Ухвала

від 18.03.2015 по справі 1570/5690/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2015 р. Справа № 1570/5690/2012

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Левчук О. А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

при секретарях Голбан К.В. і Сівєлькіній С.Ю.,

за участю представника відповідача Мазур Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу Приватного підприємства «Південний Буг» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 березня 2013 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Південний Буг» до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби (правонаступник - ДПІ у суворовському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

25.09.2012р. ПП «Південний Буг» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ДПІ у Суворовському районі м.Одеси Одеської області ДПС, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.02.212 року №0000302301 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ в загальному розмірі 116 638 грн. (з яких 93310 грн. - за основним платежем, 23328 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями ).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає спірне податкове повідомлення-рішення протиправним, оскільки воно було прийнято на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки, яка, в свою чергу, теж була проведена з порушенням вимог ПК України.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 25 березня 2013 року у задоволенні адміністративного позову ПП «Південний Буг» - відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, представник ПП «Південний Буг» 08.04.2013р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального і процесуального права та просив скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25.03.2013 р. та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

В судове засідання суду апеляційної інстанції представник позивача двічі (т.б. 18.02.2015р. і 18.03.2015р .) не прибув з невідомих підстав, про день, час та місце розгляду справи був своєчасно та належним чином повідомлений.

Представник відповідача в судовому засідання апеляційного суду не визнав апеляційну скаргу позивача та просив у її задоволенні відмовити.

Заслухавши суддю - доповідача, виступ представника відповідача, та перевіривши матеріали справи і доводи цієї апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність достатніх підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

В період з 12.01.2012 року по 18.01.2012 року посадовими особами ДПІ в Суворовському районі м.Одеси Одеської області ДПС проведено позапланову невиїзну перевірку ПП «Південний Буг» (код ЄДРПОУ 32642105 ), по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником - ПП «Алмаст Сервіс Профі» (код ЄДРПОУ 34307512 ), за період з 31.12.2010 року, за результатами якої складено акт №171/23-6/32642105 від 25.01.2012р., в якому зафіксовано порушення підприємством позивача вимог п.п.7.2.3,7.2.8 п.7.2, п.п.7.4.1,7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1,7.5.2 п.7.5 ст.7 діючого на час спірних правовідносин Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено суму податкового кредиту по взаємовідносинам з вказаним контрагентом на загальну суму 93 310 грн. за грудень 2010 року.

В подальшому, на підставі вказаного акту перевірки №171/23-6/32642105 від 25.01.2012 року, уповноваженою особою ДПІ в Суворовському районі м.Одеси прийнято податкове повідомлення-рішення №0000302301 від 01.02.2012 року, яким ПП «Південний Буг» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 93310 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 23 328 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням податкового органу, позивач оскаржив його до суду.

Вирішуючи справу по суті та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з правомірності спірного рішення відповідача та відповідно, з необґрунтованості та недоведеності позовних вимог.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, цілком погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обгрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

А згідно із ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законом.

Як слідує з положень п.1.1 ст.1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За приписами пп.16.1.2-16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України, платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 75.1 ст.75 ПК України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні ) та фактичні перевірки.

Так, порядок обчислення та сплати податку, у тому числі питання формування податкового кредиту, дати його виникнення та умов нарахування регулювався статтею 7 діючого на той час Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР .

Відповідно до п.п.7.3.1, п.7.3, п.п.7.4.1,7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 вказаного Закону України «Про податок на додану вартість» , датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг ) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг ), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг ) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20% від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону , протягом такого звітного періоду у зв'язку з:придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті ) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням ) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи ), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту ). Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг ), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека ) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг ).

Необхідно зазначити, що фактично аналогічні положення містить і Податковий кодекс України.

Так, у відповідності до вимог п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг.

А згідно з п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України, в свою чергу, встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті ) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як видно з п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог.

Крім того, п.п.201.1,201.4 ст.201 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товару (послуг).

Згідно п.п.201.6, 201.10 ст.201 ПКУ, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, а також є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Як слідує з вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-Х1У від 16.07.1999р. , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно ж зі змісту ч.2 ст.3 цього ж Закону №996-XIV , саме на даних бухгалтерської звітності базуються фінансова, податкова та інші види звітності.

Порядок же створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків ) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету врегульовано «Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» (затв. наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованим в МЮ України 05.06.1995р. за №168/704 ).

Відповідно до вимог п.п.2.1., 2.2 п.2 цього Положення, «первинні документи» - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Підпунктами 2.4, 2.5, 2.13, 2.14 п.2 вкащаного вище Положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі ), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Керівник підприємства, установи забезпечує фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій, що були проведені, у первинних документах та виконання всіма підрозділами, службами і працівниками правомірних вимог головного бухгалтера щодо порядку оформлення та подання для обліку відомостей і документів. Керівником підприємства, установи затверджується перелік осіб, які мають право давати дозвіл (підписувати первинні документи) на здійснення господарської операції, пов'язаної з відпуском (витрачанням) грошових коштів і документів, товарно-матеріальних цінностей, нематеріальних активів та іншого майна. Кількість осіб, які мають право підписувати документи на здійснення операцій з видачею особливо дефіцитних товарів і цінностей, бланків суворої звітності, повинно бути обмежено. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці первинні документи.

Так, судовою колегію з матеріалів справи встановлено, що 01 листопада 2010 року між ПП «Південний Буг» (Генпідрядник) та ПП «Алмаст Сервіс Профі» (Субпідрядник) укладено договір №01/11-10, відповідно до умов якого, Субпідрядник зобов'язується виконати ремонтні роботи приміщення, а саме: «Капітальний ремонт системи опалення приміщень будівлі Одеської міської ради за адресою: м.Одеса Думська площа,1».

На підтвердження виконання умов вказаного договору №01/11-10 від 01.11.2010 року позивачем було надано до суду 1-ї інстанції: податкову накладну №1012252 від 25.12.2010 року, виписану ПП «Алмаст Сервіс Профі» на адресу ПП «Південний Буг», відповідно до якої, сума коштів, що підлягає оплаті становить 80460 грн. (в т.ч. ПДВ 13410 грн .); довідку про вартість виконаних підрядних робіт за грудень 2010 року; акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2010 року форми КБ-2в від 25.12.2010 року.

Також, 13.12.2010 року між ПП «Південний Буг» (Генпідрядник) та ПП «Алмаст Сервіс Профі» (Субпідрядник) укладено договір №01/12-10, відповідно до умов якого, Субпідрядник зобов'язується виконати ремонтні роботи, а саме: «Капітальний ремонт фасадів будівлі загальнопідстанційного пункту керування на ПС 330 кВ «Аджаликська».

На підтвердження виконання умов вказаного договору №01/12-10 від 13.12.2010 року позивачем було надано до суду 1-ї інстанції: податкову накладну №1012294 від 29.12.2010 року, виписану ПП «Алмаст Сервіс Профі», відповідно до якої, сума коштів, що підлягає оплаті становить 60642 грн. (в т.ч. ПДВ 10107 грн.); довідку про вартість виконаних підрядних робіт за грудень 2010 року від 29.12.2010 року; акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2010 року форми КБ-2в від 29.12.2010 року, в якому, в свою чергу, відсутні дані щодо адреси вказаного об'єкту.

Крім того, судами обох інстанцій встановлено, що 14.12.2010 року ПП «Південний Буг» (Генпідрядник) уклало з ПП «Алмаст Сервіс Профі» (Субпідрядник) ще один договір №02/12-10, відповідно до умов якого, Субпідрядник зобов'язується виконати ремонтні роботи, а саме: «Капітальний ремонт відділення зв'язку, розташованого за адресою: Одеська область, м. Балта, вул. Котовського,211а».

На підтвердження виконання умов вказаного договору №02/12-10 від 14.12.2010 року позивачем було надано до суду 1-ї інстанції: податкові накладні - №1122710 від 27.12.2010 року на суму 155 792 грн. (в т.ч. ПДВ 25965грн.) і №1122711 від 27.12.2010 року на суму 61947,60 грн. (в т.ч. ПДВ 10324,60 грн.); довідку про вартість виконаних підрядних робіт за грудень 2010 року від 27.12.2010 року; акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2010 року форми КБ-2в від 27.12.2010 року, в якому, в свою чергу, не зазначено номер та дату договору, на підставі якого виконувались, вказані в ньому роботи; довідку про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/ за грудень 2010 року від 27.12.2010 року, в якій не зазначено прізвище, ім'я та по батькову особи, яка підписала цю довідку від імені Субпідрядника; акт №2 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2010 року форми КБ-2в від 27.12.2010 року.

15.12.2010 року між ПП «Південний Буг» (Генпідрядник) та ПП «Алмаст Сервіс Профі» (Субпідрядник) укладено ще один договір №03/12-10, відповідно до умов якого, Субпідрядник зобов'язується виконати ремонтні роботи, а саме: «Капітальний ремонт відділення зв'язку, розташованого за адресою: Одеська область, Тарутинський район, смт.Бородино». Але, слід зазначити, що в наданій позивачем копії цього договору відсутній підпис директора ПП «Південний Буг» Нікітенко Є.І.

На підтвердження виконання умов вказаного договору №03/12-10 від 15.12.2010 року позивачем було надано до суду 1-ї інстанції: податкову накладну №1012279 від 27.12.2010 року на суму 98982 грн. (в т.ч. ПДВ 16497грн.); довідку про вартість виконаних підрядних робіт за грудень 2010 року від 27.12.2010 року; акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2010 року форми КБ-2в від 27.12.2010 року.

В той же день, т.б. 15.12.2010 року, між ПП «Південний Буг» (Генпідрядник) та ПП «Алмаст Сервіс Профі» (Субпідрядник) ще укладено договір №04/12-10, відповідно до умов якого, Субпідрядник зобов'язується виконати ремонтні роботи, а саме: «Ремонтно-будівельні роботи по заміні вікон у відділеннях поштового зв'язку ЦПЗ №1 ОД УППЗ «Укрпошта».

На підтвердження виконання умов вказаного договору №04/12-10 від 15.12.2010 року позивачем надано до суду 1-ї інстанції: податкову накладну №1012293 від 29.12.2010 року на суму 102038,40 грн. (в т.ч. ПДВ 17006,40 грн .); довідку про вартість виконаних підрядних робіт за грудень 2010 року від 29.12.2010 року; акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2010 року форми КБ-2в від 29.12.2010 року.

Так, згідно із приписами «Правил визначення вартості будівництва (ДБН Д.1.1-1-2000)» (затв. наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 07.05.2002р. №80 ), основні правила визначення вартості нового будівництва, розширення, реконструкції та технічного переоснащення підприємств, будівель і споруд, ремонту житла, об'єктів соціальної сфери і комунального призначення та благоустрою, а також реставрації пам'яток архітектури та містобудування затверджені державними будівельними нормами України і носять обов'язковий характер при визначенні вартості будов (об'єктів), будівництво яких здійснюється із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств, установ і організацій державної власності. По будовах (об'єктах), будівництво яких здійснюється за рахунок інших джерел фінансування, ці норми носять рекомендаційний характер, і їх застосування обумовлюється контрактом.

Відповідно до п.п.1.1.1 п.1.1. цих Правил, основним завданням кошторисного нормування і ціноутворення в будівництві є: забезпечення через систему ціноутворення в будівництві визначення вартості будівництва на всіх стадіях інвестування; підвищення ефективності капітальних вкладень, забезпечення економії фінансових та інших ресурсів, впровадження досягнень науки, техніки, передового вітчизняного і закордонного досвіду в будівельному виробництві, застосування нових матеріалів, виробів і конструкцій, організаційних заходів тощо.

Крім того, згідно із п.п.2.2.1 п.2.2. вказаних Правил, для визначення кошторисної вартості будівництва проектованих підприємств, будівель, споруд або їх черг складається інвесторська кошторисна документація таких видів: локальні кошториси є первинними кошторисними документами і складаються на окремі види робіт та витрат по будівлях і спорудах або по загальномайданчикових роботах на підставі обсягів, що визначилися при розробленні робочої документації (робочих креслень).

Як вбачається з матеріалів справи, в актах приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2010 року форми КБ-2в, складених та підписаних ПП «Південний Буг» і ПП «Алмаст Сервіс Профі» за укладеними між ними договорами в грудні 2010 року міститься посилання на локальні кошториси 2-1-1 на «Капітальний ремонт системи опалення приміщень будівлі Одеської міської ради за адресою: Думська площа,1»; «Капітальний ремонт фасадів будівлі загальнопідстанційного пункту керування на ПС 330 кВ «Аджаликська»; «Капітальний ремонт відділення зв'язку, розташованого за адресою: Одеська область, м. Балта, вул.Котовського,211а»; «Капітальний ремонт відділення зв'язку, розташованого за адресою: Одеська область, Тарутинський район, смт Бородино»; «Ремонтно-будівельні роботи по заміні вікон у відділеннях поштового зв'язку ЦПЗ №1 ОД УППЗ «Укрпошта», проте позивачем не надано до суду ці локальні кошториси, які зазначені в актах КБ-2в, в яких до того ж, відсутні записи про Замовника вказаних будівельних робіт.

Також, позивачем не надано до суду і жодних доказів на підтвердження того, що ПП «Південний Буг», як Генпідрядником, було укладено договори безпосередньо із Замовниками спірних ремонтних робіт, а саме: капітального ремонту системи опалення приміщень будівлі Одеської міської ради, за адресою: Думська площа, 1; капітального ремонту фасадів будівлі загальнопідстанційного пункту керування на ПС 330 кВ "Аджаликська", на виконання яких позивачем нібито було залучено ПП «Алмаст Сервіс Профі» у якості Субпідрядника, а також документи на підтвердження того, що такими Замовниками було прийнято вказані роботи від ПП «Південний Буг».

При цьому, суд 2-ї інстанції, як і окружний суд, не приймає до уваги та вважає необґрунтованими і посилання позивача в обґрунтування фактичності виконання ПП «Алмаст Сервіс Профі» цих ремонтних робіт на договори, укладені ПП «Південний Буг» з Одеською дирекцією УДППЗ "Укрпошта" №12-664 від 09.12.2010р., №12-685 від 15.12.2010р., №12-646 від 29.11.2010 року, а також на дані довідки ДФІ в Одеській області «Про результати зустрічної звірки в підрядній організації ПП «Південний Буг» з метою документального підтвердження виду, обсягу та якості операцій та розрахунків з Одеською дирекцією українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта", з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.04.2010 року по 31.03.2012 року», оскільки згідно до умов зазначених договорів ПП «Південний Буг» зобов'язувалось виконати ремонтні роботи в рамках вказаних договорів своїми силами, коштами, зі свого матеріалу, і цими договорами не передбачено права ПП «Південний Буг» залучати до виконання ремонтних робіт субпідрядників, а в довідці ДФІ в Одеській області, до того ж встановлено факт виконання ремонтних робіт саме підприємством позивача, а не його субпідрядником.

Крім того, необхідно зазначити, що ДПІ в Суворовському районі м.Одеси не заперечувався факт виконання Приватним підприємством «Південний Буг» ремонтних робіт на користь Одеської дирекції українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта», але спростовувався факт виконання вказаних робіт саме контрагентом позивача - Приватним підприємством «Алмаст Сервіс Профі».

Отже, враховуючи вищевикладене та оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, вважає, що позивачем, в даному випадку, не було доведено факту реальності виконання ремонтних робіт саме ПП «Алмаст Сервіс Профі», а тому, відповідно, окружний суд дійшов до обґрунтованого висновку про те, що Приватним підприємством «Південний Буг» було незаконно включено до складу свого податкового кредиту за грудень 2010 року суми ПДВ за результатами господарських відносин з ПП «Алмаст Сервіс Профі», що свідчить про те, що ці спірні правочини між даними підприємствами були укладені без мети досягнення економічної вигоди і спрямовані на мінімізацію податкових зобов'язань та штучне формування податкового кредиту.

Таким чином, за вказаних обставин, суд 2-ї інстанції приходить до аналогічного висновку про правомірність прийнятого ДПІ в Суворовському районі м.Одеси Одеської області ДПС податкового повідомлення-рішення від 01.02.2012 року №0000302301.

До того ж, слід вказати й про те, у відповідності до ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

А відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову що, в свою чергу, і було належним чином зроблено представниками відповідача при розгляді справи в судах 1-ї та 2-ї інстанцій.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.200 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206,254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Південний Буг» - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 березня 2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

В.О. Скрипченко