Ухвала

від 26.05.2015 по справі 826/19154/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/19154/14 Головуючий у 1-й інстанції: Скочок Т.О. Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

26 травня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Петрика І.Й.,

Собківа Я.М.,

при секретарі Шевчук К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу державної податкової інспекція у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 березня 2015 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Бреннер" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 березня 2015 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Бреннер» задоволено у повному обсязі. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 27.11.2014 року № 0016472205.

Не погоджуючись з постановленим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з'ясування обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга державної податкової інспекція у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 березня 2015 року - без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Бреннер» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Будівельна компанія «Прайм» (ідентифікаційний код 38706284) і ТОВ «Полінтерком» (ідентифікаційний код 39238480) за період з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 11.11.2014 року № 1625/26-59-22-05/34530943 (надалі - акт перевірки), в якому зафіксовано висновки працівника податкової інспекції про порушення позивачем норм п.п.198.3 п. 198.6 ст. 198, п.п.201.4, п.п.201.6 і п.п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (надалі - ПК України).

27.11.2014 року Києві на підставі зазначеного акта перевірки ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві прийняла податкове повідомлення-рішення (форми «Р») за № 0016472205, яким визначила ТОВ «Бреннер» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 317 180,00 грн., в т.ч. 253 744,00 грн. за основним платежем, 63 436,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Не погодившись прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу суми податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням від 27.11.2014 року № 0016472205 з урахуванням того, що по справі встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованими платниками податку на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість врегульовані розділом V Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Відповідно до пп. «а» п. 198.1. ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом п. 201.10 ст. 201 ПК України підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Положеннями п. 198.3 ст. 198 цього Кодексу визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до складу податкового кредиту суми податку сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п. 201.4. ст. 201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Відповідно до п. 201.6. ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Порядок ведення бухгалтерського обліку та звітності для суб'єктів господарювання регламентований Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно з ч. 2 ст. 3 зазначеного Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлені вимоги до первинних документів, відповідно до яких підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 (далі за текстом - Положення №88), відповідно до якого первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Таким чином, з наведених положень вбачається, що для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

При цьому, колегія суддів зазначає, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що протягом липня 2014 року між ТОВ «Бреннер» (Покупець), в особі директора ОСОБА_6., та підприємствами-постачальниками - ТОВ «Полінтерком», в особі директора Іордан Д., та ТОВ «Будівельна компанія «Прайм», в особі директора Дімітренко В., - були укладені письмові договори купівлі-продажу (однотипні за змістом), а саме: договір від 15.07.2014 року № 07/15/07 з ТОВ «Полінтерком» та договір від 29.07.2014 року № 07/29/07 з ТОВ «БК «Прайм».

За умовами п. 1.1 - 1.2 цих Договорів, Постачальник зобов'язується у встановлений даними Договорами строк передати у власність Покупця газові пальники з приладдям (згідно договору від 15.07.2014 року № 07/15/07)/газові пальники (згідно договору від 29.07.2014 року № 07/29/07), а Покупець, в свою чергу, прийняти та оплатити товар на умовах цих Договорів. Асортимент, кількість, комплектність і ціна на товар узгоджується сторонами в специфікаціях (Додаток 1), що є невід'ємними частинами відповідних Договорів.

Товар постачається на умовах - склад Продавця м. Дніпропетровськ згідно Інкотермс 2000.

Відповідно до п. 2.4 даних Договорів, право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця в момент підписання представниками обох сторін товарної накладної.

Загальна сума Договору від 15.07.2014 року № 07/15/07 становить 752 318, 82 грн. (з ПДВ), а договору від 29.07.2014 року № 07/29/07 - 770 145,60 грн. (з ПДВ). Оплата вартості товару за зазначеними Договорами здійснюється Покупцем шляхом перерахування безготівкових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, транспортування обладнання від постачальників до місцезнаходження ТОВ «Бреннер» - м. Київ, вул. Желябова, 2а (нежиле приміщення загальною площею 32,33 кв.м. за вказаною адресою позивав орендує у ІТТФ НАН України згідно договору оренди від 04.01.2011 року № 1546) здійснювалося товариством самотужки з використанням найманого автомобільного транспорту та представником товариства ОСОБА_6. Навантажувальні роботи проводилися за місцем розташування складів Постачальників у м. Дніпропетровсь: вул. Березинська, 80 (ТОВ «Полінтерком») і Набережна Заводська, 11 (ТОВ «БК «Прайм»).

Крім того, судом апеляційної інстанції з пояснень представника позивача встановлено, що товар (обладнання), який був предметом вищевказаних договорів, має незначну вагу та невеликі розміри, а відтак, його транспортування є можливим транспортними засобами, що знаходяться в оренді позивача, документальні підтвердження чого знаходяться в матеріалах справи.

На підтвердження реального здійснення ТОВ «Полінтерком» і ТОВ «БК «Прайм» поставок товарів на адресу ТОВ «Бреннер», згідно описаних вище договорів купівлі-продажу, та проведення розрахунків за отримані товари позивач надав до матеріалів справи копії наступних документів: специфікацій; видаткових накладних від 16.06.2014 року № 10 та від 07.08.2014 року № 371, видаткової накладної від 31.07.2014 року № 975, податкових накладних від 16.07.2014 року № 8 на, від 17.07.2014 року №, від 18.07.2014 року № 11 та від 31.07.2014 року № 243, платіжних доручень ТОВ «Бреннер» та виписок банку по особовому рахунку товариства № НОМЕР_2 з відомостями про перерахування на користь підприємств ТОВ «БК «Прайм» і ТОВ «Полінтерком» коштів за обладнання; нотаріально посвідченого договору найму (оренди) автомобілів, укладеного 21.09.2012 року між ОСОБА_6 (Наймодавець) і ТОВ «Бреннер» (Наймач), щодо надання у тимчасове платне користування автомобіля марки VOLKSWAGEN TIGUAN, держ. реєстр. № НОМЕР_3 та причепом, та свідоцтва про реєстрацію названого транспортного засобу за ОСОБА_6; подорожніх листів службового легкового автомобіля № 5 за 30-31.07.2014 року і № 6 за 06-07.08.2014 року; довіреностей на отримання ТМЦ та аркушів книги обліку довіреностей ТОВ «Бреннер» за відповідний період 2014 року, сертифікату відповідності на пальники газові, рідкопаливні та комбіновані, які працюють на газоподібному та рідкому паливі (виробник продукції «Walter Dreizler GmbH» (Німеччина), наказу ТОВ «БК «Прайм» від 25.04.2014 року № 3/к про призначення директора; наказу ТОВ «Полінтерком» від 25.06.20104 року № 3-к про надання повноважень; договору оренди від 01.07.2014 року, укладеного ТОВ «Полінтерком» і ТОВ «Альфа Депозито» щодо платного строкового користування приміщення загальною площею 300 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Березинська, 80;- договору оренди від 16.04.2014 року, укладеного ТОВ «БК прайм» і ТОВ «Товариство освіти ім.. М.С. Грушевського» щодо платного строкового користування приміщення загальною площею 300 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, Набережна Заводська, 11.

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що придбані у ТОВ «Полінтерком» і ТОВ «БК «Прайм» товари (обладнання) використані у господарській діяльності ТОВ «Бреннер», а саме: були реалізовані протягом липні-серпня і грудня 2014 року іншим підприємствам-покупцям (ТОВ «Вісманн», ТОВ «Кормотех» і ТОВ «Золота ера ХХІ»). На обґрунтування чого позивач надав суду копії: висновку експертизи від 17.12.2012 року № 68.02.06174112 щодо відповідності машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки вимогам законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки, виданого ДП «Подільський експертно-технічний центр Держгіпромнагляду України» ТОВ «Бреннер»; дозволу Територіального управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Київській області та м. Києві від 01.02.2013 року № 345.13.32, виданого ТОВ «Бреннер» на застосування певного газовикористовуючого обладнання; первинних документів по взаємовідносинам ТОВ Бреннер» із контрагентами-покупцями обладнання (договори поставок, видаткові накладні, ТТН, довіреності на отримання ТМЦ) та контрагентом-перевізником (ТОВ «Автостар-Компані»); договору оренди від 04.01.2011 року № 1546 щодо оренди ТОВ «Бреннер» нежилого приміщення, площею 32,33 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Желябова, 2а, для розміщення офісу; штатного розкладу ТОВ «Бреннер», затвердженого 02.06.2014 року; оборотно-сальдових відомостей по рахункам бухгалтерського обліку 281 «Товари на складі» (сформована за номенклатурою товарів), 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» за періоди липень-серпень і грудень 2014 року; банківських виписок.

Враховуючи вищевикладене, за результатами дослідження вище перелічених первинних та інших документів суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що вони у своїй сукупності свідчать про фактичний рух активів (коштів і матеріальних цінностей на підприємстві) із урахуванням ділової мети такого руху у межах господарської діяльності ТОВ «Бреннер».

Натомість, відповідачем не було надано суду належних документальних доказів відсутності у контрагентів позивача спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання вказаних оспорюваних правочинів, зокрема, того, що ТОВ «Полінтерком» і ТОВ «БК «Прайм» не були зареєстровані в якості платників податку на додану вартість або того, що їх реєстрація платниками податку на додану вартість була анульована у встановленому законом порядку, а відтак вірним є висновок суду першої інстанції, що наявні у матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за перевіряємий період, цілком відповідають вимогам, встановленим ст. 201 Податкового кодексу України.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, який відповідачем в даній справі не виконано.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160,198,200, 205,206, 212, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекція у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 березня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали складено та підписано 27.05.2015.

Головуючий суддя: В.Ю. Ключкович

Судді: І.Й. Петрик

Я.М. Собків

.

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Петрик І.Й.

Собків Я.М.