Рішення

від 24.03.2015 по справі 903/351/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24 березня 2015 р. Справа № 903/351/14

Господарський суд Волинської області у складі:

головуючої судді - Костюк Софії Василівни, суддів Слупко В.Л., Якушева І.О.

секретар судового засідання - Шевчук Світлана Анатоліївна

за участю представників сторін:

від позивача: Лилик О.П., дов.№73 від 25.12.2014 року

від відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Тірас-Арс": Батюсь Т.В., (дов.№28/04-1 від 28.04.2014 р.)

від відповідача малого приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Інвест-VEZ": н/з

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні господарського суду Волинської області справу за позовом публічного акціонерного товариства "Укртранснафта" до товариства з обмеженою відповідальністю "Тірас-Арс", малого приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Інвест-VEZ" про визнання недійсним договору купівлі-продажу

В судовому засіданні 24.03.2015 р. у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть: Позивач - ПАТ "Укртранснафта" звернувся до суду з позовом, з врахуванням заяви про зміну підстави позову, та просить визнати недійсним договір купівлі-продажу нафти від 13.12.2011 року №13/12-1, укладений між ТзОВ "Тірас-Арс" та МПП "ВКФ "Інвест-VEZ".

Обгрунтовуючи заявлену вимогу вказує, що рішенням господарського суду Волинської області від 05.06.2014 року, залишеним без змін Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.09.2014 року, було задоволено позов Товариства - визнано недійсним договір купівлі-продажу нафти від 13.12.2011 року №13/12-1, Постановою ВГСУ від 24.12.2014 року вищезазначені судові акти скасовано, справу передано на новий судовий розгляд. Постанова касаційної інстанції ґрунтується на тому, що судами попередніх інстанцій не встановлено факту наявності (відсутності) у позивача права власності на нафту, яка є предметом договору купівлі-продажу та факту порушення спірним договором прав та інтересів позивача.

При цьому зазначає, що між ТзОВ "Тірас-Арс" (Покупець) та МПП ВКФ "Інвест-VEZ" (Продавець) 13.12.2011 року було укладено договір №13/12-1 купівлі-продажу високо сірчаної нафти сорту ГОСТ 9965-76 в кількості 40 тис.куб.м. загальною вартістю 171 000 000,00 грн. без ПДВ, за умовами якого продавець зобов'язався передати зазначену нафту у власність Покупцю, місцезнаходження нафти ділянка "Снігурівка-Херсон" (км.289-км.365) магістрального газопроводу "Кременчук-Херсон".

Через невиконання умов договору, Покупець звернувся до господарського суду Рівненської області про визнання за ним права власності на нафту, рішенням суду від 17.01.2012 року позов задоволено, ТзОВ "Тірас-Арс" визнано власником зазначеної нафти, однак Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.09.2014 року, яка залишена без змін Постановою ВГСУ від 16.12.2014 року, рішення скасовано, провадження у справі припинено.

Враховуючи рішення господарського суду від 17.01.2012 року, ТзОВ "Тірас-Арс" звернулось з заявою про злочин до Комсомольського РВХМУ УМВС України у Херсонській області з приводу того, що ПАТ "Укртранснафта" без погодження з заяником відкачує із МН "Кременчук-Херсон" на НПС "Снігурівка" нафту на ділянці "Снігурівка-Херсон" (км.289-км.365), яка належить цьому товариству, за даною заявою проводиться розслідування у кримінальному провадженні СУ УМВС України у Херсонській області №12014230020001086 від 22.03.2014 року за правовою класифікацією відповідно до ч.3 ст.185 КК України.

В рамках вказаного кримінального провадження ТзОВ "Тірас-Арс" заявлено цивільний позов про визнання останнього власником нафти, що знаходиться в резервуарах №№2,4,6 на території нафто перекачувальної станції "Снігурівка" філії південні магістральні нафтопроводи ПАТ "Укртранснафта" за адресою Миколаївська обл.., Снігурівський р-н., с.Кобзарці, на нафту в кількості 27 445,051 тонн в резервуварах №4,6 накладено арешт згідно ухвали слідчого судді Комсомольського районного суду м.Херсона від 24.03.2014 року.

За результатами аналізу нафта з резервуарів №2,4,6 відноситься до нафти сірчаної, тобто масова частина сірки становить від 0,61 до 1,80% відповідно до п.п.2 п.1.3 ГОСТ 996576, водночас в заяві ТзОВ "Тірас-Арс", в скасованому рішенні Рівненського господарського суду від 17.01.2012 року та в клопотанні старшого слідчого зазначено, що вищезазначене товариство є власником високо сірчаної нафти сорту ГОСТ 9965-76 в кількості 40 тис.куб.м загальною вартістю 171 000 000 грн. без ПДВ.

Тобто в резервуарах №4,6 НПС "Снігурівка" знаходиться технологічна нафта сірчана сорту URALS, яка є власністю виключно ПАТ "Укртранснафта" і яка не має ніякого відношення до високо сірчаної нафти по заяві ТОВ "Тірас-Арс", а в резервуарі №2 міститься нафта інших характеристик і після отримання дозволу слідчого резервуар №2 використовується для здійснення господарської діяльності.

Магістральний нафтопровід "Кременчук-Херсон" є державною власністю і знаходиться в користуванні ПАТ "Укртранснафта", яке утворено згідно розпорядження КМУ від 23.06.2001 року №256 внаслідок реорганізації державних акціонерних товариств "Магістральні нафтопроводи" "Дружба" та "Придніпровські магістральні нафтопроводи" із залишенням 100 відсотків акцій у державній власності і передачею їх до статутного фонду НАК "Нафтогаз України"; майно магістральних і розподільних нафтопроводів передано ПАТ "Укртранснафта" у користування; у 2001 році технологічна нафта була передана на баланс ПАТ "Укртранснафта", що підтверджується інвентаризаційним описом товарно-матеріальних цінностей станом на 01.09.2001 року.

З моменту заповнення магістральних нафтопроводів технологічною нафтою, в них проводиться інвентаризація нафти згідно Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту і зв'язку України, Державного комітету України з питань технологічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року №281/171/578/155 та зареєстрованої в МЮ 02.09.2008 року за №805/15496 (в подальшому Інструкція). Інвентаризації підлягає також нафта підприємств, яка за договорами зберігається в резервуарах інших суб'єктів господарювання про що зазначається у зведеній відомості інвентаризації (п.9 Інструкції). Згідно зведених відомостей інвентаризації нафти по філії ПМН ПАТ "Укртранснафта" станом на 30.06.2010 року та даних інвентаризації нафти, яка проводилась відповідно до Інструкції в період з 31.01.2011 року по 31.12.2011 року (момент укладення спірного договору купівлі-продажу) нафта клієнта МПП "ВКФ "Інвест-VEZ" у магістральному нафтопроводі "Кременчук-Херсон" відсутня; актом планової перевірки ліцензійних умов провадження господарської діяльності з транспортування нафти магістральними трубопроводами від 13.07.2012 року №118, який складено НКРЕ встановлено відсутність такого замовника, послуг на транспортування нафти магістральними газопроводами у 2011 році як МПП "ВКФ "Інвест-VEZ". Здавання нафти здійснюється ПАТ "Укртранснафта" представникам Замовників по резервуарах ПАТ, які відповідають вимогам комерційного обліку з оформленням актів прийому-здачі та паспортів якості, що підписуються представниками замовника та виконавця, з врахуванням зазначеного умови договору щодо передачі нафти у магістральному газопроводі "Кременчук-Херсон" на ділянці "Снігуріка-Херсон" (км.289-км.365) не відповідають вимогам комерційного обліку з оформленням актів прийому-здачі та паспортів якості.

При укладенні оспорюваного договору сторонами порушено вимоги ст.ст.662, 664 ЦК України та Інструкції №805/15496, зі змісту яких випливає, що нафта, яка знаходиться у магістральному нафтопроводі може бути передана лише у вузлі обліку нафти за участю перевізника, а не як визначено договором купівлі-продажу у магістральному нафтопроводі "Кременчук-Херсон" на ділянці "Снігурівка-Херсон"; в договорі не визначено здачу товару перевізникові, місце його передачі, не зазначено стандартів, технічної документації, яким повинна відповідати високо сірчана нафта; відсутні документи, що підтверджують право власності на нафту, а саме договір з ПАТ "Укртранснафта" про її транспортування системою магістральних нафтопроводів, документи з оплати послуг транспортування, акти приймання-здачі нафти, паспорти якості, акти виконаних послуг та звірок взаєморозрахунків замовника послуг з перевізником.

З врахуванням положень ст.ст.15.16.185,186 Податкового кодексу України, продаж нафти за договором купівлі-продажу є оподаткованою операцією, однак в п.п.3.1,3.2 ціна нафти визначена без ПДВ, а згідно даних офіційного веб-порталу Міністерства доходів і зборів України ТзОВ "Тірас-Арс" анульовано реєстрацію платника ПДВ - 31.12.2010 року, а МПП "ВКФ "Інвест-VEZ" анульовано реєстрацію платника ПДВ - 04.02.2011 року.

Вказує, що оспорюваний правочин спрямований на незаконне заволодіння майном ПАТ "Укртранснафта", а саме технологічною нафтою.

При нормативному обґрунтуванні заявленої вимоги посилається на норми ст.ст.137, 207 ГК України, ч.ч.1-3,5 ст.203, ст.215,228 ЦК України, підпункт 25.2 Постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013 року №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними".

Відповідач в наданих суду поясненнях вказує, що Вищий господарський суд України в Постанові від 24.12.2014 року скасовуючи судові рішення господарського суду та апеляційної інстанції, звернув увагу на необхідність встановити при новому розгляді факт наявності (відсутності) у позивача права власності на нафту, яка є предметом договору купівлі-продажу та факт порушення даним договором прав та інтересів позивача, а також в залежності від встановленого прийняти судове рішення згідно норм матеріального та процесуального права. Оскільки позивачем не доведено належними доказами право власності на спірну нафту, тому жодних договорів з даним підприємством не могло бути укладено, а фінансовий план даного підприємства не міг передбачити надходжень від відчуження нафти власником якої не є ПАТ "Укртранснафта". Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23.06.1998 року №256-р, на яке посилається позивач, було передано у користування ВАТ "Укртранснафта" майно магістральних та розподільних нафтопроводів, зазначене в додатку 3 до Постанови КМУ від 25.05.1998 року №744 "Про утворення НАК "Нафтогаз Ураїни" в якому не вказано нафту в переліку майна, що підлягало передачі позивачу.

Акт інвентаризації, на який посилається позивач, не є належним та допустимим доказом, що підтверджує факт передачі нафти без первинних документів (договору, указу, розпорядження,тощо).

Рішенням господарського суду Рівненської області від 29.11.2011 року у справі №5012/2644/11 за позовом ПАТ "Херсонський нафтопереробний завод" до МПП "Фірма "Інвест -VEZ" про витребування майна з чужого незаконного володіння та зустрічним позовом МПП "Фірма "Інвест -VEZ" до ПАТ "Херсонський нафтопереробний завод" про визнання права власності задоволено зустрічний позов - визнано право власності за МПП "Фірма "Інвест -VEZ" (яка є продавцем по спірному договору) на високо сірчану нафту сорту "URALS" ГОСТ 9965-76 в кількості 40 тис.куб.м. вартістю 70 356 600 грн. в т.ч. 20%, яка знаходиться в магістральному нафтопроводі "Кременчук-Херсон" на дільниці "Снігурівка-Херсон" (км.289-км.356), а тому даний факт є доведеним і враховуючи зазначене в п.2.6 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 року №18 не потребує повторного доказування.

При обґрунтуванні зазначеного в поясненні посилається на Постанову Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів не дійсними", судову практику викладену в Постанові Верховного суду України від 19.01.2011 року у справі №6-13839 св.10 та Постанові Вищого господарського суду України від 02.10.2012 року у справі №14/12/3423, з яких, зокрема, зазначено, що визнання договору недійсним є неналежним способом захисту для особи, яка не є стороною, оскільки у позивача відсутні матеріально-правовий інтерес щодо пред'явлення позову про визнання договору купівлі-продажу недійсним. За наявності підстав, вважаючи своє право порушеним, позивач мав би заявити віндикаційний позов щодо спірного майна, а тому позивачем обраний неналежний спосіб захисту, що є підставою для відмови в позові.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 17.02.2015р. розгляд справи було відкладено на 10.03.2015 р., в судовому засіданні 10.03.2015 р. оголошено перерву до 24.03.2015 р.для повторного витребування матеріалів з УМВС України в Херсонській області.

10.03.2015 р. судом винесена ухвала про витребування доказів, згідно якої зобов'язано надати господарському суду Волинської області копії матеріалів з кримінального провадження №12014230020001086, а саме: цивільного позову ТОВ "Тірас-Арс" від 26.03.2014 року; результатів проведених досліджень зразків нафти із резервуарів №2,4 та 6 НПС "Снігурівка" філії "ПМН" ПАТ "Укртранснафта", акту позапланової ревізії ПАТ "Укртранснафта" з питань перебування на балансі нафти, яка знаходилась в магістральному нафтопроводі на ділянці "Снігурівка-Херсон" (км.289-км.365).

На виконання даної ухвали 23.03.2015 р. вх. №54/2655/15 було отримано витребуванні матеріали.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник товариства з обмеженою відповідальністю "Тірас-Арс" позовні вимоги заперечив та просить суд відмовити в задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача (товариства з обмеженою відповідальністю "Тірас-Арс") господарський суд, -

встановив:

13.12.2011р. між Малим приватним підприємством "Виробничо-комерційна фірма "Інвест-VEZ" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тірас-Арс" (покупець) було укладено договір №13/12-11 купівлі-продажу високосірчаної нафти сорту "URALS" ГОСТ 9965-76 в кількості 40 тис. куб.м. загальною вартістю 171 000 000 грн. (а.с.82-83 т.1).

За умовами договору МПП "ВКФ "Інвест-VEZ" зобов'язалось передати у власність ТОВ "Тірас-Арс" високосірчану нафту сорту "URALS" ГОСТ 9965-76 в кількості 40 тис. куб.м загальною вартістю 171 000 000 грн., яка знаходиться в магістральному нафтопроводі "Кременчук-Херсон" по ділянці "Снігурівка-Херсон" (км. 289 - км. 365), а покупець, в свою чергу, прийняти товар та оплатити його вартість.

По п.3.2.загальна вартість договору становить 171 000 000 грн., в п.4.1. вказано, що товар постачається за його місцезнаходженням, а саме магістральний нафтопровід «Кременчук-Херсон» на ділянці «Снігурівка-Херсон» (км.289-км.365).

Згідно п.4.2. поставка товару здійснюється в момент підписання договору , а по п.4.3. приймання-передача здійснюється зі складанням акту приймання - передачі товару , що підписується уповноваженими представниками сторін. По п.4.4. право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі товару. Згідно п.5.2. розрахунки покупець проводить з продавцем протягом 1 (одного) календарного місяця з моменту підписання даного договору.

Тобто умовами договору визначено, місцезнаходження нафти ділянка «Снігурівка-Херсон» (км.289-км.365) магістрального нафтопроводу «Кременчук-Херсон», який нафтопровід є державною власністю і передано у користування ПАТ «Укртранснафта».

Відкрите (на даний час публічне) акціонерне товариство "Укртранснафта" утворено відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 23 червня 2001 року №256-р внаслідок реорганізації державних акціонерних товариств "Магістральні нафтопроводи "Дружба" та "Придніпровські магістральні нафтопроводи" із залишенням 100 відсотків акцій цього товариства у державній власності і передачею їх до статутного фонду НАК "Нафтогаз України". Даним розпорядженням НАК "Нафтогаз України" передано у користування ВАТ "Укртранснафта" майно магістральних і розподільних нафтопроводів, зазначене у додатку 3 до постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.1998р. №747 "Про утворення Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

У додатку 3 до вказаної постанови зазначено перелік майна, яке використовується для забезпечення транспортування, зберігання та розподілу нафти, нафтопродуктів, природного газу і яке відповідно до законодавства не підлягає приватизації та передається НАК "Нафтогаз України" у користування, до якого належать: магістральні газонафтопроводи та споруди на них, розподільні газонафтопроводи та споруди на них, газонафтосховища, транспортні засоби спеціального призначення.

До створення ПАТ "Укртранснафта", діяли державні акціонерні товариства "Магістральні нафтопроводи "Дружба" та "Придніпровські магістральні нафтопроводи" - правонаступники, відповідно державного підприємства магістральних нафтопроводів "Дружба" та державного підприємства "Придніпровські магістральні нафтопроводи".

За статтею 2 Закону України "Про трубопровідний транспорт" систему трубопровідного транспорту України становлять: магістральний трубопровідний транспорт; промисловий трубопровідний транспорт.

Відповідно до пунктів 2 ст.1 Закону України "Про трубопровідний транспорт" промислові трубопроводи (приєднані мережі) - всі інші немагістральні трубопроводи в межах виробництв, а також нафтобазові, внутрішньопромислові нафто-, газо- і продуктопроводи, міські газорозподільні, водопровідні, теплопровідні, каналізаційні мережі, розподільчі трубопроводи водопостачання, меліоративні системи тощо.

Як встановлено ч.1 та ч.5 ст.7 зазначеного Закону магістральний трубопровідний транспорт має важливе народногосподарське та оборонне значення і є державною власністю України. Приватизація державних підприємств, дочірніх підприємств Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", що провадять діяльність з транспортування магістральними трубопроводами і зберігання у підземних газосховищах, Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", а також підприємств, установ, організацій, утворених внаслідок їх реорганізації, забороняється.

У 2001 році технологічна нафта була передана на баланс ПАТ "Укртранснафта", що підтверджується "Инвентаризационной описью товарно-материальных ценностей" станом на 01.09.2001р. Заповнення технологічною нафтою магістрального нафтопроводу "Кременчук-Херсон" було здійснено у 1971 році, що підтверджується "Мероприятиями по вытеснению послеопресовочной воды и заполнения нефтепровода "Кременчук-Херсон" нефтью" та "Актом приемки в эксплуатацию Государственной приемочной комиссией законченного строительством магистрального нефтепровода "Кременчук-Херсон", протяжением 355 км (линейная) часть нефтепровода - без головных сооружений".

З моменту заповнення магістральних нафтопроводів технологічною нафтою (введення їх в експлуатацію після будівництва), у останніх, згідно з чинними в Україні нормативними документами, проводиться інвентаризація нафти.

У період з 2008 року і по даний час інвентаризація нафти проводилась згідно з Інструкцією "Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України", затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008р. №281/171/578/155 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.09.2008р. за №805/15496.

На підставі договору від 25.06.2010р. №25 ТОВ "Контроль-Сервіс" було проведено незалежну інвентаризацію нафти, яка знаходиться в нафтопровідній системі ПАТ "Укртранснафта". За результатами незалежних досліджень було складено акти інвентаризацій нафти, зведені акти та зведені відомості. Із зведених відомостей інвентаризації нафти по філії "ПМН" ПАТ "Укртранснафта" вбачається, що станом на 30.06.2010р. у філії знаходиться нафта наступних контрагентів: для Одеської нафтобази - 0,000 тонн; для наливу МНТ "Південний" - 1213,366 тонн; для Одеського НПЗ - 14636,000 тонн; для Кременчуцького НПЗ - 0,000 тонн.

Тобто з наданих позивачем актів інвентаризації нафти слідує, що за період 2010-2012 років, нафта такого контрагента, як МПП "ВКФ "Інвест-VEZ" у магістральному нафтопроводі "Кременчук-Херсон" взагалі відсутня.

Крім того, фінансовим планом ПАТ "Укртранснафта" на 2012 рік не було передбачено надходжень від відчуження 40 тис. куб. м. нафти вартістю 171 000 000 грн. малому приватному підприємству "Виробничо-комерційна фірма "Інвест-VEZ". Також договори на транспортування нафти магістральними нафтопроводами між МПП "ВКФ "Інвест-VEZ" та ПАТ "Укртранснафта" не укладались. За даних обставин ПАТ "Укртранснафта" не могло відчужити нафту, яка знаходиться у магістральному нафтопроводі "Кременчук-Херсон" малому приватному підприємству "ВКФ "Інвест-VEZ", оскільки жодних підстав для набуття права власності на майно ПАТ "Укртранснафта" малим приватним підприємством "Виробничо-комерційна фірма "Інвест-VEZ" не існує.

Матеріалами справи підтверджено, що згідно з градуювальними таблицями об'єм лінійної частини ділянки "Снігурівка-Херсон" км 289 - км 355,2 МН "Кременчук-Херсон" становить 25721,128 куб. м і не може фізично вмістити 40 тис. куб.м. Окрім того, на ділянці нафтопроводу "Снігурівка-Херсон" перебувала технологічна нафта, яка знаходиться на балансі ПАТ "Укртранснафта", а не високосірчана нафта сорту "ГОСТ 9965-76", як про це зазначено в судовому рішенні у справі №5019/1/12, нафти такого сорту взагалі не існує, оскільки сорт нафти ГОСТом не визначається.

Наявність саме технологічної нафти на ділянці нафтопроводу «Херсон-Снігурівка» магістрального нафтопроводу "Кременчук-Херсон" 289-355 км. підтверджено протоколами випробувань від 04.07.2014 р. №№97/1/П14, 97/2/П-14, 97/3/П-14, 97/4-П-14, 97/5П-14, 97/6/П/-14 та актом позапланової ревізії фінансово-господарської діяльності ПАТ «Укратранснафта» за період з 01.01.2001 по 21.03.2014 №09-30/2236 від 17.06.2014 р., наданих УМВС в Херсонській області на виконання ухвали суду від 10.03.2015

Крім того, слід зазначити, що нафта, яка знаходиться у магістральному нафтопроводі може бути передана лише у вузлі обліку нафти за участю перевізника, а не як визначено спірним договором, у магістральному нафтопроводі "Кременчук-Херсон" по ділянці "Снігурівка-Херсон" (км. 289 - км. 365).

Належними документами, які посвідчують право власності на нафту в магістральному нафтопроводі мають бути: договір з ПАТ "Укртранснафта" про транспортування нафти системою магістральних нафтопроводів територією України, документи щодо оплати послуг з транспортування, маршрутні доручення, митні декларації, акти приймання-здавання нафти в нафтотранспортну систему ПАТ "Укртранснафта", паспорти якості до них, акти приймання-здавання нафти в пункті призначення та паспорти якості до них, акти виконаних послуг та звірок взаєморозрахунків замовника послуг та ПАТ "Укртранснафта".

Одна, як слідує з матеріалів справи, дані документи відсутні і не були предметом дослідження при розгляді справи №5019/1/12 по якій Рівненським господарським судом прийнято рішення 17.01.2012 про визнання за ТзОВ «Тірас-Арс» права власності по договору купівлі-продажу від 13.12.2011 №13/12-1, Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.09.2014 року апеляційну скаргу ПАТ "Укртранснафта" задоволено, рішення від 17.01.2012 року скасовано, припинено провадження у справі, дана Постанова залишена без змін Постановою ВГСУ від 16.12.2014 року.

Суд вважає, що при укладенні спірного договору купівлі-продажу сторонами було порушено вимоги ст.ст. 662, 664 Цивільного кодексу України та Інструкції "Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України", Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати, Інкотермс, редакції 2000 року.

Також в процесі розгляду справи та огляду наданих документів встановлено, що по нафтопроводу "Кременчук-Херсон" транспортування високосірчаної нафти не здійснювалось.

У спірному договорі кількість нафти, що відчужується у магістральному нафтопроводі "Кременчук-Херсон" по дільниці "Снігурівка-Херсон" (км. 289 - км. 365) визначена у метрах кубічних, а не в тоннах, що суперечить Інструкції "Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України", підпунктом 4.2.1 якої визначено, що облік нафти і нафтопродуктів на НПЗ, підприємствах із забезпечення нафтопродуктами, підприємствах нафтопровідного і нафтопродуктопровідного транспорту, наливних пунктах ведеться в одиницях маси, а на АЗС - одиницях об'єму.

Продаж високосірчаної нафти на території України за договорами купівлі-продажу є оподатковуваною операцією. Проте загальна ціна нафти по оспорюваному договору була визначена договірними сторонами без ПДВ (п.п. 3.1, 3.2 угоди). З чого слідує, що зазначені положення договору купівлі-продажу порушують норми ст. 17 Господарського кодексу України та ст.ст. 15, 16, 185 Податкового кодексу України.

Згідно даних, розміщених на офіційному веб-порталі Міністерства доходів і зборів України товариству з обмеженою відповідальністю «Тірас-Арс», код ЄДРПОУ 35211344, індивідуальний податковий номер - 352113426591 анульовано реєстрацію платника ПДВ - 31.12.2010, а МПП "ВКФ"Інвест-VEZ" - 04.02.2011 року, оспорюваний договір купівлі-продажу укладено 13.12.2011.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 30.12.2011 за заявою ТОВ «Континіум-Укр-Ресурс» у сумі 1 732 254,70 грн. було порушено провадження у справі №5019/2831/11 про банкрутство МПП ВКФ"Інвест-VEZ" (продавця договору), тобто через 17 днів після укладення спірного договору.

Постановою господарського суду Рівненської області від 18.07.2012 р. повторно визнано банкрутом МПП ВКФ"Інвест-VEZ" та відкрито ліквідаційну процедуру. Запис про державну реєстрацію припинення МПП ВКФ"Інвест-VEZ" від 03.10.2012 вчинено Реєстраційною службою Рівненського міську правління юстиції.

Кредитором у цих справах визнано також ТОВ «Тірас-Арс» (відповідач по справі) з незміними грошовими вимогами, як на час порушення першої справи (31.12.2010) про банкрутство так і в друге (30.12.2011), в сумі 50 207 198,26 грн., в той час, як слідує з оспорюваного договору ТОВ «Тірас-Арс» мало бог перед МПП ВКФ"Інвест-VEZ" в сумі 171 000 000,00 грн.

Згідно ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до ч.1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб.

Відповідно до ч.2 ст. 386 Цивільного кодексу України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до положень п. 2.10 постанови Пленуму Вищого господарського Суду України від 29.05.2013р. №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" позивачем у справі про визнання господарських договорів недійсними може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 ст. 203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 658 Цивільного кодексу України визначено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Виходячи із зазначених норм та аналізу матеріалів справи суд приходить до переконливого висновку, що оспорюваний позивачем договір купівлі-продажу нафти, спрямований сторонами договору на незаконне заволодіння нафтою, яка є власністю держави та порушує права ПАТ "Укртранснафта", а тому підлягає визнанню недійсним на підставі ч.1 ст.207 ГК України.

Посилання відповідача на рішення господарського суду Рівненської області від 29.11.2011 у справі 5019/2644/11, яким за МПП "Інвест-VEZ" визнано право власності на високосірчану нафту сорту «URALS» ГОСт 9965-76 в кількості 40 тис.куб.м., загальною вартістю 171 000 000 грн. (в т.ч. ПДВ 20%), що знаходиться в магістральному нафтопроводі «Кременчук-Херсон», ділянці «Херсон-Снігурівка» км.289-км.365, як на доказ наявності в нафтопроводі саме високосірчаної нафти, а також на рішення Рівненського господарського суду від 17.01.2012 р. у справі №5019/1/12, яким визнано право власності за ТзОВ «Тірас-Арс» на зазначену нафту, суд до уваги не приймає виходячи з наступного.

Згідно ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Водночас, як слідує з вищезазначених рішень ПАТ «Укртранснафта» (позивач по даній справі) не було стороною у справах №5019/26444/11 та №5019/1/12.

Крім того, зі змісту даних рішень не вбачається, що судом при розгляді зазначених справ досліджувались обставини передачі нафти в транспортну систему ПАТ«Укртранснафта», а також не встановлювався факт наявності в транспортній системі високосірчаної нафти, зазначеної в спірному договорі. Водночас, матеріалами, наданими позивачем, підтверджується, що зазначена в рішеннях Рівненського апеляційного господарського суду кількість нафти не могла фактично вміститись в даному відрізку нафтопроводу. Для з'ясування зазначених обставин ПАТ «Укртранснафта», в функції якого саме входить транспортування переданої нафти, при розгляді справ Рівненським господарським судом не залучалось.

Суд зазначає, що ПАТ «Укртранснафта» здійснює транспортування нафти лише переданої йому за договорами, а тому участь позивача в передачі нафти для транспортування як оператором нафтотранспорної системи України є обов'язковою.

За таких обставин посилання відповідача на норми ст. 35 ГПК Укрїни, щодо доведеності фактів наявності в магістральному нафтопроводі "Кременчук-Херсон" по ділянці "Снігурівка-Херсон" (км.289-км.365) високосірчаної нафти в кількості 40 тис.куб.м., суд вважає безпідставним.

Тим більше, як зазначено вище, на ділянці нафтопроводу «Херсон-Снігурівка» км.289-км.365 магістрального нафтопроводу "Кременчук-Херсон" знаходиться не високосірчана нафта сорту "ГОСТ 99665-76", як про це зазначено в судовому рішенні у справі №5019/1/12, а технологічна нафта.

Як слідує з цивільного позову, поданого відповідачем в кримінальному провадженні №12014230020001086 Товариство з обмеженою відповідальністю "Тірас-Арс" ставить наступні вимоги.

- визнати ТзОВ "Тірас-Арс" власником нафти, що знаходиться в резервуарах № №2,4,6 НПС "Снігурівка" філії "Південні магістральні нафтопроводи" ПАТ "Укртранснафта" за адресою с.Кобзарці, Снігурівського району, Миколаївської області;

- зобовязати філію "Південні магістральні нафтопроводи" ПАТ "Укртранснафта" надати безперешкодний доступ працівникам або представникам ТзОВ "Тірас-Арс" до належної йому нафти, яка знаходиться в резервуарах №№2,4,6 НПС "Снігурівка", розташованих за адресою с.Кобзарці, Снігурівського району, Миколаївської області для здійснення технологічних робіт по контролю за станом нафти;

- зобовязати філію "Південні магістральні нафтопроводи" ПАТ "Укртранснафта" здійснити відвантаження ТзОВ "Тірас-Арс" всієї нафти, що знаходиться в резервуарах №№ 2,4,6 НПС "Снігурівка" розташованих за адресою: с.Кобзарці, Снігурівського району, Миколаївської області.

Отже, матеріали справи дають підстави для висновку про порушення спірним договором субєктивного цивільного права ПАТ "Укртранснафта", оскільки фактично сторонами вчинено правочин, який по своїй суті тягне правові наслідки для позивача, відповідно порушене право позивача підлягає захисту в судовому порядку.

Виходячи з викладеного позовна вимога є обґрунтованою, доведена належними доказами, а тому підлягає задоволенню як законна.

Беручи до уваги, що спір до суду доведено з вини відповідачів, та з огляду на припинення державної реєстрації одного з відповідачів - Малого приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Інвест-VEZ", витрати позивача по сплаті судового сбору в сумі 1218 грн., слід відшкодувати йому відповідно до ст. 49 ГПК України з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тірас-Арс".

Керуючись ч.1 ст.207 Господарського кодексу України, ч.1 ст.203, ч.3 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України, ст. ст. 43, 49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд України,-

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити повністю.

2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу високосірчаної нафти сорту "URALS" ГОСТ 9965-76 в кількості 40 тис. куб.м. загальною вартістю 171 000 000 грн. укладений 13 грудня 2011 року за №13/12-11 між Малим приватним підприємством "Виробничо-комерційна фірма "Інвест-VEZ" м. Рівне та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тірас-Арс", м. Луцьк.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тірас-Арс" (м. Луцьк, вул. Кременецька 38, код ЄДРПОУ 35211344) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртранснафта" (м. Київ, вул. Кутузова, 18/7, код ЄДРПОУ 31570412) 1 218 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено

та підписано 27.03.2015 р.

Головуюча суддя С.В. Костюк

Судді В.Л. Слупко І.О. Якушева