Ухвала

від 23.03.2015 по справі 807/651/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2015 року Справа № 876/7158/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді Сапіги В.П.

суддів: Кухтея Р.В., Обрізка І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційні скарги Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Закарпатській області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоресурси" на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.04.2014 року у справі № 807/651/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоресурси" до Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергоресурси" звернулося в суд з адміністративним позовом до Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.05.2012 року за № 000040/22-0/30257374.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем було проведено перевірку та встановлено порушення п. 3 підрозділу 4 Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, п. 150.1. ст.. 150 ПК України, п.14.1.36 ст. 14 та пп. 139.1.1. п.139.1. ст. 139 ПК України, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 7.4.1 та п.п. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України. З такими висновками податкової перевірки позивач не згідний в частині неправомірності зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування у загальній сумі 33365247 грн, в тому числі за 2011 рік - 33365247 грн, внаслідок чого відповідачем визначено оподаткований прибуток за 4 квартал 2011 року в розмірі 107293 грн. Позивач вважає, що відповідно до законодавчих норм до складу валових витрат 2011 року підлягали включенню всі суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток: як ті, що утворилися станом на 01.01.2010 року, так і ті суми від'ємного значення, що виникли протягом 2010 року.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.04.2014 року адміністративний позов задоволено частково, а саме визнано протиправним та скасувано податкове повідомлення-рішення в частині завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток в розмірі 23509278 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із прийнятим рішенням відповідач - Ужгородська об'єднана державна податкова інспекція головного управління Міндоходів у Закарпатській області подала апеляційну скаргу, вважаючи, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач посилається на те, що положення пункту 3 підрозділу 4 Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України передбачають, що до складу другого кварталу 2011 року включається виключно від'ємне значення об'єкту оподаткування отримане суб'єктами господарювання за результатами здійсненої господарської діяльності за перший квартал 2011 р. без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з 2010 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергоресурси" також не погодилось з прийнятим рішенням. Вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржувану постанову з порушенням норм матеріального та процесуального права, при цьому не повно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим в частині відхилених позовних вимог, а відтак - підлягає скасуванню. Просить скасувати постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.04.2014 року та прийняти нову постанову, якою уточнений позов ТОВ «Енергоресурси» задовольнити в повному обсязі.

У відповідності до п. 2 ч.1 ст. 197 КАС України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід відхилити з наступних підстав.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні норми чинного законодавства та обставини справи.

Стаття 6 Конституції України передбачає, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції встановив, що відповідачем проведено виїзну планову документальну перевірку ТОВ "Енергоресурси" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2011 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 03.05.2012 року № 268/22-0/30257374 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2011 року.

На підставі акту винесено податкове повідомлення-рішення форми "П" від 07.05.2012 року № 000042/22-0/30257374 на підставі п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 та п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України та згідно п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень та п. 150.1 ст. 150 Податкового кодексу України, яким ТОВ "Енергоресурси" зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі - 23509278 грн. Сума завищеного від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі - 33365247 грн.

Суд апеляційної інстанції вважає належним висновок суду першої інстанції, який не погодився з твердженням податкового органу, що товариство не порушувало положень ст. 150 та п. 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, включиши узагальнену суму збитків у розмірі 23509278 грн до валових витрат 1-го кв. 2011 року з подальшим відображенням таких у звітних деклараціях наступних податкових періодів, зокрема у декларації за 4 кв. 2011 року з наростаючим підсумком від'ємного значення за попередні звітні періоди, звертаючи увагу на таке.

Абзац другий п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України передбачає право платника податку на прибуток відобразити у складі витрат другого кварталу 2011 року суму від'ємного значення, що є результатом розрахунку об'єкта оподаткування за підсумками І кв. 2011 року.

Водночас розрахунок об'єкта оподаткування за І кв. 2011 року здійснювався на підставі чинних до 1 квітня 2011 року норм Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (надалі - Закон).

Пунктом 6.1 статті 6 Закону було визначено, що якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

У 2010 році зазначена норма застосовувалася з урахуванням пункту 22.4 статті 22 Закону.

Особливості, встановлені пунктом 22.4 статті 22 Закону, полягали в обмеженні врахування у складі валових витрат у порядку статті 6 Закону сум від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року. До складу валових витрат платника податку на прибуток за перший квартал 2010 року підлягало включенню лише 20 відсотків від'ємного значення, що утворилося станом на 1 січня 2010 року.

Водночас, як передбачено абзацом другим пункту 22.4 статті 22 Закону, у 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом. Отже, у 2011 році встановлені пунктом 22.4 статті 22 Закону обмеження щодо можливості врахування всієї суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток у складі валових витрат не застосовувалися. При цьому прямо передбачалося право врахувати у складі валових витрат першого кварталу 2011 року всю суму від'ємного значення об'єкта оподаткування, що виникло у 2010 році.

Таким чином, відповідно до зазначених законодавчих норм до складу валових витрат першого кварталу 2011 року підлягали включенню всі суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток - як ті, що утворилися станом на 1 січня 2010 року, так і ті суми від'ємного значення, що виникли протягом 2010 року.

Отже, розрахунок об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року повинен був здійснюватися з урахуванням у складі валових витрат цього податкового періоду всіх сум від'ємного значення, що утворилися станом на 1 січня 2010 року, а також протягом 2010 року.

На підставі пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України в разі, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Включення від'ємного значення об'єкту оподаткування за підсумками першого кварталу 2011 року до витрат другого, а не першого кварталу звітного податкового року, становить особливість застосування у 2011 році норми пункту 150.1 статті 150 Податкового кодексу України.

За загальним правилом, установленим нормою пункту 150.1 статті 150 Податкового кодексу України, у разі, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Відповідно до пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України в разі, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Ці особливості зумовлені тим, що розділ ІІІ Податкового кодексу України набув чинності з 1 квітня 2011 року, тобто починаючи з другого кварталу 2011 року. Включення від'ємного значення попередніх податкових періодів до складу витрат не першого, а другого кварталу звітного року, має місце лише у 2011 році, у зв'язку з чим законодавцем було передбачено відповідні особливості нормативного регулювання цієї ситуації.

Таким чином, до складу валових витрат другого календарного кварталу 2011 року підлягає включенню сума від'ємного значення об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року, яка, у свою чергу, розраховується з урахуванням у складі валових витрат першого календарного кварталу 2011 року сум від'ємного значення, що утворилися станом на 1 січня 2010 року, а також тих, що виникли протягом 2010 року.

Щодо суми збитків в розмірі 9855,60 грн суд першої інстанції вірно виходив з такого.

Валові витрати в розмірі 9846619 грн - це нараховані відсотки за 2011 рік по кредитному договору з АКБ "ТАС-Комерцбанк" від 24.07.2007 року, в т.ч. за І квартал 2011 року 2395645 грн + 7450974 грн ( 2, 3 ,4 квартали 2011 року: 2 436131 грн + 2476234 + 2538609 грн) + 9350 грн (перехідне сальдо за 4 квартал 2010 року).

Перевіркою встановлено завищення валових витрат за 1 квартал 2011 року у сумі 2395645 грн внаслідок порушення вимог п. 1.32 ст.1, пп. 5.2.1 п. 5.2., п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст.. 5 Закону України "Про оподаткування підприємств", а саме за період з 01.10.2010 року по 31.03.2011 року, включено валові витрати відсотки за користування кредитними коштами.

Відповідно до п. 1.32 ст.1 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність будь-яка діяльність особи, спрямована на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, якщо безпосередня участь такої особи в організації діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

За п. 5.1 ст.5 цього Закону "Валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній та нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються, виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п.5.2. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

За висновками відповідача слідує, що товариство "Енергоресурси" за 1 квартал 2011 року, не здійснювало господарську діяльність, не отримувало дохід від реалізації палива та не включало в оренду плату відсотки за кредит у сумі 2395645 грн.

Такі висновки відповідача, ґрунтувалися на тому, що за довідкою про включення до ЄДРПОУ, вид діяльності ТОВ "Енергоресурси" КВЕД 50.50.0. роздрібна торгівля пальним, 40.20.2 - розподілення газоподібного палива системою трубопроводів.

Позивачем було надано суду довідки Головного управління статистики у Закарпатській області, за якими у переліку видів діяльності, одним із видів діяльності ТОВ "Енергоресурси" у період з 14.12.2010 року по 10.06.2011 року є "Здавання в оренду власного нерухомого майна", що має класифікацію за КВЕД " 70.20.0"

Проте, сам по собі вид діяльності за відповідною класифікацією за КВЕД, не може доводити правильність формування витрат, що спричинили виникнення від'ємного значення об'єкта оподаткування.

Згідно ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначальною ознакою господарської операції є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, використання власних основних засобів у господарській діяльності, шляхом надання їх в оренду, не включаючи в орендну плату відсотки за кредит, свідчать про порушенням підприємством вимог п.1.32 ст.1, п.п. 5.2.1 п 5.2.,п.п.5.3.9. п.5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а отже, Ужгородською ОДПІ правомірно встановлено завищення валових витрат за 1 квартал 2011 року у сумі 2395645 грн.

Крім того, проведеною перевіркою встановлено, що за період з 01.04.2011р. по 31.12.2011р. підприємством включено у валові витрати відсотки за користування кредитними коштами, не пов'язані з отриманням доходів у сумі 7450974 грн., в т.ч. 2 кв. 2011р. - 2436131 грн, З кв. 2011р. - 2476234 грн, 4 кв. 2011р. - 2538609 грн (згідно кредитного договору від 24.07.2007р. № 001-Д/Л з Львівське відділення АКБ "ТАС - Комерцбанк" та кредитного договору № 325/КВ-07 від 26.09.2007р. з ТОВ "Український промисловий банк").

ТОВ "Енергоресурси" використовувало отримані кредити від Львівське відділення АКБ "ТАС - Комерцбанк" за кредитним договором від 24.07.2007р. № 001-Д/Л та від ТОВ "Український промисловий банк" за кредитним договором № 325/КВ-07 від 26.09.2007р. на будівництво АЗС та придбання обладнання.

За податковою декларацією з податку на прибуток підприємства за ІІ, ІІ-ІІІ, ІІ-ІV квартали 2011 року позивачем до інших витрат віднесено витрати по процентам, що включаються до витрат з урахуванням обмежень, встановлених пунктом 141.2 ст.141 Розділу ІІІ ПК України.

Відповідно до п.141.2 ст.141 Розділу ІІІ ПК України, до складу витрат включаються будь-які витрати пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями ( в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку ) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Згідно представлених до перевірки бухгалтерських документів встановлено, що за період грудень 2010р. - травень 2011р. ТОВ "Енергоресурси" не використовувало власні основні засоби у господарській діяльності, а надавало їх в оренду згідно укладених договорів.

Із акту перевірки вбачається, що в представлених до перевірки розрахунках орендної плати ТОВ "Енергоресурси" не включено у собівартість орендної плати за 2 квартал 2011 року витрати по відсотках за кредит.

ТОВ "Енергоресурси" здійснювало реалізацію палива та стисненого природного газу протягом 3 та 4 кварталів 2011р. через мережу власних газових та багатопаливних АЗС, а саме: 1) АГНКС №1 (Ужгородський район, с. Баранинці, вул. Об'їзна, 9), АГНКС №2 (Мукачівський район, с.В. Коропець, вул. Мукачівська, І/в), БП АЗС №3 (м. Хуст, вул. Львівська, б/н), БП АЗС №4 (Берегівський район, с. Яноші, вул. Головна, І/в), БП АЗС №5 (м. Ужгород, вул. Баб'яка, 26).

ТОВ "Енергоресурси" в структуру ціни реалізації 1 л. палива включено: собівартість придбання палива та природного газу; витрати на збут, а саме: витрати на заробітну плату, єдиний соціальний внесок, витрати на електроенергію, витрати на зв'язок, витрати на охорону, витрати на обслуговування РРО, витрати на комунальні платежі, обслуговування обладнання, місцеві податки, адміністративні витрати, розмір торгової націнки.

ТОВ "Енергоресурси" в структуру ціни реалізації та 1 куб.м. газу включено: вартість придбання природного газу, транспортування природного газу магістральними газопроводами, витрати на оплату праці, єдиний соціальний внесок, витрати на електроенергію, витрати на зв'язок, витрати на охорону, витрати на обслуговування РРО, витрати на комунальні платежі, обслуговування обладнання, місцеві податки, адміністративні витрати, розмір торгової націнки.

Таким чином, ТОВ "Енергоресурси" визначало вартість реалізації палива та газу через АЗС виходячи із вартості його придбання, витрат на збут, без врахування витрат на сплату відсотків за користування залученими коштами.

Згідно п. 14.1.36 ст. 14. ПК України "господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами".

Відповідно до п.п.139.1.1. п.139.1. ст.139 ПК України від 02.12.2010р. № 2755-VІ із змінами та доповненнями не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

Позивач не довів правильність формування витрат, що спричинили виникнення від'ємного значення об'єкта оподаткування, шляхом включення відсотків за кредит до валових витрат, при цьому не включаючи їх до розрахунку у собівартість орендної плати за 2 квартал 2011 року та не включаючи такі, в структуру ціни реалізації 1 л. палива, а відповідно не включаються до складу витрат - витрати не пов'язані з провадженням господарської діяльності, як того вимагає п.п.139.1.1. п.139.1. ст.139 ПК України.

Таким чином суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позов в частині 9855 969 грн. не підлягає до задоволення.

Колегія суддів вважає, що доводи апелянтів не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зважаючи на те, що Закарпатський окружний адміністративний суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційні скарги належить залишити без задоволення.

Разом з тим, Ужгородська ОДПІ ГУ Міндоходів у Закарпатській області звернулась до апеляційного суду з клопотанням про закриття провадження у справі з тих підстав, що ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 28.10.2014 р. у справі № 907/151/14 ліквідовано юридичну особу боржника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергоресурси».

В обґрунтування заявленого клопотання відповідачем надано суду копію ухвали Господарського суду Закарпатської області від 28.10.2014 р. по справі № 907/151/14, згідно якої ліквідовано юридичну особу боржника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергоресурси».

Виконання вищеозначеної ухвали підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, в якому зазначено запис № 13241170057007192 від 06.11.2014 року про припинення юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоресурси».

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 157 КАС України у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, або ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу. Якщо судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення, а обставини, які стали підставою для закриття провадження у справі, виникли після його ухвалення, суд апеляційної інстанції визнає таке рішення нечинним і закриває провадження у справі.

Враховуючи викладене, а також те, що спірні правовідносини не передбачають правонаступництва, колегія суддів вважає, що є всі підстави для закриття провадження у даній справі.

В процесі судового розгляду судом апеляційної інстанції встановлено, що судом першої інстанції вірно застосовано норми матеріального та процесуального права, обставини, які стали підставою для закриття провадження у справі виникли після його ухвалення, у зв'язку із чим колегія суддів вважає, що відповідно до ч. 2 ст. 203 КАС України постанова суду першої інстанції має бути визнана нечинною, а провадження у даній справі закрито.

Керуючись ст. ст. 157, 160, 197, 198, 203, 205, 206, 254 КАС України, суд апеляційної інстанції

УХВАЛИВ :

Апеляційні скарги Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Закарпатській області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоресурси" залишити без задоволення.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.04.2014 року у справі № 807/651/14 визнати нечинною.

Провадження по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоресурси" до Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - закрити.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя : В.П. Сапіга

Судді: Р.В. Кухтей

І.М. Обрізко