Рішення

від 23.03.2015 по справі 904/10494/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 34/27/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.03.2015 Справа № 904/10494/14

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О., при секретарі Яровенко Г.В.

Представники сторін не з'явились.

Розглянув в судовому засіданні матеріали справи № 904/10494/14,

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро" (03038, м. Київ, вул. Ямська, 28 А, скорочено ТОВ "Імперія-Агро"; юрид. адреса: 54000, м. Миколаїв, вул. Велика Морська, буд. 143);

до відповідача: до відповідача: Приватного підприємства "Селяни-П" (71101, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Приазовська, буд. 114, скорочено ПП "Селяни-П");

про стягнення суми,

Сутність спору:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 30.01.2015 р. передано за підсудністю до господарського суду Запорізької області матеріали справи № 904/10494/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро" до Приватного підприємства "Селяни-П" про стягнення за договором поставки № ДН-35/14 від 07.04.2014 р. 100000 грн. основного боргу, 29000 грн. дооцінки вартості неоплаченого товару 6312,33 грн. 36 % річних, 4564,38 грн. пені, 20000 грн. штрафу.

Відповідно до довідки про автоматичний розподіл справ між суддями вх. № 912/09-05/15 від 19.02.2015 р. розгляд справи № 904/10494/14 призначено судді Науменку А.О.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.02.2015 р., справу № 904/10494/14 судом прийнято до провадження, присвоєно справі номер провадження 34/27/15 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 04.03.2015 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.03.2015 р. розгляд справи відкладено на 23.03.2015 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до умов договору № ДН-35/14 позивачем передано, а відповідачем отримано товар на загальну суму 215948,48 грн. Відповідач в порушення умов договору та чинного законодавства не розрахувався у повному обсязі з позивачем за отриманий товар, а сплатив лише 70084,48 грн. Також було повернуто товар на суму 45864 грн. Таким чином, у ПП "Селяни-П" виникла заборгованість у розмірі 100000 грн. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по договору № ДН-35/14 позивач крім суми основного боргу просить стягнути 29000 грн. дооцінки вартості неоплаченого товару, 6312,33 грн. 36 % річних, 4564,38 грн. пені, 20000 грн. штрафу. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на ст.ст. 6, 11, 509, 524, 525, 526, 533, 549, 610, ч. 1 ст. 612, 625 - 629, 655, 692 - 694 ЦК України, ст.ст. 230, 231, 232 ГК України, ст.ст. 2, 12, 22, 44, 54-57 ГПК України.

23.03.2015 р. до канцелярії господарського суду Запорізької області надійшло клопотання ТОВ "Імперія-Агро", в якому позивач зазначає, що не має змоги забезпечити явку уповноваженого представника в судове засідання, просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі та розглянути спір за наявними документами без участі його представника.

ПП "Селяни-П", відповідач по справі, відзиву на позов не надав, своїм правом на участь в судових засіданнях не скористався, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

23.03.2015 р. до господарського суду Запорізької області електронною поштою надійшло клопотання ПП "Селяни-П", в якому відповідач зазначає, що не отримував позовну заяву та у зв'язку з цим не має можливості надати відзив з документальним обґрунтуванням заперечень та просить винести ухвалу згідно ст. 63 ГПК України, якою повернути ТОВ "Імперія-Агро" позовну заяву без розгляду.

Але судом встановлено, що позивач надав докази надіслання позовної заяви з додатками на адресу ПП "Селяни-П": 71101, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Приазовська, буд. 114, про що свідчить опис вкладення від 13.03.15 р. та фіскальний чек № 2810 від 13.03.15 р. Відповідач не скористався своїм правом на ознайомлення з матеріалами справи.

Згідно зі ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

У відповідності до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

07.04.2014 р. ТОВ "Імперія-Агро" (постачальник) та ПП "Селяни-П" (покупець) укладено договір поставки № ДН-35/14 (далі - договір поставки), згідно якого в терміни, визначені договором, постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - товар), а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму (вартість, ціну), визначену договором.

Відповідно до п. 2.1. договору поставки, за даним договором постачається виключно оригінальна продукція, виробництва провідних компаній світу, асортимент, кількість, ціна якої визначаються додатками та/або накладними та/або рахунками-фактури, що є невід'ємною частиною цього договору.

Ціна продукції, що поставляється за цим договором, вказується у Додатках в національній валюті та визначається в залежності від виду товару (Засоби Захисту Рослин (ЗЗР), Насіння, Насіння Вітчизняного виробництва, Міндобрива та Мікродобрива). Для Товару (ЗЗР, Насіння та Мікродобрива) сторони встановлюють ціну та його вартість у гривнях, а також визначають їх еквівалент у доларах США (п. 2.2. договору поставки).

Відповідно до п. 4.1. договору поставки, строк поставки товару визначається у відповідних додатках до цього договору.

Товар, що передається покупцю є оригінальною продукцією виробників - провідних компаній світу, а його якість відповідає сертифікатам якості (аналізу) або їх копіям підприємства (фірми) - виробника, а для товару, яким є насіння - вимога ДСТУ 2240-93. Копії сертифікатів якості підприємств (фірм) - виробників на товар, що поставляється на умовах цього договору, надаються на вимогу покупця (п. 5.1. договору поставки).

Згідно п. 11.2. договору поставки, договір набуває чинності з дня його підписання представниками обох сторін і діє до повних розрахунків.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, заслухавши представника позивача, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За своєю правовою природою, договір по даній справі є договором поставки.

Згідно із ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з нормою ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Сторонами було укладено Додаток № 1 від 07.04.2014 р. до договору поставки на поставку товару на суму 133498 грн. Даним Додатком передбачено, що покупець оплачує постачальнику в порядку попередньої оплати 1 % вартості товару в строк до 10.04.2014 р., а залишок суми 99 % вартості товару перераховуються покупцем до 25.08.2014 р.

Сторонами було укладено Додаток № 2 від 25.04.2014 р. до договору поставки на поставку товару на суму 18215,50 грн. Даним Додатком передбачено, що покупець оплачує постачальнику в порядку попередньої оплати 30 % вартості товару в строк до 25.04.2014 р., а 70% до 25.08.14 р.

Сторонами було укладено Додаток № 3 від 22.05.2014 р. до договору поставки на поставку товару на суму 51183 грн. Даним Додатком передбачено, що покупець оплачує постачальнику в порядку попередньої оплати 30 % вартості товару в строк до 23.05.2014 р., а 70% до 01.10.14 р.

Згідно п. 2.3. договору поставки, загальна сума договору визначається сукупністю Додатків та/або рахунків-фактур, що зазначені в п. 2.1. договору, та які є невід'ємною частиною цього договору. У випадку розбіжностей даних у Додатках щодо кількості і ціни товару в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній, перевагу має видаткова накладна. Видаткова накладна є невід'ємною частиною договору та підписується з боку покупця особою, уповноваженою довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей (товару).

Позивачем було передано відповідачу товару на суму 215948,48 грн., що підтверджується видатковими накладними: видаткова накладна № 1791 від 15.04.2014 р. на суму 1 003,69 грн.; видаткова накладна № 1793 від 15.04.2014 р. на суму 112 217,89 грн.; видаткова накладна № 2444 від 24.04.2014 р. на суму 232,12 грн.; видаткова накладна № 2447 від 24.04.2014 р. на суму 23 177,88 грн.; видаткова накладна № 2602 від 28.04.2014 р. на суму 9 918,40 грн.; видаткова накладна № 2614 від 28.04.2014 р. на суму 18 215,50 грн.; видаткова накладна № 4794 від 02.06.2014 р. на суму 51 183 грн.

Відповідно до п. 3.1. договору поставки, порядок розрахунків за поставлений товар визначається в додатках до даного договору.

Таким чином, відповідно до Додатків № 1, 2, 3 до договору поставки, відповідач мав оплатити весь поставлений товар - до 01.10.14 р.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідачем повернуто частину товару на суму 45 864,00 грн.. що підтверджується накладною на повернення № 39 від 20.05.2014 р. та здійснено часткову оплату на суму 70 084,48 грн.. що підтверджується наступним банківськими виписками: від 10.04.2014 р. на суму 1 334,98 грн., від 25.04.2014 р. на суму 4 500 грн., від 29.04.2014 р. на суму 964,65 грн., від 27.05.2014 р. на суму 15 354,90 грн., від 26.09.2014 р. на суму 47 929,95 грн.

На підставі вищевикладеного, вбачається, що у відповідача залишилась сума неоплаченого товару за договором поставки в розмірі 100000 грн., доказів сплати якої відповідач не надав, тому стягненню підлягає заборгованість відповідача за отриманий товар у вказаній сумі.

Позивачем також заявлено до стягнення 4564,38 грн. пені за період: з 02.10.14 р. по 04.12.14 р. та 20000 грн. штрафу.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 7.1. договору поставки, за порушення умов даного договору винна сторона відшкодовує спричинені цим збитки в порядку, передбаченому чинним законодавством з урахуванням даного договору.

Згідно п. п. 7.1.1. договору поставки, крім відповідальності, встановленої п. 7.1. даного договору покупець за несвоєчасну оплату продукції сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожний день прострочення, а також додатково штраф в розмірі 20 % від суми несплаченого боргу.

Судом перевірено правильність нарахування пені та встановлено, що розрахунок позивача законний, обґрунтований та підлягає задоволенню в розмірі 4564,38 грн.

Згідно ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пунктом 2.1. постанови пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 р. передбачено, що пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.

Аналогічна позиція висвітлена в постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 р. та постанові Вищого господарського суду України від 12.06.2012 р. у справі № 06/5026/1052/2011.

Судом перевірено правильність нарахування штрафу та встановлено, що дана вимога позивача заявлена законно обґрунтовано, тому з відповідача підлягає стягненню 20000 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача 6312,33 грн. 36 % річних за період: з 02.10.2014 р. по 04.12.2014 р.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 7.8. договору поставки, в разі невиконання покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого товару та невиконання зобов'язань, передбачених розділом 3 цього договору, покупець, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь постачальника крім суми заборгованості 36 % річних, якщо інший розмір річних не встановлено відповідним додатком до договору. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати.

Таким чином, сторонами в договорі поставки встановлено 36 % річних від простроченої суми.

Судом перевірено правильність нарахування 36 % річних та встановлено, що дана вимога підлягає задоволенню.

Також, позивачем заявлено до стягнення 29000 грн. дооцінки вартості неоплаченого товару.

Відповідно ч. ч. 1, 2 ст. 533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Статтею 524 ЦК України передбачено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Відповідно до ч. 1 ст. 189 ГК України ціна в цьому Кодексі є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.

Згідно зі ст. 190 ГК України вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні регульовані ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, а частиною 2 цієї статті встановлено, що зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Відтак, чинним законодавством України передбачено, що договір може містити умови, що передбачають порядок зміни (у т.ч. збільшення) ціни товару і обов'язок боржника сплатити кредитору змінену (у т.ч. збільшену) ціну товару (тобто доплатити суму збільшення ціни товару).

При цьому, законодавство України, у тому числі статті 265, 190 Господарського кодексу України, статті 632 і 655 Цивільного кодексу України, не містять імперативних приписів про те, що ціна товару в договорі повинна бути тільки фіксованою, тобто такою, що не може бути зміненою після укладення договору.

Також, частиною 4 статті 179 Господарського кодексу України закріплено принцип свободи договору, який визначає, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Згідно п. 2.4. договору поставки, у разі зміни курсу гривні до долара США, постачальник проводить перерахунок (дооцінку) вартості поставленого, але не оплаченого покупцем товару.

Сторони погоджуються застосовувати при проведенні розрахунків за цим договором курс долара США до гривні, що встановлений на міжбанківській валютній біржі на день підписання договору. В тому випадку, коли курс на міжбанківській валютній біржі щодо продажу долару США до гривні на день проведення розрахунків (перерахування коштів) є вищим за курс відповідної іноземної валюти на день укладення додатку, оплата грошових коштів за отриманий товар відбувається відповідно до курсу долара США до гривні на дату, що передує даті здійснення остаточного розрахунку (курсу продажу долара США згідно сайту http//charts. finance.ua /ru/currency/interbank/).

Сторони для визначення суми належної до оплати використовують таку формулу:

С = А1 : А2 * В, де С - сума належна до оплати; В - ціна товару на момент підписання додатку; А1 - (курс на міжбанківській валютній біржі щодо продажу дол. США до гривні) на день перерахування коштів; А2 - (курс на міжбанківській валютній біржі щодо продажу дол. США до гривні) на день підписання відповідного додатку. При проведенні розрахунків, сума в гривнях, яку покупець зобов'язаний сплатити постачальнику як належну оплату повної вартості товару, визначається з врахуванням умов ч. 1 цього пункту шляхом множення грошового еквівалента вартості неоплаченого товару в доларах США на курс на міжбанківській валютній біржі щодо продажу дол. США до гривні на день проведення оплати (п. п. 3.3., 3.4. договору поставки).

Згідно п. 3.5. договору поставки, всі платежі за цим договором здійснюються покупцем з урахуванням п. 3.4. договору.

Додатками № № 1, 2 до договору поставки, сторонами погоджено, що на день їх укладення, курс гривні по відношенню до долара США на міжбанківській валютній біржі становив 11,6 грн. за 1 долар.

Додатком № 3 до договору поставки, сторонами погоджено, що на день їх укладення, курс гривні по відношенню до долара США на міжбанківській валютній біржі становив 12,1 грн. за 1 долар.

Позивачем визначено днем перерахування заборгованості за товар - день складення позовної заяви: 04.12.2014 р., що не порушує приписи п. 3.3. договору поставки.

Станом на 04.12.2014 р. курс продажу долару США до гривні на міжбанківському валютному ринку України за 1 долар США за даними позивача становив 15,60 грн., що вбачається з Інтернет-ресурсу: www.finance.liga.net . Вказаний курс підтверджується і даними Інтернет-ресурсу: www.finance.ua.

При перевірці розрахунку дооцінки вартості неоплаченого товару, судом встановлено, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 29000 грн. є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуюче вищевикладене та той факт, що на момент розгляду спору по суті відповідач не надав доказів повної оплати заборгованості за договором поставки, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "Селяни-П" (71101, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Приазовська, буд. 114, ідентифікаційний код юридичної особи: 34092953) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро" (54000, м. Миколаїв, вул. Велика Морська, буд. 143 ідентифікаційний код юридичної особи: 35472893) 100000 (сто тисяч) грн. основного боргу, 29000 (двадцять дев'ять тисяч) грн. дооцінки вартості неоплаченого товару, 6312 (шість тисяч триста дванадцять) грн. 33 коп. 36 % річних, 4564 (чотири тисячі п'ятсот шістдесят чотири) грн. 38 коп. пені, 20000 (двадцять тисяч) грн. штрафу, 3197 (три тисячі сто дев'яносто сім) грн. 53 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 27.03.2015 р.

Суддя А.О. Науменко