Постанова

від 23.03.2015 по справі 908/3958/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" березня 2015 р. Справа № 908/3958/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Россолов В.В. , суддя Тихий П.В.

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.,

за участю представників сторін:

позивача -не з'явився,

відповідача - не з'явився,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №447 З/1-42) на рішення господарського суду Запорізької області від 09.12.14 у справі № 908/3958/14

за позовом Запорізької міської ради, м. Запоріжжя,

до Департаменту освіти і науки, молоді та спорту Запорізької міської ради, м. Запоріжжя,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ "Наталі",м.Запоріжжя,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Запорізька гімназія «Контакт», м. Запоріжжя,

про визнання права власності

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 09 грудня 2014 року у справі №908/3958/14 (суддя Давиденко І.В.) в задоволенні позовоних вимог було відмовлено.

Позивач з даним рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

13 лютого 2015 року від позивача надійшла заява (вх.№2383).

13 лютого 2015 року від відповідача надійшла заява (вх.№2384).

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 16 лютого 2015 року, з огляду на неявку сторін у судове засідання, необхідність надання позивачем додаткових документів по справі, з метою забезпечення необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі, було відкладено розгляд справи.

17 лютого 2015 року від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Запорізької гімназії «Контакт», надійшла заява (вх.№2574).

17 лютого 2015 року від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Запорізької гімназії «Контакт», надійшов відзив (вх.№2574/1).

17 березня 2015 року від позивача надішли додаткові письмові докази (вх.№4351).

У судовому засідання, яке відбулось 18 березня 2015 року, з урахуванням того, що право власності на спірне нерухоме майно зареєстровано за ТОВ "Наталі", колегія суддів дішла висновку про доцільність його залучення до участі у справі.

Відповідно до ст. 27 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. Питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі вирішується господарським судом, який виносить з цього приводу ухвалу.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 18 березня 2015 року з огляду на неявку сторін у судове засідання, необхідністю залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, з метою забезпечення необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі, було відкладено розгляд справи.

У судове засідання, яке відбулось 23 березня 2015 року представники сторін не з'явились, будучи належним чином повідомленими про час та місце судового засідання.

Як вбачається з матеріалів справи 20 березня 2015 року Харківський апеляційний господарський суд, враховуючи закінчення строків розгляду апеляційної скарги та неможливістю вчасного повідомлення ТОВ "Наталі" про його залучення до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, та про час і місце судового засідання, здійснив повідомлення ТОВ "Наталі" шляхом надіслання останньому телефонограми. Втім дана телефонограма не була прийнята ТОВ "Наталі", що підтверджується актом Харківського апеляційного господарського суду від 20 березня 2015 року №13-45.

Згідно із пунктом 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що явка сторін не була визнана обов'язковою, а також те, що їх неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за їх відсутності за наявними матеріалами у справі.

Дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як зазначає позивач, Запорізька міська рада є власником приміщення дитячого закладу № 218 по вул. Патріотичній 78-а, однак, не має можливості скористатися власним правом та зареєструвати за собою право власності на нього, в зв'язку з втратою правовстановлюючого документу на нерухомість.

Позивач вказує на те, що на підставі Договору купівлі-продажу від 07.10.91. фірма «Днепр» передала Малому підприємству «Наталі» будівлю за адресою: м. Запоріжжя, вул. Патріотична, 78-а, але рішенням арбітражного суду Запорізької області від 03.02.92. Договір купівлі-продажу між фірмою «Днепр» і Малим підприємством «Наталі» було визнано недійсним. Комплекс будівель дошкільного закладу був переданий Орджонікідзевському районному відділу освіти. Наказом Запорізького міського відділу народної освіти № 126 від 21.05.92. «Про прийняття на баланс Орджонікідзевського районного дошкільного закладу № 218» було наказано до 26.05.92. прийняти на баланс Орджонікідзевського районного дошкільного закладу № 218.

Департамент освіти і науки, молоді та спорту звертався до Господарського суду Запорізької області з заявою про надання копії рішення арбітражного суду Запорізької області від 03.02.92., але листом № 09-13-01/1399 від 28.09.11. Господарського суду Запорізької області було відмовлено в її задоволенні, оскільки строк зберігання даної справи сплинув.

Як вбачається з листа Орендного підприємства «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» № 15798 від 17.10.11., належним чином завірена копія якого міститься в матеріалах справи, право власності на будівлю за адресою: м. Запоріжжя, вул. Патріотична, 78-а (дитячий комбінат із господарськими побудовами та спорудами) зареєстроване за Малим підприємством «Наталі» на підставі Договору купівлі-продажу від 07.10.91. Рішення Арбітражного суду Запорізької області від 03.02.92. про визнання угоди між Малим підприємством «Наталі» і Запорізькою фірмою побутових послуг «Дніпро» в матеріалах інвентаризаційної справи відсутнє.

Втім позивач зазначає, що Мале підприємство «Наталі» було ліквідоване, реєстрацію права власності на спірну будівлю добровільно підприємством знято не було.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що в зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документа на будівлю за адресою: м. Запоріжжя, вул. Патріотична, 78-а, та неможливістю здійснити реєстрацію прав власності на дане нерухоме майно, за Запорізькою міською радою на підставі ст. 392 Цивільного кодексу України має бути визнано право власності на спірне нерухоме майно.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції з посиланням на положення статті 392 Цивільного кодексу України, дійшов висновку, що Запорізькою міською радою не доведено суду, що остання є власником спірного майна та не подано належних доказів стосовно того, що втрачено документ, який засвідчує його право власності.

Позивач не погоджуючись з таким висновком суду першої інстанції, наголошує на неможливості зареєструвати спірне нерухоме майно на праві комунальної власності, з підстав втрати правовстановлюючого документу - рішення арбітражного суду від 03.02.1992. За таких обставин, спираючись на положення статті 392 Цивільного кодексу України, позивач зазначає на необхідності визнання за ним права власності на нерухоме майно за адресою: м. Запоріжжя, вул. Патріотична, 78-а.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується з рішення господарського суду Запорізької області від 09.12.14 у справі № 908/3958/14 в повному обсязі виходячи з наступного.

Колегія суддів звертає увагу, що у відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч. 1. ст. 316 Цивільного кодексу України).

Статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Положеннями статті 392 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином, позивач, звертаючись з правовою вимогою стосовно визнання права власності на нежитлові приміщення по вул. Патріотичній, 78-а в м. Запоріжжя (дитячий комбінат з господарськими побудовами та спорудами), а саме: дитячий комбінат літ. А-2; склад літ. Б-1; літній душ літ. В-1; літній душ літ. Д-1; туалет літ. Г; павільйони: літ. Е, літ. Ж, літ. З, літ. И; літ. К; літ. Л, літ. М, літ. Н, літ., літ. П, літ. Р; паркан № 1; замощення № 2, повинен за допомогою належних та допустимих доказів підтвердити свої права на це майно. Це може випливати із наданих ним правовстановлюючих документів, а також будь-яких інших доказів, що підтверджують приналежність позивачу спірного майна.

Втім, колегія суддів зауважує, що матеріалами справи встановлено, що 07 жовтня 1991 року Мале підприємство «Наталі» з Запорізькою фірмою побутових послуг «Дніпро» здійснило укладення договору купівлі нерухомого майна за адресою: м. Запоріжжя, вул. Патріотична, 78-а, яке знаходилось на балансі останнього.

Письмовими доказами у справі підтверджується державна реєстрація права власності на спірне нерухоме майно МП "Наталі". Як вбачається з листа Орендного підприємства «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» № 15798 від 17.10.11., належним чином завірена копія якого міститься в матеріалах справи, право власності на будівлю за адресою: м. Запоріжжя, вул. Патріотична, 78-а (дитячий комбінат із господарськими побудовами та спорудами) зареєстроване за Малим підприємством «Наталі» на підставі Договору купівлі-продажу від 07.10.91.

Частиною 1 ст. 317 Цивільного кодексу України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

В позовній заяві Запорізька міська рада зазначає на ліквідації МП "Наталі" без правонаступників. Однак, дана правова позиція не підтверджується доказами у справі.

У відповідності до довідки Головного управління статистики у Запорізькій області від 13 березня 2015 року №15-09/694, на сьогоднішній час МП «Наталі» перереєстровано в ТОВ «Наталі» та в ЄДРПОУ по Запорізькій області значиться як ТОВ «Наталі», за попереднім ідентифікаційним кодом - 13614583, адреса - 69001, м. Запоріжжя, Орджонікідзевський район, вул. Вузівська, буд 2/1, не ліквідувалась.

А отже матеріалами в справі підтверджується, що на сьогоднішній час підприємство "Наталі" не ліквідовано, діє у формі товариства з обмеженою відповідальністю, і згідно даних орендного підприємства «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» є власником спірної будівлі за адресою: м. Запоріжжя, вул. Патріотична, 78-а на підставі договору купівлі-продажу від 07.10.91.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Право власності є непорушним.

Статтею 321 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Положеннями зазначеної статті також передбачено, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

За таких обставин, з огляду на дійсність реєстрації права власності на спірне майно за ТОВ "Наталі", та той факт, що останнє є діючим та неліквідованим, вбачається неможливість визнання права власності за іншою особою - Запорізькою міською радою.

Стосовно посилання позивача на рішення арбітражного суду від 03.02.1992 року, колегія суддів зазначає, що по-перше, позивачем не доведено його існування. В той час, як в листі орендного підприємства «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» № 15798 від 17.10.11 зазначається про відсутність в матеріалах інвентаризаційної справи рішення арбітражного суду від 03.02.92 року.

А по-друге, даним рішенням, як вказано позивачем, було виключно визнано недійсним договір купівлі продажу нерухомості за адресою: м. Запоріжжя, вул. Патріотична, 78-а між фірмою "Днепр" і МП"Наталі". Тобто, взагалі його навність не встановлює право власності у позивача на спірне нерухоме майно, а є лише підставою для скасування реєстрації права власності у МП"Наталі" на спірне майно.

Відтак, у будь-якому випадку зазначене рішення не є правовстановлюючим документом, у зв'язку з чим, його втрата не є підставою звернення до суду з правовою вимогою визнання права власності на спірне нерухоме майно, в контексті статті 392 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вищенаведене, у зв'язку з відсутністю у позивача документів, які б свідчили про набуття ним права власності на нерухоме майно за адресою: м. Запоріжжя, вул. Патріотична, 78-а, та реєстрацією права власності на спірне майно за ТОВ "Наталі", судом першої інстанції було правомірно відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до вимог постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних відносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Згідно постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства та фактичним обставинам справи, судова колегія Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги позивача та залишення рішення господарського суду Запорізької області від 09.12.14 у справі № 908/3958/14 без змін.

У відповідності до ст. 49, ч. 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, вирішуючи питання про перерозподіл судового збору пропорційно задоволеним вимогам, враховуючи приписи абз. 4 п. 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" з огляду на те, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, та залишення рішення суду першої інстанції в силі, судові витрати за подання апеляційної скарги відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 91, 99, 101, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 09.12.14 у справі № 908/3958/14 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 30 березня 2015 року.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Россолов В.В.

Суддя Тихий П.В.