Рішення

від 24.03.2015 по справі 922/565/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" березня 2015 р.Справа № 922/565/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Михайлюк В.Ю.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", м.Київ до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Ровеньківська нафтобаза-2004", м.Ровеньки Луганської області 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Ровенькинафтопродуктсервіс", м.Ровеньки Луганської області про стягнення 25864468,10 гривень за участю представників:

позивача - Скрипка Л.В. (довіреність б/н від15 грудня 2014 року)

відповідача-1 - Кранц Г.А. (довіреність №01/03-2015 від 02 березня 2015 року)

відповідача- 2 - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

28 січня 2015 року позивач, публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про солідарне стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Ровеньківська нафтобаза-2004" (відповідача-1) та товариства з обмеженою відповідальністю "Ровенькинафтопродуктсервіс" (відповідача-2) суми заборгованості у розмірі 25864468,10 гривень, у тому числі, 20633019,02 гривень суми основної заборгованості, 2665893,19 гривень суми нарахованої пені, 295890,41 гривень суми 3% річних та 2269665,48 гривень суми інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30 січня 2015 року було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження у справі було порушено та призначено до розгляду у судовому засіданні на 03 березня 2015 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03 березня 2015 року було відкладено розгляд справи на 24 березня 2015 року.

24 березня 2015 року представник позивача надав через канцелярію суду супровідним листом (вх.№11410) додаткові документи на підтвердження заявлених позовних вимог. Судом було досліджено надані документи та долучено до матеріалів справи.

Також, 24 березня 2015 року представник відповідача-1 надав через канцелярію суду відзив (вх.№11448) на позовну заяву, в якому викладена правова позиція останнього полягає у тому, що він дійсно укладав спірний генеральний договір з позивачем та договір поруки із відповідачем-2, але у зв'язку із обставинами непереборної сили, зокрема, проведенням антитерористичної операції на території Луганської та Донецької областей, не мав можливості виконати виниклі договірні зобов'язання. Проти основної заборгованості не заперечував, однак просив суд відмовити позивачу у вимогах щодо стягнення з нього штрафних санкцій. Судом було досліджено наданий відзив та долучено до матеріалів справи.

Представник позивача у відкритому судовому засіданні 24 березня 2015 року підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача-1 у відкритому судовому засіданні 24 березня 2015 року проти позовних вимог заперечував з мотивів, викладених у відзиві.

Відповідач-2 у відкрите судове засідання 24 березня 2015 року свого представника не направив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав. Про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до ст.64 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Враховуючи те, що норми ст.65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що в межах наданих йому повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Отже, суд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, встановив наступне.

30 липня 2008 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (позивач, кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю "Ровеньківська нафтобаза-2004" (відповідач-1, позичальник було укладено генеральний договір №550-28/00071 про здійснення кредитування (надалі - генеральний договір).

Відповідно до умов генерального договору в редакції додаткових угод до нього №1 від 10 листопада 2008 року, №2 від 28 листопада 2008 року, №3 від 12 серпня 2009 року, №4 від 27 вересня 2010 року, №5 від 28 грудня 2010 року, договору про внесення змін до нього №6 від 23 травня 2011 року, додаткових угод до нього №7 від 28 липня 2011 року та №8 від 27 жовтня 2011 року, договорів про внесення змін до нього №9 від 14 грудня 2011 року, №10 від 09 жовтня 2012 року, №11 від 10 липня 2013 року та №12 від 16 червня 2014, кредитор зобов'язався надавати позичальнику грошові кошти в гривнях на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання в межах загального ліміту кредитування в сумі 20000000,00 гривень, шляхом укладення додаткових договорів, що є невід'ємними частинами генерального договору, і що визначають конкретні умови кредитування, зокрема, суму, мету та строк кредиту (кінцевий термін погашення кредиту), розмір процентної ставки, порядок погашення кредиту, форму та спосіб надання кредиту (п. 1 Основних положень Генерального договору в редакції Договору про внесення змін до нього №10 від 09 жовтня 2012 року, п.4 Основних положень Генерального договору в первісній редакції).

Крім того, в рамках генерального договору між позивачем та відповідачем-1 було укладено:

1) Додатковий договір №9 від 09 жовтня 2012 року про надання овердрафтної лінії (надалі - додатковий договір №9), в редакції договорів про внесення змін до нього №1 від 29 грудня 2012 року, №2 від 08 квітня 2013 року, №2 від 26 квітня 2013 року, №3 від 10 липня 2013 року, №4 від 28 жовтня 2013 року, №5 від 28 січня 2014 року та №6 від 28 квітня 2014 року, відповідно до умов яких, кредитор зобов'язується протягом періоду з 09 жовтня 2012 року по 25 липня 2014 року надавати позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, шляхом кредитування поточного рахунку позичальника №26008000108558.

У відповідності до умов додаткового договору №9, максимальна заборгованість за овердрафтом не може перевищувати розміру ліміту овердрафту в сумі 7000000.00 гривень. Кінцева дата, до якої може виникати та має бути повністю погашена заборгованість за овердрафтом за цим додатковим договором - не пізніше 25 липня 2014 року (п. 1.1.,1.2 додаткового договору №9).

Пунктом 3.1.1. додаткового договору №9 сторони передбачили, що проценти за користування вищевказаним овердрафтом сплачуються за ставкою:

- по 09 січня 2013 року (включно) - 23% річних;

- по 09 квітня 2013 року (включно) - 23% річних;

- по 09 липня 2013 року (включно) - 23% річних;

- з 28 квітня 2013 року по 27 липня 2013 року (включно) - 20% річних;

- по 27 жовтня 2013 року (включно) - 18% річних;

з 28 жовтня 2013 року по 27 січня 2014 року (включно) - 18% річних;

- з 28 січня 2014 року по 27 квітня 2014 року (включно) - 18% річних;

з 28 квітня 2014 року по 25 липня 2014 року (включно) - 21% річних.

Сплата процентів здійснюється у валюті овердрафту щомісячно, в період, що починається з першого по п'ятий календарні дні місяця (включно) та в день фактичного повернення заборгованості за овердрафтом в повній сумі, шляхом договірного списання кредитором грошових коштів у сумі нарахованих процентів з поточного рахунку позичальника. Якщо п'ятий календарний день місяця припадає на вихідний чи неробочий день, то наступний після нього робочий день є кінцевим днем періоду сплати процентів (п.5 додаткового договору №9).

Згідно із п.5.1 додаткового договору №9, щомісячно підлягають сплаті проценти, що нараховані за період з першого по останній календарні дні попереднього місяця (включно). В день фактичного повернення заборгованості за овердрафтом в повній сумі, сплаті підлягають проценти, що нараховані по день, що передує дню погашення заборгованості (включно).

До того ж, в рамках генерального договору між позивачем та відповідачем-1 було укладено:

2) додатковий договір №10 від 09 жовтня 2012 року про надання відновлювальної кредитної лінії (надалі - додатковий договір №10), в редакції договорів про внесення змін до нього №1 від 26 квітня 2013 року, №2 від 10 липня 2013 року, №3 від 28 жовтня 2013 року, №4 від 28 січня 2014 року, №5 від 28 квітня 2014 року та №6 від 16 червня 2014 року, відповідно до умов яких, кредитор зобов'язується надавати позичальнику грошові кошти на поповнення обігових коштів шляхом їх перерахування з відповідного внутрішньобанківського позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника №26008000108558, в межах максимального ліміту заборгованості за цим додатковим договором в сумі 13000000,00 гривень. Надання кредиту в межах суми вищевказаного максимального ліміту здійснюється окремими частинами (траншами), з наступним графіком змін максимального ліміту заборгованості за цим додатковим договором:

- з 30 червня 2014 року максимальний ліміт заборгованості становить 4333 333.33 гривень, та кінцевою датою повернення заборгованості за всіма траншами кредиту до 25 липня 2014 року.

Пунктом 3 додаткового договору №10 сторони передбачили, що позичальник зобов'язується сплачувати кредитору проценти, порядок нарахування та сплати яких визначений в генеральному договорі, а також комісії, перелік, розмір та порядок сплати яких міститься в додатку №1 до генерального договору та додатку 1 до цього додаткового договору. Процентна ставка встановлюється в розмірі 28% річних. Тип ставки - фіксована.

Пунктом 3.1. додаткового договору №9 сторони передбачили, що:

- процентна ставка встановлюється на строк З місяці по 09 січня 2013 року. Надалі зазначений розмір процентної ставки підлягає перегляду кредитором кожні наступні три місяці, але не більше максимально встановленої ставки - 28% річних;

- процентна ставка на строк 3 місяці по 27 липня 2013 року (включно) встановлюється в розмірі 20% річних;

- процентна ставка на строк 3 місяці по 27 жовтня 2013 року (включно) встановлюється в розмірі 18% річних;

- процентна ставка на строк 3 місяці з 28 жовтня 2013 року по 27 січня 2014 року (включно) встановлюється в розмірі 18% річних;

- процентна ставка на строк 3 місяці з 28 січня 2014 року по 27 квітня 2014 року (включно) встановлюється в розмірі 18% річних;

- процентна ставка на строк 3 місяці з 28 квітня 2014 року по 25 липня 2014 року (включно) встановлюється в розмірі 21% річних.

Згідно із п.3.2 додаткового договору №10, сплата процентів здійснюється в періоди, визначені генеральним договором.

Відповідно до умов п.2.5. генерального договору, в редакції договору про внесення змін до нього №6 від 23 травня 2011 року, встановлено, що погашення кредиту здійснюється в порядку та в строки/терміни, передбачені цим договором та додатковими договорами до нього. Якщо останній день строку погашення заборгованості за кредитом припадає на вихідний чи неробочий день, то погашення заборгованості за кредитом здійснюється в наступний після нього робочий день.

Згідно із п.3.3.6. генерального договору, в редакції договору про внесення змін до нього №6 від 23 травня 2011 року, встановлено, що позичальник зобов'язаний забезпечити повернення кредитору в повному обсязі кредит відповідно до строків/термінів, встановлених у відповідних додаткових договорах, але, в будь-якому разі, кредит має бути повністю та остаточно повернутий не пізніше останнього дня строку дії ліміту кредитування, вказаного в п.3 основних положень цього договору.

Відповідно до умов п.3 основних положень генерального договору, в редакції додаткової угоди до нього №7 від 28 липня 2011 року, встановлено, що кредитування здійснюється протягом періоду з 30 липня 2008 року по 25 липня 2014 року.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання своїх зобов'язань за генеральним договором та укладеними в його рамках додатковими договорами №9 та №10, позивачем були надані, а відповідачем-1 отримані кредитні кошти в обумовлених цими договорами обсягах. Даний факт підтверджується наявними у матеріалах справи виписками по особових рахунках відповідача-1.

Однак, відповідачем-1 зобов'язання за спірними договорами належним чином не виконані, в результаті чого, станом на 27 липня 2014 року, утворилась основна заборгованість перед позивачем склала 20633019,02 гривень.

Крім того, 28 липня 2011 року між позивачем, відповідачем-1 та товариством з обмеженою відповідальністю "Ровенькинафтопродуктсервіс" (відповідачем-2), в забезпечення виконання зобов'язань позичальника за генеральним договором, було укладено договір поруки №550-7/2/00071_20 (надалі- договір поруки).

Відповідно до умов п.1.1. договору поруки, в редакції договору про внесення змін до нього №2 від 09 жовтня 2012 року, відповідач-2 зобов'язався перед позивачем у повному обсязі солідарно відповідати за виконання відповідачем-1 зобов'язань за генеральним договором та додаткових угод до нього, а саме повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, комісій, а також можливої неустойки (пені, штрафу) у розмірі та у випадках, передбачених генеральним договором.

Відповідно до умов п.1.2. договору поруки, відповідач-2 ознайомлений з умовами генерального договору, ніяких заперечень, а також непорозумінь щодо його положень немає.

Суд, проаналізувавши обставини, вказані у позовній заяві, дійшов висновку про те, що позивач виконав свої зобов'язання за спірним генеральним договором та додатковими договорами №9 та №10 належним чином та у повному обсязі. Проте, відповідач-1, в свою чергу, зобов'язання за вказаними договорами не виконав, у зв'язку з чим, утворилась основна заборгованість перед позивачем у розмірі 20633019,02 гривень, яка до цього часу залишається непогашеною.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Згідно із ч.1 ст.179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До того ж, частина 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлює те, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ч.ч.1, 2 статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В розумінні статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Крім того, у відповідності до статей 543 та 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Враховуючи викладене, та те, що на момент прийняття рішення по справі, у матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем-1 заборгованості в добровільному порядку, враховуючи укладений тристоронній договір поруки між сторонами, суд вважає заявлену вимогу позивача щодо солідарного стягнення з відповідача-1 та відповідача-2 суми основної заборгованості у розмірі 20633019,02 гривень нормативно та документально обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Щодо заявленої вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідачів 2665893,19 гривень пені, суд зазначає наступне.

Згідно із ст.548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ст.546 ЦКУ).

Однак, у відповідності до статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Таким чином, враховуючи місце реєстрації підприємства відповідача-1 та здійснення ним господарської діяльності саме на території проведення антитерористичної операції (Луганська область), керуючись статтею 2 вищевказаного закону, суд вважає за необхідне відмовити повністю позивачу у вимозі щодо солідарного стягнення з відповідачів пені.

Щодо заявленої вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідачів 295890,41 гривень суми 3% річних та 2269665,48 гривень суми інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із ч.1 ст.1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Суд, перевіривши розрахунки позивача щодо кожної із нарахованих санкцій, перевіривши періоди нарахування останнім вказаних сум інфляційних втрат та 3% річних, дійшов висновку про те, що відповідні розрахунки є вірними, та відповідають нормам чинного законодавства, а тому нараховані суми підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

Щодо посилань відповідача-1 на обставини непереборної сили, зокрема, проведення антитерористичної операції на території Луганської та Донецької областей, як на підставу звільнення його від сплати 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Згідно роз'яснення, наведеного у п.3.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (із змінами і доповненнями, внесеними постановою пленуму Вищого господарського суду України №6 від 10.07.14), інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п.4.1 вказаної постанови ВГС України).

До того ж, єдиним належним доказом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), які мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України, тоді як інші документи не можуть вважатися доказами наявності таких обставин (п.2.1 постанови №2 Пленуму ВГС України від 24.11.2014 р.).

За приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, з урахуванням викладеного, та того, що відповідачем на підтвердження своєї правової позиції було надано лише висновок Луганської Торгово-промислової палати №25.12-595 від 24 червня 2014 року про суттєву зміну обставин, суд не вбачає правових підстав для звільнення відповідача-1 від сплати 3% річних та інфляційних втрат.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, розглянувши вимогу позивача про солідарне стягнення з відповідачів судового збору, з урахуванням п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України щодо неможливості солідарного стягнення сум судових витрат, суд керується ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, та керуючись ст.ст.1, 12, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "Ровеньківська нафтобаза-2004" (94701, Луганська область, м.Ровеньки, вул.Вигонна, 2, код ЄДРПОУ 32842161, р/р №26008000108558 в ПАТ "Укрсоцбанк" у місті Києві, МФО 300023) та товариства з обмеженою відповідальністю "Ровенькинафтопродуктсервіс" (94701, Луганська область, м.Ровеньки, вул.Вигонна, 2, код ЄДРПОУ 31219984, р/р №26006011277210 в ПАТ "Укрсоцбанк" у місті Київ, МФО 300023) на користь публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (03150, м.Київ, вул.Ковпака, 29, код ЄДРПОУ 00039019, р/р №29090150130005 в ПАТ "Укрсоцбанк" у місті Києві, МФО 300023) 20633019,02 гривень основної заборгованості, 295890,41 гривень суми 3% річних та 2269665,48 гривень інфляційних втрат.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Ровеньківська нафтобаза-2004" (94701, Луганська область, м.Ровеньки, вул.Вигонна, 2, код ЄДРПОУ 32842161, р/р №26008000108558 в ПАТ "Укрсоцбанк" у місті Київ, МФО 300023) на користь публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (03150, м.Київ, вул.Ковпака, 29, код ЄДРПОУ 00039019, р/р №29090150130005 в ПАТ "Укрсоцбанк" у місті Києві, МФО 300023) 32773,75 гривень судового збору.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Ровенькинафтопродуктсервіс" (94701, Луганська область, м.Ровеньки, вул.Вигонна, 2, код ЄДРПОУ 31219984, р/р №26006011277210 в ПАТ "Укрсоцбанк" у місті Київ, МФО 300023) на користь публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (03150, м.Київ, вул.Ковпака, 29, код ЄДРПОУ 00039019, р/р №29090150130005 в ПАТ "Укрсоцбанк" у місті Києві, МФО 300023) 32773,75 гривень судового збору.

Видати відповідні накази після набрання рішенням законної сили.

В частині позову щодо стягнення 2665893,19 гривень пені відмовити.

Повне рішення складено 30 березня 2015 року.

Суддя К.В. Аріт

Справа №922/565/15