Постанова

від 30.03.2015 по справі 826/19154/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 березня 2015 року 16:30 № 826/19154/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Бреннер» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.11.2014 року № 0016472205, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Бреннер» (надалі - позивач або ТОВ «Бреннер») з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.11.2014 року № 0016472205 (з урахуванням уточненого адміністративного позову).

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.01.2015 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні на 02.02.2015 року.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що висновки Акта ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 11.11.2014 року № 1625/26-59-22-05/34530943, складеного за результатами проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Бреннер» з питань дотримання вимог податкового законодавства, а саме: в частині повноти та достовірності нарахування податку на додану вартість за наслідками господарських взаємовідносин з постачальниками товарів (обладнання) ТОВ «Будівельна компанія «Прайм» і ТОВ «Полінтерком» за місяць липень 2014 року, документально і нормативно не підтверджуються. На переконання представника позивача, реальність вказаних правочинів підтверджується належним чином оформленими первинними документами (у тому числі податковими накладними, які були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних), що наявні у позивача. В свою чергу, за твердженнями останнього, позиція контролюючого органу про безтоварність вказаних правочинів (договорів поставок) ґрунтуються виключно на неналежних документальних доказах, а тому суперечать вимогам чинного законодавства України, з огляду на що податкове повідомлення-рішення від 27.11.2014 року № 0016472205 є таким, що винесено без належних на то правових підстав, а тому підлягає скасуванню.

У призначене судове засідання 02.02.2015 року з'явився представник позивача, який заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач у дане судове засідання не з'явився, явку свого представника не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, що у відповідності до положень ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення. Про причини неявки у дане судове засідання відповідач суду не повідомляв, клопотань чи заяв про розгляд справи без участі його представника або про відкладення судового засідання не заявляв.

На підставі вищевикладеного, суд у судовому засіданні 02.02.2015 року на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, враховуючи неприбуття належним чином повідомленого відповідача та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

При цьому, 02.02.2015 року від представника відповідача через канцелярію суду надійшли письмові заперечення на адміністративний позов, в яких зазначено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним і таким, що прийняте у межах та на підставі наявних у ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві повноважень у зв'язку з виявленими під час перевірки ТОВ «Бреннер» порушень вимог податкового законодавства.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

У ході судового розгляду встановлено, що в період з 03.11.2014 року по 07.11.2014 року працівником ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, згідно норм пп. 78.1.1 п. 78.1мст. 78, п. 79.1 і п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України та на підставі наказу від 23.10.2014 року № 1510, була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Бреннер» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Будівельна компанія «Прайм» (ідентифікаційний код 38706284) і ТОВ «Полінтерком» (ідентифікаційний код 39238480) за період з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року, за результатами якої складений акт від 11.11.2014 року № 1625/26-59-22-05/34530943 (надалі - акт перевірки).

У тексті цього акта перевірки, копія якого наявна в матеріалах справи, містяться висновки працівника податкової інспекції про завищення позивачем, в порушення норм п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6 і п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), показника податкового кредиту за місяць липень 2014 року на суму податку на додану вартість 253 744 грн. Епізод даного правопорушення відповідач пов'язує з фактом неправомірного формування ТОВ «Бреннер» податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «БК «Прайм», згідно договору купівлі-продажу від 29.07.2014 року № 07/29/07, та ТОВ «Полінтерком», згідно договору купівлі-продажу від 15.07.2014 року № 07/15/07, які, на думку перевіряючого, не мали реальних можливостей для здійснення господарських операцій з поставки імпортного обладнання.

Відповідно до наданих позивачем до перевірки первинних документів, ТОВ «Полінтерком» поставило на адресу ТОВ «Бреннер» обладнання (пальник газовий, автомат горіння), згідно видаткових накладних від 16.07.2014 року № 10 і від 07.08.2014 року № 371 на загальну суму 752 318,82 грн. (в т.ч. ПДВ - 125 386,47 грн.) та виписало податкові накладні від 16.07.2014 року № 9, від 17.07.2014 року № 10 та від 18.07.20104 року № 11. За даними бухгалтерського обліку між підприємствами відсутня кредиторська (дебіторська) заборгованість за поставлений товар, розрахунки проводилися в безготівковій формі (згідно платіжних доручень від 17.07.2014 року № 115 і від 18.07.2014 року № 116).

В свою чергу, ТОВ «БК «Прайм» поставило на адресу ТОВ «Бреннер» обладнання (пальники газові в асортименті) згідно видаткової накладної від 31.07.2014 року № 975 суму 770 145,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 128 357,60 грн.) та виписало податкову накладну від 31.07.2014 року № 243. За даними бухгалтерського обліку між підприємствами відсутня кредиторська (дебіторська) заборгованість за поставлений товар, розрахунки проводилися в безготівковій формі (згідно платіжних доручень від 27.08.2014 року № 143 і від 27.08.2014 року № 151).

Одночасно, перевіряючим в акті перевірки зафіксовані факти ненадання перевіряємим підприємством до перевірки сертифікатів відповідності товарів, які передбачені положеннями п. 2.5 договорів купівлі-продажу, а також товарно-транспортних накладних, що підтверджують перевезення придбаних товарів ТОВ «Автостар-компані» за договором про надання транспортно-експедиторських послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом від 01.04.2014 року № 35/14, оскільки за умовами договорів купівлі-продажу передбачається постачання товарів за умовою склад Продавця - м. Дніпропетровськ згідно Інкотермс.

Відповідно до даних ІС «Податковий блок» та Єдиного реєстру податкових накладних, працівником ДПІ встановлено, що підприємства ТОВ «БК «Прайм» і ТОВ «Полінтерком» не здійснювали імпортних операцій протягом своєї діяльності, а також в період з 01.07.2014 року по день складання відповідних видаткових накладних не придбавали товарів за кодами УКТ ЗЕД, що були реалізовані ТОВ «Бреннер».

Крім того, перевіряючим були враховані висновки та обставини, викладені в акті ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 01.09.2014 року № 2667/26-55-22-08/38706284 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «БК «Прайм» (ідентифікаційний код 38706284) щодо фінансово-господарських відносин з платниками податків за період діяльності з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року, згідно якого встановлено відсутність реального здійснення ТОВ «БК «Прайм» господарських операцій з придбання та продажу товарів (робіт, послуг), та як наслідок завищення показників податкових зобов'язань і податкового кредиту з ПДВ.

Також, в ході проведення документальної перевірки позивача виявлено, що свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ ТОВ «БК «Прайм» від 01.07.2013 року № 200129124, (індивідуальний податковий номер 387062826557) було скасовано за ініціативою контролюючого органу у зв'язку з внесенням до Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про відсутність за місцезнаходженням.

На підставі вищевикладеного, ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві дійшла висновку про відсутність у ТОВ «Бреннер» достатніх правових підстав для формування податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 253 744,07 грн. за рахунок правочинів з постачальниками товарів ТОВ «БК «Прайм» і ТОВ «Полінтерком». За результатами проведеної документальної перевірки зафіксоване заниження ТОВ «Бреннер» податку додану вартість за звітний період липень 2014 року в сумі 253 744,00 грн.

27.11.2014 року ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі зазначеного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення (форми «Р») за № 0016472205, яким визначила ТОВ «Бреннер» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 317 180,00 грн., в т.ч. 253 744,00 грн. за основним платежем, 63 436,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Вважаючи вищезазначене податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

У розумінні пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), який набрав чинності 01 січня 2011 року, «податковий кредит» - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Крім того, зокрема, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України), а саме: Наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2014 року № 10 «Про затвердження Форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної», що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30 січня 2014 року за № 185/24962, (який набрав чинності 01.03.2014 року та був чинний станом на момент існування спірних правовідносин).

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому, у листі від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011року № 1936/11/13-11).

За приписами норм п. 44.1 і п. 44.3 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин) (далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, згідно норм до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, (в редакції на момент спірних правовідносин) (далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), «господарські операції» - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. 3

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Аналіз викладених норм Закону № 996-ХІV та норм Положення свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз. 2 п. 44.1 ст. 44 ПК України).

У ході судового розгляду також встановлено, що протягом липня 2014 року між ТОВ «Бреннер» (Покупець), в особі директора ОСОБА_1, та підприємствами-постачальниками - ТОВ «Полінтерком», в особі директора Іордан Д., та ТОВ «Будівельна компанія «Прайм», в особі директора Дімітренко В., - були укладені письмові договори купівлі-продажу (однотипні за змістом), а саме: договір від 15.07.2014 року № 07/15/07 з ТОВ «Полінтерком» та договір від 29.07.2014 року № 07/29/07 з ТОВ «БК «Прайм».

За умовами п. 1.1 - 1.2 цих Договорів, Постачальник зобов'язується у встановлений даними Договорами строк передати у власність Покупця газові пальники з приладдям (згідно договору від 15.07.2014 року № 07/15/07)/газові пальники (згідно договору від 29.07.2014 року № 07/29/07), а Покупець, в свою чергу, прийняти та оплатити товар на умовах цих Договорів. Асортимент, кількість, комплектність і ціна на товар узгоджується сторонами в специфікаціях (Додаток 1), що є невід'ємними частинами відповідних Договорів.

Товар постачається на умовах - склад Продавця м. Дніпропетровськ згідно Інкотермс 2000. Разом з товаром Покупцю передаються наступні документи: товарні та податкові накладні, сертифікати відповідності. Крім того, якість товару в цілому, з урахуванням складових частин і комплектуючих виробів, повинні відповідати сертифікату якості (відповідності) товару заводу-виробника, З питань, пов'язаних з якістю поставленого товару, Покупець звертається безпосередньо до представника заводу-виробника (п. 2.1, п. 2.4 - п. 2.5, п. 5.1 - п. 5.2 даних Договорів).

Відповідно до п. 2.4 даних Договорів, право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця в момент підписання представниками обох сторін товарної накладної.

Загальна сума Договору від 15.07.2014 року № 07/15/07 становить 752 318, 82 грн. (з ПДВ), а договору від 29.07.2014 року № 07/29/07 - 770 145,60 грн. (з ПДВ). Оплата вартості товару за зазначеними Договорами здійснюється Покупцем шляхом перерахування безготівкових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Згідно письмових пояснень позивача від 29.01.2015 року б/н та від 23.01.2015 року № 1 (у формі довідки), що наявні в матеріалах даної справи, транспортування обладнання від постачальників до місцезнаходження ТОВ «Бреннер» - м. Київ, вул. Желябова, 2а (нежиле приміщення загальною площею 32,33 кв.м. за вказаною адресою позивав орендує у ІТТФ НАН України згідно договору оренди від 04.01.2011 року № 1546) здійснювалося товариством самотужки з використанням найманого автомобільного транспорту та представником товариства ОСОБА_4 Навантажувальні роботи проводилися за місцем розташування складів Постачальників у м. Дніпропетровсь: вул. Березинська, 80 (ТОВ «Полінтерком») і Набережна Заводська, 11 (ТОВ «БК «Прайм»).

На підтвердження фактів здійснення ТОВ «Полінтерком» і ТОВ «БК «Прайм» поставок товарів на адресу ТОВ «Бреннер», згідно описаних вище договорів купівлі-продажу, та проведення розрахунків за отримані товари позивач надав до суду копії наступних документів:

- специфікацій від 15.07.2014 року та від 29.07.2014 року - додатків № 1 до згаданих договорів купівлі-продаж;

- видаткових накладних від 16.06.2014 року № 10 на суму 43 528,98 грн. (з ПДВ) та від 07.08.2014 року № 371 на суму 708 789,84 грн. (з ПДВ), складених ТОВ «Полінтерком» за результатами поставки на користь позивача обладнання (автомату горіння ETAMATIC, пальника газового). Відповідно до даних видаткових накладних, отримання товарів зі сторони Покупця здійснював ОСОБА_1 за довіреностями № 13 від 15.07.2014 року та № 14 від 06.08.2014 року. При цьому, у тексті цих видаткових накладних відсутні відомості про місце поставки товарів та/або місце складання даних документів. Також, позивач не пред'явив суду оригінал/копію рахунку-фактури від 15.07.2014 року № 087, на підставі якого були виписані видаткові накладні та проведена оплата за придбані товари;

- видаткової накладної від 31.07.2014 року № 975 на суму 770 145,60 грн. (з ПДВ), складеної ТОВ «БК «Прайм» за результатами поставки на користь позивача обладнання (пальники газові в асортименті). Відповідно до даної видаткової накладної отримання товарів зі сторони Покупця здійснював ОСОБА_1 за довіреністю № 15 від 31.07.2014 року. При цьому, в тексті цієї видаткової накладної відсутні відомості про місце поставки товарів та/або місце складання даного документу. Також позивач не пред'явив суду оригінал/копію рахунку-фактури від 29.07.2014 року № 350, на підставі якого була виписана видаткова накладна;

- податкових накладних від 16.07.2014 року № 8 на суму 43 528,98 грн. (в т.ч. ПДВ - 7 254,83 грн.), від 17.07.2014 року № 20 на суму 206 471,02 грн. (в т.ч. ПДВ - 34 411,84 грн.), від 18.07.2014 року № 11 на суму 502 318,82 грн. (в т.ч. ПДВ - 83 719,80 грн.) та від 31.07.2014 року № 243 на суму 770 145,60 грн. (в т.ч. ПДВ - 128 357,60 грн.), всього на загальну суму ПДВ 253 744,07 грн.;

- платіжних доручень ТОВ «Бреннер» та виписок ПАТ «Райффайзен банк Аваль» (МФО 380805) по особовому рахунку товариства № 2600762246 з відомостями про перерахування на користь підприємств ТОВ «БК «Прайм» і ТОВ «Полінтерком» коштів за обладнання в повному обсязі згідно відповідних рахунків і видаткових накладних з відмітками банку;

- нотаріально посвідченого договору найму (оренди) автомобілів, укладеного 21.09.2012 року між ОСОБА_4 (Наймодавець) і ТОВ «Бреннер» (Наймач), щодо надання у тимчасове платне користування автомобіля марки VOLKSWAGEN TIGUAN, держ. реєстр. НОМЕР_3 та причепом, та свідоцтва про реєстрацію названого транспортного засобу за ОСОБА_4;

- подорожніх листів службового легкового автомобіля № 5 за 30-31.07.2014 року і № 6 за 06-07.08.2014 року. Подорожній лист за 16.07.2014 року позивач суду не пред'явив, разом з тим станом липень 2014 року оформлення таких документів у випадку перевезень легковим автотранспортом не є обов'язковим;

- довіреностей на отримання ТМЦ та аркушів книги обліку довіреностей ТОВ «Бреннер» за відповідний період 2014 року, зі змісту яких вбачається, що реєстрація довіреностей від 31.07.2014 року № 15 та від 06.08.2014 року № 14 здійснювалося фактично після завершення господарських операцій, як то відповідно і видаткових накладних від 31.07.2014 року № 975 та від 07.08.2014 року № 371, що містять реквізити зазначених довіреностей;

- сертифікату відповідності на пальники газові, рідкопаливні та комбіновані, які працюють на газоподібному та рідкому паливі (виробник продукції «Walter Dreizler GmbH» (Німеччина)), завіреного ТОВ «Бреннер». При цьому сертифікат відповідності на інше поставлене ТОВ «Полінтерком» обладнання (автомат горіння) позивач суду не пред'явив;

- наказу ТОВ «БК «Прайм» від 25.04.2014 року № 3/к про призначення директора;

- наказу ТОВ «Полінтерком» від 25.06.20104 року № 3-к про надання повноважень;

- договору оренди від 01.07.2014 року, укладеного ТОВ «Полінтерком» і ТОВ «Альфа Депозито» щодо платного строкового користування приміщення загальною площею 300 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Березинська, 80;

- договору оренди від 16.04.2014 року, укладеного ТОВ «БК прайм» і ТОВ «Товариство освіти ім.. М.С. Грушевського» щодо платного строкового користування приміщення загальною площею 300 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, Набережна Заводська, 11.

Відповідно до письмових пояснень позивача від 29.01.2015 року, придбані у ТОВ «Полінтерком» і ТОВ «БК «Прайм» товари (обладнання) використані у господарській діяльності ТОВ «Бреннер», а саме: були реалізовані протягом липні-серпня і грудня 2014 року іншим підприємствам-покупцям (ТОВ «Вісманн», ТОВ «Кормотех» і ТОВ «Золота ера ХХІ»). На обґрунтування чого позивач надав суду копії: висновку експертизи від 17.12.2012 року № 68.02.06174112 щодо відповідності машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки вимогам законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки, виданого ДП «Подільський експертно-технічний центр Держгіпромнагляду України» ТОВ «Бреннер»; дозволу Територіального управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Київській області та м. Києві від 01.02.2013 року № 345.13.32, виданого ТОВ «Бреннер» на застосування певного газовикористовуючого обладнання; первинних документів по взаємовідносинам ТОВ Бреннер» із контрагентами-покупцями обладнання (договори поставок, видаткові накладні, ТТН, довіреності на отримання ТМЦ) та контрагентом-перевізником (ТОВ «Автостар-Компані»); договору оренди від 04.01.2011 року № 1546 щодо оренди ТОВ «Бреннер» нежилого приміщення, площею 32,33 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Желябова, 2а, для розміщення офісу; штатного розкладу ТОВ «Бреннер», затвердженого 02.06.2014 року; оборотно-сальдових відомостей по рахункам бухгалтерського обліку 281 «Товари на складі» (сформована за номенклатурою товарів), 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» за періоди липень-серпень і грудень 2014 року; банківських виписок.

За результатами дослідження вище перелічених первинних та інших документів суд дійшов висновку, що вони у своїй сукупності свідчать про фактичний рух активів (коштів і матеріальних цінностей на підприємстві) із урахуванням ділової мети такого руху у межах господарської діяльності ТОВ «Бреннер».

Натомість, відповідачем не було надано до суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у підприємств ТОВ «Полінтерком» і ТОВ «БК «Прайм» умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих , а також трудових ресурсів, тощо), в т.ч. із залученням третіх осіб, на момент укладення і вчинення спірних правочинів.

Також, відповідачем не було надано суду належних документальних доказів відсутності у контрагентів позивача спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання вказаних оспорюваних правочинів, зокрема, того, що ТОВ «Полінтерком» і ТОВ «БК «Прайм» не були зареєстровані в якості платників податку на додану вартість або того, що їх реєстрація платниками податку на додану вартість була анульована у встановленому законом порядку, а відтак суд приходить до висновку, що наявні у матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за перевіряємий період, цілком відповідають вимогам, встановленим ст. 201 Податкового кодексу України.

В силу п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Приписами ч. 2 ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Так, безпосередньо в Акті перевірки від 11.11.2014 року № 1625/26-59-22-05/34530943 не наведено правової норми, в силу якої на платника податку (покупця) покладена відповідальність за недекларування та несплату податкових зобов'язань платником податку-контрагентом (продавцем), шляхом позбавлення його права на податковий кредит.

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в ухвалі від 10.10.2012 року за № К-24491/10, «за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань».

В ході розгляду даної справи відповідачем не було пред'явлено до суду будь-які належні докази нікчемності правочинів, укладених між ТОВ «Бреннер» і підприємствами-постачальниками ТОВ «Полінтерком» і ТОВ «БК «Прайм», а також жодних достовірних документальних доказів на підтвердження факту підписання договорів від 15.07.2014 року № 07/15/07 та від 29.07.2014 року № 07/29/07 і первинних документів до них не уповноваженими на те особами.

Зокрема, в акті перевірки позивача також відсутні відомості про визначення контрагентам позивача сум податкових зобов'язань у зв'язку з ухиленням від сплати податків та зборів, винесення вироків посадовим особам ТОВ «Полінтерком» і ТОВ «БК «Прайм» за фактами ухиляння від сплати податків в результаті конкретних господарських операцій, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

В силу ч. 1 ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 69 КАС України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, зокрема, у п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідач в ході судового розгляду даної справи будь-які достовірні відомості з документальним підтвердженням про притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб ТОВ «Бреннер» та/або його контрагентів - ТОВ «Полінтерком» і ТОВ «БК «Прайм», - безпосередньо відповідальних за укладення і виконання спірних правочинів, у скоєнні злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України, до суду не подав.

З урахуванням того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованими платниками податку на додану вартість, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу суми податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням від 27.11.2014 року № 0016472205.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

За таких обставин, виходячи з системного аналізу вищенаведених положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, ч. 6 ст. 128, ст.ст. 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бреннер» задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 27.11.2014 року № 0016472205.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бреннер» (ідентифікаційний код: 34530943, адреса: 03057, м. Київ, вул. Желябова, буд. 2-А) судові витрати у розмірі 487,20 грн. (чотирьохсот вісімдесяти семи грн. 20 копійок) з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (ідентифікаційний код: 38728711, адреса: 04107, м. Київ, вул. Багговутівська, 26).

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок