Габбро Плюс» Вавриша А.В. на протоколі загальних зборів членів ОК «СТ «Лісовик - 2006» від 07.05.2007.

ТОВ «Дельта Банк» суду надано заяву від 12.02.2015 про застосування до позовних вимог позовної давності відповідно до положень ст.ст. 257, 261, 267 Цивільного кодексу України та про відмову у позові у повному обсязі.

Відповідач та треті особи - ФОП Вавриш А.В., ТОВ «Габбро Плюс», ТОВ «Вандербілт Інвест», в судове засідання не прибули, причини неявки суду не повідомили, про час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином шляхом надсилання за їх належними юридичними адресами ухвали господарського суду.

Відповідач та зазначені вище треті особи відзиви на позовну заяву та інші витребувані господарським судом матеріли не надали, внаслідок чого справа на підставі приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглядається за наявними матеріалами

Розглянувши подані докази, вислухавши присутнього в судовому засіданні представника ТОВ «Дельта Банк», господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини.

11.05.2007 між фізичною особою-підприємцем Вавриш Андрієм Валеонтиновичем (позичальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (кредитор) укладено кредитний договір № 150/КВ-07 про відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії (далі за текстом - кредитний договір) з наступними змінами та доповненнями. Договором № 2 від 30.05.2008 про внесення змін і доповнень до кредитного договору текст останнього було викладено в новій редакції.

Відповідно до умов кредитного договору кредитор погодився надати позичальнику кредит для цілей, викладених у пункті 1.1 кредитного договору, відповідно до строків та умов, що містяться у кредитному договорі.

Ліміт кредитування для позичальника був встановлений в розмірі: еквівалент 2500000 (два мільйони п'ятсот тисяч) доларів США за курсом НБУ на дату надання кредитних коштів. Відповідно до п. 1.1 кредитного договору в редакції додаткового договору № 2 ліміт кредитування склав 12625000,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов кредитного договору, ТОВ «Укрпромбанк» надало 14.05.2007 фізичній особі - підприємцю Вавриш Андрію Валентиновичу суму кредиту в розмірі 12625000,00 грн., що підтверджується відповідною банківською випискою, заявою позичальника від 11.05.2007 та розпорядженням бухгалтерії від 14.05.2007.

Умови повернення позичальником кредиту та сплати процентів і комісій визначені сторонами в частині 4 Кредитного договору. Строк кредитної лінії згідно п. 1.1 кредитного договору, сторонами встановлений по 11.05.2009.

Відповідно до п. 3.1 кредитного договору виконання позичальником зобов'язань за цим договором (повернення кредиту, сплата процентів за його користування, комісій, штрафних санкцій, інших платежів, передбачених договором) забезпечується іпотекою чотирьох земельних ділянок, що знаходяться за адресою: Київська область, Бориспільський район, Гірська сільська рада, та належать на праві власності майновому поручителю - обслуговуючому кооперативу «Садівниче товариство «Лісовик-2006», а також забезпечуються фінансовою порукою ТОВ «Радіосервіс», ДП «Кліо виробництво», ТОВ «Торгово-виробниче підприємство Кліо Продактс Груп», ДП «Дж. ЕС. Бласт Консалтінг».

11.05.2007 між відповідачем та позивачем укладено іпотечний договір № 150/Zквіп-07 (далі за текстом - іпотечний договір) у забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором. За іпотечним договором відповідачем було передано в іпотеку вказані вище земельні ділянки площами 2,7920 га, 6,9500 га, 10,9362 га та 6,2009 га.

При посвідченні іпотечного договору 11.05.2007 до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна внесено заборону на нерухоме майно - 4 земельні ділянки, що знаходяться за адресою: Київська область, Бориспільський район, Гірська сільська рада (площа 2,7920 га, 6,9500 га, 10,9362 га, 6,2009 га, кадастрові №№ 3220883200:03:002:2107, 3220883200:03:002:2122, 3220883200:03:002:2123, 3220883200:03:002:2124 (реєстраційний номер заборони 1004-1007).

02.07.2010 між ТОВ «Укрпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір про передачу активів ТОВ «Укрпромбанк» в рахунок погашення заборгованості від 02.07.2010 (далі за текстом - договір про передачу активів) (зареєстрований в реєстрі за № 2263).

У пунктах 1.1 та 1.2 договору про передачу активів даються визначення понять «Боржники» та «Кредитні та Забезпечувальні Договори», які містяться у цьому Договорі.

Так, «Боржниками» є позичальники ТОВ «Укрпромбанк» за кредитними договорами та іпотекодавці (заставодавці), поручителі за забезпечувальними договорами, укладеними з ТОВ «Укрпромбанк», а також контрагенти ТОВ «Укрпромбанк» за попередніми договорами (п. 1.1 договору про передачу активів).

«Кредитні та Забезпечувальні Договори» - частина кредитних та забезпечувальних договорів (договори застави (іпотеки), поруки), укладених ТОВ «Укрпромбанк» з боржниками, права вимоги за якими передані в заставу ПАТ «Дельта Банк». Перелік кредитних та забезпечувальних договорів наведений у додатку № 1 до цього договору (пункт 1.2 договору про передачу активів).

Додаток № 1 до договору про передачу активів містить серед переліку договорів і кредитний договір, боржником за яким є фізична особа - підприємець Вавриш Андрій Валентинович.

Відповідно до пункту 3.1 договору про передачу активів ТОВ «Укрпромбанк» в порядку, в обсязі та на умовах, визначених цим договором, передає (відступає) Дельта Банк права вимоги до боржників за кредитними та забезпечувальними договорами, а також за попередніми договорами внаслідок чого Дельта Банк замінює ТОВ «Укрпромбанк»кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях. Відповідно до положень ст. 516 Цивільного кодексу України відступлення ТОВ «Укрпромбанк» прав вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами до Дельта Банку не вимагає згоди боржників.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що внаслідок передачі Укрпромбанком Дельта Банку прав вимоги до боржників, Дельта Банку переходить (відступається) право вимагати (замість Укрпромбанку) від боржників належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами, а також попередніми договорами.

Рішенням господарського суду Київської області від 22.10.2014 у справі № 3/059-12/2 позов ПАТ «Дельта Банк» до ОК «Садівниче товариство «Лісовик-2006», треті особи - ТОВ «Укрпромбанк», фізична особа-підприємець Вавриш Андрій Валентинович, про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено частково.

Вказаним судовим рішенням звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме:

- земельну ділянку загальною площею 6,9500 га, кадастровий номер 3220883200:03:002:2123, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, територія Гірської сільської ради;

- земельну ділянку загальною площею 10,9362 га, кадастровий номер 3220883200:03:002:2122, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, територія Гірської сільської ради;

- земельну ділянку загальною площею 6,2009 га, кадастровий номер 3220883200:03:002:2124, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, територія Гірської сільської ради,

згідно Іпотечного договору № 150/Zквіп-07 від 11.05.2007 з обслуговуючого кооперативу «Садівниче товариство «Лісовик-2006» шляхом реалізації на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною продажу:

- земельної ділянки площею 6,9500 га, (кадастровий номер 3220883200:03:002:2123) - 7290000 (сім мільйонів двісті дев'яносто тисяч) грн. 00 коп.;

- земельної ділянки площею 10,9362 га, (кадастровий номер 3220883200:03:002:2122) - 11471000 (одинадцять мільйонів чотириста сімдесят одна тисяча) грн. 00 коп.;

- земельної ділянки площею 6,2009 га, (кадастровий номер 3220883200:03:002:2124) - 6504000 (шість мільйонів п'ятсот чотири тисячі) грн. 00 коп.

в рахунок погашення кредитної заборгованості (Кредитний договір № 150/Кв-07 від 11.05.2007) на загальну суму 29637238 грн. 62 коп., яка складається з: заборгованості за кредитом - 12625000 грн. 00 коп.; заборгованості за відсотками - 14876711 грн. 29 коп.; заборгованості по комісії - 2135527 грн. 33 коп. на користь публічного акціонерного товариства «Дельта Банк».

В іншій частині позову відмовлено.

В обґрунтування позовних вимог у справі № 910/1560/15-г позивач послався на порушення під час укладення спірного правочину прав членів кооперативу (позивача), які передали свій пай у вигляді земельних ділянок на користь позивача і які в подальшому стали предметом спірного договору іпотеки. Так, позивач послався на порушення під час укладення спірного правочину вимог Закону України «Про кооперацію» (зокрема, ст. 2, абз. 3 ст. 21, ст. 22), який не передбачає переходу повного обсягу правомочностей щодо розпорядження земельними ділянками, внесеними до пайового фонду кооперативу, а тому вказані ділянки не могли бути предметом іпотеки. Крім того, позивач зазначив, що передача земельних ділянок в іпотеку не допускається без згоди членів кооперативу (пункт 8.6.9 статуту позивача), а спірний іпотечний договір укладений з порушенням вказаних положень, оскільки вказана угода не погоджена загальними зборами членів кооперативу.

Судом встановлено, що відповідно до наявного у матеріалах справи протоколу загальних зборів членів ОК «СТ «Лісовик - 2006» від 07.05.2007 (а.с. 53) член кооперативу, що передав позивачеві як пай земельні ділянки та набув право членства у кооперативі - ТОВ «Габбро Плюс», надав нотаріально посвідчену письмову згоду на укладення іпотечного договору, що підтверджується власноручним підписом директора ТОВ «Габбро Плюс» Вавриша А.В. на протоколі загальних зборів членів ОК «СТ «Лісовик - 2006» від 07.05.2007.

На вказаних загальних зборах були присутні 100% членів позивача, про що зазначено у протоколі від 07.05.2007. Вказаний протокол підписаний усіма без виключення учасниками позивача, при цьому рішення про надання майнової поруки за фізичну особу - підприємця Вавриша Андрія Валентиновича прийняте членами кооперативу одностайно.

Вказані факти учасниками судового процесу під час судового розгляду справи не спростовані.

Відповідно до положень пункту 4.1 статуту позивача кооператив має право, зокрема, брати зобов'язання по кредитах та позиках і гарантувати їх виплати майном чи активами кооперативу.

Як доказ неправомірності передачі в іпотеку земельних ділянок до матеріалів справи позивачем надано Висновок від 25.12.2013 № 126/110-е науково-правової експертизи при Інституті держави і права НАН України щодо правового режиму земельних ділянок, які передаються членами кооперативу в якості внесків до пайового фонду кооперативу.

У вказаному Висновку викладено думку наукового експерта, доктора юридичних наук, завідувача відділу проблем аграрного та екологічного права Інституту держави і права НАН України Кулинич П.Ф. про те, що Закон України «Про кооперацію» при визначенні поняття «пай» окремо серед майна визначає земельну ділянку, що, на думку експерта, не є випадковим. У Висновку викладено думку експерта відносно того, що право кооперативу на землю, внесену до пайового фонду, є обмеженим.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи учасників судового процесу та надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Правовідносини сторін у справі врегульовані Цивільним кодексом України і Господарським кодексом України, Земельним кодексом України, Законами України «Про кооперацію», «Про іпотеку» тощо.

Згідно із статтями 4, 10 та 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити вказаному кодексу, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 вказаного Кодексу.

За загальним правилом частини третьої статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на порушення під час укладення спірного правочину прав члена кооперативу, який передав свій пай у вигляді земельних ділянок на користь позивача і які в подальшому стали предметом спірного договору іпотеки.

Як визначено ст. 22 Закону України «Про кооперацію», земля кооперативу складається із земельних ділянок, наданих йому в оренду або придбаних ним у власність.

При цьому відповідно до ст. 2 Закону України «Про кооперацію» пай - майновий повторний внесок члена (асоційованого члена) кооперативу у створення та розвиток кооперативу, який здійснюється шляхом передачі кооперативу майна, у тому числі грошей, майнових прав, а також земельної ділянки.

Згідно із ст. 27 Закону України «Про кооперацію» кооператив відповідає за своїми зобов'язаннями всім належним йому майном. Члени кооперативу відповідають за зобов'язаннями кооперативу в межах внесеного ними паю, якщо інше не передбачено статутом кооперативу або законом.

Таким чином, наведене у законі визначення поняття «пай» не виключає усунення членів кооперативу від ризиків підприємницької діяльності, що здійснюється кооперативом (у тому числі діяльності з укладення та виконання договорів кредиту та іпотеки). Кооператив та його члени несуть у повній мірі ризик підприємницької діяльності.

Відповідно до положень пункту 4.1 статуту позивача кооператив має право, зокрема, брати зобов'язання по кредитах та позиках і гарантувати їх виплати майном чи активами кооперативу.

З урахуванням викладеного доводи позивача у справі щодо встановленої законом заборони передачі майна (землі) кооперативу в іпотеку є необґрунтованими.

Як доказ неправомірності передачі в іпотеку земельних ділянок до матеріалів справи позивачем надано Висновок від 25.12.2013 № 126/110-е науково-правової експертизи при Інституті держави і права НАН України щодо правового режиму земельних ділянок, які передаються членами кооперативу в якості внесків до пайового фонду кооперативу.

Одним із засобів доказування є висновок експерта, який, як і всі докази, відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України має відповідати вимогам відносності й допустимості. Вимога відносності полягає в оцінці того, чи можна віднести даний доказ до розглядуваної справи. Відповідно до вимог про допустимість доказів, установлених ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства мають бути підтверджені визначеними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Таким чином, обставини, які можуть бути підтверджені тільки за допомогою спеціальних знань, мають бути підтверджені експертним висновком.

Наданий позивачем Висновок від 25.12.2013 № 126/110-е не є висновком судового експерта з приводу питань, що виникли у ході розгляду конкретної справи і потребують спеціальних знань, а є викладеною у письмовому вигляді думкою (міркуваннями) науковця з приводу застосування нормативних актів, а тому не може бути прийнятий судом до уваги як доказ обґрунтованості позовних вимог.

У позові позивач зазначив, що передача земельних ділянок в іпотеку не допускається без згоди членів кооперативу (пункт 8.6.9 статуту позивача), а спірний іпотечний договір укладений з порушенням вказаних положень, оскільки вказана угода не погоджена загальними зборами членів кооперативу.

Судом встановлено, що відповідно до наявного у матеріалах справи протоколу загальних зборів членів ОК «СТ «Лісовик - 2006» від 07.05.2007 (а.с. 53) ТОВ «Габбро Плюс» надав нотаріально посвідчену письмову згоду на укладення іпотечного договору, що підтверджується власноручним підписом директора ТОВ «Габбро Плюс» Вавриша А.В. на нотаріально засвідченому протоколі загальних зборів членів ОК «СТ «Лісовик - 2006» від 07.05.2007.

На вказаних загальних зборах були присутні 100% членів позивача, про що зазначено у протоколі від 07.05.2007, і усі присутні на зборах члени кооперативу одностайно прийняли рішення про надання майнової поруки за фізичну особу - підприємця Вавриша Андрія Валентиновича.

Вказані факти учасниками судового процесу під час судового розгляду справи не спростовані.

Таким чином, доводи позивача про відсутність згоди членів кооперативу на передачу земельних ділянок в іпотеку спростовуються матеріалами справи та її фактичними обставинами.

Під час судового розгляду справи позивачем не доведено порушення під час укладення оспорюваного іпотечного договору вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України.

Крім того, в силу приписів статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Під час судового розгляду справи позивачем не доведено факту порушення або оспорювання його прав фактом укладення між ним та відповідачем спірного іпотечного договору.

З урахуванням викладеного у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі з покладенням на позивача судових витрат у справі на підставі положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

ТОВ «Дельта Банк» (третьою особою у справі) суду надано заяву від 12.02.2015 про застосування до позовних вимог позовної давності відповідно до положень ст.ст. 257, 261, 267 Цивільного кодексу України та про відмову у позові у повному обсязі.

Заява третьої особи про застосування позовної давності не є заявою сторони у спорі у розумінні ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 заява про сплив позовної давності, зроблена будь-якою іншою особою, крім сторони у спорі, не є підставою для застосування судом позовної давності.

З урахуванням викладеного заява ТОВ «Дельта Банк» про застосування до позовних вимог позовної давності розгляду не підлягає.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову відмовити повному обсязі.

2. Судові витрати покласти на позивача.

В судовому засіданні 23.03.2015 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку у строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене та підписане 30.03.2015.

Суддя В.О. Демидов